Інформаційна година на тему " Міжнародний день цивільного захисту"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ № 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформаційна година

на тему:

«Міжнародний день цивільного захисту»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробив  викладач  історії

Алєксєєнко В.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпро, 2021

Мета: ознайомити учнів з міжнародним днем цивільного захисту, з історією Міжнародної Організації Цивільної Оборони. Удосконалити знання учнів з питань надзвичайних ситуацій,  а саме   тероризму. Навчити  розрізняти його прояви та розвивати уміння  протидії  тероризму – як  захисту особистості  і  держави від терористичних загроз. Навчити використовувати засоби індивідуального захисту. Виховувати  патріотизм та дисциплінованість, відповідальність за свої дії, уміння організовуватись у надзвичайних ситуаціях.

План уроку:

1.Історія Міжнародної організації цивільної оборони.

2.Правила поведінки у разі виявлення підозрілих вибухонебезпечних предметів.

3.Комплексний захист населення

Забезпечення уроку:  презентація

 

Хід уроку:

 

Повідомлення теми, мети та завдань уроку; актуалізація опорних знань.

 

Всесвітній день цивільного захисту був заснований рішенням Генеральної Асамблеї МОЦО в 1990 році й відзначається щорічно 1 березня.  У цей День святкується вступ у силу Уставу МОЦО, прийняття якого в 1972 році додало МОЦО статус міжурядової організації.

Всесвітній день цивільного захисту переслідує дві головні цілі:

• привернути увагу світової громадськості до значення Цивільного захисту й підвищити готовність населення до самозахисту у випадку нещасть або аварій;
• віддати данину поваги зусиллям і самопожертві персоналу національних служб цивільного захисту в їхній боротьбі з нещастями.

 

1. ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

В 1931 р. французький генерал медичної служби Жорж Сен-Поль заснував у Парижі організацію " Асоціація Женевських зон ", що у наслідку була перетворена в Міжнародну організацію цивільної оборони. Під поняттям "Женевські зони" малися на увазі нейтральні зони або відкриті міста, у яких у воєнний час могли б знайти притулок деякі категорії цивільного населення (жінки, діти, хворі й люди похилого віку) Ідея засновника "Женевських зон" полягала в створенні у всіх країнах добре позначених безпечних зон або районів на постійній основі й визнаних такими ще в мирний час двосторонніми або багатосторонніми угодами. Пізніше, в 1935 р. з ініціативи "Асоціації Женевських зон" французький парламент одностайно схвалив резолюцію, у якій запропонував Лізі Націй "вивчити можливості створення в кожній країні, відповідно до угод ратифікованими Лігою Націй, районів, місць і зон, які у випадку військових конфліктів могли б бути обгороджені від воєнних дій і не використалися б у військових цілях". Генерал Сен-Поль помер  в 1937 р., у році, коли на його прохання Асоціація була переведена з Парижа в Женеву й перетворена в Міжнародну асоціацію по захисту цивільного населення й історичних будинків у воєнний час. Друг і соратник генерала Генрі Джорж очолив Асоціацію й став її Генеральним секретарем. Саме з ініціативи Генрі Джоржа Асоціація змогла створити для деяких категорій населення нейтральні зони в період Громадянської війни в Іспанії (1936 р. Мадрид і Більбао) і під час конфлікту між Японією й Китаєм (1937 р. Шанхай і Нанкін). Незважаючи на те, що цей досвід виявився відносно невеликим, була продемонстрована реальність існування безпечних зон для мирного населення.

У період Другої Світової війни жодна зі сторін, що воювали, не погодилася визнати безпечні зони в інтересах іншої сторони. Ще раніше, Жорж Сен-Поль у своїх статтях неодноразово повторював: " Необхідно до війни, до початку ворожих дій визначити яким образом можна буде полегшити доля населення ... після початку війни робити це вже пізно." Засновник "Женевських зон" звертав увагу на найважливіше: запобігання. Згодом ця ідея була розвинена його послідовниками у всіх сферах, пов'язаних із захистом населення.

В 1947 р. Генрі Джорж опублікував книгу за назвою "Сучасна війна й захист цивільного населення" з наступною виноскою: " опубліковано Секретаріатом Генерального секретаря "Женевських зон", Міжнародна асоціація по захисту цивільного населення й історичних будинків під час війни або збройних конфліктів". Дана робота з'явилася маніфестом Асоціації й містила проект міжнародної конвенції по створенню безпечних зон за назвою "Женевські зони". Ідеї й принципи, розроблені в даному маніфесті, лягли в основу документів Женевської дипломатичної конференції, що відбулася в травні-серпні 1949 р. На цій конференції були переглянуті перші три Женевські конвенції й прийнята четверта, касавшаяся захисту цивільного населення в період війни. Якщо проект конвенції по "Женевських зонах" припускав створення більших зон, що включають у себе історичні або художні цінності (пам'ятники або навіть місто), здатних стати притулком для поранених, хворих, жінок, дітей і старих, то Дипломатична конференція розділила цей проект на дві частини. З однієї сторони вона ратифікувала існування " госпітальних зон і районів" для поранених і хворих солдат (Стаття 23, 1-а Конвенція), захищених емблемою Червоного Хреста, а з іншої сторони внесла доповнення про те, що "госпітальні й безпечні зони й райони створюються для захисту від наслідків війни поранених, хворих, людей похилого віку, інвалідів, дітей до 15 років, вагітних і матерів з дітьми до семи років" (Стаття 14, 4-а Конвенція). Ці безпечні зони повинні бити позначені знайомий - похилими червоними смугами на білому тлі.

У січні 1958 р. Міжнародна асоціація Женевських зон (неурядова організація) була перетворена в Міжнародну організацію цивільної оборони  з новим статусом, що дозволяє приймати в члени - уряду, суспільства, асоціації, окремі особи. Завдання Організації були значно розширені: поряд із продовженням діяльності по безпечних зонах для біженців, Організація була зобов'язана встановити зв'язок між національними організаціями цивільної оборони, стимулювати дослідження в області проблем захисту населення, забезпечувати поширення наявного досвіду й координувати зусилля в справі запобігання нещасть, готовності до них і проведення необхідних заходів.

На початку 60-х років МОЦО значно розширила сферу своєї діяльності від захисту населення у воєнний час до проблем природних і техногенних катастроф мирного часу. В 1966 р. пройшла Друга міжнародна конференція по радіологічному захисті, на якій країни-члени МОГО оголосили й схвалили текст Уставу, що дозволив Організації одержати статус міжурядової організації.

 

Даний Устав став фактично міжнародною конвенцією, що дає право країнам ставати членами Організації шляхом напрямку в депозитарій Організації документів про прийняття Уставу. В Уставі визначені головні завдання Організації: "Інтенсифікація й координація у всесвітньому масштабі розробки й удосконалювання організації, засобів і методів запобігання й скорочення наслідків, викликаних стихійними лихами в мирний час або застосуванням зброї у випадку конфлікту". Устав набув чинності 1 березня 1972 р. за рішенням Першої Генеральної Асамблеї країн-членів Організації. В 1975 р. даний Устав був зареєстрований у Секретаріаті ООН у Нью-Йорку й опублікований у Збірнику угод ООН.

Устав 1966 р. поклав на організацію ряд завдань по просуванню на міжнародному рівні ідей забезпечення безпеки населення й власності при будь-яких видах нещасть. МОЦО стала поєднувати національні організації, що займаються питаннями цивільної оборони. Слід зазначити, що Генеральна Асамблея ООН у своїй Резолюції 2034 від 1965 р. призвала "уряди створити відповідні планіруючі й виконавчі органи, які могли б ураховувати місцеві умови, визначати обсяги й характер необхідної допомоги й управляти рятувальними операціями".

Використовуючи юридичну основу, свій статус і міжнародний Гуманітарний закон, що керують органи МОЦО проводили й проводять всіма доступними способами політикові пропаганди знань і засобів із проблем запобігання, готовності й діям у період нещасть. Було організовано одинадцять Всесвітніх конференцій по цивільній обороні (Берлін 1954, Флоренція 1957, Женева 1958, Монтре 1961, Женева 1963, Женева 1972, Каракас 1974, Туніс 1978, Рабат 1980, Амман 1994, Пекін 1998). Амманська декларація, прийнята на 10-й Всесвітньої конференції по цивільній обороні розширила роль цивільної оборони. Конференція запросила держави розглядати концепцію про "цивільну оборону" не тільки в контексті збройних конфліктів, але й у плані здійснення гуманітарних заходів щодо захисту населення, власності й навколишнього середовища. Таким чином, сьогодні МОЦО має основні інструменти міжнародної системи, які дозволяють державам проводити заходи щодо запобігання нещасть, керуванню надзвичайними ситуаціями, наданню допомоги й реабілітації. 10-я Всесвітня конференція по цивільному захисті призвала держави, які цього ще не зробили, створити за допомогою МОЦО відповідні структури цивільної оборони.

В 1998 р. у Пекіні відбулася 11-я Всесвітня конференція по цивільній обороні. Там був прийнятий Всесвітній план дій по розвитку цивільної оборони, що включав розвиток структур цивільної оборони, міжнародне співробітництво в області надання допомоги, підтримку заходів щодо попередження нещасть і готовності до них.

 

Женевська декларація, прийнята на міністерській конференції МОЦО в 2000 р., визначила цивільну оборону як важливий інструмент стійкого розвитку держав перед особою стихійних лих і техногенних катастроф.

МОГО організувала 14 технічних виставок устаткування цивільної оборони. З ініціативи МОЦО були також проведені міжнародні конференції по радіаційному захисті (Монако 1964 й 1966 р.), по організації цивільної оборони в промисловості (Женева 1960, Нанси 1970, Бейрут 1975), по медицині катастроф (Женева 1968, Майнц 1977, Монако 1979). Організація провела ряд міжнародних семінарів на теми: проблеми керування цивільною обороною, медичні служби цивільної оборони, питання радіологічного захисту.

Підводячи підсумки діяльності організації за 85 років, які розділяють "Женевські зони" генерала Джорджа Сант-Поля й сучасну Міжнародну організацію цивільної оборони, можна відзначити, що ідея захисту цивільного населення у воєнний час була розширена до рамок захисту й безпеки населення в будь-яких ситуаціях, завдяки розвитку, координації й плануванню на міжнародному рівні засобів і технологій різних видів по запобіганню, боротьбі й зменшенню наслідків аварій, нещасть і катастроф всіх типів.

 

2.Правила поведінки у разі виявлення підозрілих вибухонебезпечних

 предметів.

 Вибухонебезпечні предмети .

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь які пристрої, засоби, підозрілі предмети, які здатні за певних умов (або при дії на них) вибухами.

Ознаками, за якими можна визначити предмет, як вибухонебезпечний (з характерною формою предмета – видовженою), наявність електричних дротів, що стирчать з предмету або тягнуться до нього; дивні звуки, які лунають з предмету (цокання годинника, шипіння, виділення газу, тощо…), світлові предмети, мигання лампочки.

Практично всі вибухонебезпечні предмети отруйні, чутливі до механічних дій, нагрівання.  Поводження з ними вимагає граничної  уваги і обережності. Одна з основних причин нещасних випадків з вибухонебезпечними пристроями – грубе порушення елементарних правил безпеки!

 

Основні характерні ознаки вибухового пристрою

• Залишені в громадських місцях (транспорті) без нагляду валізи, пакунки, коробки тощо 
• Зовнішня схожість предмета на боєприпаси, навчально-імітаційні, сигнальні, освітлювальні, піротехнічні вироби.
• Наявність у предмета антени з радіоприймальним пристроєм.
• Наявність у предмета годинникового механізму або електронного таймера.
• Наявність у   предмета запаху гасу, розчинника, паливно-мастильних і хімічних матеріалів тощо.
• Наявність у предмета елементів (деталей), що не відповідають їх прямому призначенню.
• Наявність у дверях, вікнах будь-яких сторонніх підозрілих предметів, закріплених за допомогою дроту, ниток, важелів, шнурів тощо.

 

Рекомендації щодо дії населення у разі виявлення підозрілих предметів:

•     Ніколи не займайте і не розбирайте незнайомі вам предмети, які можуть виявитись смертельно небезпечними!
•     Не пересувайте цей незнайомий предмет та не беріть його до рук!
•       Не старайтесь самі розрядити пристрій! Не можна  кидати його, ударяти по ньому, або жбурляти в нього тверді предмети!
•       Не розпалюйте поряд багаття, та не кидайте не знайомі пристрої у багаття.
•      Не приносьте предмет до дому!
•     Не користуйтеся засобами зв’язку, телефонами (вони можуть спровокувати вибух)!
•     Негайно повідомте  службу з питань надзвичайних ситуацій за телефонами  101 (МНС), 102 (Міліція) про знахідку!

 

3.Комплексний захист населення

• Оповіщення населення про НС.
• Укриття в захисних спорудах
• Засоби індивідуального захисту
• Найпростіші засоби індивідуального захисту  (ватно – марлева повязка. Ватно-марлева пов’язка – це самий простий засіб захисту органів дихання, яке застосовується у разі забруднення повітря.)
• Респіратори
• Протигази
• Захисний одяг

 

          Безпосереднє надання   домедичної допомоги включає:

• штучне дихання;
• непрямий масаж серця;
• зупинка кровотечі;
• обробка ран;
• накладання пов’язок;
• імобілізація переломів і вивихів;
• транспортування постраждалих;
• промивання шлунку;
• вилучення небезпечних предметів з дихального горла.

Куди звернутись у разі виникнення НС?

• Виконуйте основні правила особистої безпеки, бережіть своє здоров’я і життя.
• У разі виникнення негараздів звертайтесь за цими номерами телефонів і вам допоможуть.
• Служба порятунку – 101.
• Поліція – 102.
• Швидка допомога – 103.

   Перевірка  засвоєних знань з уроку:

І. Для знешкодження вибухонебезпечного предмету потрібно:

1. обійти його і не зачіпати;

2. огородити  і викликати відповідні служби;

3. розібрати і здати на металобрухт;

4. підпалити і спостерігати із хованки, як бабахне.

ІІ. Якщо почули сигнал «Увага всім» то:

1. ввімкнути радіо, телевізор та слухати повідомлення;

2. мене це не стосується;

3. я в ці ігри не граюся;

4. я і сам знаю, що мені робити.

5. мені підкажуть правильні дії мої рідні.

ІІІ. При одержані сигналу на евакуацію ви повинні:

1. Якомога швидше вийти на вулицю.

2. Зібрати всі свої речі та покинути приміщення не мешкаючи,

зібратись на плацу перед училищем;

3. Можна переждати в кабінеті, все рівно це гра;

4. Швиденько вислизну з училища і втечу.

ІV. У разі виникнення надзвичайної ситуації потрібно:

1. якомога швидше втекти;

2. повідомити керівництво училища;

3. самостійно почати вживати дії щодо запобігання або усунення наслідків;

4. Зателефонувати за  номером 101, 102, 103.

Заключне слово класного керівника і майстра виробничого навчання про підсумки проведення уроку.

 

Класний керівник                                                             Алєксєєнко В.С.       

 

 

 

Правила поведінки у разі виявлення підозрілих вибухонебезпечних

 предметів.

 Вибухонебезпечні предмети .

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь які пристрої, засоби, підозрілі предмети, які здатні за певних умов (або при дії на них) вибухами.

Ознаками, за якими можна визначити предмет, як вибухонебезпечний (з характерною формою предмета – видовженою), наявність електричних дротів, що стирчать з предмету або тягнуться до нього; дивні звуки, які лунають з предмету (цокання годинника, шипіння, виділення газу, тощо…), світлові предмети, мигання лампочки.

Практично всі вибухонебезпечні предмети отруйні, чутливі до механічних дій, нагрівання.  Поводження з ними вимагає граничної  уваги і обережності. Одна з основних причин нещасних випадків з вибухонебезпечними пристроями – грубе порушення елементарних правил безпеки!

 

Основні характерні ознаки вибухового пристрою

• Залишені в громадських місцях (транспорті) без нагляду валізи, пакунки, коробки тощо 
• Зовнішня схожість предмета на боєприпаси, навчально-імітаційні, сигнальні, освітлювальні, піротехнічні вироби.
• Наявність у предмета антени з радіоприймальним пристроєм.
• Наявність у предмета годинникового механізму або електронного таймера.
• Наявність у   предмета запаху гасу, розчинника, паливно-мастильних і хімічних матеріалів тощо.
• Наявність у предмета елементів (деталей), що не відповідають їх прямому призначенню.
• Наявність у дверях, вікнах будь-яких сторонніх підозрілих предметів, закріплених за допомогою дроту, ниток, важелів, шнурів тощо.

 

Рекомендації щодо дії населення у разі виявлення підозрілих предметів:

•     Ніколи не займайте і не розбирайте незнайомі вам предмети, які можуть виявитись смертельно небезпечними!
•     Не пересувайте цей незнайомий предмет та не беріть його до рук!
•       Не старайтесь самі розрядити пристрій! Не можна  кидати його, ударяти по ньому, або жбурляти в нього тверді предмети!
•       Не розпалюйте поряд багаття, та не кидайте не знайомі пристрої у багаття.
•      Не приносьте предмет до дому!
•     Не користуйтеся засобами зв’язку, телефонами (вони можуть спровокувати вибух)!
•     Негайно повідомте  службу з питань надзвичайних ситуацій за телефонами  101 (МНС), 102 (Міліція) про знахідку!