ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ДІТЕЙ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ДІТЕЙ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ

Ольга РОХМАІЛ

Приблизно 82% українців користуються Інтернетом хоча б раз на тиждень, із них 78% щодня чи майже щодня [3]. Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду.

Нині, коли на території України ведуться повномасштабні бої, війна триває і в Інтернеті. У складні для нашої країни часи важливо захищати себе не лише фізично, а й інформаційно.  В умовах війни росії проти нашої держави ми дуже часто стикаємось з фейками,  дезінформацією, інформаційними атаками. Ворог також може перехоплювати дані, заходити в чати й групи, щоб дізнатися інформацію, зламувати акаунти. Інформаційна війна передбачає ослаблення моральних і  матеріальних сил противника, а також посилення власних інформаційних сил. Усе це окупанти роблять для того, щоб українці втратили віру в перемогу й опустили руки, тому шкільна спільнота має пам’ятати про свою кібербезпеку.

На сьогодні потік інформації настільки потужний, що дорослим людям часом буває дуже складно орієнтуватися в новинах,  а про дітей – годі й казати. Саме тому надзвичайно важливо навчити шкільну спільноту відповідально і свідомо споживати інформацію так, щоб не наразити себе та інших на небезпеку, не стати жертвою обману, відділити корисну інформацію від непотрібної чи шкідливої.

В ході інформаційної війни використовуються пропагандистські засоби, що впливають на свідомість людини ідеологічного та емоційного характеру. Інформаційні війни безпосередньо не призводять до кровопролиття або руйнувань, жертв немає, їжу не віднімають. Але ці війни ведуться для того, щоб побороти свідомість.

Сьогодні Україна знаходиться в неформально відкритому стані, тому що вона підключена до Інтернету, який є глобальною інформаційною інфраструктурою. Це робить нашу державу особливо вразливою для інформаційної зброї. У цій ситуації жодна держава не може відчувати себе в безпеці, в тому числі і ми, тому що громадяни в будь-який момент можуть піддатися інформаційним атакам [1].

Мета інформаційної війни – «зміна існуючої моделі поведінки для досягнення переваги над протилежною стороною і контролю її інформаційного простору». Для цього використовуються технології «маніпуляції свідомістю, замовчування інформації, перенасичення інформацією, підміна фактів» [5, с. 186].

Нашій країні вперше за весь час свого існування довелося зіткнутися з інформаційною війною – однією з найнебезпечніших форм війни. Головним противником інформаційного протистояння, яке триває вже дуже давно, стала росія. Противник використовує передові форми гібридної війни в Україні з початку 2014 року. росії також вдалося посіяти розбрат в НАТО і ЄС, викликавши напруженість всередині урядів цих країн, особливо в питанні антиросійських санкцій.

У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто. Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в Інтернеті.

Інтернет і гаджет – це можливість бути на зв’язку зі своїми рідними та друзями. Діти та підлітки зараз проводять багато часу в Інтернеті, зокрема у соціальних мережах, дивляться улюблених блогерів, спілкуються з однолітками. Проте, тут на них може чатувати небезпека. Безконтрольний доступ до Інтернету може мати негативні наслідки для дитини. Як подбати про те, аби спілкування в Інтернеті не завершилось для дитини неприємностями і як подбати про інформаційну безпеку під час війни?

Розгляд питань інформаційної безпеки дозволяє виділити чотири групи небезпек для суспільства і держави в цілому, зумовлених досягненнями науково-технічного прогресу. Першу групу пов'язують із розвитком нової зброї інформаційного характеру, що здатна впливати на людську психіку і інформаційно-технологічні державні структури. Другою групою передбачається наявність нового вигляду правопорушень соціального спрямування, що базуються на досягненнях новітнього інформаційно-технологічного забезпечення: хуліганство у комп'ютерній сфері; протизаконне копіювання технологічних рішень тощо. Комп'ютерні технології стають провідними знаряддями злочинів. Третьою групою є електронний контроль життя, настроїв, планів населення та організацій різного характеру, тотальний комп'ютерний контроль за суспільством держави. Інформаційними технологіями дозволяється накопичення, зберігання і використання величезних масивів інформації про здоров’я, активність соціального плану, політичні настрої, відносини, фінансове забезпечення громадян. Четвертою групою є використання інформаційних технологічних засобів у політичній боротьбі. Підвищення впливу ЗМІ на політичні процеси, роботи владного механізму – одна з головних тенденцій розвитку суспільства у наш час [4, с.28].

Діти завжди виступали і суб’єктом, і об’єктом інформаційної складової гібридної війни. Жодна війна не обійшлась без твердження про те, що «вороги ґвалтують жінок та вбивають дітей» . Проте сьогодні під час російської агресії в Україні ворожа пропаганда особливо націлена на дітей та їх батьків. Наприклад, в російських ЗМІ з початку анексії Криму та окупації частини території на сході України тиражувалися такі фейкові «новини»: «Розіп’ятий хлопчик у Слов’янську!», «Хлопчик-мішень для Збройних сил України!», «Кров російських немовлят!», «Свободу синичкам, смерть – снігурам!» та ін. Російське телебачення і ЗМІ бойовиків систематично поширюють неправдиву інформацію про те, що нібито ЗСУ цілеспрямовано обстрілюють цивільні помешкання, дитячі садки і школи. Спеціально для дітей створюються українофобські мультфільми (наприклад, «Спасенное рождество»), а на окупованій території видається дитячий журнал «Вежливые человечки» тощо[7]. І це не випадково, адже ворог розуміє, що «Діти – священна категорія для нас українців»

Інформаційна війна негативно позначається на соціалізації дітей і підлітків. Під соціалізацією ми розуміємо «процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом установок, цінностей, ролей, очікувань, які властиві певній культурі або соціальній групі» [5, с. 178].

Дітям потрібно дотримуватися правил, які допоможуть їм вистояти під час інформаційної атаки окупантів: споживати інформацію лише з офіційних джерел. Адже більшість брехливих повідомлень – це частина продуманої інформаційної війни проти України. Також не потрібно поширювати  інформацію про переміщення українських військ, адже це може нашкодити тим, хто захищає нас. Не демонструйте місць уражень в той момент, коли це сталося – ворог використовує ці світлини як орієнтир.  Також не потрібно ділитись неперевіреною інформацією про перебіг бойових дій, адже такі дані мають лише органи безпеки та оборони України.

Будь-яка інформація з подачі «це нікому не кажуть», «джерело у вищих колах  по секрету повідомило» – це маніпуляція і теорії змови. У такій формі ворогу найпростіше «вкинути» будь-який фейк розгубленим людям, втому числі дітям, які не володіють інформаційною грамотністю.

Таким чином, інформаційна зброя виступає ефективним засобом знищення, зміни або розкрадання інформаційних масивів, отримання з них необхідної інформації після подолання систем безпеки, обмеження або заборони доступу до законних користувачів, втручання в роботу технічних засобів, відключення мереж зв'язку та комп'ютерів. Мережа, все високотехнологічне забезпечення суспільства, а також функції державної структури. Якщо ми належним чином обізнані про деталі інформаційного співтовариства в контексті загострення глобальних проблем, то сьогодні ми повинні діяти таким чином, щоб нейтралізувати страшний потенціал інформаційної війни і страшний потенціал катастрофи цивілізації, яка виникає і накопичується в цьому процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Інформаційні війни та майбутнє України [Електронний ресурс] // БЮЛЛЕТЕНЬ СИАЦ. – №100. – Режим доступу: http://siac.com.ua/index.php?option=com_content&task=category&sectionіd=8&id=129&Itemid=44
2.     Карнаух А. А., Шевчук З. Ю. Інформаційна війна на сучасному етапі розвитку суспільства / А. А. Карнаух, З. Ю. Шевчук // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 18 : Економіка і право. 2015. Вип. 29. С.98-103.
3.     Користування Інтернетом серед українців: результати опитування, проведеного 13-18 травня 2022 року [Електронний ресурс] // КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ – Режим доступу: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1115&page=1  – Дата звернення: 01 червня 2022
4.     Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: навч. посіб. / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський: КНТ, 2006. 280 с.
5.     Приходько Ю.О., Юрченко В.І. Психологічний словник-довідник: Навч. посіб. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2014. – 344 с.
6.     Шпилик С. Інформаційна війна, пропаганда та PR: такі схожі й такі різні / С. Шпилик // Галицький економічний вісник. – Тернопіль : ТНТУ, 2014. – Том 47. – № 4. – С. 178-188.
7.     Юрченко В.І. Проблеми соціалізації дітей і молоді в умовах інформаційної війни [Електронний ресурс] / В. І. Юрченко // вісник психології та педагогіки – Режим доступу:  http://www.psyh.kiev.ua/index.php?oldid=18698  – Дата звернення:27 червня 2019