Конспект виховної години на тему "Тепло своїх долонь і розуму і серця я Україні рідній віддаю!"

Виховна година у 8 класі  на тему

«Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні рідній віддаю»

Мета: розкрити історію походження і значимість в житті нашого народу традиційних і сучасних оберегів;

     формувати активну громадянську позицію; виховувати почуття патріотизму, любові та поваги до рідної землі, бажання стати її захисником, справжнім громадянином України;

       розвивати просторове і логічне мислення, творчу уяву і фантазію, сміливість нестандартно мислити.

Матеріал до уроку: Карта Європи; музичний запис пісні «Моє ім’я Україна», українська національна символіка; презентація «Обереги України», заготовки для розмальовок з петриківським розписом; фарби, олівці; плакат із зображенням України.

Форма проведення : заняття з елементами тренінгу

Епіграф уроку

Моє ім'я - Батьківщина,

Лелеки легке крило.

Моє ім'я - Україна

І сонечка тепло.

Моє ім'я - Вишиванка,

Я - хрестик на полотні.

Моє ім'я - синє небо,

Я - сонях малий під ним.

Вступне слово вчителя (слайд 1).

    Погляньте на карту. Наша Україна в самому серці Європи. Вона є однією з великих європейських держав. З давніх часів наш народ формувався як частина європейської спільноти, а наша територія була надійним бар’єром для європейців від різних кочівників зі Сходу. У 2014 році ми знову підтвердили свій європейський вибір і зараз стійко боремось за нього!     Сучасна Україна  - надійний щит Європи та й усього цивілізованого світу від нових  викликів – рашизму та загрози для цінностей демократії.

Сьогодні ми – українці, як ніколи раніше відчуваємо свою єдність і гідність; силу і правду, сьогодні з нами увесь світ!

З перших днів війни кожен із нас став на захист Батьківщини як міг, бо для всіх українців світу враз стало простим і зрозумілим почуття любові до рідної землі. Тож на сьогоднішньому занятті ми з вами обговоримо тему «Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні рідній віддаю».

(Слайд 2, звучить запис пісні «Україна – це ти»)

Епіграфом до уроку я обрала слова пісні Тіни Кароль «Україна – це ти».

Бесіда за запитанням до теми заняття

•                   А що для вас означає слово «Україна?»

Можливі відповіді учнів: рідний край, батьківщина, країна, де народились, край на кордоні з половцями у ХІІ ст..; перша згадка слова «Україна в літописі у 1187 році.

Постановка проблемного завдання:

Поміркуйте, що кожен з нас може зробити для України зараз?

Бесіда (Слайди 3, 4)

•                   Що спільного між людьми на цих світлинах?

Можливі відповіді учнів: усі вони стали на захист рідної землі на своїх місцях(воїни, волонтери, добровольці, лікарі, рятувальники і т.д); кожен віддав часточку себе Україні.

Вчитель. Любов до Вітчизни — це найвище патріотичне почуття. І в кожного з нас воно є. Цього ніхто не може заперечити. Любов живе у кожному серці. Як любимо ми свою рідну матір, так любимо і свою землю, свою Україну, де народились, де живемо, ходимо до школи, пізнаємо світ.

Любов до Вітчизни допомогла вистояти українцям в перші дні війни.

              Бесіда (слайди 5, 6, 7,8)

•                   Що ще дає нам сили боротись із ворогом ?

Можливі відповіді учнів: бойовий дух предків, допомога світу, символи й обереги.

•                   Які символи й обереги ви знаєте?

Можливі відповіді учнів: тризуб, синьо-жовтий прапор, гімн, верба, калина, дуб, мальви, чорнобривці, вишивка, вінок, хліб, колосся, мотанка, хустка, ікони, писанки, крашанки, петриківський розпис і т.д.

Пояснення вчителя (слайди 9, 10, 11)  про важливість символів та оберегів в житті нашого народу і минулому і в сучасності; коротка довідка про петриківський розпис (за можливості можна дати окремим учням як випереджувальне завдання), про значення його символів, про розпис сучасної військової техніки  наших захисників.

  Історична довідка про Петриківський розпис.

     Петрикі́вський ро́зпис, або «петрикі́вка», — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке зародилося на Дніпровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.

  Окремі речі з візерунками в спосіб петриківського розпису збереглися ще з XVIII століття. Однак у сучасному розумінні цей напрямок утворився наприкінці XIX століття — на початку XX століття. Походження петриківського розпису пов'язують з козацтвом і заселенням Дніпровщини вихідцями з Полтавщини, Слобожанщини та Поділля у XVIII столітті та в першій половині XIX століття. Проте невідомо, де й коли са́ме розвинулися звичаї, що лягли в основу цього напряму малярства.

   Петриківський розпис — не лише народне мистецтво, що зберігає звичаї оздоблення українського житла, але й сучасний живопис, який розвивається та набуває нових рис.

5 грудня 2013 року петриківський розпис було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

   Вважається, що петриківський розпис походить від селянського хатнього стінопису. Вкривати стіни розписом у різні періоди було притаманно для багатьох частин України, причому різні регіони мали свої особливості. Зовнішні стіни хат було прийнято розмальовувати наново кожної весни або двічі на рік. Окрім стін розписом вкривали побутові речі з дерева та інших матеріалів, особливо скрині, зокрема весільні.  Найдавніші зареєстровані в Україні осередки настінних розписів з рослинним орнаментом, у другій половині XIX століття або на початку XX століття, знаходилися на Дніпровщині, Слобожанщині, Поділлі та Уманщині

   Хатнє малювання у формі стінопису існувало в Петриківці принаймні від 1860-х років, а малювання на папері — від кінця ХІХ століття[10]. З часів Нової Січі до середини ХІХ століття ці землі активно заселялися в першу чергу вихідцями з Полтавщини та Слобожанщини. Імовірно, саме з цими переселенцями традиції розпису потрапили в сучасний осередок у Петриківці.

    Отже, невідомо, коли саме сформувалися традиції розпису та їхні особливості в різних регіонах. Немає детальних історичних згадок про петриківський розпис до початку XX століття, коли ним зацікавився етнограф Дмитро Яворницький з Катеринослава. За його дорученням молода художниця Євгенія Евенбах збирала та перемальовувала зразки народної творчості Катеринославщини у двох експедиціях 1911 і 1913 років, зокрема стінописи. Ці знахідки лягли в основу виставки в Петербурзі 1913 року. Саме цей рік і вважають роком першої фіксації петриківського розпису.( взято з https://uk.wikipedia.org/wiki/петриківський розпис)

Вправа-тренінг: «Створюємо карту-оберіг України» (слайд 12).

    Учні виконують завдання по створенню петриківської замальовки по групах. На столах підготовлене необхідне обладнання: заготовки аркушів-розмальовок, олівці, фарби. На слайдах зразки малюнків. Звучить пісня «Україна  - це ти!». Готові малюнки з підписами побажань для  України учні наклеюють на заздалегідь підготовлений плакат з контурами території нашої держави.

Підсумки виховної години: (бесіда за слайдом 13)

   На запитання «Що є для тебе Україна?» за наявності часу можна запропонувати учням обговорити кілька прислів’їв про Батьківщину, рідний край:

Україна одному — до границь його ланів, а другому — від колиски до гробу серед злиднів.

Наша слава – Українська держава.

Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти.

На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша.

Жити – Вітчизні служити.

Нема в світі, як своя країна!

Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

Заключне слово вчителя.  Завершилось наше заняття. Сьогодні кожен із вас, створюючи петриківські замальовки для оберега, передав часточку свого тепла нашій рідній землі – Україні.   В наших символах і оберегах - українська душа, що дає нам сили, стійкість, волю до життя й до перемоги. Попереду у нас складний шлях,  але  доброта та щедрість, український менталітет господаря - трудівника,  наші традиції,  історія, природа, культура,  рідна мова допоможуть вистояти у складні часи, як і завжди допомагали нам, бо ми – великий народ і безмежно любимо свою дорогу і милу Батьківщину !