Інформаційно-цифрова компетентність педагога

ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА

Постановка проблеми. У зв'язку з безперервним глобальним розвитком сучасного суспільства все більш очевидною стає важливість інформаційних та цифрових технологій у досягненні нових цілей і завдань. Як наслідок, країни світу, зокрема Україна, приділяють велику увагу вдосконаленню своїх систем освіти [4].

Стрімкий розвиток сучасного суспільства, цифрові технології та інноваційні освітні інструменти вимагають від педагогів набуття нових професійних знань і навичок та перегляду підходів до професійного розвитку. Активне використання цифрових технологій в освіті підвищує ефективність освітніх процесів на всіх рівнях та сприяє професійному розвитку вчителів. Розвиток компетентності нерозривно пов'язаний з інформатизацією освіти. Інформатизація освіти є одним з основних напрямків реформування освітніх установ, керуючись, перш за все, потребами сучасного суспільства, орієнтованого на розвиток компетенцій особистості. Важливим елементом професійної компетентності вчителя є цифрова компетентність, що означає навички та вміння логічно і системно використовувати інформаційні технології. Цифрова компетентність дозволяє їм досягати успіху в сучасному інформаційному просторі, управляти інформацією, критично порівнювати та оцінювати, швидко приймати рішення та розвивати важливі життєві навички. Сьогодні інформаційні технології стрімко розвиваються, кількість користувачів Інтернету невпинно зростає, постійно з'являються найрізноманітніші пристрої, покликані полегшити життя сучасної людини. Ці зміни зачіпають усі сфери життя, в тому числі й освіту. Зростає потреба в отриманні передових знань та цифрових навичок, зростають вимоги до особистості сучасного вчителя [3].

 На вітчизняному рівні питання ефективного використання ІКТ в українському освітньому процесі розглядали такі дослідники, як В. Биков, Ю. Жук, Н. Морзе, О. Співаковський, М. Жалдак, М. Шут та С. Литвинова. Зокрема, В. Биков говорив про компетентнісний підхід та розвиток цифрової компетентності суб'єкта освітнього процесу (інформаційно-комунікаційне середовище), С. Литвинова та Н. Морзе - про вимоги та комп'ютерно-орієнтоване середовище, О. Спірін - про розвиток цифрової компетентності суб'єкта в ІКТ-середовищі (цифрова компетентність вчителя), О. М. Спірін - про розвиток цифрової компетентності вчителя в ІКТ-середовищі. О. М. Спірін - інформаційно-комунікаційне середовище вчителя, Н. В. Сороко та О. В. Бірса - цифрова компетентність учителя, який викладає гуманітарні дисципліни, І. І. Іванюк - комп'ютерно-орієнтоване середовище для розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя та учня в інформаційно-комунікаційному середовищі. Іванюк І.І. - Розвиток інформаційно-комунікаційного середовища для розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя та учня. За останні роки Міністерством освіти і науки України та Національною академією педагогічних наук України проведено значні дослідження та розроблено методичні рекомендації, в яких викладено основні засади компетентнісного підходу. Наприклад, у 2016 році Міністерство освіти і науки України опублікувало "Концепцію Нової української школи", яка визначає інформаційно-цифрову компетентність як важливу [1].

Модернізація української школи вимагає впровадження нових освітніх технологій у навчальний процес. За словами колишнього міністра освіти Л. Гриневич, "наскрізне використання ІКТ в освітньому процесі, в управлінні навчальними закладами та освітніми системами має стати інструментом забезпечення успішності нової школи" [4]. Однак поки що йдеться не про вимоги, а про набір стандартів, визначень, переліків знань, умінь і навичок та опис їх складових. Такі положення викладені в Концепції розвитку педагогічної освіти та в Плані дій НУШ до 2029 року [5]. Мета Дослідити та застосувати інноваційні підходи до вирішення проблеми формування та розвитку знань і цифрових компетентностей вчителів у закладах освіти. Виклад основного матеріалу

Цифрова компетентність - це впевнене, критичне та відповідальне використання та взаємодія з цифровими технологіями для навчання, роботи та соціальної участі. Вона включає інформаційну та інформаційну грамотність, комунікацію та співпрацю, створення цифрового контенту (включаючи кодування), безпеку (включаючи компетенції цифрового добробуту та кібербезпеки) та розв'язання проблем. Розуміння того, як цифрові технології підтримують комунікацію, творчість та інновації; усвідомлення їхніх можливостей, обмежень, впливу та ризиків; розуміння загальних принципів, механізмів і логіки цифрового розвитку; розуміння того, як працюють різні пристрої, додатки та мережі Розуміння. Освітяни повинні критично ставитися до точності, надійності та впливу інформації та даних, доступних за допомогою цифрових засобів, а також знати правові та етичні принципи, пов'язані з використанням інформації та цифрових технологій. Вони також повинні вміти використовувати цифрові технології для розвитку активної громадянської позиції, соціальної участі, співпраці з іншими та креативності для досягнення особистих, соціальних і професійних цілей. Навички включають використання, доступ, фільтрування, оцінювання, створення, програмування та розповсюдження цифрового контенту; управління та захист інформації, контенту, даних та цифрових ідентичностей; розпізнавання та ефективне управління додатками, пристроями, штучним інтелектом та роботами. Робота з цифровими технологіями та цифровим контентом вимагає допитливості, відкритості та проактивності, а також рефлексії та критичності. Вона також вимагає етичного, безпечного та відповідального підходу до використання цих інструментів [1].

Розвиток цифрової компетентності вчителів є одним із головних завдань освіти у зв'язку з викликами сучасного інформаційного суспільства та швидкозмінними технологічними і технічними процесами. Вчителі, як агенти змін у системі шкільної освіти, повинні йти в ногу з часом, швидко та ефективно реагувати на виклики 21 століття, володіти новітніми цифровими інструментами, створювати сприятливе середовище для своїх учнів, знати, як і де безпечно поводитися в Інтернеті, а також захищати особисту інформацію в цифровому просторі. Це не просто необхідно а надважливо сьогодні. Вищезазначені навички є частиною цифрової обізнаності або знань та цифрової компетентності людини. Ці навички також повинні доповнюватися такими якостями, як критичне мислення, медіаграмотність та комунікативні навички. Основною причиною низької обізнаності про цифрові інструменти, їх форми та методи використання є недостатня компетентність та обізнаність вчителів у цій сфері. У цьому контексті корисно звернутися до міжнародного досвіду. Там формування та розвиток знань і цифрових компетентностей вчителів з усіх предметів є стратегічним питанням для систем освіти [1].

 Сучасне покоління цифрових учнів більше не хоче пасивно сидіти і чекати, поки вчителі будуть подавати інформацію повільно, логічно і послідовно. Нове покоління дітей та молоді прагне інтерактивності, багатозадачності, швидкого доступу до інформації, візуальних ефектів та коротких відео. Сучасні діти хочуть вчитися разом з іншими, обмінюватися досвідом і виконувати спільні проекти. Вони цінують негайне практичне застосування і менш схильні сприймати теорію в класі, яка далека від сучасного життя. Інформаційно-комунікаційні технології можна використовувати, щоб зацікавити учнів, зробити уроки стимулюючими, живими та емоційно насиченими, розвинути їхню здатність розпізнавати об'єкти та явища у різноманітний, систематичний та емоційний спосіб, навчити їх аналізувати та висловлювати свої ідеї, а також розвинути практичні навички для вирішення проблем у житті та навчанні [2].

Надавати освіту без цифрових технологій вже не є правильним, хоча б тому, що діти знайомі з цими технологіями і звикли до сучасних методів подачі інформації. Діти більше зацікавлені в онлайн-навчанні, коли їм дають лише підручники та крейдяні нотатки. Вони "пропускають" уроки, щоб повернутися до своїх пристроїв. Без сучасних інструментів все, що можуть робити вчителі, - це конкурувати з Google, тобто надавати інформацію [5]. Насправді ж їм потрібно йти в ногу з часом і залучати молоде покоління.

 Використання Plikers у класі полегшує життя вчителів і дозволяє їм давати кращий зворотній зв'язок з класом. Для дітей цей додаток є своєрідною розвагою, що дозволяє їм відволіктися від навчальної рутини та відповісти на запитання у веселій формі. Додаток дозволяє проводити мобільне попереднє голосування у вигляді вікторин за матеріалом, який вивчається на уроці або вже пройдений. Використання мобільного додатку займає не більше кількох хвилин в результаті чого вчитель отримує оцінений результат перевірки матеріалу а учень — закріплення вивченого і розвагу одночасно.

Словесне мистецтво. Яскравий, креативний та універсальний, мистецтво слова є ще одним улюбленим ресурсом для студентів. За допомогою хмари слів вони можуть візуалізувати термінологію з певної теми. Це допомагає учням швидко запам'ятовувати інформацію. Learningapps - це онлайн-сервіс для вправ з мультимедійними матеріалами, який дозволяє розробникам Learningapps розробляти та зберігати інтерактивні завдання з різних предметів, дозволяючи учням перевіряти та закріплювати свої знання у цікавій формі. Цей сервіс дозволяє учням перевіряти та закріплювати свої знання у цікавій формі. Він дозволяє учням перевіряти та закріплювати свої знання у цікавій формі. Jigsawplanet: онлайн пазли. Діти люблять складати власні пазли та збирати пазли, зроблені користувачами. Крім того, цей онлайн-сервіс розвиває творчу уяву, просторове мислення та пам'ять. Ребуси №1 - це українська онлайн-платформа, де можна створювати власні пазли або розгадувати пазли на сайті. Просто введіть слово або фразу на ваш вибір, і додаток миттєво створить для вас пазл [2].

Є також переваги в тому, що старші вчителі мають змогу вчитися новому. Згідно з концепцією навчання впродовж життя, вчителі повинні звикати до постійного самовдосконалення. Вчитель, який забуває, що він або вона є учнем, повернеться до позиції учня. Корисно визнати, що певний спосіб подання інформації не працює для вас, і шукати альтернативи для ваших учнів. Почуття невпевненості або невдачі з першого разу допомагають усунути помилки [5]. Висновок Зростаюча роль ІКТ в освіті та повсякденному житті вимагає розвитку знань та цифрової компетентності. Інформаційно-цифрова компетентність - це безпечне та критичне використання інформаційно-комунікаційних технологій для створення, отримання, обробки та обміну інформацією на робочому місці, а також у публічному та приватному спілкуванні. Інформаційна та медіаграмотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, управління базами даних, навички роботи в Інтернеті та кібербезпеки. Розуміння етики роботи з інформацією. Створення нового освітнього середовища вимагає поширення нових інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі, а управління освітніми закладами та системами має стати інструментом для успішного впровадження нової української школи.

Список використаних джерел

1.                     Інтернет семінар для педагогічних працівників з проблеми «Інформаційно-цифрова компетентність сучасного вчителя Нової української школи» https://sites.google.com/view/idcseminar/

2.                     Інформаційно-цифрова компетентність вчителя Нової української школи https://www.slideshare.net/School-10/ss-138520944

3.                   Оксана Овчарук Цифрова компетентність учителя: міжнародні тенденції та рамки / Нова педагогічна думка – 2019 - №4. С. 52-54

4.                     Цифрова компетентність вчителя Нової української школи: 2019// Збірник тез доповідей учасників Українського науково-практичного семінару м. Київ, 2019 https://lib.iitta.gov.ua

5.                   Цифрова компетентність: що повинні вміти вчителі https://osvitoria.media/experience/tsyfrova-kompetentnist-shho-povynni-vmity-vchyteli/