ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

У статті обґрунтовано упровадження інноваційних технологій в управлінську діяльність керівника закладу освіти; розкрито зміст ефективних управлінських технологій та сферу їх застосування.

Актуальність дослідження. У сучасних умовах розвитку освіти в Україні особливого значення набуває інноваційна діяльність навчальних закладів. Одним із пріоритетних напрямків управління школою є пошук шляхів організацій освітніх педагогічних та управлінських нововведень. Важливою складовою інноваційного потенціалу є здатність навчального закладу, її керiвника до створення iнноваційного середовища. Актуальнiсть відзначається провiдною роллю інновацiй у діяльностi навчального закладу для забезпечення ефективності навчального процесу. Ключовою інноваційною ідеєю сучасної освіти вважається компетентнісний підхiд. Реалізуючи принцип інноваційності адміністрація нашого навчального закладу спільно з учасниками навчально-виховного процесу вносить постійні зміни до його діяльності й тим самим покращують її результат.

Аналіз останніх публікацій. Управління освітою та закладами освіти завжди перебували в центрі уваги науки та практики. Сутність інноваційних підходів, принципів, управлінських функцій та технологій управління закладами освіти розкрито Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Єльниковою, Л. Калініною, Ю. Конаржевським, В. Лазаревим, В. Масловим, О. Мармазою, О. Онаць, І. Осадчим, Н. Островерховою, Л. Паращенко, О. Пастовенським, О. Пєхотою, Н. Побірченко, С. Подмазіним та іншими. Випуск 20 (2018) 289 року № 777 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 20 січня 2016 року № 79) [5].

Мета дослідження: розкриття змісту інноваційних технологій в управлінській діяльності керівника закладу освіти; опис сутності ефективних управлінських технологій та сфери їх застосування.

Виклад основного змісту статті.  Зміни – причина інновацій. Ми орієнтуємося на чотири найважливіших вектори викликів часу, які визначають спрямування управлінських інновацій:

• орієнтація на оволодіння технологіями соціалізації, більш відомими як життєві  компитентності;
• необхідність навчання протягом всього життя;
• необхідність постійно забезпечувати комунікаційність, яка виражається у володінні ІКТ та iноземних мов;
• здоров’язберігаюча компитентність як необхiдна умова успішної професійної діяльності сучасної особистості.

Iнновація (лат. Innovatio) — оновлення, зміна. Iнновацiйна дiяльнiсть є процесом внесения нових елементiв у традицiйну систему, створення та використання iнтелектуального продукту, реалiзацiї нових оригiнальних iдей у формi готового товару (послуги) на ринку. Інновацiйна освiтня дiяльнiсть є процесом внесення якiсно нових елементiв в освiту

Заклад освiти це вiдкрита соціально - педагогiчна система пов’язана з багатьма суспільними iнститутами, сфера послуг та освiтньої діяльності. Саме тому його керiвники змушені замислитися над тим, у чому перевага їхнього навчального закладу над іншими. Замислитися над конкурентоспроможністю. Конкурентоспроможність   навчального закладу - вимірник здатності або потенційної можливості закладу освіти до випередження конкурентів у освітній діяльності, наданні певних освітніх послуг. Це інтегрована багатогранна характеристика ефективності діяльності закладу.

Управління закладом освіти потребує від керівника та його команди зміни парадигми управління, застосовування поруч із традиційними інноваційних підходів, управлінських інноваційних технологій. Це володіння уміннями й здатностями, а саме: уміти комплексно вирiшувати проблеми; креативно мислити та діяти (тобто керівник повинен сам уміти й навчити свою команду творчості, уміння передбачати те, чого ще немає); уміти керувати персоналом (людьми) й ухвалювати управлінські рішення (не щодо підлеглих, а щодо Людей); змінювати систему та способи взаємодії з людьми (вчителями, учнями, батьками, представниками влади, громади, керівництвом територіальної громади тощо) [5].

Технологія (від грец. tehne — мистецтво, ремесло, наука та logos — поняття, вчення)  — 1) сукупність різних елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їх послідовність, тобто своєрідна майстерність людини (технологія діє як алгоритм, за допомогою якого отримуємо запланований результат)   [1, с. 167].

Технологія управління — це комплекс методів, прийомів і засобів опрацювання управлінської інформації, що має на меті ухвалення та реалізацію управлінських рішень. Вона охоплює стратегію, тактику й техніку управління [2, с. 205].

До управлінських інноваційних технологій належать сучасні економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником загальноосвітнього навчального закладу ефективного управлінського рішення.

Важливе місце в реалізації управління закладом освіти посідають інтерактивні технології. Інтерактивні технології — це засіб демократизації навчально-виховного процесу та реальна дія громадсько-державного управління. Їх використання передбачає, зокрема, застосування методик, що допомагають набути інтелектуальних і соціальних навичок, демократичної поведінки, створення суб’єктно-суб’єктних стосунків, залучення до активної комунікативної взаємодії, встановлення атмосфери взаємоповаги, довіри та відповідальності. Це діалог і полілог, які можуть мати такі форми: індивідуальну творчу роботу, раунд (висловлювання з окреслених питань протягом 1–2 хв), організацію роботи в парах, міні-групах, групах за інтересами (методи можуть бути найрізноманітніші: «ажурна пилка», дебати, рольова гра, моделювання ситуацій, кооперативне навчання, дискусійні групи, «павутинка» дискусії, «мозковий штурм», дебати; під час підбиття підсумків як різновид кооперативної діяльності може використовуватися метод «ланцюжок цінностей») [4,7].

Технологія освітнього маркетингу. Без застосування цієї технології сьогодні керівник не може ефективно працювати. Освітній маркетинг допомагає здійснювати:

• аналіз ринку освітніх послуг, особливостей учнівського контингенту, навчальних планів та програм, кадрового складу;

• моніторинг рівня навчальних досягнень учнів;

• розроблення й впровадження нових освітніх програм, формування науковометодичного забезпечення та супроводу, підготовку вчителів до реалізації нових освітніх програм і курсів, інноваційних технологій навчання та виховання учнів та організації співуправління закладом освіти.

Одним із найважливіших завдань маркетингу є створення позитивного іміджу школи, забезпечення функцій управління та співуправління, коригування й контролю. Імідж закладу освіти – основа його конкурентоспроможності. Під іміджем навчального закладу ми розуміємо емоційно забарвлений образ, утворений у масовій свідомості, який визначається співвідношенням між різними аспектами діяльності школи, транслюється у зовнішнє середовище та набуває форми соціального стереотипу.

Освітній маркетинг — це організація стратегічного та оперативного планування розвитку навчального закладу й компетентностей усіх учасників процесу управління, система інформаційного забезпечення, організація ефективної комунікації, мiжособистісної взаємодії, коригування дiяльності та координацiя співпраці, організація контролю та самоконтролю, забезпечення рефлексії діяльності [3,4,6].

Успішно розв’язувати проблеми в нашому навчальному закладі допомагають сучасні управлiнські технології, які використовуються в iнноваційному менеджменті. Серед них найчастіше застосовують: бренд-стратегії, коучинг, хакатон, тімбілдінг, рейфреймінг, кейс-метод, психолого-педагогічні семінари.

Бренд-стратегія. Це:

• стратегія створення, розвитку, зміни та адаптації до ринку освітніх послуг власного бренду (того, що є унікальним);

• технологія формулювання й обґрунтування стратегічної ідеї, концепції розвитку опорного закладу щодо впровадження конкурентних переваг на ринку освітніх послуг з метою формування іміджу, який стимулюватиме постійний інтерес до цього бренду;

• інформаційно-просвітницька робота в мікрорайоні, реклама діяльності закладу, PR-кампанія, презентація діяльності закладу в ЗМІ, соціальних мережах, на виставках, здійснення дослідно-експериментальної роботи.

Коучинг – сучасний інструмент інноваційного управління. Коучинг концентруєтья  на майбутніх можливостях, а не на минулих помилках. Коучинг не вчить, а допомагає вчитися досягти успіху.

Хакатон – інноваційна форма організації освітнього процесу, що сприяє пошуку нових методів роботи, активізує ефективну комунікацію, дозволяє розширювати коло партнерських зав’язків у реалізації заданих проєктів.

Переваги хакатонів:

• Обмеженість в часі для прийняття рішень.
• Практичність. Хакатони не продукують ідеї заради ідей. Це має бути щось, що розв'язує життєві проблеми та має практичне застосування.
• Неформальність.
• Варіативність команди. Ніде немає жодних правил щодо того, які ролі мають бути в команді чи хто має брати участь: учителі з учителями, учні з учителями, учні з батьками тощо.
• Нетворкінг. Хакатони можуть стати колом для реалізації, яке допоможе розкритись людям, які зазвичай не є активними учасниками бесіди.
• Обмін навичками та ідеями. Абсолютно кожен може випромінювати свої ідеї.
• Командотворення.

Тімбілдінг — (від англ. Teambuilding — «побудова команди») — це спеціальні заходи, які розраховано на згуртування колективу, формування сильної команди, що успiшно досягає поставлених цілей. Тiмбілдінг — це і проведення корпоративів, і активний спільний відпочинок на природі, які моделюють життя всередині колективу та спрямовують його на ефективну i спільну діяльність. Керiвник закладу освіти, практичний психолог  чи педагог-органiзатор здійснює тімбілдінг з членам колективу закладу освіти, що допомагає виробити навички командного руху, навчають працювати в команді, виявляють неформальних лідерів, допомагають створювати атмосферу неформального спілкування, досягнення психологічного розвантаження. Особливе місце в реалізації технології тімбілдінгу-тренінгів відіграє місце їх проведення. Проведення таких заходів не в закладі освіти, а в іншому місці, незвичній обстановці, сприяє набагато легшому виявленню неформальних лідерів, взаємин симпатій чи конфліктів, дає кращі результати.

Рефреймінг сенсу (він ще називається показом іншого боку). Технологія рейфреймінгу дозволяє керівнику закладу освіти бачити ввірений йому заклад з чотирьох базових точок (чотирьох фреймів): структурної, людських ресурсів, політичної та символічної. Ця технологія потребує від керівника здатності розуміти й використовувати різні погляди, але думати про одне й те ж. Кожний із фреймів відрізняється від інших і сильний сам по собі. А разом вони допомагають керівнику отримати вичерпну картину того, що відбувається не так, з’ясувати причини, і зрозуміти, що можна зробити, щоб змінити ситуацію на краще. Робиться це вельми просто. Береться подія і інтерпретується зовсім по-іншому - з іншого смисловим навантаженням. Ситуацію, коли людина конкретно полінувався, можна описати, як конструктивний підхід до справи ("отримавши наказ, не поспішай виконувати - його можуть і відмінити"); оббрехав когось - проявив себе, як дипломат; поскупився - проявив ощадливість; був занудою - проявив наполегливість.

Кейс-метод (англ. Case method — метод кейсів, метод ситуаційного аналізу, метод конкретних ситуацій) — технологія, що використовує опис реальних економічних,  освітніх проблем для дослідження ситуації, аналізу суті питання та розроблення можливих варіантів вирішення проблеми, вибір найкращого варіанту. Кейси ґрунтуються на фактичному матеріалі або ж є наближеними до реальної ситуації.

В нашій школі проходять психолого-педагогічні семінари з періодичністю роботи чотири рази на рік. Мета таких семінарів – підвищити рівень психолого-педагогічної підготовки вчителів. Практика показала, що проводячи психолого-педагогічний семінар, необхідно забезпечити атмосферу творчості, неформального спілкування. У деяких випадках після творчого повідомлення можна організувати дискусію, диспут. Під час роботи семінару можливе й колективне вирішення навчально-педагогічних завдань. Практика свідчить, що робота такого семінару упродовж багатьох років помітно підвищує загальну і педагогічну культуру його учасників.                                                  Висновок. Управління закладами освіти має бути інноваційним, охоплювати різні види діяльності всієї управлінської команди та громади. Сучасні освітні та управлінські технології повинні бути ефективними за результатами та оптимальними в часі, витратах сил і засобів.

Важливе значення в запровадженні інноваційних технологій управління в закладі освіти мають такі механізми управління:

• забезпечення умов для інноваційної управлінської діяльності (нормативноправове, організаційно-управлінське, соціально-психологічне);

• інтенсифікація інноваційних управлінських процесів через стимулювання

ризику, підтримку ініціатив, створення атмосфери інноваційного середовища;

• забезпечення системності, організованості (етапність, процедурність) управлінських процесів;

• оптимізація інформаційного забезпечення.

Ефективність таких механізмів визначається здатністю керівника та інших суб’єктів управління цілеспрямовано використовувати організаційно-розпорядницькі, організаційно-педагогічні, соціально-психологічні, фінансово-господарчі та економічні методи.

Тому важливим для керівника закладу освіти є досконале володіння управлінськими функціями й численними ролями, інноваційними технологіями управління й співуправління, постійно розвиватися в професійному та особистісному вимірі. Керівник закладу, як ніхто інший, має мислити стратегічно, повинен мати власне бачення інноваційного розвитку ввіреного йому закладу освіти та вміти реалізовувати це бачення у своїй управлінській діяльності.

Використані джерела

1. Грищук А. Словник українського педагога / Анатолій Грищук. — К.: КВІЦ, 2015. — 405 с.

2. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / за ред. Р. Дяківа. — К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. — 703 с.

3. Калініна Л. М. Базовий стандарт професійної діяльності керівника нової української школи / Л. М. Калініна, О. М. Онаць // Керівник нової української школи: 360 світоглядні орієнтири: збірник наукових праць / ред.. кол. В. П. Андрущенко (голова) [та ін.]. — Київ: вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2017. — С. 52–60.

4.  Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук України; [редкол.: В. Г. Кремень (голова), В. І. Луговий (заст. голови), А. М. Гуржій (заст. голови), О. Я. Савченко (заст. голови)]; за заг. ред. В. Г. Кременя. — Київ: Педагогічна думка, 2016. — 448 с.

5. Онаць О. М. Взаємозв’язок стилю поведінки керівника і ефективності управління на громадсько-державних засадах / Олена Онаць // Рідна школа. — 2012. — № 8–9. — С. 46–51.

6. Осадчий І. Г. Синергетика для педагогіки: про якісні стани освітніх систем та типи управлінських стратегій / І. Г. Осадчий // Освіта і управління. — 2005. — Т. 8, чис. 3–4. — С. 38–41

7. Освітні технології: навчально-методичний посіб./О. М. Пєхота, А. З Кіктенко, О. М. Любарська та ін. За заг.ред. О. М. Пєхоти. К.: А.С. К.,2001, — 256с.

8.14. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 988-р «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року»