Інсценізація казки Оксани Іваненко "Кисличка"

Інсценізація

 казки Оксани Іваненко «Кисличка»

 Сценарій шкільної вистави для вікової категорії  1- 6 класів( але може бути цікава усім школярам).

 Казка виховує  в учнів любов до Батьківщини, почуття дружби, родинних зв'язків, відповідальність за доручену справу, екологічну відповідальність, бажання захистити меншого, слабшого, втішити і підтримати  засмученого , прийти на допомогу тому, хто її потребує.

 Дійові особи: хлопчик , дівчинка, кисличка, липа, вітер , пташка, ще одна дівчинка, миша,  дятел, старий дідусь, ще три  невеличкі пташки, старий птах, два птахові онуки. (Всього:16 +автор)

Декорації: синя хатка, дерево без листя, яблучка,  зелені листочки, яблуневий цвіт(змінні декорації  для дерева), соняшники, квіти, кілька інших  дерев, звуковий супровід, корзинка з яблуками.

Костюми.

1 дія .У лісі.

Автор:Знаєте , дітки, що? Ви ніколи не плачте! А то одного разу через сльози трапилась така  чудернацька історія…

Виходять братик і сестричка .Братик їсть яблуко.

 Сестричка: Братику, дай мені вкусити яблучка.

Брат: Не дам!

Сестричка: Дай, я теж хочу спробувати!

Брат: Не дам, іди й зірви собі!

Сестричка: Я маленька, не дістану , там високо.

Брат: Ну і що ? Мені яке до того діло?

 Дівчинка сіла і гірко заплакала, а братик доїв яблуко і кинув огризок на підлогу.

Брат: Ходи, мала, а то мама буде нас сварити , що ми забарилися.

Дівчинка , хлипаючи встає і йде додому.

Автор: Незабаром на тому місці, де капали гіркі сльози дівчинки, і з того насіннячка з яблучка , що його викинув братик, виросла гірка і терпка кисличка.(виносимо деревце з листочками.) Так називають яблуньку , яка родить кислі яблука. Кисличка росла собі у затишному лісі, де було легко дихати,  радісно бачити рідне блакитне небо і слухати спів пташок.( ввімкнути  запис співу пташок)

2 дія

 Одна весела пташка: А я бачила такі  точнісінько деревця у чужому краї, за морем.Тільки на них висять рожеві солодкі яблука. А чому на тобі таких нема? Я б з охотою їх зараз поклювала! Чому нема яблук на тобі?

Кисличка ( з сумом) : Я не знаю.

Дерева прислухаються:

Липа: Не сумуй, яблунько! Тобі потрібно весною вкритися цвітом, а восени щось виросте, може, й справді якісь яблучка.

Кисличка: Добре , у мене теж будуть яблучка, тоді прилітайте, пташки!!- весела, усміхається.-От укриюся цвітом, от достигнуть яблука, і буду я найкращим деревом у лісі !(Танцює …)

Автор: Настала весна. Ніхто в лісі не зрадів так весні, як тоненька, молоденька кисличка. На  ній виросли чудесні квіти !(Прикрасити деревце білим цвітом) Кисличка берегла свої квіти !Навіть на вітер сердилась!

 Налетів вітер

Вітер: Я сильний вітер- вітрюган , листя нарву, бджілок налякаю, цвіт пообриваю, ох і погуляю!!!

Кисличка: Лети собі стороною, вітре!  Не зривай моїх квітів!Тобі це жарти, а мені яблучка!

Вітер: Добре, залишу тебе в спокої ! Полечу я в степ весняний...(замріяно)  Степ весною – наче килим, сонце кидає нитки, вишиває візерунки: то розводи,то квітки!  От там розгуляюсь , але я ще не раз прилечу вас відвідати! До побачення !

 Автор:А коли бачила хмару високо вгорі ,вона і її кричала:

-Хмаронько – голубонько! Не падай градом, не побий мій цвіт! Ти розлийся теплим дощем та напій мене!

Автор: Всі дерева у лісі підсміювалися  з кислички , але  дуже любили її! Якось вранці всі побачили на ній маленькі круглі яблучка. (Прикрасити деревце маленькими зеленими  яблучками) Кисличка стояла горда, весела , привітна!

Весела пташка: А? І на тобі уже яблучка!!Ну, покуштуємо!!!

Клюнула раз, два і полетіла геть!

Кисличка: Чому нічого не сказала пташка?

Автор: Летіли оси, вони дуже любили все солодке! Але навіть не сідали на яблучка. Кисличка гірко заплакала. І липа, і ясен теж бачили це,  але не казали нічого, тільки сумно хитали своїм віттям. Незабаром у ліс прибігла дівчинка.

3 дія

Збирає гриби і побачила яблуню:

Дівчинка: О, у всіх будуть тільки грибки, а в мене й яблучка!Принесу додому, порадую маму і тата!

 Зірвала  яблучко, скуштувала і скривилася, бо яблуко було дуже кисле

Дівчинка: Ой яке гірке та кислюче яблуко!- Кинула додолу. -І чого це воно таке погане?

Кисличка (засумувала): Ой яка я нещасна, нема в мене радості в житті !От пташки співають – всім весело робиться на серці. Он квіти цвітуть і всім очі веселять! А мої яблучка хто тільки покуштує – скривиться і одвернеться… Як мені сумно, як мені тужно!

Миша : Я б теж спробувала яблучко, але воно високо ̶ не можу дістати. Та я чула, що ці яблука дуже погані. Навіщо їй тоді рости, коли від неї нікому не солодко?

Кисличка: Справді? Навіщо мені рости?Заплакала : Хмари, побийте мене градом! Вітре, обламай моє гілля, адже не знаю я, навіщо мені рости такою гіркою та поганою, що навіть горобці не сідають на мене, навіть гусінь не їсть мого листя!Невже я навіки залишуся такою?

Автор:  Так плакала й зітхала кисличка , і дуже її стало шкода  і ласкавій липі , і пустуну- вітрові , працьовитому дятлові ( підходять усі троє до кислички)

Дятел: Друзі, треба щось робити, треба допомогти кисличці. Уже не перший рік я працюю в діда , що живе у блакитній хатці . Думаю, він зможе допомогти ,тільки я не смію відірватися від роботи, дід доручив мені почистити дерева від шкідників! А дерев у лісі тьма- тьмуща!

Липа:Так! Треба сказати швидше дідові, що живе у блакитній хатці. Він давно живе тут! Він ще тоді був з довгою бородою, коли я вперше виглянула із землі.  А тепер його борода дістає до самої травички. Він , звичайно, все знає і зможе допомогти кисличці , але я не можу простягти свої віти до нього, щоб сказати! 

Вітер: Я допоможу кисличці!Дід у блакитній хатці - мій приятель. Я зірву з кислички листочок і понесу його до діда, а дід щось обов'язково придумає!   (полетів ): Ш-ш-ш! Я спішу! Не заважайте мені. Я спішу-шу-шу! Я спішу!

4 дія. На подвір'ї у діда

Автор: Ось полетів вітер на подвір'я діда. Це був старенький дідусь, що доглядав ліс і невеликий садок  біля своєї хатки. Він так добре знав усіх  у лісі , що навіть міг з ким завгодно розмовляти. Дід  сидів на пеньку та розмовляв з бджолами- по- бджолиному, з жуками – по - жучиному, з мурашками – по-мурашиному. Ось і зараз малесенька мурашка розказує йому, що  в лісі все спокійно,  що всі щасливі.

Вітер: Ні! Ні, діду! Не все спокійно, не всі щасливі! У нашому лісі виросла кисличка. І вона була спокійна і щаслива до того часу , поки до неї не прилетіла пташка і наговорила їй про якісь яблучка, тепер вона через ті яблучка гірко плаче. Допоможіть, дідусю!

Дід: Добре , я щось придумаю.

 Вітер полетів

Дід(Сам до себе): Ой не люблю я, коли в моєму лісі хтось сумує. Що ж придумати? Що робити з кисличкою? Як їй допомогти?

Ходить і думає

Автор: Ходив дід і думав. Питав у пташок, де ростуть ті солодкі яблука, питав у звіряток, але то було так далеко, що не дійшов би старий. Так минуло літо. Уже повзла до діда всяка комашня та дрібні звіринки прощатися на зиму.І пташки прилітали востаннє погомоніти з любим дідусем перед тим як відлетіти у теплі краї.

Три пташки прилетіли:

Дід: Принесіть мені з теплих країв гілочку з солодкої яблуні, подивлюсь я , які там яблука.

Пташки: Принесемо, дідусю, принесемо! Цвірінь- цвірінь!( весело щебечуть). До побачення! До весни, дідусю! Бувай здоров!

 Старий птах прилетів. Два внуки підтримували його.

Дід: І ти, старий, летиш? Оставайся зі мною , візьму тебе на піч, буде тобі тепло і в рідному лісі!

Старий птах: Ні! Я чув,  що ти наказував малим принести гілочку з дерева.  Але тільки я знаю , де знаходиться чарівне дерево, що росте в сонячній країні! Я сам принесу тобі гілочку, старий друже! Сам хочу прислужитися добрій справі!

Дід: Щасливої дороги ! Надіюсь, що побачимось весною!

Автор: Відлетіли птахи. Стало в лісі холодно. Облетіли листочки.(обірвати на деревинці зелені листочки) Замерзла і Кисличка та  все щось шепотіла.

Кисличка: Хай я мерзну, хоч би і зовсім мене мороз заморозив. І так даремно на світі живу.

Іде дідусь.

 Дід: Не сумуй , кисличко. Я візьму тебе до себе у садок .Буде тобі в мене тепло і хороше.

Викопав кисличку.Приніс додому. Укрив стовбур листям.

Дід: Спи, Кисличко, спи!

Дія 5 У садку в дідуся

Кисличка заснула.Весна. Щебіт пташок.Знову повісити зелені листочки на деревце. Злітаються пташки.

1 пташка : Добрий день, дідусю!

Дід: Добрий день , мала! А гілочку принесла?

1Пташка:Ой, дідусю, не принесла, я так поспішала, поспішала! Не сердься!

2 пташка: Здрастуй, дідусю!

 Дід: Здрастуй, мала! А гілочку принесла?

2 пташка:Ой, дідусю, я шукала такої гілочки  та не знайшла!Не сердься на мене!

3 пташка: Привіт, дідусю!

Дід: Привіт, мала! А гілочку принесла?

3 пташка: Ой! Дідусю! Я несла гілочку, та повіяв чужий вітер на морі і я впустила її… Не сердься на мене!

Два молоді птахи –онуки старого птаха  (з гілочками в руках): Добрий день, дідусю!

Дід: Добрий день! А де ж ваш дід? Чому не донесли діда додому?

1 Онук: Він летів уже додому. Хотів сам віддати тобі гілочки. Але на морі знялася страшна буря, і він зовсім знесилився. Ми змушені були залишити його на високій скелі, біля маяка. Там живуть люди і подбають про нього. Оце передав тобі дві гілочки. Я приніс  тобі гілочку з найсолодшого дерева, а в мого брата гілочка золотої квітки для твого саду.

2  Онук: Ні, ти переплутав! У мене гілочка з найсолодшого дерева, а в тебе з золотої квітки!

1 Онук: Та ти що? Хіба не мені дід першому дав гілочку?

 2 Онук: Та ні! Мені першому дав!

Дід( зажурився): Скільки перетерпів мій  старий друг, скільки старалися його молоді внуки- і все даремно!  І як тепер допомогти Кисличці?

 Раптом почув голос кислички

Кисличка:Чого ти сумуєш, дідусю? Невже ніхто для мене нічого не приніс?

Дід  до (глядачів):Як же їй тепер сказати? Однаково вона з туги засохне. Доведеться сказати неправду-. (до кислички) Ні, птахи принесли для тебе, кисличко,аж дві гілочки з найсолодшого в світі дерева!

Кисличка: Ой дай мені їх швидше, хай почую, які вони чудові, може , хоч на хвилинку мені стане солодко!

Дід причіпляє до неї дві гілочки.

Кисличка: Спасибі , дідусю!

Дід: Бідна кисличка, що воно буде?

Дія 6

 Автор: Минув рік. Напроти хатки дідуся щось блищало, сяяло, променилося. То була наша знайома яблунька- Кисличка. Вона стала пишною, стрункою, надзвичайно красивою: на ній висіли золоті яблучка. Безліч золотих яблучок! Над ними літали бджоли, оси, метелики, маленькі дзвінкоголосі пташки! До дідуся в гості прибігла

 Дівчинка :Дідусю, добрий день!

(підходить до яблуньки)

 Дівчинка: Ах! Яка яблунька! Які яблучка! Мабуть , вона народилася , коли всі сміялися!

Виходить дід: Добрий день, дівчинко!

 Дівчинка :Дідусю, можна зірвати і скуштувати  яблучко?

 Дід: Можна, маленька, можна! Ще й зірви для глядачів, які дивилися вашу виставу!

Дівчинка:  Спасибі, дідусю! Спасибі, яблунько! Як добре, що ти живеш у нашому садку!-( Скуштувала яблучко)- Яке смачне, солодке, запашне яблучко!

Автор: Ну ось, і казочці кінець, а хто слухав- молодець!

Артисти виходять і кланяються глядачам.Роздають яблука глядачам.

Сценарій підготувала вчителька української мови і літератури Преображенського ліцею Затишнянської сільської ради

Галина Задорожня