Інтеграція деяких сучасних технологій навчання у розвитку творчої особистості учня на уроках зарубіжної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтеграція деяких сучасних технологій навчання у розвитку творчої особистості учня на уроках зарубіжної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2019 рік

 

 

 

 

 

Анотація

 

 Даний досвід спрямований на розв’язання актуальних завдань сучасної шкільної освіти: формування інтелектуального потенціалу особистості, розкриття та підтримку здібностей кожної дитини, стимулювання допитливості.

Значна увага приділяється організаційно-методичним підходам у використанні ігрових та неігрових імітаційних методів, скерованих на закріплення та нагромадження знань та відпрацювання стійких навичок і вмінь у об’єктів навчального процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема досвіду відображає головну проблему реформування сучасної освіти озброєння школярів уміннями і навичками саморозвитку особистості, яке в основному  вирішується шляхом упровадження нових технологій організації освітнього процесу.

За інноваційним потенціалом досвід носить комбінаторний характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально-виховного процесу, а не заглиблюватися в суть тільки однієї технології.

Актуальність досвіду полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку освіти та суспільних відносин зростають вимоги до особистості як суб’єкта всіх соціальних процесів, виникає необхідність врахування фактору психологічної готовності молодої людини до здійснення тих чи інших дій у сучасних умовах, забезпечення шкільної молоді ефективним інструментарієм самореалізації та самовираження для досягнення життєвого успіху, а не тільки оволодіння сумою знань.

    Теоретичною основою досвіду є технологія інтерактивного навчання

(Дж. Шерман, Г. Фріц, С. Ренегар, Дж. Фредерік, М. Сілберман, О. Пометун, Л. Пироженко, Т. Ремех); технологія «Метод проектів» (В. Гузєєв); технологія колективного взаємонавчання (О. Рівін), технологія проблемного навчання

(М. Махмутов, Т. Ільїна, Г. Вернер, В. Окоп, А. Матюшкін); технологія комп’ютерного (інформаційного) навчання (А.Єршов). 

    Суть досвіду полягає в:

•                   використанні інформаційно-комунікаційних технологій як засобу підвищення мотивації навчання;
•                   створенні умов для розвитку особистості дитини з урахуванням її потреб і можливостей;
•                   забезпеченні додаткових можливостей комунікації на різних рівнях;
•                   оволодінні основами роботи з різними видами інформації за допомогою комп'ютера та інших засобів інформаційно-комунікаційних технологій;
•                   виробленні навичок застосування засобів ІКТ при виконанні індивідуальних і колективних проектів, у навчальній діяльності, при подальшому освоєнні професій, які користуються попитом на ринку праці (з урахуванням регіональних особливостей);
•                   розвитку самоорганізації, уміння організовувати власну інформаційну діяльність і планувати її результати;
•                   вихованні відповідального відношення до інформації з урахуванням правових і етичних аспектів її поширення.

   Практичне значення досвіду полягає в тому, що реалізація інноваційного підходу до навчання учнів дозволяє підняти на якісно новий рівень педагогічний процес, підвищити рівень навчальних досягнень, забезпечує психолого-емоційну комфортність і подальшу соціальну адаптованість школярів, готовність реалізувати особисті якості в індивідуальній чи колективній діяльності.

    Технологія досвіду містить у собі багатий арсенал різноспрямованих форм,  методів традиційної та інноваційної діяльності вчителя та учнів на уроці і в позаурочний час. Особливо цінним є творчий підхід педагога до створення системи роботи на різних етапах уроку в залежності від його типу та навчального матеріалу.

Технологія досвіду сприяє вирішенню наступних проблем:

•                 активізації навчальної діяльності учнів на уроках літератури, підвищення інтересу до предмета та читацької активності;
•                 інтенсифікації й оптимізації навчального процесу;
•                 підвищення ефективності уроку як основного елементу освітнього процесу;
•                 розвитку навичок самостійної та спільної діяльності;
•                 формування готовності учня до подолання труднощів навчання та життя, стійкості до стресів;
•                 формування компетентної дієздатної особистості.

 

Результативність досвіду.

Підвищився інтерес до вивчення предмета, збільшилася кількість учнів, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, поступово намічається тенденція зростання успішності, підвищення  проценту якості знань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання вчителя літератури вбачаю в тому, щоб навчити своїх вихованців належно розуміти художній твір, аргументовано його аналізувати і формувати своє ставлення до прочитаного. Тому й намагаюся на уроках зарубіжної літератури розкрити глибини літератури як мистецтва слова, насамперед навчати учнів мислити, висловлювати власні думки і їх обстоювати. Навчати розуміти світ і жити в ньому за законами добра, справедливості, любові, толерантності.

На мою думку, щоб уроки були ефективними, досягали поставленої мети, необхідно, щоб вони відбувалися за умови постійної активної взаємодії всіх учнів, тобто навчання має бути таким, де вчитель виступає не як проголошувач істин, а в ролі організатора процесу навчання, його лідера.

У своїй педагогічній практиці апробую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання:

•    Проектне навчання;

•    Інтерактивна технологія;

•    Особистісно-зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок.  Яким же повинен він бути?  Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :

•    підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

•    навчання не словом, а справою;

•    проведення його не для учнів, а разом з ними;

•  спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

•    забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку  допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Складові ефективності й успішності уроку можна зобразити так:

 

Сучасний урок вимагає переосмислення пріоритету методів, прийомів та видів навчальної діяльності, розширення їхньої методичної палітри. Адже треба не просто вивчити, запам’ятати дати, літературні факти, описані події, а проникнути в їхню глибинну суть, збагнути позицію автора, його світоглядні засади.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у більшій мірі залежить від умінь і стилю вчителя.

Намагаюсь будувати урок на основі діалогу (полілогу), залучаючи до процесу навчання усіх учнів класу, забезпечуючи тим самим простір для осмислення школярами не тільки свого, але й чужого досвіду, що надає можливість учневі самому моделювати ситуацію в нових умовах; адже творчі суперечки приводять учнів не тільки до адекватного розуміння суті художнього твору, але й мають значний  виховний вплив, роблять кожного учня активним шукачем шляхів  і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.

 

 На всіх етапах уроку  використовую інтерактивні методики, які  поєдную з традиційними (особливо на першому етапі запровадження інновацій) для забезпечення «зони психологічного комфорту» (О. Пометун), а також для запобігання зниження уваги протягом уроку, недопущення зниження інтересу до навчального матеріалу, для подолання дискомфорту через недосконале володіння інструментарієм інтерактивного навчання та враховуючи рівень навчальної підготовки учнів.

Робота в парах, у малих групах, використання інтерактивних прийомів «Коло ідей», «Акваріум», «Асоціація», «Мікрофон», «Навчаючи - навчаюсь», «Мозковий штурм», «Незакінчені речення», «Ажурна пилка», різних варіантів дискусійного навчання (дискусія, диспут, дебати) та вправ «Відстрочена увага», «Лови помилку», «Своя опора», «Передай крейду», «Свої приклади», «Дружня порада», «Створи символ»  поєдную  з традиційними формами роботи та з творчою діяльністю нестандартного спрямування: сенкан, «виступ у суді», інтерв’ю з письменником чи героєм, «створення» фільму, вернісаж ілюстрацій до твору, вернісаж ідей, рольова гра, літературна гра та ін.

Велике зацікавлення старшокласників викликає застосування відносно нової в педагогічній практиці форми отримання інформації – активної лекції

(О. Пометун), яка, на відміну від традиційної, створює умови для виникнення сумнівів і запитань у слухачів. Методи «Керована лекція», «Лекція з паузами», «Лекція за участю учнів» вже у ході слухання надають можливість учням робити власні висновки, вибірково підходити до отриманої інформації, відчути себе головним суб’єктом навчання, а вчителю – підтримувати зворотний зв'язок з учнями, фіксувати їхні ускладнення та забезпечувати відповідну корекцію процесу засвоєння нового матеріалу.

Алгоритм інтерактивного навчання передбачає використання таких активних методів навчання як аналіз конкретних ситуацій, уведення в досліджувану проблему, визначення задачі, групова робота над ситуацією, групова дискусія, підсумкова бесіда, рефлексія. Вважаю дуже важливим поступове введення елементів інтерактивного навчання (як і будь-якої інновації), скрупульозне вивчення інструментарію як учителем, так і учнем, адже невпевненість чи невірна установка на початку роботи у такій ситуації не дасть бажаного результату та призведе до марного витрачання робочого часу на уроці. Крім того, забезпечується подолання спротиву учнів проти введення нових, більш складних видів діяльності на фоні звичних для них традиційних, застосувавши навіть фактор звикання до активної діяльності.

На мою думку, технологія колективного взаємонавчання (співробітництва)

О. Рівіна, може бути ефективною саме в сільських малокомплектних школах, коли можливість поділу на групи обмежене або навіть неможливе. Робота учнів у парах змінного характеру – це навіть не метод, а форма організації навчальної роботи, «техніка занять» (О. Рівін). Корисним є така організація навчальної діяльності тоді, коли необхідно охопити великий обсяг матеріалу: інколи вивчається стільки статей (параграфів), скільки учнів у класі. Практика показала, що учень засвоює швидко і якісно тільки те, що одразу ж після отримання нової інформації застосовує на ділі або передає іншим. Працюючи з товаришами по класу по черзі, учень неодноразово повторює матеріал, з яким ознайомився, та вислуховує нову інформацію від партнерів. Результат засвоєння у процесі такої роботи зазвичай дуже високий. Вчитель на цьому етапі уроку є координатором,  усю ж роботу щодо вивчення нового матеріалу здійснюють учні самостійно.

Гармонійно поєднуючи академічні та прагматичні знання, стимулюю самостійну пізнавальну діяльність учнів використання технології «Метод проектів» на заключних (підсумкових) уроках у 7 – 9 класах. Метод проектування допомагає учневі бути не пасивним реципієнтом готових знань, а суб’єктом навчання, який активно включається у спільну діяльність, відчуває себе рівноправним учасником діалогу, співтворцем. Відповідним чином організована робота збуджує розумову діяльність учнів, формує критичне і творче мислення, навчає аналізувати події та ситуації, прогнозувати їх розвиток, розв’язувати пізнавальні і життєві проблеми, заохочує до самостійного здобуття знань. Це саме той вид діяльності, який наочно демонструє практичне застосування набутих знань. Особливо популярними серед вихованців є ігрові проекти, де  можна задіяти артистично обдарованих дітей. Ступінь творчості учнів у цьому випадку дуже високий, проте домінуючим видом діяльності все-таки є гра. Активно використовуються у позакласній роботі з учнями старшої школи творчі та проектно-орієнтовані проекти, у процесі роботи над якими школярі готують матеріали, орієнтовані на їхні соціальні запити та інтереси: програми, рекомендації, сценарії свят, вечорів, рукописні журнали тощо.

Проблемне навчання  вважаю одним із видів діяльності, який активізує самостійну роботу учнів, що веде до ґрунтовного засвоєння і закріплення наукових знань, розвиває творче мислення, здатність до самостійного вирішення поставленого завдання. Тому елементи такого навчання застосовую на окремих етапах вивчення програмового матеріалу та на відповідних етапах уроку: постановка проблемного завдання на початку вивчення розділу (теми) та повернення до його вирішення на підсумкових уроках; формулювання проблемного питання на початку уроку (найчастіше -  в епіграфі) з подальшим його розв’язанням на підсумковому етапі.

Процес інформатизації суспільства зумовлює й інформатизацію освіти: використання нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання. Готуючи уроки з використанням комп’ютерних технологій,  ставлю перед собою завдання підвищити їх ефективність, створити умови для високоякісного засвоєння навчального матеріалу, розвивати інтелектуальні, творчі здібності учня, виховувати гармонійну особистість, готувати учнів до життя у розвиненому інформаційному середовищі. Завдяки мультимедіа (презентацій, добору ілюстрацій, використання кіно- чи відеофрагментів) навіть сухий теоретичний матеріал оживає, стає цікавим, наочним. Особливо важливим вважаю саме такий підхід до навчання учнів середньої ланки, у яких відповідно до їхніх психолого-вікових особливостей ефективність засвоєння нового матеріалу певною мірою залежить від візуалізації отриманої інформації, а концентрування уваги на окремому предметі чи явищі нестійке чи швидкоплинне. До того ж у процесі засвоєння знань в учнів одночасно працюють різні види пам’яті.

Використання на уроках інноваційних методів навчання, які більш затратні в часовому вимірі, ніж традиційні, вимагає особливого підходу і до оцінювання знань учнів. Тому вчитель найчастіше у якості форм поточного оцінювання використовує тести, експрес-опитування,  самооцінку.

Проте найскладніша проблема, яку доводиться  переборювати, – це психологічна неготовність учнів, особливо старшого шкільного віку, до роботи в якісно нових умовах. Якщо, наприклад, учні 5-го класу з радістю йшли назустріч пропозиціям учителя, то учні 8,9 класів, які у своїй практичній діяльності на уроці звикли до традиційних форм і методів, вимагали глибокої мотивації щодо необхідності таких змін. Тому сучасному стану організації навчально-виховного процесу передувала складна роз’яснювальна, просвітницька, консультативна робота вчителя, а часто і переконання своїх опонентів на власному прикладі.

Вивчення результативності практики упровадження інновацій у навчально-виховний процес демонструє чітко виражену тенденцію до позитивних зрушень. Завдяки використанню  активних форм навчання підвищилася ефективність уроку літератури, як результат - активізація навчальної діяльності учнів: принцип «мушу вчитися» поступово змінюється на якісно новий – «хочу вчитися».  Зростає інтерес до літератури як до мистецького явища та до зарубіжної літератури як до шкільного предмета, на порядок вищою стала читацька та творча активність школярів. Підвищилася результативність участі школярів у конкурсах, інтелектуальних змаганнях, позакласних та позашкільних заходах. Значно розвинулися навички самостійної та спільної діяльності учнів: їх уже не лякає завдання вчителя підготувати інформацію, виступити перед аудиторією; учні готові до співпраці у парах та у групах, уміють висловлювати власну думку та враховувати думку опонента, готові змінити свої власні аргументи за наявності переконливих контраргументів. Учні навчені працювати із різноманітними джерелами інформації, в т.ч. і з Інтернет-мережею,  мають навички їх опрацювання та оцінювання з точки зору важливості і необхідності для побудови власного висловлювання. Таким чином  вдається формувати та розвивати критичне мислення вихованців, що є однією із найважливіших рис компетентної дієздатної особистості, навчити учнів здійснювати розумові дії високо рівня (аналіз, синтез, оцінювання), допомагає спроектувати адекватну самооцінку кожного учня.

Отже, практичні навички, отримані на уроках зарубіжної літератури, впливають на всі сфери життя дітей та забезпечують їм розширення зони як навчальної, так і соціальної компетентності, готовність до подолання труднощів навчання та життя, стійкість до стресів.