ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СУЧАСНИХ ВИМІРАХ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

Чорнобай О.І.

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СУЧАСНИХ ВИМІРАХ  ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

Анотація. У статті розглянуто результати теоретичного дослідження  напрямків інтеграції в сучасному освітньому просторі професійно (професійно-технічної)  освіти.

Ключові слова: інтеграція, напрямок інтеграції, процес інтеграції, соціальна інтеграція, соціалізація, територіальна інтеграція.

Основний виклад матеріалу. 

Серед пріоритетних напрямів освіти вагоме місце займають інтегративні процеси, серед яких: інтеграція до європейського та світового освітнього просторів; інтеграція професійних (професійно-технічних) навчальних закладів та підприємств для забезпечення високої якості професійної освіти та професійної мобільності випускників (професійно-технічних) навчальних закладів на ринку праці.

Сучасний стан проблеми інтеграції пов’язаний з історією її розвитку, яка послідовно проходила етапи комплексного навчання, між предметних зв’язків, системи інтегрованих курсів, підіймається на рівень інтеграції в системі професійної освіти задля забезпечення формування в майбутнього конкурентоздатного  фахівця цілісної картини світу в усьому різноманітті його зв’язків, входження молодої людини до світової спільноти зі збереженням її національної ідентичності.

Враховуючи всі аспекти поняття інтеграції, в межах нашого дослідження

визначимо її як ефективне та гнучке цілеспрямоване з’єднання елементів довкілля або навчально-виховного простору для оптимізації професійної підготовки майбутніх фахівців, що забезпечує цілісність й інформативну ємність знань та гармонійний розвиток особистості студента.

Розрізняємо внутрішню  та зовнішню  інтеграцію. Зовнішня інтеграція виявляється на рівні керування навчально-виховним середовищем, а внутрішня – на рівні організаційно-методичного забезпечення навчально-виховного середовища та психолого-педагогічному рівні.

Метою статті є розкриття напрямів інтеграції у сучасних умовах вищої школи. Узагальнення досвіду навчальних закладів України дозволило виокремити зовнішні інтегративні процеси в професійній підготовці майбутніх фахівців, що представлено напрямами інтеграції, які, є важливими для сучасної освіти. Прояв напрямів інтеграції спостерігається на рівнях:

• керування навчально-виховним середовищем  (макрорівень);
• методичного забезпечення навчально-виховного середовища  (мезорівень);
• психолого-педагогічному (мікрорівень).

Розподіл за макро-, мезо- та мікрорівнями визначається масштабами та джерелом інтеграції:

•     макрорівень (рівень керування навчально-виховним середовищем) інтеграція існує та об’єктивно впливає на процес формування навчально-виховного  середовища  поза нашим бажанням чи небажанням як виток із процесів глобалізації, інформатизації та комерціалізації світового суспільства;
•     мезорівень (рівень організаційно-методичного забезпечення навчально-виховного середовища) інтеграція існує і суб’єктивно впливає на процес формування навчально-виховного середовища залежно від бажання чи не бажання  викладацького складу як виток із макрорівня та кваліфікації викладачів, їхнього бажання підвищувати свій професійний рівень, упроваджувати інновації тощо;
• мікрорівень (психолого-педагогічному  рівень) інтеграція існує суб’єктивно як виток із мезорівня шляхом інтеграції різного знання свідомістю студента та приводить до появи нового знання, виявляє вплив зовнішніх чинників, які є показниками інтегративних процесів, на внутрішні якості, потреби особистості.

Інтеграція наук  і наукових знань  природно випливає з процесів матеріальної єдності світу. Це відображається в основних ознаках єдності світу: подібність складу, властивостей та структур функціонування й розвитку об’єктів; різноманітність зв’язків і взаємодій між різними рівнями організації та предметними галузями явищ; існування процесів взаємного та зворотного перетворення одних матеріальних утворень і станів у інші; спільність походження, генетична єдність чи тотожність явищ того або іншого рівня; можливість явищ певного рівня підкорятися не лише законам цього рівня, а й усім законам рівнів, які лежать нижче.

       Об’єктивна єдність світу передбачає предметну та методологічну єдність пізнання природи і суспільства, принципову єдність логічної структури природничих та соціальних наук, а також дає можливість використовувати загальнонаукові закони, що охоплюють усі сторони дійсності, і мають універсальне значення, під час формування професійної підготовки фахівців.

     Відтак, інтеграція наук і наукових знань проявляється у професійній підготовці майбутніх фахівців у вигляді взаємопроникнення структурних елементів різних галузей знання. Останнім часом загострилася проблема соціокультурної інтеграції, підґрунтям якої виступила криза соціального життя людей, що охопила нашу планету наприкінці ХХ – початку ХХІ століть. Джерелом соціокультурної інтеграції є само розгортання атрибутивних властивостей людини, спонтанне зростання потужності її інтелекту. Вважаю,  що з появою смислових полів, котрі утворили навколо нашої планети ноосферу, яка само зберігається і само відтворюється, виникла здатність соціального світу та його елементів або соціальних підсистем до інтеграції в єдину над систему, участь у створенні якої бере все населення планети.

Соціокультурна інтеграція – це природний процес, необхідна умова самого існування і функціонування соціальної спільноти, що відбиває єднання, момент злагоди, гармонії, динамічного стану координації відносин і процесів даної ”спільноти ”. Соціокультурна інтеграція несе у собі ефект встановлення якісно нової онтології соціального світу і в такий спосіб структурує Всесвіт.

Одним із способів залучення людини до соціокультурної інтеграції є підключення її до загального інформаційного поля спільноти. Засобами такого залучення є навчання, спілкування, виховання. В такій ситуації система освіти не може залишатися байдужою до процесів соціокультурної інтеграції і має врахувати це явище у професійній підготовці майбутніх фахівців.

Процес соціокультурної інтеграції відбувається шляхом соціального розвитку індивіда, під яким розуміється процес засвоєння людиною особистісних якостей, елементів культури, соціальних норм і цінностей, на засадах яких формуються соціально значущі риси особистості на різних етапах її існування.

Особистість є суб’єктом соціального розвитку, і, що не менш важливо, активним суб’єктом саморозвитку, в тому числі самовиховання. Тому говоримо не тільки про важливість засвоєння соціального досвіду індивідом, а й розглядаємо його як активного суб’єкта соціалізації. Необхідно відзначити, що соціальний розвиток – це безперервний процес, який відбувається протягом усього життя людини і ніколи не може бути „завершеним”.

Отже, в навчальному закладі має бути створено середовище, де викладач стає посередником між особистістю та соціальним досвідом здобувача освіти, і має погасити негативний вплив інформаційного суспільства. Коли учень здобуває професійну освіту, то відносини „викладач – учень” відображають відносини „суспільство – учень”.

     Міжпредметна інтеграція у професійній підготовці виступає у вигляді міжпредметних зв’язків, системне використання яких  виробляє в учнів, уміння критично осмислювати матеріал, що вивчається. Новий матеріал  здобувачі освіти  порівнюють із тими знаннями, які їм відомі, зіставляють їх, аналізують, додають із відомого раніше, і ця активна свідома діяльність з узагальнення нового під впливом раніше відомого із суміжних дисциплін сприяє більш повному засвоєнню програмного матеріалу.

Таким чином, використання міжпредметної інтеграції, передбачає  організацію інформаційного простору знань, що дозволить відійти від вузької спеціалізації,  забезпечить  поєднання аналітичного мислення та бачення дисципліни.

І другий напрям інтеграції – поєднання теоретичного та виробничого навчання створює умови для оволодіння виробничими процесами, професійними знаннями, передовим  педагогічним досвідом; виховання конкурентоздатного фахівця на ринку праці, підготовленого до професійної діяльності. Її основу складають загальноосвітні, загально-технічні та спеціальні знання, професійні вміння та навички. Зміщення акцентів у бік виробничого навчання надасть можливості майбутнім фахівцям зменшити період адаптації до своєї професійної діяльності, який витрачається на те, щоб, спираючись на здобуті під час навчання знання та вміння, самостійно знайти раціональні засоби розв’язання типових виробничих завдань. Не маючи уявлення про повний зміст діяльності в конкретних умовах, фахівець змушений діяти методом проб і помилок, або часто звертатися за допомогою. Чим більше часу буде виділено на виробниче навчання, тим більш органічно випускники будуть себе почувати на робочих місцях та швидше просуватися кар’єрними сходами.

Професійна підготовка на основі інтеграції теоретичного та виробничого навчання сприяє забезпеченню професійної компетентності майбутніх фахівців, формуванню в них готовності до самостійного застосування комплексу знань у вирішенні типових і нетипових виробничих завдань, слугує поліпшенню підготовки кадрів як головної продуктивної сили в контексті вимог Болонської декларації.

Останнім часом ми знову зустрічаємось із проблемою протиріччя між необхідністю передачі та засвоєння у процесі професійної підготовки об’єму інформації, що постійно зростає, та фізичними можливостями здобувача освіти і викладача; між засвоєними теоретичними знаннями та потребами реального життя у професійних уміннях та навичках. Тому, виникає необхідність змінювати пріоритети в освіті, переміщуючи акценти зі знань на інтеграцію знань, практичних умінь,  навичок,  якостей, досвіду професійної та  соціальної діяльності.

Сутність проблеми інтеграції знань базується на існуючому протиріччі: Всесвіт – цілісний, а система знань про нього такої цілісності не має, ані в масштабах людини, ані в масштабах суспільства загалом. Це зумовлено трьома причинами: 1) відсутністю цілісності в масштабах суспільства як наслідок еволюції наук; 2) відсутність системності в освіті на всіх її етапах; 3) відсутність цілісності знань у внутрішньому світі людини (окремі елементи знань знаходяться в окремих структурних одиницях досвіду, зв’язки визначаються не вимогами системності, а відчуттями, емоціями, оцінками).

У свою чергу, відсутність цілісності знань знижує ефективність інтелектуальної діяльності (протиріччя окремих знань за конкретними питаннями; утруднення пошуку в пам’яті потрібної інформації та визначення можливості застосування наявної інформації для конкретного випадку).

На мою думку, інтеграції знань, практичних умінь і навичок потрібно приділити більшої уваги у професійній підготовці майбутніх фахівців. Хоча вважається, що комплекс „знання – практичні вміння – навички” – щось єдине, на практиці це виявлялось зовсім не так. У своїй практиці викладачі стикаються з такою проблемою: людина знає правила правопису, вони в нього аж „відскакують від зубів”, а пише з помилками; знає формули скороченого множення, а коли розв’язує приклад, не бачить цієї формули тощо. Отже, на цих простих прикладах можна простежити відсутність зв’язку „знання – практичні вміння”. Тому що, навички здобуваються наполегливою працею, багаторазовим повторенням однієї і тієї самої дії, розв’язанням значної кількості прикладів, на що в особистості, яка навчається, часто не має часу у зв’язку з перевантаженістю програм. Отже, коло замкнулося і ми повернулись до інтеграції знань, що дозволяє їх ущільнити; впровадження загальнонаукових знань, які дозволяють вивчити низку прийомів і далі використовувати їх у всіх ситуаціях професійної підготовки майбутніх фахівців.

Ще складніше справи у професійній підготовці. Загальноосвітні предмети ніяк не хочуть „дружити” з професійними. Теми повторюються в різних предметах, змінюючи позначки. Процес відбору теоретичних знань, необхідних для здобуття певної професійної навички, у здобувачів освіти  відбувається стихійно, тому що вони не уявляють, якого роду знання з окремих дисциплін можуть їм знадобитися.

Між тим проблема використання знань у практичній діяльності набагато складніша. Діяльність людини в новій ситуації, коли виникає потреба в застосуванні наявних знань, міститься в активному пізнанні самого об’єкту діяльності, в орієнтуванні, в опрацюванні уявлень про нього, виокремленні предмету, переформулюванні попередніх завдань, співвідношенні їх із наявною ситуацією в різних площинах, у різноманітних структурах відношень.

У реальних практичних ситуаціях фахівець має аналізувати та застосовувати у взаємозв’язку багато різнорідних понять, принципів, законів із різних розділів різноманітних галузей знань. Тому застосування теоретичних знань у практичній діяльності – це складний процес пошуку учнями умов, які потрібно врахувати, понять, принципів, законів, які вони мають знати та використовувати. А це можливо лише за умови інтеграції знань, професійних умінь, навичок та досвіду діяльності, під якою ми розуміємо взаємопроникнення елементів різних галузей знань, унаслідок чого утворюється інтегративна система знань, професійних умінь, навичок, якостей, досвіду професійної та соціальної діяльності, що сприяє формуванню компетентності майбутнього висококваліфікованого фахівця.

Відтак, мною простежено особливості прояву інтеграції у професійній підготовці  висококваліфікованих фахівців. Зазначені напрями інтеграції використовуються під час навчання у тому чи іншому вигляді, але їх використання не має системності. Вважаю, що урахування зазначених напрямів та засобів інтеграції дозволить суттєво покращити професійну підготовку майбутніх фахівців,  зробити її відповідною сучасним умовам, орієнтувати на інтеграцію до світового освітнього простору, водночас, зберігаючи національну систему освіти, яка враховує специфіку держави та накопичений досвід.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Бех В. П. Інформаційна єдність соціальних систем як онтологічна основа сучасного інтеграційного процесу / В. П. Бех // Нова парадигма.  Вип. 65.   Ч. 1.   2007.   С. 732.

2.  Гризун Л. Е. Дидактичні основи проектування модульної структури навчальної дисципліни на засадах інтеграції наукових знань : автореф. дис.на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04  „Теорія та методика професійної освіти” / Л. Е. Гризун. — Харків, 2009. - 39 с.

3.  Гуревич Р. С. Інтеграція змісту навчання в професійно-технічних закладах як дидактичний еквівалент інтегративних процесів у науці/Р. С. Гуревич, Ю. Г. Ковальов // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. 2000. № 2

С. 9095.

     4.   Козловська І. М. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної школи (дидактичні основи): [монографія] / І. М. Козловська; за ред. С.У. Гончаренка. Львів: Світ, 1999.   302 с.