Інтегроване заняття "Імпресіонізм у новелі М.Коцюбинського "Intermezzo"

Міністерство культури і туризму України

Гадяцький коледж культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка інтегрованого заняття

з української літератури

 

 

за темою:

 

 

Імпресіонізм у новелі М. Коцюбинського  „Intermezzo”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Гадяч, 2019

 

 

 

 

 

Тема заняття:    Імпресіонізм у новелі М. Коцюбинського  „Intermezzo”             

 

Мета заняття

навчальна:  дати базові знання про імпресіонізм як мистецьке явище на прикладі аналізу літературного твору, зразків образотворчого мистецтва та музики;

виховна: виховувати шанобливе ставлення до світу людських емоцій, до краси природи, слова, музики;

розвиваюча: розвивати образне мислення, логічне мовлення,  творчу уяву студентів

 

Тип заняття: інтегроване

Методи і прийоми: лекція з елементами бесіди, творче читання, елементи   компаративного аналізу

Міжпредметні зв’язки: історія мистецтв, світова література, музична творчість, історія України

Теорія літератури: імпресіонізм, новела, композиція

                                 Хід заняття:

1. Організаційний момент.
2. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.
3. Повідомлення теми і мети заняття.
4. Виклад матеріалу теми.
5. Закріплення нового матеріалу.
6. Домашнє завдання.
7. Підсумок заняття.

 

Опис ходу заняття:

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Вітання зі студентами, облік відсутніх, створення доброзичливої робочої атмосфери.

 

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 Система питань до актуалізації опорних знань, умінь і навичок:

- Яким ви побачили М. Коцюбиського як людину і письменника?

- Що особливо вразило вас у біографії письменника?

- У чому полягає новаторство М.Коцюбинського в українській літературі?

 

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й  МЕТИ ЗАНЯТТЯ

- Продовжуючи вивчення творчості М.М.Коцюбинського, ми наблизилися до твору, про який багато говорять у літературознавстві й навкололітературних колах, називаючи його своєрідною візитівкою автора, -  новели „Intermezzo”. На сьогоднішньому занятті ми познайомимося не тільки з життєвою основою, змістом та героями, а й зі стильовими особливостями цього твору, адже він являє собою яскравий зразок імпресіоністичного письма.

Тому це заняття матиме дещо незвичну для вас форму, воно буде інтегрованим. Щоб ви мали можливість отримати більш повну картину про імпресіонізм, який є предметом нашої сьогоднішньої розмови, допомагати мені люб’язно погодилися викладачі училища: викладач історії мистецтв Ольга Йосипівна Петренко та викладач фотепіано Тетяна Іванівна Шевченко.

На одному з попередніх занять уже йшлося про модернізм як мистецьку платформу, що починалася саме з імпресіонізму. Сьогодні ви отримаєте нагоду більше дізнатися про імпресіонізм як мистецьке явище.

 

План

1. Життєва основа новели.
2. Присвята твору. Символіка назви.
3. Жанрові особливості.
4. Своєрідність композиції новели.

 

ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ:

1. Новела М.Коцюбинського має свою передісторію, життєву основу: у 1908 році, вкрай виснажений хворобою, громадською роботою, суспільною нестабільністю, письменник приймає запрошення давнього знайомого Євгена Чикаленка погостювати в його помісті у с. Кононівка Лубенського повіту на Полтавщині. Відпочинок на природі повертає душевну рівновагу та життєву енергію письменника.

До запису: Новела написана у 1908 р. після відпочинку в маєтку Євгена Чикаленка у с. Кононівка Лубенського повіту на Полтавщині

2. Новела присвячена саме Кононівським полям, прогулянки якими благотворно вплинули на Коцюбинського, вилікувавши його від фізичного та душевного виснаження.

 Новела названа словом іntermezzo, яке позначає музичний термін – невелику інструментальну п’єсу, що виконувалася у перерві між частинами великого музичного твору. У переносному значенні іntermezzo – перерва. Саме такою перервою, своєрідним перепочинком у житті Коцюбинського стала поїздка до Кононівки.

 

3. За жанром „Intermezzo” – це новела

- пригадаємо, що називають новелою (невеликий прозовий твір, в основу якого покладено якусь надзвичайну подію). Однак підкреслимо, що це імпресіоністична новела.                                                                                                                                                                                                                

 

Сьогодні ви маєте можливість довідатися про імпресіонізм від викладача історії мистецтв Ольги Йосипівни.

 

СЛОВО  ВИКЛАДАЧА  ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВ

 

 

- Літературний імпресіонізм, перегукуючись з живописним, теж має,  скажімо, ту ж фрагментарність композиції, несподіваний ракурс тощо. При цьому йому притаманна своя специфіка, яку ми спробуємо відстежити на прикладі новели Коцюбинського.

 

Отже, ознаки літературного імпресіонізму (зафіксовано на таблиці та продубльовано у роздатковому матеріалі, що отримує кожен студент) такі:

• сюжетові притаманна настроєвість, фіксація миттєвих, хвилинних вражень
• часопростір ущільнений і подрібнений
• відмова від ідеалізації та ідеалу (високе і низьке, прекрасне і потворне взаємопереливаються одне в одне)
• уривчастість речень
• значне місце відведено природі, невичерпній у своїх виявах
• переважають кольорові та звукові образи

 

- Тож звернімося до тексту.

Під час читання новели звертається увага на кожну ознаку, наприклад,

• сюжетові притаманна настроєвість, фіксація миттєвих, хвилинних вражень:

З першого ж речення перед  читачем постає людина, що знаходиться на межі нервового зриву: її психіка вкрай виснажена, всі відчуття загострені, душа – як оголений нерв.

„Я втомився. Мене втомили люди... Я не можу бути самотнім... Хто дасть мені втіху бути самотнім?..

... Це було одне з незліченних „треба”, які мене так утомили й не давали спати... Признаюсь, заздрю планетам...”

 

• часопростір ущільнений і подрібнений:

Ось наш ліричний герой їде в поїзді, і до його вух долітають уривки чиїхось розмов, які він не в силі скласти докупи, відстежувати. А тут ще й перестук коліс, який так ріже слух знервованої людини: „Одна знайома дама 15 літ хворіла на серце.... трах–тарах-тах!... Наша дивізія тоді стояла... трах-тарах-тах... А ви куди їдете?.. трах-тарах-тах...Ваш квиток...” (Тут же і звукові образи)

І далі: „Якийсь зелений хаос крутився круг мене і хапав бричку за всі колеса...”

 

- відмова від ідеалізації та ідеалу:

„...Ти (людино) бичуєш святу тишу скреготом фабрик, громом коліс, брудом свого існування... Це ти вічно дихаєш смородом... ревеш зі злості й болю, як звірина...”

           Або

Уже перебуваючи в своїй кімнаті, намагаючись заснути, ліричний герой бачить перед внутрішнім зором свою реакцію на смерті сотень людей і жахається від власної байдужості: ”... звістку про дванадцять білих лантухів я заїв стиглою сливою...”. „Прохододьте... проходьте, тут вхід не вільний...”

А вже буквально наступне речення починається з трьох крапок: „...Розплющую очі і раптом бачу перед собою високе синє небо... Кує зозуля...” – воно не єдине, щоб продемонструвати уривчастість речень, якими текст рясніє. І починаючи з цієї картини, відкривається у всій красі наступна ознака

 

• значне місце відведено природі:

Мальовничі описи природи посідають в новелі центральне місце, це справжні шедеври світової пейзажної лірики. Взагалі, “Intermezzo” – це  низка вражень і хвилинних  відчуттів автора, зафіксованих  на папері. Дивує  надзвичайна поетичність сприйняття природи письменником, несподіваність і яскравість  його поетичного мислення. Кожний рядок твору, кожне слово відшліфоване, вишукане.

По суті, ми не бачимо природи і не знаємо, що в ній відбувається: перед нами – душа ліричного героя, і саме в ній, а не в природі жайворонок грає на “золотій арфі полів”, зозуля “б’є молоточком у криталевий дзвін сонця”, вітер “витрушує душу з дзвіночків”. Усе, що відбувається у творі, - це  переживання героя. А сцена усього грандіозного дійства природи – це душа ліричного героя.

 

 „Мої дні тепер течуть серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом... Я тепер має окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини – одна зелена, друга блакитна – і замкнули у собі сонце, мов перлину... А я там ходжу і шукаю спокою... „

 

Або

• „Коли лежиш у полі лицем до  неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що є в ній щось небесне...” - Несподіваний, майже кінематографічний ракурс: – чим не названий уже стоп-кадр?

 

     „Маленька сіра пташка, мов грудка землі висить над полем... і натужно тягне струну від землі до неба, потім натягує другу, єднаючи землю з небом у голосну арфу і грає на ній симфонію поля...”

Змальовано звичайний літній полудень. Промені сонця, пробиваючись крізь хмарки, утворюють смуги між небом і землею. Співають жайворонки. Але побачити в цих променях струни, а тим більше арфу, яку лагодять жайворонки, поєднати всю   картину в могутній оркестр кольорів, звуків і ліній можна, лише маючи спражній мистецький хист – оце і є живописний колорит, про який ви вже чули сьогодні.

 

До речі, чи помітили ви як часто Коцюбиський вдається до порівнянь з музикою? І симфонія поля, й золота арфа, і небесна музика - далеко не повний перелік цитат з „Intermezzo”.

 

Викладач історії мистецтв – про музику Дебюссі. Звучить МУЗИЧНА П’ЄСА. ДЕБЮССІ. „МІСЯЧНЕ СЯЙВО”. Невеликий аналіз

 

5. Повертаючись до новели Коцюбинського, визнаймо, що  познайомившись лиш з кількома її фрагментами, ми відстежили ознаки літературного імпресіонізму. Але твір треба читати, не препаруючи його, сприймаючи цілісно, тож тепер, читаючи його вдома, ви зможете правильно розставити акценти. Не має „Intermezzo” і традиційної композиції: відсутні експозиція і тривала зав’язка. З першого ж речення автор вводить читача в емоційний світ ліричного героя, втомленого від безкінечних „треба”, „мусиш”, від болю й горя, від злості й мерзених вчинків людей, від жаху та бруду їх існування.

Тож

        починається новела уже з кульмінації (виснаження героя), далі йде дуже ущільнений розвиток дії, потім розлогі пейзажі-враження і зрештою – ще одна кульмінація (зустріч з селянином) та лаконічна розв’язка.

 

Відповідь на питання плану варто записати схематично:

Кульмінація (виснаження героя) - ущільнений розвиток дії -розлогі пейзажі-враження – друга кульмінація (зустріч з селянином) -  лаконічна розв’язка.

 

Драматична напруженість розмови з селянином підкреслюється схвильованою повторюваністю слів „Говори, говори...”

 Розв’язкою новели є повне видужання ліричного героя і його свідоме рішення повернутися „між люди”.

Своєрідністю твору є наявність у ньому дійових осіб, які умовно можна поділити на дві групи. Удома, прочитавши новелу, ви спробуєте визначитися з ними, розподілити дійових осіб за певним критерієм. (ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ)   Крім цього, вдома маєте виписати по 4-5 цитат, які найбільше вас вразили, щоб на занятті уміти пояснити, чим вони привернули вашу увагу. Визначити тему та ідею твору.

 

ВИСНОВОК:

Природно, що розглянутий нами матеріал не вичерпує усіх особливостей імпресіоністичного стилю та новели “Intermezzo” зокрема – він лише слугує інструментом проникнення під зовнішню словесну оболонку теми і твору, який „не дається” з першого прочитання. І скільки б читач не повертався до нього, він відкривається все новими й новими гранями – складним переплетінням особистого і суспільного, загальнолюдського і конкретно-історичного, психологічного й естетичного.

Відкриття імпресіоністів, такі як намагання якнайповніше передати враження від певної миті, фрагментарність композиції, відсутність чітко вибудуваного сюжету та інші, - свого часу зробили переворот у мистецтві. Чи знайомі вам такі відкриття, подібні враження?

(ЗАКРІПЛЕННЯ)

-  Що найбільше вразило вас у творі? Чому?

- Чи можна було іншими засобами передати щось подібне (зокрема, досягти такої глибини переживань, вражень)?

-  Чи зацікав вас імпресіонізм як мистецьке явище?

 

ПІДСУМОК:

- Чим же близький цей мистецький напрямок для нас, сучасних людей? І чи близький?

СЛОВО ВИКЛАДАЧА:

• Для людини ХХІ ст. розуміння імпресіонізму означає усвідомлення  неповторності кожної миттєвості людського буття. Імпресіоністи довели, що людський світ складається не лише з соціальних проблем, потрясінь, колізій, але й може бути зітканий з яскравих, світлих, поетичних реалій. Через століття, що відділяє нас від  імпресіоністів, ми ніби чуємо їхні настанови: «Цінуйте кожну мить! Дорожіть кожною хвилиною! Умійте побачити і зафіксувати у пам’яті прекрасні миттєвості, бо саме вони й складають цвіт нашого життя. Саме вони додають нам світла, радості, мудрості, повноти життя. Тож хочемо побажати вам уважніше дивитися на світ, учитися бачити і цінувати такі миті, бо десь серед них і ваша зоряна мить!