Самоосвітня діяльність як ефективна умова розвитку творчого потенціалу професійної компетентності педагога

Про матеріал

Самоосвіта – це невід'ємний компонент діяльності педагога і кожен повинен підбирати власні, найоптимальніші для своїх потреб і рівня професійної майстерності шляхи її здійснення

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Перегляд файлу

 

Бартіш С.В.

Самоосвітня діяльність як ефективна умова розвитку творчого потенціалу професійної компетентності педагога

Однією з проблем сучасного суспільства є потреба його в компетентних, висококваліфікованих фахівцях, конкурентоспроможних на ринку праці. Викладач навчального закладу має надзвичайні потенційні можливості впливати на формування особистості, світогляду, політичних переконань, настроїв і моралі підростаючого покоління. Але реалізація цих можливостей залежить в кожному окремому випадку від особистих якостей педагога; реальну роль відіграють його талант, любов до дітей, бажання працювати. Окрім цього, височінь соціального положення професії педагога, її престиж залежить від тієї системи суспільних відносин, у якій живе і працює викладач. Це добре розуміли в усі часи.

За даними Інтернет джерел, в Україні в освітянській галузі близько третини педагогічних працівників мають низький рівень професійної компетентності. Основними причинами такого стану є:

  •    невідповідність між швидкими змінами суспільної свідомості, зміною цінностей і пріоритетів суспільного життя та тяжінням професійної свідомості педагогів (у своїй більшості) до настанов. З одного боку, ми можемо спостерігати достатньо динамічне становлення в суспільній свідомості таких понять, як планетарне мислення, ринок, соціальна і професійна успішність, індивідуалізація мислення і діяльності, адаптивність поведінки, діалог і прагнення до заключення конвенції тощо. Однак, з іншого боку, наріжним каменем педагогічної традиції продовжує залишатися пріоритет колективного над індивідуальним, прийняття ідей професійної конкуренції, авторитаризму, невизнання особистої відповідальності, що, у свою чергу, призводить до збереження верховенства репродуктивно-монологічних методів навчання і виховання, до відторгнення cстудентами особистості педагога;
  •    ізоляція педагогічної громадськості від кращих зразків світового педагогічного досвіду, що до цього часу продовжується. У крайньому разі педагоги знайомі з педагогічним досвідом на рівні теоретичних відомостей,  що не дозволяє говорити про інтеграцію на практичному рівні, про можливість реально використовувати досягнення світової громадськості;
  •    інерційність традиційної системи педагогічного освіти: зміни, що відбуваються в ній останнім часом, або мають характер "зміни вивісок", або ж спрямовані на зміну змісту освіти за принципом відновлення навчальної інформації. Цей шлях традиційний і вже тому – малопродуктивний. Нова навчальна інформація, враховуючи динамізм соціальних процесів, застаріває, як правило, на рівні розробки навчальних програм.

(Розвиток професійної компетентності педагога / Режим доступу http://metod-portfolio.blogspot.com/2015/02/blog-post_90.html)

Проблемою дослідження професійної компетентності педагога займались і займаються багато зарубіжних і вітчизняних вчених.  Загальний огляд літератури, присвяченої дослідженню проблеми професійної компетентності викладача дозволяє стверджувати, що професійна компетентність викладача / педагога / вчителя – це складний комплекс, який включає професійні знання, вміння, навички, готовність до діяльності, а також цілий ряд професійно важливих особистісних якостей таких як: креативність, мобільність, комунікабельність, толерантність, урівноваженість, чуйність, доброзичливість, прагнення до самопізнання, саморозвитку і самореалізації, саморефлексії та ін.

У науковців до цих пір нема єдиного підходу стосовно виділення структурних компонентів професійної компетентності загалом і викладача зокрема. Як зауважує М. Головань, більшість сучасних дослідників сходяться на думці про те, що викладач вищої школи повинен мати такі риси та якості:

1. Загальногромадянські риси: широкий світогляд, принциповість і стійкість переконань; громадянська активність і цілеспрямованість; національна самосвідомість, патріотизм і толерантність щодо інших народів і культур; гуманізм і соціальний оптимізм; високий рівень відповідальності та працелюбність.

2. Морально-етичні якості: гуманізм, чесність і порядність у взаєминах з людьми; високий рівень загальної і психологічної культури; повага до професіоналізму і наукової спадщини інших; акуратність і охайність, дисциплінованість і вимогливість, скромність і сумлінність, доброта і принциповість, обов’язковість і уміння тримати слово.

3. Науково-педагогічні якості: науково-педагогічна творчість; професійна працездатність; активна інтелектуальна діяльність, науковий пошук; педагогічне спрямування наукової ерудиції; педагогічна спостережливість; володіння педагогічною технікою; гнучкість і швидкість мислення у педагогічних ситуаціях; висока культура мови та мовлення; володіння мімікою, тоном голосу, поставою, рухами і жестами.

4. Індивідуально-психологічні особливості: високий рівень соціального сприйняття й самопізнання; висока інтелектуально-пізнавальна зацікавленість і допитливість; інтерес до розвитку потенційних можливостей студентів і потреба в педагогічній діяльності з ними; позитивна “Я-концепція”, високий рівень прагнень; емоційна стійкість, витримка й самовладання; саморегуляція, самостійність і діловитість у вирішенні життєво важливих завдань; твердість характеру.

5. Професійно-педагогічні здібності: адекватне сприйняття студента й безумовне прийняття його як особистості; педагогічний оптимізм; проектування цілей навчання й прогнозування шляхів професійного становлення майбутнього спеціаліста; конструювання методичних підходів і здатність передбачати можливі результати; організаторські та комунікативні здібності; духовно-виховний вплив на академічну групу й особистість студента, особиста привабливість, тактовність і толерантність.

Компетентність – це інтегративне утворення особистості, що поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід і особистісні якості, які обумовлюють прагнення, готовність і здатність розв’язувати проблеми і завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, усвідомлюючи при цьому значущість предмету і результату діяльності. Поняття “компетентний” стосується особи, яка володіє компетенцією, і є оцінною категорією щодо ефективного виконання своїх повноважень або функцій. Компетентність виступає в українській мові як якість, яка дозволяє їй (або навіть дає право) вирішувати певні завдання, виносити рішення, судження у певній галузі. Основою цієї якості є знання, обізнаність, досвід соціально-професійної діяльності людини. Компетентність виявляється в успішно реалізованій у діяльності означеної компетенції.

Професійна компетентність – це інтегративне утворення особистості, що поєднує в собі сукупність знань, умінь, навичок, досвіду і особистісних якостей, які обумовлюють готовність і здатність особистості діяти у складній ситуації та вирішувати професійні завдання з високим ступенем невизначеності; здатність до досягнення більш якісного результату праці, ставлення до професії як до цінності.

(Головань М. С. Професійна компетентність викладача вищого навчального закладу / М. С. Головань // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. Збірник статей. – Ялта: РВВ КГУ, 2014. – Вип. 44. – Ч. 3. – с.79-88.)

Результатом наукових досліджень Алексєєвої Л. і Шаблигіної Н. є сформульовані загальні вимоги до професійної компетентності майбутнього науково-педагогічного працівника, що включають:

  • високу професійну компетентність, яка передбачає глибокі знання і широку ерудицію в науково-предметній галузі, нестандартне творче мислення, володіння інноваційною стратегією і тактикою, методами вирішення творчих завдань та ін.;
  • педагогічну компетентність, яка включає знання основ педагогіки та психології, медико-біологічних і психофізіологічних аспектів інтелектуальної діяльності, володіння сучасними методами, засобами, методиками, технологіями та організаційними формами навчання та виховання, формування і розвитку особистості вихованця тощо;
  • соціально-економічну компетентність, яка передбачає знання глобальних, соціально-економічних і технологічних процесів розвитку цивілізації і функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки та менеджменту і права;
  • комунікативну компетентність, яка включає розвинуту літературну усну і письмову мову, володіння іноземними мовами, сучасними технологіями, ефективними прийомами і методами міжособистісного спілкування тощо;
  • високу професійну і загальну культуру, яка передбачає науковий світогляд, стійку систему духовних, культурних, моральних та інших цінностей в їх національному і загальнолюдському вимірі.

(Алексеева Л. П., Шаблыгина Н.С. Интеграционные процессы в образовании и профессионализм преподавателей высшей школы // Содержание, формы и методы обучения в высшей школе: Аналитические обзоры по основным направлениям развития высшего образования. – М.: НИИВО, 2003. – Вып. 10. – 52 с.)

Для того щоб на високому рівні виконувати свої професійні обов’язки, педагог, у першу чергу, повинен бути зацікавлений у своїй діяльності. За цих умов має значення і внутрішня мотивація до діяльності (покликання, хист, бажання, талант), і зовнішня (заохочення як матеріальне (така заробітна плата, яка б забезпечила педагогу належний рівень життя), так і моральне (повага з боку суспільства до самої професії вчителя як такої та визнання її цінності), а також рівень освітнього розвитку студента. Компоненти внутрішньої і зовнішньої мотивації є взаємопов’язаними і тому відсутність хоча б одного з них суттєво гальмують загальний процес.

(Шмиголь І. Сутність та структура професійної компетентності педагога / І. Шмиголь // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2011. – №4(1). – С. 197-204. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ppsv_2011_4(1)__32.)

На розвиток компетентностей викладача впливають внутрішня та зовнішня сфери. Внутрішня сфера складається з п'яти «само-»: самоосвіти, самовдосконалення, саморозвитку, самовиховання, самоаналізу.

Зовнішня сфера – це педагогічні поради, постійно діючі семінари, методичні об'єднання, творчі групи та інші форми методичної роботи.

 

Самоосвітню діяльність педагога можна розглядати як сукупність декількох «само-»:

  • самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;
  • самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;
  • самовизначення – вміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, усвідомлювати свої інтереси;
  • самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;
  • самореалізація – реалізація особистістю своїх можливостей;
  • самокритичність – вміння критично оцінювати перевагу та недоліки власної роботи;
  • самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;
  • саморозвиток – результат самоосвіти.

(Роль самоосвіти у підвищенні професійної майстерності педагога.  – Режим доступу: http://metodvpu.blogspot.com/2013/12/blog-post_11.html)

 

Викладачі «Херсонської академії неперервної освіти» Жорова І.Я., Кузьмич Т.О., Назаренко Л.М. схиляються до думки, що система самоосвітньої роботи педагога передбачає поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм та засобів засвоєння і збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного досвіду; поступового освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.

План самоосвіти педагога повинен містити:

  •      перелік літератури, яку планується опрацювати;
  •      визначені форми самоосвіти;
  •      термін завершення роботи;
  •      передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО, участь у конференціях, підготовка методичних розробок і рекомендацій, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів тощо).

(Самоосвіта педагога як умова підвищення його професійної компетентності: методичні рекомендації // Укладачі: Жорова І.Я., Кузьмич Т.О., Назаренко Л.М. – Херсон: РІПО, 2012. – 48 с.)

З таким тлумаченням можна погодитись, якщо мова йтиме про звітність самого процесу і результатів самоосвіти (але чи буде це вже самоосвітою?). Окрім того, складання планів, здача планів, покрокова звітність кожного етапу перезавантажує викладача паперовою роботою, а власне на самоосвіту вже не залишається часу.

Самоосвіта і самовдосконалення – це безперервний процес, з яким стикається кожна людина (а не лише педагог) у процесі своєї життєдіяльності. Нема самоосвіти – нема розвитку, нема прогресу, відповідно є регрес або деградація. Отож, щоб уникнути таких сумних наслідків, а заодно і підвищити свої фахові вміння і навички, потрібно:

  • читати художні твори, тому що читання, як стверджують вчені, підвищує рівень емпатії, розвиває гнучкість мислення, підвищує рівень креативності, поліпшує роботу мозку, допомагає боротись із упередженнями, сприяє профілактиці старечої деменції і навіть збільшує тривалість життя;
  • знайомитись з найновішими доробками вітчизняних та зарубіжних фахівців (знання іноземної мови не буде зайвим);
  • брати участь у різних тренінгах, семінарах і курсах (багато з них сьогодні доступні онлайн, є абсолютно безкоштовними і проводяться у зручний вечірній або післяобідній час);
  • спілкуватись з викладачами з інших навчальних закладів, ділитись своїм досвідом і переймати чужий, відкривати нові горизонти (оскільки не стільки світла, що у вікні);
  • демонструвати результати самоосвітньої діяльності – якісна підготовка та проведення занять, виступ на семінарах, методоб’єднаннях, конференціях, підготовка методичних розробок.

Таким чином, самоосвіта – це невід’ємний компонент діяльності педагога і кожен повинен підбирати власні, найоптимальніші для своїх потреб і рівня професійної майстерності шляхи її здійснення.

Це була моя точка зору щодо питання самоосвіти та її необхідності для розвитку творчого потенціалу професійної компетентності педагога.

Питання залишається відкритим і дискусійним і потребує подальшого вивчення.

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
25 грудня 2017
Переглядів
428
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку