Інтегрований позакласний захід з біології та української літератури. Тема: "Україно! Земле моя..."

«Україно! Рідна земле моя…»

Інтегрований позакласний захід з біології та української літератури

Підготувала вчитель біології

вищої категорії, вчитель-методист

 Корнинського ліцею

Опанасюк Галина Йосипівна

Мета: пробудити в учнів почуття особистої відповідальності за охорону довкілля, виховувати патріотизм і любов до рідного краю.

(Звучить музика)

Учень 1.

Послухайте, як дихає земля.

Як щирістю і ласкою розкрилась,

Немов маленьке сонне немовля.

Неначе мати, що над ним схилилась.

І навіть всі замовкли солов’ї,

Бо дихання землі зачарувало.

Ані шелесь, замріялись гаї

І зорі з неба падать перестали.

Здається, сам немов у землю вріс.

Як грудочка, а чи мала піщина.

-                     Ти до землі всім серцем прихились.

Мені шепоче рідна Україна.

(І.Гончар)

(Звучить пісня сл. і муз. Н.Май «Любіть Україну»)

Ведучий.

Природа землі унікальна і неповторна. Кожен її куточок прекрасний по-своєму. Духмяний аромат нам дарують розквітлі сади навесні, а літні лісові поляни щедро пригощають запашними суницями. Величаві бори та білокурі березняки, зустрічаючи пташиним співом, наповнюють грибами наші кошики. Дійсно наша земля щедра і привітна, проте останнім часом живеться тяжко.

(Проєктуються слайди з видами спотвореної людиною і війною природи)

Учень 2.

Коли Бог роздавав красу,

Україна у черзі стояла,

Розплітала, мов прач косу,

І світанок ясний зустрічала.

        Заквітчалась у мальви й ромен,

         У конваліях ніжних купалась,

         Сивим птахом сідала на клен,

         І лелекою в небо здіймалась.

 

Коли Бог роздавав всім добро,

Вона жмені здіймала до неба,

І сердечне своє тепло,

Дарувала усім, кому треба.

         Коли мужність на всіх Бог ділив,

         Українцям шаблі дістались,

         Щоб рубали на смерть ворогів,

         Волю й правду свою захищали.

Коли сіяв Господь любов,

Злива літня на землю впала,

Щоб моя Україна знов,

З попелища в любові зростала…

(Ольга Дунас)

 

Учень 3.

Як тихо над краєм, а серце стривожено б’ється.

Земля промовляє, як їй нелегко живеться.

Від горя і болю сміятись давно перестала,

Бо в’їлися бомби, снаряди впилися, як жала.

Виходить в дорогу чудовім весільнім цвітінні,

Збиває босі ноги посипаним ядом камінням.

Чудове повітря отруйним насичене газом.

І дихати грудям все важче і важче щоразу.

Сплюндрована врода водою гнилою і сміттям,

Ледь видно природу під порваним сірим лахміттям.

В покраянім тілі пластами лежать хімікати.

Рубці затверділи, а їй же ще жити й кохати.

Що буде, не знає, в тривозі заламує руки,

Скрізь горе безкрає, і всюди Чорнобиля муки.

Напевне, загине, як зміни на краще не буде.

Ви мужні і сильні під захист візьміть її, люди!

 

Учень 4.

У цей день у 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух, який спричинив соціально-екологічну катастрофу глобальних масштабів. Ця катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. «26 квітня 1986 р. о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі у 1945 р.».

Учень 5.

Ось, вже 37 років біль і тривога Чорнобиля залишається в наших серцях. Ці відчуття змушують кожного зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й… хоча стільки років минуло відтоді, а пам’ять наша зберігає все до найменших подробиць, бо надто вражаючими і болючими були ці подробиці.

Але Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів.

Учень 6.

Сьогодні ми висловлюємо щирі слова подяки та засвідчуємо свою шану за героїзм та самовідданість всім ліквідаторам страшної аварії. Адже ціною власного життя та здоров'я без вагань та роздумів, ви ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Усвідомлюючи всю складність ситуації, ви, нехтуючи власною безпекою, ступили назустріч неприборканому смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті.

Ведучий.

Англійський натураліст Джеральд Дарел у книзі «Наш друг ліс» писав: «Річ у тім, що нині більшість людей не усвідомлює, наскільки ми руйнуємо світ, у якому живемо. Ми поводимося, як малолітні недоумки, залишені без нагляду в незрівнянному, дивовижному саду, і повільно, але впевнено перетворюємо його в безплідну пустелю за допомогою отрут, пилу, серпів і вогнепальної зброї…»

Учень 7.

Не рвіться бомби, як сади цвітуть,

Бо дні такі лиш раз на рік бувають.

Не рвіться влітку, бо плоди ростуть,

Вони усім на радість дозрівають.

Не рвіться восени, бо це пора,

Яку чекають з нетерпінням люди.

В ній щедрий скарб достатку і добра

І на столі всього доволі буде.

Не рвіться взимку, спочиває земля,

Окутана у білосніжні шати.

Вона здоров’я й сили набирає,

Щоб чарівну весну дарувати.

Не рвіться, коли в небі голуби,

І, коли мати немовля колише,

А небозвід прозоро-голубий

Замріяно листи планеті пише.

Не рвіться, навкруги чудовий світ

В якому жить, трудитись і радіти…

… Ви тільки тих на клоччя розірвіть,

Хто хоче у війні Вкраїну спопелити.

(К.Піка)

Ведучий.

У книзі «Політ без приземлення» (автор – О.Дмитренко) читаємо: «Саме рослина найпершою на Землі вловила благовісну енергію Сонця, вік за віком і мільйон за мільйоном років нагромаджувала її, щоб скласти неперевершене багацтво – життя на Землі небесній. Саме рослина пробудила його плин у воді та на суші, привела на Землю комаху, звіра; то була мить осявання на планеті; перед обличчям природи постала гомо сапієнс – «людина розумна».

Ведучий.

Її гучний прихід потривожив природу і засіяв дуже багато проблем. Еволюція еволюцією, та в Червону книгу потрапляють все нові й нові рослини, комахи, тварини. Те, що нібито вивіз «по парі» в своєму ковчезі під час всесвітнього потопу Ной, сьогодні частенько тоне в каламуті байдужості, ядучих стоків і смогів…

А рослина ж чутлива, як чиста непотолочена й незіпсована дитяча душа…

Без царства рослин зупиниться плин життя на Землі.

(Звучить мелодія Едвард Гріг «Ранок»)

 

Ведучий.

Людина – захисник живого на Землі. На жаль, дехто про це забуває і своїми необдуманими діями чинить зло природі і самому собі теж.

 

Першокласник.

До вас мої рідні, звертаюся я-

Найменший у вашій сім’ї:

Стоїть на узліссі ялинка моя –

Не зрубайте її!

На озері плаває пташка моя –

Не убийте її!

Яскравіє на небі зірка моя –

Не згасіте її!

Світ-казку будує мрія моя –

Не спиняйте її!

(Д.Павличко)

(Звучить пісня сл. Ю. Рибчинський, муз.І.Шамо «Три поради»)

 

Учень 8.

Україно моя, запорошена газами квітко,

Твої хати й сади все пливуть і пливуть у диму,

Україно, рожева, тендітна лелітко,

Твої болі й страждання я, рідна, на себе візьму.

Каламутний Дніпро вже аж стогне від горя і гніву,

Засихають сади і гаї, переліски-ліси,

Від кислотних дощів в’януть трави тривожно і німо,

Шумних птахів зникають на наших полях голоси.

 

Учень 9.

Україно моя, ой затравлена пташко,

Піднімися з колін, хай шумують на вітрі хліба,

Хай народ твій пізнає добробут постійний і щастя

І не його більше ні горе страшне, ні війна!

 

Ведучий.

Головне – пам’ятайте: чим швидше ви надасте допомогу пошкодженому дереву, тварині, потрапила в біду, тим багатшою прекраснішою буде природа рідної України, тим більше користі і радощів подарує вона нам.

 

Учень 10.

Живи, моя державо Україно!

Нехай зоріє небо над тобою,

Хай хвилею сріблясто голубою

Вода Дніпра до серця твого лине.

Хай не міліють ріки і озера,

І буде в них вода цілюща й чиста,

Хай не згаса калинове намисто,

А колос наливає повне зерно.

 

(Звучить пісня сл. і муз. Н.Май «Любіть Україну»)