Інтелектуальна гра "За сімома печатками"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГРА

«ЗА СІМОМА ПЕЧАТКАМИ»

 

Мета інтелектуальноі гри : поглиблення зань учнів , розвиток їхніх інтелектуальних та творчих здібностей, підвищення інтересу до читання творів українських письменників , виховання естетичного смаку.

Умови гри:

У грі беруть участь 4 гравці. Протягом семи турів (7 запитань до гравців) її учасники повинні відгадати ім’я особи, яка захована під умовною назвою "наш герой". Якщо учасник правильно відповідає на запитання (відповіді даються письмово, а потім озвучуються), то на його формулярі ставиться печатка. Після кожного запитання гравець прогнозує ім’я героя гри і записує у правій частині формуляра. Той учасник гри, який набрав найбільшу кількість печаток (відповів на більше запитань), вважається переможцем і повинен назвати ім’я загаданої особи. Важливу роль відіграють уболівальники, які можуть заробити печатку будь-якому гравцеві. Якщо учасники гри не можуть відповісти на запитання ведучого або ж відповідають неправильно, то це запитання адресується уболівальникам.

ВЕДУЧИЙ

Сьогоднішня гра присвячена відомому українському поетові, неповторному, не схожому на жодного з митців світової літератури, і разом з тим поета трагічної долі, бо як писав В.Стус "в історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину – нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням".

Тож, починаємо...

ГОНГ

ЧАС ПЕРШОЇ ПЕЧАТКИ

ВЕДУЧИЙ

Наш герой мав абсолютний музикальний слух, мав прекрасний голос, захоплювався живописом. Саме тому в його поезіях дивовижно згармонізовано звук і колір, музику і живопис. Почав друкуватися з 1911 року. У 1912 році у журналі "Літературно-науковий вісник" було опубліковано поезію "Ви знаєте, як липа шелестить". Відомо, що цей вірш дуже сподобався редакторові журналу, видатному історику і громадському діячу.

Запитання

Назвіть прізвище цієї людини, тоді головного редактора журналу  "Літературно-наукового вісника", головою Центральної Ради.

Відповідь:

Михайло Грушевський – перший президент Української народної республіки

 

ЧАС ДРУГОЇ ПЕЧАТКИ

ВЕДУЧИЙ

Уперше сюди приведе нашого героя, молодого, талановитого семінариста, вчитель малювання з семінарії Михайло Жук. Ті зібрання ввійшлив історію культурного життя не тільки Чернігова, а й усієї України. Можливо, завдяки їм провінційний Чернігів почали називати культурною Меккою України. Відвідини цих зібрань тогочасної української творчої еліти були для нашого ще юного героя справжнім університетом, де він знайомився з найновішими поглядами на мистецтво слова. Серед учасників цих зібрань були митці, які вважаються зачинателями українського модернізму. Тут наш герой познайомився з Коцюбинським, поетом-сатириком Володимиром Самійленком, поетом Миколою Вороним, письменником і громадським діячем Борисом Грінченком  та іншими. Це тут вперше наш герой прочитав вірш про голодомор "Розкажи, розкажи мені поле..."

Запитання:

Що це були за зібрання?

Відповідь:

Знамениті «суботи» М. Коцюбинського, а потім – «понеділки»

 

ЧАС ТРЕТЬОЇ ПЕЧАТКИ

ВЕДУЧИЙ

У Чернігові в середині квітня 1913 року під час похорону відомого письменника довга, в кілька тисяч громадян, процесія піднялася на Болдину гору і зупинилася, оточивши з усіх боків свіжовикопану могилу. Коли настали хвилини мовчазного прощання, раптом звернув на себе увагу вродливий худорлявий юнак, який підняв угору руки, якусь мить потримав їх, закликаючи до повної уваги, а потім плавно опустив, викликавши цим диригентським жестом сумну мелодію "Вічної пам’яті". "Семінаристи співають", – зашепотіли в натовпі, і в цих словах чулася гордість за хористів, бо ж усі добре знали, що жандарми заборонили знаному в Чернігові хору співати на похороні.

Запитання:

На свій страх і ризик співав хор,  керований нашим героєм. Кого хоронили в цей день?  Назвіть письменника.

Відповідь:

Михайло Коцюбинський

 

ЧАС ЧЕТВЕРТОЇ ПЕЧАТКИ

ВЕДУЧИЙ

Перша поетична збірка нашого героя вийшла 1918 року. У заголовок книжки винесений образ-символ, який якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого поета. Цим заголовком він підкреслював сонячно-музикальний характер своєї творчості, вказував на синтез у ній животворного сонячного тепла і світла з музичними ритмами всесвіту, що єднають людину з природою в найуніверсальнішому її значенні.

Запитання:

Як називається пеша збірка нашого героя?

Відповідь:

«Сонячні кларнети»

 

ЧАС П’ЯТОЇ ПЕЧАТКИ

ВЕДУЧИЙ

У вересні-жовтні 1920 року наш герой разом з капелою цього композитора здійснив гастрольну концертну мандрівку по Правобережній Україні. Біла Церква, Черкаси, Златопіль, Боринець, Єлисаветград, Вознесенськ, Одеса, Тулочин  ось маршрут капели, хвилюючі зустрічі з людьми, надзвичайні враження. Про це поет розповів у повісті-щоденнику "Подорож з капелою..."

Запитання:

Назвіть цього відомого українського композитора

Відповідь:

Кирило Стеценко

 

ЧАС ШОСТОЇ ПЕЧАТКИ

ВЕДУЧИЙ

Збірка «Замість сонетів і октав» присвячена пам’яті цього видатного українського просвітителя, філософа і письменника кінця ХVІІІ століття. Все своє свідоме життя поет працював над симфонією про цю видатну постать, але так і не завершив свій твір, бо не раз підладнувався під смаки і вимоги тоталітарної системи, змінював свою компетенцію. Ця симфонія вийшла тільки по смерті поета, і він відкрився читачам новими гранями таланту.

Запитання:

Назвіть відомого письменника, філософа-мандрівника.

Відповідь:

Григорій Сковорода

 

ЧАС СЬОМОЇ ПЕЧАТКИ

ВЕДУЧИЙ

Видатний український поет діаспори, який захоплювався творчістю нашого героя, перший, хто запримітив внутрішній злам поета. У вірші «Сучасники» він образно писав про неповторність голосу нашого героя, який зродився "з хвиль злото-синіх вібрацій, метеором вогнистим ударив в дніпровські степи". Але слабку натуру поета зігнула ворожа система, він став їй підігравати:

Раптом... брязнуло враз! І ридально навік розірвалось...

І бездонним проваллям дихнула порожня луна.

... від кларнета твого – пофарбована дудка зосталась

... в окривавлений жовтень – ясна обернулась весна.

Запитання:

Назвіть поета, якому належать ці слова

Відповідь:

Євген Маланюк

(Після часу сьомої печатки, коли вже названо ім’я героя)

ВЕДУЧИЙ

Отже,  ім’я нашого героя готові назвати. (Відповідає учасник, у якого найбільше печаток на формулярі) Це….

ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ ТИЧИНА

Окраса і гордість нашої літератури. Обдарована особистість, багатопланова і змістовна.

Поет. Публіцист. Критик та історик літератури. Перекладач. Редактор. Видатний громадський і державний діяч. Академік. Лауреат премій. Депутат. Міністр освіти. І все це одна людина.

Кажуть, що поети розквітають раз на віку. Якщо це так, то він розцвів у молоді роки. Його збірки «Сонячні кларнети» (1918), «Замість сонетів та октав» (1920), «Плуг» (1920) та інші.

Він міг створити ще багато шедеврів, якби тоталітарний режим сталінщини не скалічив його. І тоді з-під його пера замість поезії виходили плакатні політичні агітки. Звичайно, ще були окремі спалахи генія поета. Читачі впізнавали колишнього поета в таких творах 40-х років, як "Похорон друга", «Я утверждаюсь» чи в окремих поезіях, написаних на схилі літ («Іній», «В серці моїм»). Така сумна доля талановитого митця. Є в ній трагічні сторінки, болісні невдачі, але домінує жага життя, енергія творення, високий ідеал справедливості, а тим самим геній безсмертя.

Вітаємо переможця!