Інтерактивна     дискусія

Шкільний булінг: реальність і    наслідки

                                                                Яриніч Ольга Федотівна,

 вчитель Червоноблагодатненського закладу

      дошкільної,   повної загальної

 середньої освіти     

                 Горностаївської селищної ради

Херсонської області

    Інтерактивна дискусія –  це нова дієва форми виховної роботи з учнями, в основу якої покладене послідовне поєднання кількох відомих методів, які застосовуються на  різних етапах  проведення для того, щоб всебічно розглянути проблему та залучити до її обговорення усіх учасників.

Мета:  поглибити  інформацію про шкільний булінг, його форму, структуру та ситуацію відносно булінгу, що  склалась в Україні;

формувати уміння  протидіяти булінгу  в учнівському середовищі;

виховувати самоповагу, почуття гідності й відповідальності за себе та за свої вчинки, а також почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства.

Обладнання: фліпчарт, плакати  “Булінг очима дітей”, слайди з результатами опитування учнів,  «Скринька безпеки», мультимедійна система.

Методи і прийоми: соціологічне дослідження, рольова гра, антибулінгова вправа-експеримент, інтерактивні вправи: «Займи позицію», «Асоціативний кущ», «Скринька безпеки».

Хід проведення

Учитель.  Тема нашої дискусії – шкільний булінг. Чому я обрала таку тему? Справа в тому, що  булінг взагалі – це психологічна та соціально-педагогічна  проблема всього світу. Вона не нова, однак уперше досліджувати її розпочали лише наприкінці ХХ століття в Скандинавії. В Україні фактично до 2019  року    не  було  навіть такого поняття   як  булінг. Що несе в собі це новомодне слово? І чи дійсно існує булінг в українській школі?   Дехто стверджує, що немає  у навчальних закладах ніяких проявів жорстокості, насилля серед дітей, що це  звичайні дитячі жарти, буденні конфлікти, які були, є і будуть. Це нормальні взаємовідносини дітей, їх природний розвиток.

  А якої думки ви? Чи є булінг в українській школі?

 «Займи позицію» Подумайте над запитаннями,  оберіть позицію: «Так», «НІ», «Не знаю». Займіть свої місця і  озвучте свій вибір (створення груп). Вибір проблеми для обговорення. Отже, проблема вам зрозуміла: шкільний  булінг. Її ключові слова легко визначити. Назвіть їх.   

              Ключові слова: булінг,  агресія, причини, наслідки, захист, протидія.

Під час проведення дискусії ми  пройдемо  кілька сходинок,  у ході яких  ми повинні  дізнатись про булінг, його форми та структуру, виробити свою моральну позицію щодо нього, обговорити ситуацію, яка склалася на даний момент у країні відносно проявів булінгу. А допоможе нам у  розв’язанні проблеми інформаційний центр, який надаватиме свої послуги.

Щоб взяти бика за рога, потрібно вивчити його. Тож спочатку давайте з’ясуємо, що таке булінг. Це наша перша сходинка.

Які асоціації виникають у вас із цим словом?

Сходинка 1. Складання асоціативного куща « Булінг »

( Жертва насилля,  конфлікт, жорстокість, страх, погроза, гвалт, агресія, цькування, силування, агресор).

Учитель. Дивлячись на цей асоціативний кущ, переконуєшся, що булінг – це  страшне, негативне явище, це проблема №1 у світі. Він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах. В результаті таких дій  дитина втрачає своє здоров’я.

А взагалі,  булінг  (від англ. to bull — переслідувати, цькувати) — це агресивна свідома, систематична поведінка однієї дитини (або групи) відносно іншої.

  Яким буває булінг? Фізичним – штовхання, підніжки, бійки, стусани, тілесні ушкодження. Психологічним – обзивання, цькування. Економічним –  вимога грошей, одягу.

    Хто є жертвою булінгу? Будь-яка дитина, яка вирізняється із загального кола своїх однолітків зовнішнім виглядом, навчанням, матеріальними можливостями, особливостями характеру, а ще той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто відчуває себе самотньо.

 Слово інформаційному центру.

Інформація для роздумів.Україна – лідер серед країн Європи, де існує шкільний булінг. Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Україна входить у першу десятку країн Європи (9 місце з 42 країн) за  поширеністю булінга серед 11-15-річних школярів. Вона залишила далеко позаду не лише найбільш соціально благополучні Данію чи Норвегію, але й Угорщину та Грецію. За минулий рік в Україні заєрестрували майже 110 00 тисяч звернень дітей.

За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), 67% українських дітей віком від 11 до 17 років були жертвами, кривдниками або свідками булінгу. 24% дітей цькували, а 48% нікому не розповідали про ці випадки.

Учитель. Чому такі жахливі дані статистики? Яка причина такого стану? Озвучте свої думки.

Фахівці констатують, що в першу чергу агресію підлітків викликає  Інтернет, телебачення, окремі програми якого несуть жорстокість, насильство. Друга причина – це відсторонення батьків від виховання своїх дітей. Вони мало   приділяють уваги  дітям через зайнятість, побутові проблеми. А ще більшість дітей не вміють керувати своїми емоціями, не можуть стримати агресію.

Учитель. Замислимося: а чи справді булінг такий небезпечний і  чи варто його вважати проблемою держави?  Давайте послухаємо учасників рольової гри, які спробують із позиції психолога, юриста, соціолога  дати оrрунтовану відповідь на ці питання. Ви можете поставити їм  запитання.

Сходинка 2. «Рольова гра»»

Психолог. Я хочу зосередити вашу увагу на психологічну сторону булінгу.  Давайте проведемо такий невеличкий експеримент.

Антибулінгова вправа-експеримент. Візьміть листок паперу. Зіжмакайте його, покладіть на підлогу, наступіть на нього і потовчіть, але так, щоб не розірвати.  Розгорніть листок  і ретельно розгладьте. А тепер скажіть своєму папірцю:

• Мені шкода. Мені дуже-дуже шкода, що так сталося.
• Чи змінилось щось?
• Чи вирівнявся після цього папір?

  Отже, не зважаючи на вибачення і на спроби розгладити листок паперу, на ньому все одно залишились рубці. Саме це й відбувається, коли одна дитина цькує іншу. Можна перепросити, але рубці ніколи не зникнуть. Пам’ятайте про це!

Але повернемось  до наслідків булінгу. Безперечно, він негативно впливає на всіх учасників (жертв, агресорів та спостерігачів) та має деструктивні наслідки в їхньому майбутньому житті.

Жертви  булінгу переживають важкі емоції ( страх, сором, розпач, злість), втрачають відчуття безпеки, вони відчувають себе самотніми, мають занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, підвищену тривожність, схильніть до суєцидних думок, втрачають повагу до себе та інтерес до навчання. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, може  викликати анорексію і  булімію.

Агресори своє майбутнє пов’язують із  насиллям, порушенням законів, вживанням алкоголю та наркотиків.

Спостерігачі часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту, схильні до депресивних станів.

Інформація для роздумів. За даними ЮНІСЕФ, найбільше жертвами цькувань стають  замкнені та сором’язливі діти ( 70% випадків).

За дослідженнями у Фінляндії, діти, які ставали жертвою переслідувань, у чотири  рази більше схильні до суїцидних настроїв, ніж їх однолітки, які не були об’єктами булінгу. Лише у 2016 році в Україні від самогубства загинуло 115 дітей. Близько 2-2,5 тис. дітей в Україні щороку намагаються звести рахунки з життям.

Суїцидні думки досить поширені серед підлітків (імовірно через різке та емоційне сприйняття реальності). 85% дітей замислювались взагалі щодо суїциду, а 27,2% дітей інколи втрачали бажання жити. 93% скоєних суїцидів не були спонтанними. 40% дітей-самогубців мали проблеми зі спілкуванням у колективі.

Юрист.   Давайте також звернемо увагу на юридичні аспекти булінгу. Численні факти проявів дитячого насильства стали причиною привернення серйозної уваги до булінгу з боку держави. 19 січня 2019 року Законом щодо протидії  булінгу на законодавчому рівні визначено явище булінгу як правопорушення, встановлено адміністративну відповідальність за цькування. Відтепер булінг карається штрафом від 50 до 100 неоподаткованих мініумів доходів громадян (850 – 1700 гривень) або громадськими роботами на строк від 20 до 40 годин. При повторному цькуванні штраф – від 100 до 200 неоподаткованих мініумів доходів громадян (1700 – 3400 гривень) або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин. За неповнолітніх несуть відповідальність батьки або опікуни – штраф від 50 до 100 неоподаткованих мініумів доходів громадян або громадськими роботами від 20 до 40 годин. Як бачимо, держава повернулась лицем до  цієї болючої проблеми.

Соціолог. Напередодні  дискусії було проведено опитування серед 40 учнів 7-11 класів нашої школи. Нас цікавили питання про ставлення  юнаків і дівчат нашої школи до булінгу. Ось перед вами результати опитування.  Увага на екран!

Слайд №1 .      Чи є булінг у школі?

                    Так – 40%.

Ні – 52%.

Не знаю – 8%.

Слайд №2.    Які види насильства найбільш поширені серед учнів?

           Психологічне насильство – 12, найчастіше обзивання прізвиськами.

           Фізичне насильство – 26, найчастіше    зумисне штовхання.

           Економічне насильство  - 2, найчастіше вимагання грошей.

Слайд №3.  Чи були ви жертвою знущань?

           22 респонденти відповіли «ні»,

 12 – «так, іноді»,

 4 – «так, часто»,

 2 – « так, майже щодня».

Отже, булінг – це не міф. а буденна реальність. Він, на жаль, все-таки існує в українській школі.

       Сходинка  3. Обговорення  позиції в групі однодумців.

Обговоріть, чи інформація про булінг була корисною, переконливою для вас? Оберіть спікера, нехай аргументує ваші думки перед учасниками дискусії.

Хто змінив своє ставлення до проблеми, що обговорюється,   хоче змінити   свою позицію і перейти в іншу групу? Чому?

Сходинка 5.  «Кроки подолання булінгу».

Учитель. А якщо ви все-таки стали жертвою  булінгу. Як себе поводити? Що потрібно знати? Найкраще скористатися такими кроками:

Крок 1. «Вір у  себе! Ти кращий за кривдника»

Крок 2. «Створи свою армію»— оточи себе людьми, які дбають про тебе.

Крок 3. «Ігноруй задираку» — не піддавайся на провокації, не ходи сам, відчувши небезпеку,  втікай.

Крок 4. «Знайди допомогу» — звернися до батьків, класного керівника, психолога, завуча або директора. Зателефонуй на гарячу дитячу лінію телефону довіри 0 800 500 225. Безкоштовно!

 Вправа «Скринька безпеки»

Кожен із вас повинен подумати і написати пораду, як захистити себе від булінгу. Озвучивши свої поради, необхідно вкинути їх у спільну «Скриньку безпеки ». Створену вами «Скриньку безпеки» передайте молодшим школярам. Нехай вона стане дороговказом у їхньому житті.

А тепер я поділюся з вами секретною формулою, яка допоможе попередити направлену на вас агресію. Цікаво? Формула називається «stop-talk-walk».

Вона дуже проста. Коли булі починає провокувати конфлікт або розпалювати ворожнечу, потрібно виконати три простих кроки: 

 STOP: Зберігайте спокій! Ввічливо зупиніть кривдника, намагайтесь уникнути сварки. Ні в якому разі не вступайте з ним в бійку. 

TALK: Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу. Повідомте агресора, якщо він не припинить свою поведінку, ви будете змушені повідомити дорослим (вчителям, батькам). 

WALK:  постарайтесь бути байдужими. Якщо є можливість, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Це не ознака поразки.

 Практичне відпрацювання формули «stop-talk-walk» у вигаданих ситуаціях учасниками дискусїї.

Сходинка 5. Вироблення моральної позиції.

Створення антибулінгової алеї. На вирізаних паперових долоньках напишіть, якою повинна бути людина, щоб у її житті не стався булінг. Розмістіть долоньки на алеї. Це ваш шлях у майбуття.  Надіюсь, що у вашому житті ніколи не буде насилля. І  ви ніколи не будете  насильниками, бо це ганебно і жорстоко. Любіть ближнього, і тоді все у вас буде добре.

 На завершення дискусії діти  стають у коло, беруться за руку, промовляють гасла: Я – проти булінгу! Ми – проти насилля! Стоп, булінг! та виконують флешмоб  «Ми – проти насильства»

Список використаних джерел:

1. Глобальне опитування про булінг [Електронний ресурс] // ЮНІСЕФ – Режим доступу  до ресурсу: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/infographicbullying-upd.pdf
2. ЮНЕСКО. Как остановить насилие в школе. Пособие для учителей. – 2011
3. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) [Електронний ресурс] / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.—К.:

Алатон, 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.

4. Інтернет- посилання:

   file:///C:/Users/User/Desktop/булінг/урок%20стопбулінг%201-8%20класи.pdf