Інтерактивне заняття. «Голод як інструмент геноциду українців. Радянський різновид російської імперської політики щодо України». (круглий стіл)

                                                                   Вчитель історії

                                                                 Бурлака Н. М.

                                                                КЗ « Макарівський О К»

                                                              Ширяївської селищної ради

                                                               Ширяївського району

                                                                Одеської  області

Інтерактивне заняття. «Голод як інструмент геноциду українців. Радянський різновид російської імперської політики щодо України».

 (круглий стіл)

Мета: розкрити причини та наслідки політики радянського уряду щодо
селянства в України у 20 - их поч. 30 -их років; познайомити з фотодокументами,
спогадами очевидців, що підтверджують існування голодомору в Україні у
1932-ЗЗроках;
- розвивати в учнів вміння аналізувати і зіставляти події; робити висновки та
узагальнення; формувати власне відношення до даних подій;
- виховувати повагу до історичної правди рідного народу, неприйняття диктату,
насильства, через особистісне переосмислення та усвідомлення гірких уроків 1933 року.

Питання для обговорення на круглому столі:

Чому саме  масова  голодна  смерть  в  СРСР  в  1932-33 роках мала місце виключно в регіонах, населених переважно українцями?

Чому цілі області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР в 1932-33 рр. були оточені військовими загонами, які не випускали з цих регіонів України голодуюче населення до інших регіонів, в яких хоч якісь харчі можна було дістати.

Чому в Кубані у 1932-33 рр. було застосовано збройні сили для огородження території після вилучення харчів у населення, єдиному регіоні СРСР поза Україною, у якому на той час переважало українське населення?

. Чому у роки голоду (1932-33 роки) СРСР масово експортував зерно та інші харчові товари за кордон, у той час, коли в Україні гинули мільйони людей?.

Запрошені: учні: 9кл. Учасники: учні 10-11 кл.

Обладнення: настінна карта України, ілюстрації-плакати "Кулак", "Поповская свора - кулакам опора"; презентація з фотодокументальними 

матеріалами.

Хід заняття                                                                 

1. Організаційний етап.

Вступне слово вчителя. ( в супроводі презентації

 « Фотодокументальні матеріали про голодомор 1932-1933р.р.»).

У минулому столітті в жорна російського імперіалізму вже в котрий раз попала Україна. Протягом одного століття в Україні відбулося три голодомори.

Річ в тім, що неврожаї в Україні траплялися в нашій історії не один раз, літописи про них повідомляють виключно в контексті зростання цін і ніколи – як про роки голодної смерті людей, тим більше масової.

В Україні сама природа заперечує смерть від голоду на цій землі. Сьогодні факт голодомору 1932-33 рр. вже не є дискусійним. Сьогодні Росія нам намагається довести, що голодомор в Україні не був актом геноциду.

Але спробуймо з’ясувати для себу ряд питань, які є досі нез’ясовані, а саме:

Перше. Чому саме  масова  голодна  смерть  в  СРСР  в  1932-33 роках мала місце виключно в регіонах, населених переважно українцями?

Друге. Чому цілі області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР в 1932-33 рр. були оточені військовими загонами, які не випускали з цих регіонів України голодуюче населення до інших регіонів, в яких хоч якісь харчі можна було дістати.

Третє. Чому в Кубані у 1932-33 рр. було застосовано збройні сили для огородження території після вилучення харчів у населення, єдиному регіоні СРСР поза Україною, у якому на той час переважало українське населення?

Четверте. Чому у роки голоду (1932-33 роки) СРСР масово експортував зерно та інші харчові товари за кордон, у той час, коли в Україні гинули мільйони людей?

2. Організація дискусії та обговорення питань представлених учням.

Вчитель. Давайте спробуємо дати відповідь на 1 запитання. Чому саме  масова  голодна  смерть  в  СРСР  в  1932-33 роках мала місце виключно в регіонах, населених переважно українцями?

Голодомор був акцією проти українських селян саме як проти українців. Загиблих від голоду в СРСР в 1932-33 рр. об’єднує те, що абсолютна більшість із них була українцями, мешканцями територій з переважно українським населенням України та Кубані.

Селяни в інших регіонах СРСР у цей час не вмирали від голоду, і саме в інші, відносно ситі регіони СРСР втікали з України ті, кому вдавалося проникнути через збройні кордони.

Росіянам ніяк не вдавалося добитися демографічної динаміки українського загалу так, щоб вона була із знаком мінус. Така ситуація змусила кремлівських керманичів інтенсифікувати національну політику стосовно України. «Інтесифікація» почала у 1932 році і втілюватися в життя шляхом реалізації політики голодомору яка має всі ознаки геноциду, але ООН геноцидом її ще не визнала. За приблизними підрахунками від голоду в Україні у ці роки загинули до 14 мілійонів людей.

Таких дій московського уряду не можна пояснити жодною цинічною економічною доцільністю. Річ у тім, що будь-яка держава знає, що її основна сила – в людях. Мільйони українських селян щороку продукували для радянської системи значно більше харчів, ніж обсяг, який міг урятувати їхнє життя у 1932-33 рр.

Кожен, хто хоча б в загальних рисах обізнаний з історією України і здатний аналізувати обов’язково задасть собі питання – а для чого було потрібно Росії проводити голодомор? Адже Україна програла національно-демократичну революцію. Вона вже лежала без ознак спротиву більшовицькому режиму.

Відповідь ми знаходимо у словах тодішнього керівника столичної (Харківської) ОГПУ який сказав, що в результаті голоду “етнографічний матеріал в Україні буде змінено”.

Приблизно такої ж думки притримувався італійський консул у Харкові Сержіо Граденіго який писав послу Італії в Москві, що “наслідком теперішнього лиха в Україні буде російська колонізація цієї країни, яка призведе до зміни етнографічного характеру». “У майбутньому і, либонь, дуже близькому майбутньому ніхто більше не говоритиме про Україну чи український народ, а відповідно і про українську проблему, бо Україна стане де-факто територією з російським населенням.”, сказано в документі. Голодомор у часі збігся з масовим винищенням української інтелігенції. Йдуть з життя всі українофільські діячі КП(б)У – Скрипник, Хвильовий та ін. Скажімо наприкінці репресій з трьох сотень українських письменників живими залишились 36.

Ніколи не треба забувати що перед прелюдією початку голоду в Україну у 1929 р. для розкуркулювання в Україну направлено 15 тис. робітників з Росії.

У 1930 р. ще 47 тисяч.

Для заповнення керівних вакансій ще 25 тисяч (всього 82 тисячі).

Більшовикам жертв від голоду виявилося замало і в сибірські табори з 1937 по 1941 р. було кинуто 5 млн. 172 тис. 683 особи.

Влаштований в Україні голодомор стоїть поряд із гітлерівськими газовими камерами – і за масштабом і за суттю.

.Обговорення питання.

• Які наслідки мала така політика влади проти українців ?

Вчитель. Переходимо до другого питання.

- Чому удар кремлівського керівництва був спрямований саме проти українців?

• Чому цілі області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР в 1932-33 рр. були оточені військовими загонами, які не випускали з цих регіонів України голодуюче населення до інших регіонів, в яких хоч якісь харчі можна було дістати.

(Учні отримали випереджене завдання і підготували свої відповіді стосовно питань що обговорюються)

Відповідь на це питання нескладна. Річ у тім, що саме існування України серйозно підриває імперську ідентичність Росії, завдає їй смертельного удару. Якщо Київ і найбільші міста Київської Русі – одвічно українські, то цілком природно виникає питання – що ж тоді Росія, коли вона виникла, і як складалися її стосунки з Україною?

Крім того, більшовицька влада завжди пам’ятала про могутній спротив українців нашестю росіян після більшовицького ультиматуму 17 грудня 1917 року. (Як відомо, після ультиматуму в Україну вирушили війська Муравйова, Ремігова, Єгорова і Антонова-Овсієнка). Також при розгляді цього питання треба завжди пам’ятати, що Україна була найбільшою іноетнічною частиною Російської імперії, а отже найнебезпечнішою для неї в контексті прогресування настроїв сепаратизму.

Після початку ХХ ст. стало очевидно, що політика російського царату з асиміляції українців зазнала краху. Українське населення швидко зростало. Попри інтенсивну переселенську політику частка росіян в УССР станом на 1926 р становила 9%. Якщо враховувати всю Україну, разом із Західною, то частка росіян серед населення України не перевищувала 7 %.

Сільське населення України мало чіткі ознаки етнічної ідентичності, насамперед мову. Ці ознаки почали набирати виразного політичного характеру. Особливо це виявилось під час національно-визвольних змагань 1917 ‒ 1921 рр. Тоді позбавлені провідної еліти  і не маючи елементарної організації та зв’язку між собою українські повстанці, за визнанням Троцького, відтягнули на себе втричі більше сил більшовиків, ніж уся Антанта.

Ще у 1922 році більшовики не контролювали навіть більшості повітових міст, а лише губернські. Війна з більшовиками тривала значно довше, ніж в інших регіонах СРСР.

Війна в Україні припинилася лише після того, як Ленін зрозумів небезпеку українських повстань в умовах загрози зовнішньої інтервенції і санкціонував запровадження НЕПу і українізації.

Обговорення вище сказаного матеріалу опонентами.

Вчитель.

- Чому в Кубані у 1932-33 рр. було застосовано збройні сили для огородження території після вилучення харчів у населення, єдиному регіоні СРСР поза Україною, у якому на той час переважало українське населення?

(Відповіді учнів)

У 1932-1933р.р. сталось те, що можна охарактеризувати як терор голодом проти колективізованих селян України  та значної частини заселеної українцями Кубані. Уявну впертість українських селян, котрі не здавали зерна( якого вони не мали). Розцінювали як «націоналізм». Усе це  відповідало твердженню Сталіна, що національна проблема є  за своєю  суттю селянською проблемою. Тому український селянин терпів подвійно – і як селянин, і як українець.

Обговорення проблеми

Вчитель 

- Чому більшовики не завершили розпочату справу і не винищили  українців остаточно?

Відповіді учнів.

Відповідь на нього, вочевидь, лежить в економічній площині. На початку 1930-х років світ наближався до нової війни, а Україна без населення втрачала своє економічне значення. Тому для Росії було значно ефективніше зламати хребет Україні та перетворити українців в генетичний матеріал, ніж фізично знищити всіх представників українського етносу.

Однак, навіть після голодомору загроза України була постійно перед очима керівників імперії. Цим, власне, і можна пояснити появу відомого наказу Георгія Жукова від 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.

Масове виселення чи переселення народів це вже давно апробований метод управління. Так робили месопотамські царі задовго до н. е., так чинили монгольські завойовники в Азії. Так зробив СРСР щодо народів Кавказу і Криму, духовна єдність яких виявилась надто міцною для асиміляторського впливу. Однак розміри нашого народу допомогли нам і цього разу.

Однак політична ефективність масового винищення українців не могла бути стовідсотковою, оскільки Москва не контролювала майже чверть українського населення, яке мешкало у Західній Україні і за межами СРСР.

Обговорення матеріалу опонентами.

Вчитель.

-Чому у роки голоду (1932-33 роки) СРСР масово експортував зерно та інші харчові товари за кордон, у той час, коли в Україні гинули мільйони людей?

(Учні)

Зерно експортувалося за кордон, щоб інвестувати індустріалізацію. Селяни не хотіли добровільно продавати зерно державі за низькими цінами, а це не давало можливості забезпечити контроль над селянами, перекачувати ресурси з села в місто. Саме тому Сталін прийняв рішення про суцільну колективізацію.

Слово вчителя:

• Якось у розмові зі Й. В. Сталіном  В. Черчіль зазначив, що був вражений втратами в людях за часів колективізації та голоду в Україні на що Сталін відповів: О так ! То був жах ! Але то було абсолютно необхідно для того,  щоб на наших  фабриках з’явилися  нові машини, а на полях нові трактори».
• Про що свідчать слова Сталіна?

Це свідчить, що імперські інтереси були вищі за інтереси  суспільства. Це один із принципів  тоталітаризму. Дії влади грубо порушували  права й свободи  людини і громадянина в Радянській  Україні.

Вчитель.

• Які наслідки має голодомор для України?

(учні)

Дані підтверджують зв’язок між голодомором і сучасною демографічною ситуацією в країні. На початку ХХ ст. Україну за швидкістю зростання кількості населення порівнювали з Китаєм. Сьогодні, після серії демографічних катастроф ХХ ст., Україна – номер один у світі за швидкістю зниження кількості населення. В Україні майже не лишилося людей місцевого походження 1928-1933 років народження, більшість з них померли з голоду.

Поляки абсолютно правильно пам’ятають і шанують двадцять тисяч своїх співвітчизників, яких більшовики розстріляли в Катині. В Україні протягом голодного року кожного дня була така «катинь». Такі демографічні «ями» позначаються на кількості представників наступних поколінь. У Західній Україні, яка немало потерпіла від депортацій та репресій, але яку все ж оминув голодомор, демографічна ситуація суттєво краща , ніж на решті території України.

Вчитель.

Міжнародна комісія для розслідування голоду в 1932-33 рр. Україні
була утворена на виконання резолюції четвертого Світового конгресу
Вільних Українців, що відбувся в Торонто у грудні 1983 р.

• Яку роль виконала створена комісія?

( відповіді учнів)

Завдання комісії були такі:
1. Встановити факт голоду, його масштаби та причини.
2. Встановити наслідки голоду для України, та її народу.
3. Визначити хто несе відповідальність за голод, та виконавців в Україні.
4. Дати відповідь на питання: чи був голод фактом геноциду?
Прикіцевий звіт про результати розслідування був надрукований у
Канаді в 1990 році. Згідно зі Статутом, комісія надіслала колишньому
голові радянського уряду Миколі Рижкову листа, в якому виклала
висновки комісії. Згідно них:
І. Причинами голодомору в Україні визнано:
а)повне вивезення зерна з України врожаю1933р.;
б) прим сова колективізація;
в) розкуркулення;
г) націоналізаця;
д) геноцид.
II. Наслідки голодомору:
а) через повне виснаження організму від голоду
вмерло від 7 до 10 млн. чол.;
б) вивезено з України до Сибіру, на Урал,
райони Крайньої Півночі 1млн. осіб;
в) на селі знищено сильного господаря.
III.Відповідальність за голодомор несуть:
а) головні ідеологи радянської влади - Ленін і Сталін;
б) керівники та виконавці їх волі в Україні - Л.Каганович,
В.Молотов, Чибар, С.Косіор, Петровський.
IV. Комісія вважає:
а) Сталін та ВКП(б) намагались через голод нанести
смертельний удар по Україні, по українській нації;
б) злочини, здійснені під час голодомору в Україні,
беззаперечно були злочином проти людства - геноцидом
Міжнародна комісія працювала у 1989-90 роках, коли архіви ВКП(б) -
КПРС були глибоко засекречені й недоступні не тільки для західних, а й
для радянських дослідників. Саме цією обставиною можна пояснити те, що
Міжнародна комісія не скористалась досвідом Нюрнберзького процессу.                                                                                                                

3.Підсумок заняття.

Вчитель. Підведемо підсумки нашого заняття.

Голод 1932-1933р.р. був наслідком  здійснення соціалістичного будівництва воєнно-комуністичними методами. Україна від нього постраждала найбільше, оскільки в планах партії її називали                    « вирішальним фактором хлібозаготівлі». Вона давала 38% загальносоюзного врожаю зерна. Мабуть, Сталін вважав смерть мільйонів людей необхідною ціною індустріалізації.  В Україні вирішувалося спеціальне завдання колективізації . Воно полягало у знищенні індивідуального селянського господарства – соціальної бази українського націоналізму.