Виховна година " Визволення Києва від німецько-фашиських загарбників"

 

             Київський професійний ліцей будівництва і

                    комунального господарства

 

 

 

 

 

 Визволення Києва

від німецько-фашиських                 загарбників

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Підготувала викладач біології

                                                            та географії  вищої категорії                                                                               

                                                             Бачикало Ірина Миколаївна

 

Мета заходу:  сприяти патріотичному вихованню учнів, формувати такі риси характеру як гуманізм, милосердя, гідність, виховувати любов до свого народу, його історії та героїчного минулого на прикладі подвигу людей, які загинули під час окупації та визволення Києва від німецько - фашиських загарбників під час Другої світової війни, виховувати непримиренність до насильства.

Обладнання: ноутбук, проектор, мультимедійна дошка, фонограми пісень, фрагменти документальних фільмів.

Форма проведення: виховна година.

                                              Хід заходу

Вчитель: Шановна молодь!!!

Ведучий: Шановні студенти!!!

Ведучий: Шановні громадяни України!!!

Наш захід присвячений пам’яті тих, хто не жаліючи ні сил, ні свого життя боровся за визволення Києва від німецько-фашиських загарбників під час Другої світової війни. Страшний період війни і окупації вніс свої зміни в долі людей і в нашу історію. Київ вистояв, хоч і зазнав величезних втрат. І про це не можна забувати. Ми будемо говорити про страхіття війни, хоча це і дуже важко, щоб усвідомити цінність людського життя.

Вчитель:   Війна і смерть – дві сестри ніби пара,

                   Які крокують разом вже віки…

                   Це - ніби чиясь невблаганна кара,

                   Що слід лишає на усі роки.

                   

                   Війна…Ти був там? Ні? То ти щасливий,

                   Бо ти не бачив сльози, біль і кров,

                   Не бачив ти, як погляд свій зрадливий

                   Кидала смерть на юних знов і знов.

                   

                   Чи бачив ти, як проводжає мати,

                   Свого єдиного не воїна – дитя,

                   І молить Бога, щоби дочекатись,

                   Або за нього дасть своє життя?

              

                   Чи чув ти тихий плач дівчини,

                    Коли почула вість, що вже нема

                    Того до кого серцем лине,

                    І що тепер вона уже одна?

              

                  

                    А може ти вдовиний погляд бачив,

                    Тої вдови, що на руці дитя,

                    Що ще недавно тато сина няньчив,

                    Сьогодні ж – сирота оце маля?

                    

                    Чи хоч у сні до тебе приходила

                    Ота проклятая усіма війна

                    Яку ще в сорок п’ятім загасила

                    Чарівна, бажана весна.

 

Ведучий 1:  6 листопада відзначають річницю визволення Києва від німецько-фашиських загарбників. Історія визволення України тривала 1255 днів і ночей мужністю, непохитністю, самопожертвою бійців та міцною вірою в свій народ, вірою у свободу та щасливе майбутнє. День визволення Києва є одним є одним з поворотних моментів у ході історії війни.

За мужність і героїзм при визволенні Києва було нагороджено орденами і медалями 17500 бійців і командирів, а 668 стали Героями Радянського Союзу, тридцять двоє з них були киянами.

 

Ведучий 2: Вже на світанку 22 червня 1941 року на Київ упали німецькі бомби, спричинивши перші жертви і руйнування. 73 дні тривала героїко - трагічна оборона міста. Але вранці 19 вересня в Києві з’явились перші німецькі розвідники – мотоциклісти, а опівдні – частини Вермахту,  підняли над дзвіницею Києво-Печерської лаври прапор зі свастикою. Так почався період нациської окупації Києва і продовжувався довгих 778 днів.

24 вересня 1941 року почалися вибухи і пожежа Хрещатика та прилеглих кварталів центру. Нацисти встановили в Києві жорстокий режим з голодом, холодом, злиднями і знущаннями.

 

Перегляд документальних хронік.

 

Ведучий 1: Всі 778 днів окупації, киян переслідував страшенний  голод. Магазини в той час працювали лише для німців.  Для населення було два джерела здобування їжі: перший – це багатокілометрові піші  походи в сусідні села, де вимінювали свій одяг, взуття, товари широкого вжитку на харчі. Але вже після 7 квітня 1942 року походи на села окупаційна влада заборонила. Другий – це базари Володимирський, Бессарабський, Єврейський, де панували шалені ціни і спекуляція. Склянка житнього борошна коштувала 10 руб, солі – 10 руб, 1 кг сала -  1000 руб, 1 літр молока – 45 руб.

 

Ведучий 2: Під час окупації справжньою рідкістю для Києва була картопля, шукати яку кияни ходили за місто. Хліб був неякісний, спечений з проса. Кияни назвали його «цеглиною» або «наждаком» за його жовтуватий відблиск.

Незначне полегшення з продуктами харчування кияни відчули влітку, коли з’явилася можливість харчуватися тим, що зросло на вулицях. Їли чорні помідорчики пасльону, зелені калачики, квіти акації, лободу використовували для приготування супів і борщів.

 

Ведучий 1: 8 січня 1942 року генерал – комісар Києва Квітцрау видав розпорядження про загальну трудову повинність. Ті хто не з’явився у визначене місце, підлягали покарання. Сто тисяч молодих киян було відправлено на примусові роботи до Німеччини. Там у таборах вони працювали на економіку чужої, воюючої проти нашого краю держави.

 

Ведучий 2: А на території  Києва було створено два концентраційних табори – Дарницький і Сирецький, куди відправляли військовополонених, захоплених під час боїв. А урочище Бабин Яр, що знаходиться між районами Лук’янівка та Сирець нацисти перетворили в місце масових розстрілів мирного населення, переважно євреїв, українців та циган, а також радянських військовополонених, підпільників, саботажників та порушників комендантської години. .

 Усього за роки нацистської окупації Києва ( 1941- 1943) за різними джерелами, було знищено близько 100 000 осіб, які спочивають в могилах Бабиного Яру.

 

Ведучий 1: Масові розстріли у Бабиному яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі продовжувалися аж до звільнення Києва від окупації. У 1941- 1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН. Серед них була страчена і відома українська поетеса Олена Теліга. Олену Телігу, її чоловіка Михайла, Івана Рогача, Ореста Чемеринського, а також чимало інших активних діячів ОУН було заарештовано, а після допитів розстріляно у Бабиному Яру. Всі вони віддали своє життя за Україну, за її незалежність. Окупантам не вдалося терором зломити волю городян до боротьби.

 

Перегляд документальних  хронік.

 

Ведучий 2: Окупантам не вдалося терором зломити волю городян до боротьби. Довгим і небезпечним був шлях до визволення Києва. Він проліг через окопи і партизанські ліси, через підпілля і застінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя.

 

 

 

Ведучий 1. З осені до зими 1943 р. між німецькими військами групи армій «Південь» та чотирма радянськими фронтами вздовж стратегічної оборонної лінії вермахту – «Східного валу», що проходив по головній водній артерії України, розгорнулася масштабна битва за Дніпро. В межах битви з 12 жовтня по 13 листопада 1943 р. відбувалася Київська наступальна операція. Наступ на Київ здійснювали війська Воронізького (1-го Українського) фронту під командуванням М. Ватутіна та Чехословацька бригада Л. Свободи. Й. Сталін особисто доручив командуванню фронту взяти Київ до наступної річниці більшовицької революції  (7 листопада).

 

 

 

Ведучий 2. Захопивши наприкінці вересня 1943 р. плацдарми на правому березі Дніпра, війська радянської армії двічі протягом жовтня намагалися вступити до Києва. Спочатку наступ на Київ планувалося здійснювати з Букринського плацдарму, що розташовувався південніше. Тут було зосереджено 10 німецьких дивізій. Однак гориста місцевість і добре укріплені німецькі позиції перетворили цю спробу на «криваву бійню», що коштувала радянській армії 240 тис. життів солдатів та офіцерів. Лише 25 жовтня (після місяця безуспішних боїв) радянське командування наказало залишкам військ здійснювати повторне форсування Дніпра з Букринського плацдарму на схід, а потім знову на захід, щоб перекинути війська на Лютізький плацдарм, розташований на північ від Києва. 3 листопада 1943 р. звідси розпочався наступ радянських військ у напрямку Житомирського шосе з метою оточити Київ із заходу. Під шквальним артилерійським вогнем німецькі війська не витримали наступу і почали руйнуватися. Радянське командування ввело у прорив 3-ю гвардійську танкову армію П. Рибалка, що форсованим маршем просувалася до шосе Житомир–Київ. Напередодні наступу на Київ 1-й Український фронт мав у своєму розпорядженні 50 дивізій, близько 7 тис. гармат і мінометів, 675 танків, близько 700 літаків. На стороні противника було 33 дивізії, близько 400 танків і 665 літаків. Таким чином, радянські війська в цілому мали кількісну перевагу над противником.

 

 

Ведучий 1. Німецьке командування, для якого наступ з півночі виявився несподіваним, впродовж 4–5 листопада швидко евакуювало свої війська з Києва. 6 листопада 1943 р. до Києва вступили радянські війська. Прориваючи ворожу оборону, воїни 51-го стрілецького та 5-го гвардійського танкового корпусів з боку Подолу, Святошина і Солом’янки пробилися до центру міста. 6 листопада о 4-й год. ранку опір противника в Києві був подоланий. Тоді ж військова рада 1-го Українського фронту доповіла Верховному Головнокомандувачу, що  місто взяте.

 

Кияни зустрічають радянських танкістів. Листопад 1943 р.

 

Ведучий 2. Під час Київської операції, за різними даними, загинуло від 417 до 800 тис. солдатів і офіцерів, тоді як гітлерівці – втратили 124 тис. солдатів і офіцерів. Причин таких невиправдано високих втрат було кілька. По-перше, радянське військове та політичне керівництво прагнуло якнайшвидше форсувати Дніпро, тому армія не мала достатньо часу для підготовки. По-друге, рішення форсувати Дніпро без підготовки було спричинене політичними міркуваннями, а не намаганням вберегти людські життя. По-третє, в бій за Дніпро кидали щойно мобілізованих польовими військкоматами цивільних мешканців, часто 15-17-річних юнаків, а також  червоноармійців, що виходили з оточення або полону і залишалися жити в окупації. Їх відправляли на бійню без військової підготовки, без зброї та обмундирування. Всього під час операції було зігнано до Дніпра 250 тис. осіб.

 

Перегляд документальних хронік.

 

 

Вчитель: Київська операція стала центральною подією в битві за Україну. Вона серед тих битв, що вирішили долю Другої світової війни.

Вже 78 років кожного листопада наше  рідне місто відзначає день свого визволення від фашистських загарбників. Київ живе, він вдячно крізь роки пам’ятає про всіх, хто вже не повернеться ніколи з тієї жорстокої війни.

Схилимо голову перед світлою пам’яттю, всіх хто ввійшов у безсмертя!

Вшануємо їх хвилиною мовчання.

 

2

 

Вчитель:

Ніхто не забутий.

Ніхто не згорів:

І доки є пам’ять людей,

І живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі,

Живі!

Іспанський філософ Хосе Ортега- Гассет писав: Історія нас не вчить, що ми маємо робити, проте вона показує, чого робити не слід. Ці слова головний підсумок війни.