Інтерактивні методи навчання на заняттях з української мови

Інтерактивні методи навчання на заняттях з української мови

У контексті ключових підходів сучасної освіти (компетентнісний, особистісно орієнтований і діяльнісний)  предмет «Українська мова» є засобом розвитку й соціалізації студентів, становлення їх як особистостей і громадян своєї країни. Здобуті у процесі навчання української мови знання, набуті вміння й навички мають бути опорою, яка дасть  змогу реалізувати себе в житті, стати носіями культури свого народу, ініціаторами відновлення й збереження найкращих культурних традицій свого народу.

Сучасне навчання є компетентнісним, а отже орієнтованим не на засвоєння визначеного обсягу знань, а передусім на пізнання життєвих реалій, у яких ці знання мають значення.

Очікувані результати навчальної діяльності студентів виражають знаннєвий, діяльнісний, ціннісний, емоційний та поведінковий компоненти ключових і предметної компетентностей, що мають бути сформовані у процесі навчання [1, 2].

Виконати ці завдання не можливо без інтерактивних методів навчання, які допомагатимуть не просто завчати необхідний  теоретичний матеріал,  а виховуватимуть мовця, який свідомо буде вивчати предмет та добре орієнтуватиметься у навчальному матеріалі, який використовіватиме у повсякденному житті.Для цього ,  на мою думку, необхідно використання  на заняттях  таких засобів, які дадуть можливість  формувати в у студентів уміння та навички використовувати здобуті знання на практиці.

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на заняттях інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.

Існують такі три моделі навчання: активна, пасивна та інтерактивна. Ще у 60-х роках XX ст. Я. Голант охарактеризував ці три основні моделі навчання. Також над цим питанням працювали такі вчені, як О. Пометун, Л. Пироженко.

Пасивна модель навчання. За цією моделлю студент виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає викладач: відеофільм, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли студенти або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація). Цю модель можна назвати «Монолог».

Активна модель навчання. У цьому випадку викладач і студент перебувають у постійному взаємозв'язку. Студент відповідає на запитання викладача, розповідає. Викладач має змогу співпрацювати з кожним студентом зокрема. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Таку модель можна назвати «Діалог».

Інтерактивна модель навчання. Схема цієї моделі відображає постійне спілкування викладача зі студентами, студентів із студентами. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати. Подану модель можна назвати "Полілог", вона є свідченням активного навчання.

Термін «інтерактивний» походить від англійських слів «inter» — «взаємний» та «act» — «діяти», і означає «знаходитись у постійному діалозі, бути активним учасником». Відповідно, інтерактивне навчання — це навчання, побудоване на активній взаємодії викладача та студентів. Це можуть бути бесіди, діалоги, дискусії, робота у парах, групах .  Така робота виключає домінування однієї думки над іншою,   суб’єкти навчання при такій організації є рівнозначними.  

На відміну від активних методів, інтерактивні методи орієнтовані на ширшу взаємодію учнів, студентів не тільки з викладачем, а й одне з одним, на домінування активності учнів у процесі навчання. Роль учителя на інтерактивних заняттях зводиться до скерування діяльності учнів на досягнення цілей заняття.

Науковцями і практиками визнано, що отримання знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є найефективнішими, якщо в освітньому процесі використовують інтерактивні форми і методи.

За допомогою інтерактивних технологій учні мають змогу:

• аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й у такий спосіб зробити засвоєння знань доступнішим;
• навчитися формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну позицію, аргументувати й дискутувати;
• навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
• моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації, їх моделювання;
• вчитися будувати конструктивні взаємини у групі, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу;
• розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (штат Меріленд, США) у 1980-х роках, показує нам, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття та волю. Результати цих досліджень зображено на схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».

Піраміда навчання

Як бачимо зі схеми піраміди, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5 %, читання – 10 %, зорове і слухове сприймання – 20 %, демонстрація – 30 %), а найбільших – інтерактивного (групова дискусія – 50 %, практичні вправи – 75 %, навчання інших або негайне застосування знань – 90 %). Це середньостатистичні дані, тому в конкретних випадках результати можуть різнитися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен викладач.

На практиці використовую не лише вищеназвані методи та прийоми, а й такі, як:  кола Вена ( коли можна визначити спільні риси певних понять), « Третій зайвий», асоціативні кущі, « Мозковий штурм», « Хмари слів». Усі форми роботи вимагають від викладача серйозної підготовки до занять, тому необхідно добре зважити доцільність використання кожного засобу. Не переобтяжувати ними заняття. Нехай буде використано один вид діяльності, але буде добре продуманий та ефективний. Щоб контролювати хід навчання на підставі інтерактивних технологій, викладач повинен попередньо добре підготуватись: глибоко обміркувати і вивчити програмовий матеріал, у тому числі і додатковий;  спланувати і розробити план заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виробити критерії оцінки ефективності заняття; створити сприятливі умови для студентів під час вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати заняття і критерії оцінки роботи студентів; передбачити різноманітні методи привернення уваги студентів, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи групи, цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Отже, перевагою інтерактивного навчання    є те, що це спосіб реалізації комунікативного підходу, воно сприяє активнішому включенню в роботу, зняттю психологічного бар’єра під час спілкування через створення невимушеної атмосфери, встановленню міжособистісних стосунків, якісному засвоєнню теоретичного матеріалу завдяки можливості застосовувати отримані знання на практиці через дію. Студенти навчаються ухвалювати важливі рішення, мають можливість спілкуватися, розвиваючи професійні вміння й навички. У них з’являється глибока внутрішня мотивація. При цьому досвід студента як повноправного учасника процесу є центральним джерелом навчального пізнання і не менш важливим, ніж досвід викладача. Серед інших переваг інтерактивного навчання можна назвати наступні:

 висока результативність у засвоєнні знань та формуванні умінь: обсяг виконаної роботи більший, якість знань - краща; розвиток критичного мислення у студентів; легкість контролю засвоєних знань та умінь; розширення пізнавальних можливостей студентів.

До недоліків інтерактивного навчання можемо віднести рівень готовності викладача до організації такого виду роботи. Відсутність методичних розробок до всіх предметів та досвіду використання інтерактивних технологій, небажання змінювати навчальні плани та підходи до оцінювання досягнень студентів, страх втрати контроль над рівнем підготовки студентів - все це є тією перешкодою, на яку натрапляють сучасні викладачі.

Список використаних джерел:

1. Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури. – К.: Кондор, 2008. – 272 с.

2.Дороз В. Ф. Методика викладання української мови у вищій школі: Навчальний посібник. – К.: «Центр учбової літератури». – 2008. – 176 с.

3. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К.: А. П. Н., 2002. – 136 с.

4. Фрейре П. Педагогіка пригноблених / Пауло Фрейре.—К.: 2003. – 168 с.

5. Використання інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] / О. М. Ковальова, Н. А. Сафаргаліна-Корнілова, Н. М. Герасимчук, О. А. Кочубей. – 2016.—Режим доступу:http://www.refs.in.ua/m-kochubej-o-a-vikoristannya-interaktivnih-metodiv-navchannya.html.

6. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа)/ Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.—К.:Алатон, 2017.—Режим доступу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3

 7. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л. Галіцина. – К., 2005. – 128 с.

8. Інтерактивні технології навчання // Україномовні реферати.—Режим доступу: http://www.refotext.com/referat-text-16587-1.html.

9. Нові технології навчання: Науково-методичний збірник/ Кол. авт.. – К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2007. – Вип. 46. – 95 с.

10.Шляхи удосконалення навчального процесу в контексті інноваційних змін у системі вищої освіти // Матеріали регіонального науково-практичного семінару/ За аг. ред. Г. В. Терещука. – Тернопіль: Видавництво ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2011. – 222 с.

https://oplatforma.com.ua/article/2316-interaktyvni-metody»