ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ТА ФОРМИ РОБОТИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ ДО БІОЛОГІЇ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ

ІнтерактивнІ  МЕТОДИ  ТА ФОРМИ  РОБОТИ  ЯК  ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ  ПІЗНАВАЛЬНОГО  ІНТЕРЕСУ  ДО  БІОЛОГІЇ 

У  ПОЗАКЛАСНІЙ  РОБОТІ

Анотація. У статті розглядається використання інтерактивних методів та форм роботи як ефективного засобу підвищення пізнавальної активності учнів у позакласній роботі. Сучасні освітні технології вимагають від педагогів впровадження нових форм і методів, які сприяють активному залученню учнів у навчальний процес. Інтерактивні методи та форми роботи дозволяють створити динамічне навчальне середовище, де учні стають не лише споживачами знань, але й активними учасниками процесу навчання.

Автор статті аналізує переваги інтерактивних методів та форм, зокрема їх здатність стимулювати інтерес до предмета, розвивати критичне мислення та навички співпраці. Зокрема, акцентується увага на тому, як ці методи та форми сприяють глибшому розумінню біологічних концепцій і явищ через практичне застосування знань. Аналіз інформації і взаємодія з однокласниками допомагає дітям розвивати комунікативні навички та впевненість у собі, що є важливими складовими успішної освіти.

В статті наведені приклади успішного впровадження інтерактивних методів та форм у позакласній діяльності, які підтверджують їх позитивний вплив на навчальні досягнення учнів.

Крім того, обговорюються виклики, з якими можуть стикатися вчителі біології при використанні цих методів та форм, такі як необхідність підготовки матеріалів та адаптація до різних рівнів підготовки учнів. Стаття підкреслює важливість професійного розвитку вчителів у контексті впровадження інтерактивних технологій та надає рекомендації щодо їх ефективного використання.

Висновки статті свідчать про те, що інтерактивні методи та форми навчання є важливим засобом для підвищення пізнавальної активності учнів у позакласній діяльності з біології, що в свою чергу сприяє формуванню їхньої зацікавленості в науці та розвитку ключових компетентностей.

Ключові слова: освіта, інтерактивні методи та форми навчання, пізнавальна активність, мотивація, розвиток, здобуті знання, обмін, навчальна діяльність, позакласна робота.

Сучасна освіта стоїть перед необхідністю змін традиційних форм та методів навчання для осмисленого засвоєння учнями знань, умінь та  навичок. Усе це є значущим в умовах розвитку українського суспільства.

Метод навчання – це впорядковано організована взаємодія вчителя і учнів, яка веде до досягнення мети навчально-виховного процесу.

Нині приділяють належну увагу інтерактивним методам, в  яких процес навчання поєднується із процесом спілкування, а активність учнів перевершує активність учителя. Інакше кажучи, навчання проходить у процесі спільної, злагодженої роботи учнів та вчителя, під час якої аналізуються, обговорюються та розв’язуються навчальні та професійні завдання. 

Актуальність даної теми обумовлена тим, що сучасні учні мають бути самостійними, активними, ініціативними, інноваторами, які здатні змінювати навколишній світ, мати розвинуте критичне мислення, творчі здібності тощо. Отже, освіта має створювати умови для всебічного розвитку індивідуальності кожного учня, враховуючи його задатки, інтереси, здібності, потреби, навички самостійної пізнавальної діяльності.

Метою  даної роботи є обґрунтування необхідності впровадження інтерактивних освітніх методів та форм для підвищення якості, висвітлення досвіду та особливостей реалізації позакласної роботи.

Педагоги вважають, що пізнавальні інтереси учнів розвиваються в поєднанні навчальної діяльності і позакласної роботи. Якщо в процесі формування пізнавального інтересу до вивчення біології використовуються інтерактивні форми роботи, то це сприяє ефективнішому засвоєнню навчального матеріалу, спонукає учнів до самостійної роботи та до опрацювання додаткової літератури.

Філософ Ж.Ж. Руссо бачив головним в процесі навчання не «заповнення» голови учня через заучування, зубріння, а прагнення й готовність його самостійно знаходити істину. Навчання, на його думку, потрібно будувати через вправи спільного пошуку, вільно і без насилля, шляхом пробудження і задоволення цікавості.

Вчені О. Пометун, Л. Пироженко, К. Баханов, І. Дичківська, О. Комар досліджували різні аспекти інтерактивного навчання, зокрема  його специфіку, завдання та застосування в українській освіті.

Г. Волошина, Г. Коберник, В. Жирова, М. Кларін, Т. Кошманова, Л. Пуховська вивчали інтерактивні методи навчання в широкому контексті, включаючи їх застосування в різних освітніх системах та контекстах. Велика увага приділялась ігровим методам навчання.

К. Ушинський в своїх роботах спрямовував увагу на спостереження, мову, мислення, вважав свободу дій необхідною умовою розвитку тих, хто навчається.

Багато педагогів у ХХI столітті почали приділяти увагу ігровій діяльності як активному та важливому методу навчальної діяльності. Спочатку ігрова діяльність розглядалась основним елементом на уроках у початкових класах, та пізніше почала застосовуватись у середніх та старших класах.

Видатний педагог А. Макаренко відводив значне місце колективним іграм у життєдіяльності дітей та підлітків. Гра, на його думку, багатофункціональний засіб виховної роботи. Вона дає змогу виховувати колективізм, творчу спрямованість особистості, свідому дисципліну, організованість, розвиває інтелектуальні здібності та естетичні почуття.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Використовується співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове), де і учень і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання.

У зв’язку з цим змінилися вимоги до роботи вчителя: від уміння транслювати та формувати програмний обсяг знань – до вміння розв’язувати творчі завдання, формувати багатовимірну свідомість, розвивати здатність до самореалізації через поєднання творчого, особистісно-орієнтованого, дослідницького, проектного підходів, розширюючи форми соціально-культурних практик, засновані на уявленні про творчий потенціал дитини, особистості, надаючи можливість вибору.

Інтерактивні методи навчання дозволяють вирішувати такі завдання:

- активне включення кожного учня в процес навчання;

- підвищення пізнавальної мотивації;

- тренування навичок комунікації (уміння слухати і чути один одного, будувати діалог, ставити обдумані запитання);

- розвиток навичок самостійної навчальної діяльності: виділення головних та проміжних завдань, уміння передбачити наслідки вибору, його об’єктивну оцінку;

- розвиток лідерства;

- емоційний контакт між учнями;

- вміння працювати в команді;

- відповідальність за колективну та власну діяльність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організовано таким чином, що практично всі учні залучені до навчання, вони мають змогу зрозуміти і обміркувати те, що вони знають і думають.

Спільна діяльність учнів у процесі освоєння навчального матеріалу дає змогу зрозуміти, що кожен робить особливий, індивідуальний внесок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Під час роботи панує атмосфера доброзичливості та взаємопідтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, а й розвивати пізнавальну діяльність, переносити її на вищі форми співпраці.

Шляхи інтеграції інтерактивних методів у процес викладання біології практично необмежені. Наприклад, робота у групах дуже корисна при виконанні практичних завдань, у пошуку інформації, у підготовці дебатів і презентацій, при вивченні і повторенні змісту уроку, при порівнянні, узагальненні тем, які вивчаються.

У своїй роботі вчителю біології можна використовувати різноманітні методи інтерактивного навчання: «Біологічна розминка», «Біологічне доміно», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Світлофор», «Знайди помилку», «Вірю не вірю», «Біологічна мозаїка», «Навчаючи – вчуся», «Картинна галерея», «Впізнай мене», «Займи позицію», «Кейс метод».

Одним з найбільш перспективних методів інтерактивного навчання є «Рольова гра». Вчитель обирає тему, яка буде розігруватись (наприклад, клітинний цикл, екосистема, взаємодія в ланцюгу живлення). Учні отримують ролі, які вони будуть грати (наприклад, клітина, фермент, хижак, жертва). Діти вивчають матеріал, пов'язаний з їхньою роллю, та готують репліки або дії. Учасники відіграють свої ролі, імітуючи процеси або взаємодію між біологічними об'єктами. Після розігрування відбувається обговорення, де учні діляться своїми враженнями, аналізують процес та роблять висновки. 

Метод «Інформаційний пропуск» має на меті створити навчальну ситуацію, коли учасники володіють різною інформацією. При використанні цього методу навчальний матеріал поділяється на декілька частин або використовується декілька текстів з однієї теми. Ці частини даються кожному учню у групі для читання. Потім вони спілкуються один з одним, щоб дізнатися зміст кожної частини або про різні точки зору на одну тему.

Метод «Перехресні групи» дають можливість працюють над виконанням певного завдання, потім по 2 учні з кожної групи переходять до інших груп і обмінюються результатами своєї роботи. Цей процес продовжується, поки кожна пара не повернеться до своєї першої групи.

Метод «Інтерв’ювання» пропонується для роботи в групах. Потрібно підготувати 3-4 запитання для проведення усного опитування учнів з визначеної теми. Запитання записуються на дошці, на рейтинговій основі визначаються найбільш вдалі. По одному представнику з кожної групи проводять перевірку домашнього завдання шляхом інтерв’ю.

Метод «Коло знань». Учні у групі по черзі, тобто по колу, виконують коротке завдання за певний проміжок часу. Наприклад, перелічити певні явища, навести ознаки явища, суб’єкта або об’єкта тощо. Потім зачитують вголос, обмінюються своїми записами з іншою групою, обговорюють їх.

Схвально відгукуються учні про метод «Акваріум». Діти об'єднуються у дві групи, одна з яких стає «рибками», а інша – «спостерігачами».  «Рибки» обговорюють певну тему, проблему або питання у колі, в той час як «спостерігачі» уважно слухають та спостерігають.  Після певного часу (наприклад, 15 хвилин) групи міняються ролями. Кожна група після обговорення готує декілька запитань для іншої групи за темою обговорення. Учасники відповідають на запитання, а потім перевіряють відповіді одна одної. 

Метою прийому «Коло ідей» є залучення всіх до обговорення проблеми. Учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах. Після того, як вичерпався час обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, що обговорювалася. Групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі варіанти відповідей. Під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей. Узагальнюються висловлені думки, робляться підсумки.

«Мозковий штурм» – це метод розв'язування проблеми за обмежений час. Послідовність дій може бути такою:

- Вступ. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обдумування пропозицій.

- Висловлення суджень, ідей. Записування ідей на дошці.

- Обґрунтування своєї ідеї з тими учасниками, хто її висловив. Загальна дискусія навколо представлених ідей (правильність, доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї. Обґрунтування остаточного вибору. Підведення підсумків заняття.

Метод «ПРЕС» використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання та необхідно чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті. Алгоритм виступу доповідача має бути чітким і включати:

- Позицію «Я вважаю, що...» (висловлення думки, пояснення точки
зору).

- Обґрунтування: «...тому, що...» (наводиться причина появи цієї думки, докази на підтримку пропозиції).

Приклад: фраза продовжується «... наприклад...» і наводяться факти, що підтверджують думку, позицію.

- Висновки: «Отже, я вважаю, що...» (висновок з того, про що йшла мова).

Метод «Мікрофон» дає змогу кожному учню висловити свою думку з приводу чогось. Правила проведення такі: говорити має тільки той, у кого «символічний мікрофон», висловлені думки не оцінюються і не коментуються, під час виступу ніхто не має права перебивати, перепитувати.

Метод «Навчаючи – вчуся» використовується при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість дітям взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і факторів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання. Наприклад, тема «Кровоносна система людини». Кожен учень отримує картку із завданнями: підписати будову серця, порівняти форменні елементи крові і т.д. На картці написані прізвища дітей, з ким учень працює. Таким чином, один учень пояснює, другий слухає (якщо є помилки, виправляє). Потім другий виконує таку ж роботу. Тоді переходять із виконанням завдання до наступного однокласника.

Вчитель завчасно об’єднує учнів в групи для роботи з методом «Ажурна пилка». Учасники «домашньої групи», отримують певну частину навчального матеріалу для вивчення. Учні самостійно опрацьовують свою частину, конспектують її, а потім готуються до представлення. Учасники «експертної групи»  обговорюють та уточнюють інформацію. Кожен учень повертається до своєї «домашньої групи» і ділиться знаннями, отриманими в «експертній групі». Всі члени «домашньої групи» заповнюють таблицю, збираючи повну картину вивченої теми. Обидві групи вивчали одну і ту ж частину матеріалу.

Метод «Займи позицію». Вчитель розміщує плакати в різних місцях класу. На одному написано «Згоден/-а», на другому  «Не згоден/-а», на третьому «Не визначився/-лася». Озвучується тема для обговорення. Об'єднуються учні в пари, обговорюють вибір власної позиції. Після спілкування дітям потрібно стати біля плакату відповідно до їхньої думки. Діти кілька хвилин озвучують, обгрунтовують власну позицію.  Можливо, за цей час хтось змінить із учасників/-ць свою думку або забажає перейти до іншого плакату з написом. Якщо такі є бажаючі, то слід пояснити причини переходу.

Метод «Мозковий штурм» («Ромашка Блума»). На кожній пелюстці ромашки Блума написано: практичні, уточнюючі, творчі, прості, оцінюючі та пояснюючі запитання (Наприклад, чи правильно я зрозумів? Що? Де? Коли? Навіщо? Чому? Це добре? Це погано? Що було би якби? Як би ви вчинили, зробили якби?...). Учні дають відповідь на подані запитання.

Метод «Круглий стіл» використовують для проведення заняття із учасниками які, як правило, мають досвід роботи з теми, що обговорюється. На «круглому столі» слухачі можуть і повинні спробувати обґрунтовано поставити питання по темі обговорення, серйозно аргументувати підходи до їхнього вирішення, а також повідомити про вдалий і невдалий досвід. «Круглий стіл» – це свого роду нарада по обміну і обговоренню практичного досвіду, досягнень і аналіз помилок. В такий спосіб учасники освоюють зміст теми, її ключові проблеми. На уроках біології участь в круглому столі можуть взяти, наприклад, медичні працівники, навівши конкретні приклади з своєї діяльності (з теми «Надання першої допомоги при кровотечах»).

Метод «Проблемна дискусія» активно використовують для проведення занять, покликаний проаналізувати практичні й теоретичні знання, погляди на проблему, що розглядається. Дискусія доречна при розгляді спірних питань, але у навчальному процесі може не виникати ситуації спірності трактувань. Основні передумови використання дискусії в активному навчанні такі: необхідно в складі теми, що досліджується знайти питання, про які учні усвідомлено дотримуються істотно різних точок зору. Наприклад, при вивченні в 9 класі теми «Генно-модифіковані організми», можна подискутувати про їхнє позитивне та негативне значення.

Постійна взаємодія та взаємопідтримка учнів через взаємоперевірку самостійних робіт, спільне виконання домашніх завдань може відбуватись завдяки прийому «Кооперативне взаємонавчання», а також переказ одне одному вивченого матеріалу, підготовку до контрольної роботи та ін.

Метод «Світлофор» використовується для перевірки розуміння нового матеріалу, для узагальнення знань. Учитель ставить запитання з вивченого матеріалу. Учні, замість відповіді, піднімають картку: якщо згідні з твердженням – зеленого кольору, якщо не згідні картку червоного кольору.

Метод «Так або ні» полягає у тому, що учитель називає зашифровану інформацію про поняття з теми, що опрацьовується, а учні намагаються знайти відповідь, ставлячи навідні питання, відповідати на які необхідно лише «так» або «ні».

Для актуалізації опорних знань або для закріплення знань після вивчення  теми використовують метод «Вірю або не вірю». Учням пропонується відповісти на запитання, що починаються словами «Чи вірите ви в те, що…».

 Метод «Шпаргалка» полягає у тому, що учні отримують завдання створити шпаргалку (опорний конспект відповіді), яка повинна задовольняти наступні вимоги: бути інформативною, лаконічною, схематичною, оригінальною. Після створення шпаргалки учні мають її захистити, тобто, використовуючи тільки її, дати відповіді на всі питання по темі, що вивчається.

Позакласна робота з біології класифікується за охопленням учнів (індивідуальна, групова, масова) та регулярністю проведення (систематична, епізодична).

Основні інтерактивні форми роботи у позакласній діяльності:

1. Квести.

2. Інтерактивні вікторини.

3. Ділові та рольові ігри.

4. Дебати та конференції, кейс клуби.

5. Хакатони та мейкертони.

6. Створення подкастів, ведення шкільних блогів або YouTube каналів.

7. Флешмоби та соціальні акції.

Ці форми роботи допомагають зробити позакласний процес цікавим, оскільки базується на принципі «навчання через дію».

Понад 2400 років тому Конфуцій сформулював принципи навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам'ятаю. Те, що я чую, бачу і обговорюю – я розумію».  Ці слова підкреслюють важливість активної участі у навчанні, а не пасивного сприйняття інформації. Конфуцій наголошував на тому, що навчання відбувається через досвід, обговорення та дії, а не лише через споглядання. Саме активна, дійова позиція учня допомагає максимально засвоїти та використовувати знання, стимулювати розвиток мислення та уяви, викликати зацікавленість та позитивне ставлення до навчання.

Отже, використання інтерактивних методів та форм навчання у позакласній роботі дає можливість покращити якість та відтворення матеріалу. Досвід використання таких методів навчання демонструє, що в учнів активізується увага, покращується працездатність.

Застосування інтерактивних форм та методів навчання дають змогу орієнтуватись на особистість як на суб’єкта навчання, не привчати учня до єдино правильних істин, до одноманітного бачення світу, а розвивати в дітей прагнення мислити під час розв’язання проблеми та діяти.   

Інтерактивні технології навчання сприяють розвитку навичок мислення та розвитку пізнавальних інтересів, кращому засвоєнню матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Під час використання цих технологій діти почуваються впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги учням легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.

Використання інтерактивних методів та форм у позакласній роботі з біології перетворює учнів з пасивних слухачів на активних дослідників. Завдяки ігровим формам, квестам, проєктній діяльності навчання стає емоційно насиченим, що безпосередньо  стимулює пізнавальний інтерес. Це не лише сприяє глибшому засвоєнню біологічних знань, а й формує критичне мислення та навички командної роботи, роблячи процес пізнання природи усвідомленим і захопленим.