Інтерактивний проект «Вплив установок та стереотипів на особистість педагога»

Інтерактивний проект

«Вплив установок та стереотипів на особистість педагога»

 

МЕТА: усвідомлення впливу установок та стереотипів на особистість педагога, його професійну діяльність.

ЗАВДАННЯ:

• підвищити психологічну компетентність педагогів;
• виявити і корегувати неадаптивні стереотипи професійної діяльності;
• визначити й усвідомити свої стереотипи;
• розвивати командну взаємодію;
• оволодіти навичками спілкування.

ОБЛАДНАННЯ:

• медіапроектор, комп’ютер,
• роздруковані варіанти незакінчених речень до вправи«Привітання»,
• фотокартка людини (2 екземпляри) до вправи «Опис людини за портретом»,

сценарій «Історія в дорозі» за кількістю учасників, олівець або ручка за кількістю учасників до вправи «Історія в дорозі».

•  

ХІД ЗАНЯТТЯ

Ведучий: Шановні коллеги, рада вітати вас сьогодні на інтерактивному проекті «Вплив установок та стереотипів на особистість педагога». Ми вже спостерігаємо з вами, що реформування освіти вимаагає від педагога змін: як особистісних, так і професійних. І тема, яка запропонована до вашої уваги, знаходиться на перетині особистісного і професійного. Ми всі з вами психологи і майже всі – ще й  вчителі, тому, думаю, дуже корисно буде глибше усвідомити вплив стереотипів у власному житті та педагогічній діяльності.

 

Вправа «Привітання» (5 хв.)

Мета: створення доброзичливої атмосфери під час роботи.

Обладнання: роздруковані варіанти незакінчених речень.

Практичний психолог пропонує учасникам утворити коло. Потім він у довільному порядку роздає їм бланки із варіантами незакінчених речень. Завдання полягає в тому, щоб кожен із педагогів продовжив речення так, щоб воно характеризувало його колегу праворуч.

Практичний психолог також бере участь у вправі. Його завдання — продовжити речення, користуючись стереотипними уявленнями. Наприклад, «Якби мій колега був французом, то його манери були б галантними».

Варіанти незакінчених речень:

Якби мій колега був начальником, то його зовнішній вигляд був би…

Якби мій колега був фотомоделлю, то його сімейний стан був би…

Якби мій колега був байкером, то його улюбленим напоєм був би…

Якби мій колега був художником, то його зовнішній вигляд був би…

Якби мій колега був танцюристом, то його постава була б…

Якби мій колега був італійцем, то його темперамент був би…

Якби мій колега був військовим, то його мовлення було б…

Якби мій колега був перукарем, то його зачіска була б…

Що або хто буває стереотипним (іменники)?

 

Вправа «Довкола стереотипів»(5 хв.)

Мета: розширення поняття «стереотипи».

Обладнання: медіапроектор, комп’ютер.

Практичний психолог пропонує виконати три завдання:

1. Підбір іменника до іменника «стереотипний(-на,-не,-ні)» на основі української мови (уявлення, поведінка, мислення, видання, ставлення, думка, слово, назва, почуття, відчуття, пояснення, дії, твердження, поняття, перевидання, використання, пристрій, сприйняття, опис, судження, свідомість, бачення, пояснення, особа, виявлення, омана, умовляння, лайно, істота, створення, початок, дане, хихикання, прояв, число, виступ, стан, час, виховання, рішення, наведення, послання, повторення, лист, донесення, переконання, визначення, виконання, явище)

2. Що можна зробити стереотипно? (відповісти, відтворювати, мислити, відповідати, приписувати, повторювати, перевидаватися, повідомляти, міняти, романтизувати, ставитися, зображуватися, думати, з'єднатися, повторити, продовжити, посміхатися, ставити, пояснювати, виражатися, продовжувати, виявлятися, висувати, змусити, влаштовувати, сприйматися)

3. Доберіть синоніми слова стереотипний (трафаретний, шаблонний)

 

Тест на нестандартне мислення (https://yerofea.livejournal.com/68487.html) (10 хв.)

Мета: виявити особливості мислення – творчого чи шаблонного.

Обладнання: медіапроектор, комп’ютер.

Практичний психолог пропонує 18 картинок, які треба об'єднати у пари. Вірний варіант тільки один. Причому принцип, який об'єднує всі картинки по парам, однаковий для кожної пари. Круто, якщо ви не тільки зможете виконати завдання, а й озвучити цей принцип. Якщо вам незрозуміло, що зображено на конкретній картинці, подумайте гарненько, перш ніж питати: чим більше питань, тим гірше ваш результат.

Відповіді: 1 - 7

            9 - 2

11 - 6

10 - 5

3 - 8

15 - 16

18 - 12

4 - 14

13 - 17

Принцип об'єднання у пари такий: перший стовпчик – як людина / тварина / предмет виглядає з боку (для зовнішнього спостерігача), другий – як для нього виглядає зовнішній світ.

 

Вправа «Опис людини за портретом» (10 хв.)

Мета: усвідомлення впливу установок та стереотипів на поведінку, на уявлення про оточення та про себе.

Обладнання: фотокартка людини (2 екземпляри).

Учасників об’єднують у дві групи. Одна група отримує фотокартку людини так, щоб інша група не бачила її. Практичний психолог повідомляє, що на фото — злочинець, серб Міті Іштван, і пропонує описати цю людину за такими характеристиками:

• характер;
• поведінка;
• манера спілкування;
• сімейний стан;
• освіта;
• шкідливі звички;
• ставлення оточення до людини.

Іншій групі учасників практичний психолог показує те саме зображення, кажучи, що на ньому — відомий дитячий лікар, угорець Горан Заріч. І також пропонує описати його за такими самими пунктами.

Після складання описів, обидві групи учасників по черзі озвучують їх, не називаючи професії чи імені людини. Потім практичний психолог показує обом групам фотокартки осіб, яких вони описували, і педагоги дізнаються, що це одна й та сама людина.

Зворотний зв’язок:

• Чи збігаються описи?
• Чому описи однієї людини виявилися різними?
• Що найбільше вплинуло на створення опису?
• Які люди найбільше впливають на формування уявлень про себе та оточення?
• Які ви знаєте установки та стереотипні уявлення? (Відповіді записують на фліпчарті).
• Повернімося до вправи «Привітання». Чому більшість закінчень речень були стереотипні?
• Що заважало продовжити речення по-іншому?
• Чи зважали ви на те, хто з колег стояв праворуч?

Практичний психолог: тож на ваші описи вплинула установка про те, ким є людина на фотокартці. Не існує об’єктивних чинників — усі вони особистісно забарвлені, оскільки ми живемо в суспільстві, де так чи інакше прислухаємося до оточення. Від-так установка має вплив на наші уявлення про себе та інших, про добро і зло. Усе життя людини минає під впливом установок. Деякі з них ми створюємо самостійно, інші формують наші батьки, учителі, друзі.

 

Інформаційне повідомлення

Установка — психологічний стан схильності суб’єкта до певного виду активності в певній ситуації.  По-іншому цей внутрішній стан готовності людини до дії, що передує поведінці. Установка формується на основі попереднього соціально-психологічного досвіду. Вона діє на усвідомленому та неусвідомлюваному рівнях: здійснює регулятивну функцію поведінки людини. Установка визначає стійку, послідовну поведінку в разі зміни ситуацій; звільняє суб’єкт від необхідності приймати рішення та довільно контролювати поведінку в типових ситуаціях; може зумовлювати інертність дій і гальмувати пристосування до нових ситуацій, що зумовлюють зміну програми поведінки.

Важливість установки для людини визначають такі чинники:

• власні інтереси — що більше зацікавлена людина, то для неї важливіша установка (наприклад, якщо учень є дитиною знайомих вчителя, або нагадує когось із близьких і рідних, то установка на нього буде відрізнятися);
• соціальна ідентифікація — що сильніша група, до складу якої входить людина з певною установкою, то важливіша ця установка (наприклад, якщо учень із неблагполучної сім'ї або, навпаки, із інтелігентної родини);
• ціннісна релевантність — що більше установка пов’язана з особистісними цінностями людини, то вона важливіша (наприклад, якщо ваші цінності, вірування, захоплення і цінності, вірування, захоплення учня збігаються)

Тож взаємозв’язок установки з основними соціальними й індивідуальними потребами, цінностями підвищує рівень її важливості.

Поняття установки тісно пов’язане зі стереотипами. Стереотипи є спрощеними, попередньо сформованими уявленнями про світ, традиційними способами мислення, сприймання і діяльності людини, ригідними кодами-знаннями, які застосовують у «готовому» вигляді.

Уолтер Ліппман  автор поняття «стереотип», визначає стереотипи як «картинки в нашій голові». Він стверджував, що певні уявлення про людей складаються у нас через різні джерела інформації, а не через прямий контакт з цими людьми. Так, часто ми бачимо те, що «хочемо» бачити, а не те, що є насправді; думки наші не завжди змінюються, навіть при особистій зустрічі з представником тієї чи іншої групи.

Стереотипи бувають позитивні і негативні (наприклад, «бабусі добрі», «люди, які вийшли з в’язниці, все одно залишаються злочинцями»). Стереотипи формуються і передаються через спілкування, засоби масової інформації та повсякденне життя. Необхідно розуміти, що вони впливають на те, як ми себе поводимо щодо тих чи інших груп. Негативні стереотипи призводять до відчуження людей один від одного, а коли люди перестають спілкуватися, зменшується можливість «поправити» власні укорінені, проте хибні, переконання і збільшується ймовірність створення образу «ворога». Негативні стереотипи, ярлики, також призводять до дискримінацї – дій, які порушують права людини. Дуже важливо «думати» і робити свої, максимально об’єктивні, висновки, якщо ми бачимо, як певні люди поділяють інших людей на категорії та вішають на них ярлики. У людей можуть бути певні загальні характеристики: наприклад, за національністю або кольором шкіри, проте всі люди різні. Кожна людина має «свій» унікальний набір характеристик, рис та особливостей, свою ідентичність, про що ми говорили на початку заняття. Необхідно пам'ятати, що перед вами – людина, індивід, а не група або культура.

Можливо, ви знаєте якісь подібні стереотипи?

 

Вправа «Історія в дорозі»

Мета: розглянути упередження, що впливають на формування ставлення людей один до одного; обговорити, як упередження формують «ліміти» толерантності, підвищити рівень усвідомлення учасниками власних «лімітів» толерантності.

Обладнання: сценарій «Історія в дорозі» за кількістю учасників, олівець або ручка за кількістю учасників.

На першому етапі виконання вправи психолог просить учасників згадати, що таке толерантність та роздає кожному сценарій «Історія в дорозі» і просить прочитати опис людей, які подорожуватимуть у потязі. Потім тренер просить кожного з учасників індивідуально обрати 3 особи, з якими б вони хотіли подорожувати найбільше, та 3 людини, з якими б вони хотіли подорожувати найменше, і зробити у своєму сценарії відповідні відмітки. Після того, як усі зробили вибір, на другому етапі виконання вправи, тренер об’єднує учасників у групи по 4-5 осіб.

Групи отримують таке завдання:

• поділитися своїм особистим вибором та причинами, чому вони зробили саме такий вибір;
• порівняти свої вибори та причини, знайти відмінності та схожість;
• зробити спільний список, відмічаючи плюсами людей, з ким би вони хотіли їхати, та мінусами – тих, з ким не хотіли б.

 Потім відбувається презентація напрацювань груп. Під час презентації учасники мають пояснити свій вибір.

Запитання для обговорення:

• Чи хтось з учасників колись на власному досвіді стикався з подібною ситуацією?
• Які фактори були основними, коли ви робили свій вибір?
• Якщо групам не вдалося домовитись, чому це сталось?
• Що було найважчим у цій вправі? В яких випадках було найбільше дискусій у групах?
• Які стереотипи пробуджує список пасажирів? Звідки ви взяли ваші уявлення про тих чи інших людей?
• Чи містяться ці стереотипи в описі вправи, чи вони походять з нашої уяви?
• Як би ви почувались у ситуації, коли ніхто не хотів би їхати з вами в купе?

 Ведучий: «Це «купе» є прикладом того, наскільки різноманітне наше суспільство, але всі люди в ньому мають однакові права, мають право на повагу і на вибір у житті, належать до тих чи інших соціальних груп, мають потреби у спілкуванні і бути почутими, потребують толерантного ставлення, незважаючи на їхні особливості. Усі ці люди в купе – великою мірою – це ми з вами».

Сценарій «Історія в дорозі»

 Ви сідаєте у потяг для здійснення подорожі з Києва до Львова. Подорож триватиме 8 годин. Ви маєте білет у купейному вагоні, і будете їхати з трьома іншими пасажирами. З ким би із наведених нижче пасажирів ви б хотіли подорожувати?

Афроамериканка

Неформал (гот, панк чи под.)

Дівчина з гітарою

Спортсмен

Ром (циган)

Мусульманин

Дуже огрядний чоловік

Нелегальний заробітчанин

Пасажирка напідпитку

Жінка з немовлям

Чоловік на інвалідному візку

Гомосексуал (гей).

 

Інформаційне повідомлення

У педагога закономірно виникають труднощі, пов’язані із невідповідністю соціальних вимог наявним педагогічним стереотипам. Тобто не стереотипи змінюють відповідно до нових реалій, а, навпаки, до нових умов добирають попередньо сформовані стереотипи.

Педагогічні стереотипи — це когнітивні або афективні еталони, на які орієнтується педагог під час своєї професійної діяльності. Із-поміж них виокремлюють стереотипи мислення, емоцій, реакцій, поведінки тощо. На певному етапі педагогічні стереотипи дають молодому спеціалісту можливість швидко зорієнтуватися в різних ситуаціях, проводити діяльність у реальних освітніх умовах.

Зазвичай складна діяльність не обходиться без системи стандартів та механічної реалізації, але коли парадигма застаріває, то стереотипи, що їй відповідали, стають істотними перепонами та гальмують оновлення практики. Педагогічні стереотипи є стійкими утвореннями. Стереотипне мислення і відповідна поведінка педагога не дають йому можливості реалізовувати творчу діяльність.

Педагогічні стереотипи тісно пов’язані з плануванням, алгоритмічним підходом і механічністю професійної діяльності. 

Основними ознаками стереотипу є такі:

• спрощення — орієнтування на мінімум, на примітивні конструкції, неможливість діяти варіативно з великою кількістю складних об’єктів (наприклад, учень погано навчається і вчитель часто знаходить цьому лише одну причину, хоча завичай їх цілий комплекс);
• типізація — процес створення моделей, конструкцій на основі спільних характеристик, стандартизація навколишнього світу. Стереотип застосовують так, щоб не він відповідав реальності, а для реальності добирають відповідний стереотип (наприклад, свого часу був прдуваний цікавий стереотип про те, що всі двієчники стають бізнесменами);
• несвідомість — відсутність критичного сприйняття щоденних дій, пов’язаних зі стереотипами, тобто відсутність рефлексії (це коли вчитель не хоче звернутися до своєї свідомості, бо це треба напружуватися, а коритується готовими стереотипами про учнів) ;
• ригідність – неготовність змінювати програму дій залежно від нових мотиваційних вимог; відсутність модифікації стереотипів (наприклад, вчитель має стаж 30-40 років і до цих пір користується тими ж установками, які виробив на початку своєї професійної діяльності, і вчитель не зважає на зміни у суспільстві).

Стереотипи можуть бути досить незручною темою, оскільки вони демонструють не завжди позитивне ставлення до певних соціальних груп. Але знати про їх існування необхідно. Стереотипи створюються шляхом поділу людей на групи за певною ознакою, наприклад національність (усі французи люблять вино). Ыснують ы гендерны стереотипи.

 

Вправа «Стать чи гендер»

Мета: закріпити з учасниками знання, у чому відмінність між поняттями «стать» і «гендер», підвести учасників до розуміння сутності гендерних стереотипів.

Обладнання: кольорові стікери (або картки) зеленого і жовтого кольору (або будь-яких інших кольорів) за кількістю учасників.

Психолог роздає учасникам по два стікери різних кольорів (1 – зелений, 1 – жовтий) та пропонує визначитись – зелений колір означає «стать», жовтий – «гендер». Потім тренер зачитує твердження, і якщо учасники думають, що твердження стосується «статі» – вони піднімають зелений колір, якщо «гендеру» – жовтий колір.

Французькі психологи склали тест, який допоможе вам перевірити, наскільки ваші уявлення про відмінності хлопчиків і дівчаток відповідають дійсності.

Вам пропонуються 20 тверджень. Ви можете або погодитися, або не погодитися з кожним з цих тверджень. Потім зіставте свої відповіді з правильними і вирішите, наскільки ваша думка збігається з даними психологічних досліджень.

Перелік тверджень:

1. Дівчата більш слухняні, ніж хлопчики.

2. Дівчатка краще відносяться до природи.

3. Хлопчики краще можуть оцінити складне становище і мислять логічніше.

4. Хлопчики відчувають більше бажання відзначитися.

5. Хлопчики більш обдаровані в математиці.

6. Дівчатка більш чутливі до атмосфери, в якій вони живуть, важче переносять біль, страждання.

7. Дівчата вміють краще висловити свої думки.

8. У хлопчиків краще зорова пам'ять, а у дівчаток - слухова.

9. Хлопчики краще орієнтуються в просторі.

10. Хлопчики агресивніше.

11. Дівчатка менш активні.

12. Дівчатка більш товариські, віддають перевагу великій компанії, а не вузькому колу друзів.

13. Дівчатка більш ласкаві.

14. Дівчатка легше підпадають під чужий вплив.

15. Хлопчики більш заповзятливі.

16. Дівчатка більш боязкі.

17. Дівчатка частіше страждають від комплексу неповноцінності.

18. Дівчатка рідше змагаються між собою.

19. Хлопчикам більш важливо заявити про себе, продемонструвати свої здібності.

20. У хлопчиків більше схильність до творчої роботи, в той час як дівчатка краще справляються з монотонною працею.

А як насправді?

1. У ранньому дитинстві дівчинки дійсно більш слухняні.

2. Поки не встановлено нічого, що давало б привід стверджувати, що дівчатка за своєю природою більш схильні піклуватися про хворих і слабких тварин, рослинах. Хіба що у віці шести - дев'яти років.

3. Це не так. Дівчатка можуть вирішувати складні завдання і проблеми не гірше хлопчиків.

4. До 10-12 років дівчинки розвиваються швидше (і тому іноді прагнуть виділитися, відрізнитися від своїх однолітків). Але пізніше дівчинки більш цілеспрямовані, вони більше, ніж хлопчики, думають про майбутнє.

5. Дівчатка і хлопчики обдаровані однаково, все залежить від того, як ми орієнтуємо їх. Хоча вважається, що в математиці хлопчики проявляють себе краще. Але коли ми позбудемося цього забобону, то не помітимо великої різниці.

6. Навпаки, хлопчики легше піддаються впливу середовища і тому сильніше переживають розлуку з батьками. Хлопчики чутливіші до болю, страждання. Вони лише зовні вдають, що їм не боляче, оскільки з самого початку їх вчать, що чоловіки не повинні плакати.

7. До 10-13 років різниця незначна, потім в більшості випадків дівчинки в усному і письмовому вигляді висловлюють свої думки більш чітко, ніж хлопчики.

8. Дослідження показали, що протягом усього життя ця здатність у хлопчиків і дівчаток одінакова.Еслі і є різниця, то тільки індивідуальна.

9. До настання статевої зрілості різниці немає, після цього хлопчики краще орієнтуються в просторі. З роками різниця посилюється. Винятки лише підтверджують правила.

10. Хлопчики стають агресивними в самому ранньому віці, в два-три роки, коли починається формування стійких рис особистості.

11. Не встановлена ​​різниця в активності хлопчиків і дівчаток. Лише в дитячі роки хлопчики проявляють її більш шумно і очевидно (у бійках, наприклад). У той же час дівчинки не настільки криклива, але не менш цілеспрямовані.

12. Дівчатка, як правило, великий компанії віддають перевагу спілкуванню з однією-двома подругами. У більші групи збираються саме хлопчики. Це положення зберігається, коли вони виростають, тому-то хлопчики більш схильні до колективних ігор.

13. До певного віку між хлопчиками і дівчатками в цьому немає різниці, і хлопчики в певний період вимагають ласкавого звернення.

14. Навпаки, хлопчики схильні швидше приймати на віру думку компанії, при їх вихованні це треба непре Саме мати на увазі. Дівчатка зазвичай дотримуються своєї думки.

15. У цій якості до певного віку у хлопчиків і у дівчаток немає різниці. Пізніше більш кмітливими і активними стають дівчинки. А в період статевого дозрівання вони поступаються в цьому юнакам. Бути може, свідомо.

16. Дівчатка не так боязкі насправді, як багатьом здається. Насправді вони можуть бути сильніше і рішучіше хлопчиків, легше долають страх.

17. Чи не більше хлопчиків. Дівчатка краще озброєні по відношенню до складних життєвих ситуацій, вміють швидше пристосуватися. У більшості випадків вони більш самостійні.

18. У цьому відношенні ні у кого немає переваги. Все залежить від особистості. Змагатися і мірятися силами один з одним можуть і хлопчики і дівчатка.

19. Ні. Хлопчики легше підкоряються сильним особистостям і компаніям однолітків, дівчинки ж частіше стоять на своєму. Вони більш самовпевнені.

20. У цьому немає різниці між хлопчиками і дівчатками. У кого-то більше творчих здібностей, у когось менше, підлогу тут не має значення.

 

 

Запитання для обговорення:

• Чи складно було виконувати вправу?
• У чому все ж таки полягає відмінність між поняттями «стать» і «гендер»?

 

Інформаційне повідомлення «Найпоширеніші помилки педагогічних працівників по роботі з дітьми з девіантною поведінкою»

1. Навішування ярликів. Через те, що у дітей не повністю сформоване критичність та самостійність мислення вони буквально сприймають зауваження вчителя. Тому, якщо вчитель говорить, що дитина неуважна, лінива, не вміє себе чемно поводити й взагалі ні до чого не здатна, то дитина вірить. Дитина робить свої висновки, наприклад, якщо не вдається легко розв’язати задачу, вивчити вірш то можна і не прикладати більших зусиль, все одно нічого не вийде «Я ж бездар». А для того щоб ніхто про це не дізнався краще я буду ледарем, забудькуватим, нахабою, все одно краще чим бути бездарам. Таким чином у дитини відбувається закріплення девіантної поведінки.

Коли вчитель у запалі говорить учню: «Ти взагалі не вмієш себе чемно поводити!», єдиний результат – вчитель «з кинув пар», отримав емоційну розрядку. У дитини ж це може викликає лише негативні емоції і як наслідок погіршення поведінки. Головний механізм – вороже ставлення і неприязнь дорослих підвищують рівень тривожності дитини і вона починає ще сильніше хапатися за захисну поведінку, в результаті вона частіше буде використовувати «негативні» технології.

Дитина ж навпаки потребує щоб дорослі не критикували її поведінку, а пояснювали, яка поведінка вважається сприйнятливою, а яка ні. Необхідно з дитиною говорити конкретно, що в її поведінці не подобається, і чому. Замість фрази «Дмитре, припини бешкетувати» доречніше сказати: «Дмитре, будь ласка припини шуршати зошитом, мене це відволікає від розповіді». Оскільки, ніяка дитини не погодиться, що вона бешкетує, а з тим, що він шурчить зошитом сперечатися важче, крім того, якщо про це ввічливо просять. Слід пам’ятати, що частіше коли пропонують варіант співробітництва то у відповідь й отримають співпрацю, а на конфронтацію отримують конфронтацію.

Важливо пам’ятати про ефект «Дзеркала». Тобто часто вчитель не свідомо транслює через міміку та жести зневажливе ставлення до учнів, які погано вчаться або поводяться й у відповідь отримують також ворожу, агресивну поведінку.

Вправа «Дзеркало» (5 хв.).

Мета: показати прийоми впевненої та невпевненої (пасивно-агресивної) поведінки при спілкуванні.

Тренер об’єднує учасників групи в пари та дає завдання: протягом 30 секунд парам необхідно спілкуватися, причому один співрозмовник буде демонструвати невпевнену (пасивно-агресивну) поведінку. За командою тренера партнери міняються ролями.

Питання для обговорення:

- Чи сподобалося вам спілкуватися з людиною яка демонструвала вам пасивно-агресивну поведінку?

- Які емоції у вас виникали?

- Що вам хотілось зробити у відповідь?

- Чи був можливий конструктивний діалог з таким співрозмовником?

Працюючи з учнями кожен вчитель сам для себе вирішує, який стиль спілкування йому вибрати.

2. Не допомагати «поганому», «слабкому учню».

Існує загальне уявлення, що діти діляться на «обдарованих», «нормальних», «з обмеженими можливостями». Однак природа здібностей така, що вони заміняють одна одну. Це проявляється в тому, що дитина обов’язково буде до чогось здібна або в чомусь талановита. Наприклад, одна дитина може миттєво розв’язувати геометричні завдання, а інша грамотно писати, відчувати музику. Трапляється так, що дитина грамотно пише але не може викладати думки на папері. Інша дитина не володіє каліграфією та пише з помилками, однак, гарно володіє комп’ютерними технологіями… Варіантів безліч. І завдання дорослих допомогти дитині знайти та розвивати свої вроджені здібності направляючи їх у позитивне русло.

Дитину необхідно навчити максимально використовувати ті якості які в них вже є, показати, як з ними жити щоб вони не заважали, а допомогали їй.

Слід пам’ятати, що важливий внесок у розвиток дитини вносять слова підтримки дорослих.

Притча «Скільки важать слова» (5 хв.).

Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

— Скажи, скільки важить одна сніжинка?

— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.

— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, — мовила далі синичка. — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, аж раптом почав падати густий сніг. Це ще не була снігова буря, і легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на гілку. І коли остання сніжинка, яка, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї — гілка зламалася.

У мене до вас запитання. То скільки важать ваші слова?

Ведучий. Природа наділила людину здатністю фантазувати та мріяти. Дитячий вік це взагалі пора мрій та фантазій. Саме в цьому віці діти починають прагнути чогось досягти і підтримка дитини на даному етапі стає актуально як ніколи. Тому сказана дорослими фраза може мати грандіозні для життя дитини наслідки.

3. Оцінка знань з предмету для вчителя на першому місці.

Тренер пропонує учасникам групи пригадати будь-кого із своїх учнів та відповісти на питання «Що ви можете про нього сказати?».

Більшість вчителів скаже як він вчиться та поводиться в школі. Проте, у характеристиці не буде йти мова про його хобі та уподобання, його сильні та слабкі сторони характеру. Нажаль, у гонці за оцінкою, вчителі перестають помічати багатогранність дитини.

Тренер пропонує учасникам групи дати відповідь на запитання «Хто перший зголоситься допомогти прибрати клас або шкільну територію, організувати свято. Це буде відмінник чи дитина, яка не дуже встигає з навчальних предметів?».

Працюючи з дітьми важливо не забувати про систему людських цінностей: вміти дружити, поважати інших людей, бути відповідальним, надійним, мати цікавість до життя та радіти йому.

З точки зору стандартних показників успіху, ще не відомо, хто досягне успіху через роки – той, хто міг організувати свято або прибирання (талановитий менеджер) або той, хто заробив невроз, баючись отримати не найвищу оцінку в школі та так і не навчившись товаришувати.

Проте, у житті не все зводиться до гарних оцінок. Коли діти відчувають, що їх цінують не за оцінки, а за власні якості то вони й прагнуть більшого, навіть якщо і здібності до навчання посередні.

Притча «Розв’яжіть вузлики» (10 хв.)

Одного разу Вчитель прийшов до своїх учнів з носовою хусткою. Якийсь цар подарував її йому. Зазвичай він не брав таких речей, і тепер всі учні дивилися й думали, чому це він несе хустку в руці, нібито промовляючи до кожного: «Дивись, уважно дивись!»

Всі дивилися на хустку, але ніхто нічого не бачив, окрім гарної шовкової носової хустки. Потім Вчитель почав зав'язувати на ній вузли. Зав'язавши п'ять вузлів, запитав:

- Це той же самий носовичок, який я приніс з собою, або інший?

Учень сказав:

-Той же самий.

- Подумай ще раз. У тієї хустки не було вузлів, а на цій а ж п'ять. Як же вона може бути тією ж хустинкою?

Тут Учень зрозумів сенс і сказав:

- Я все зрозумів. Хоча це той же самий носовичок, але тепер він у вузлах, подібно страждає й людина.

- Цілком правильно! Я - носовичок без вузлів! Ти - носовичок з п'ятьма вузлами. Ці вузли - агресивність, жадібність, брехливість, неусвідомленість і егоїзм.

Потім Вчитель запитав:

- Я спробую розв'язати ці вузли. Подивіться, це допоможе мені розв'язати їх?

Він потягнув за обидва кінці носової хустки, і вузли зробилися ще меншими і тугішими.

Хтось вигукнув:

- Що ж ви робите? Так вузли ніколи не розв'яжуться. Адже шовк такий тонкий, а ви так сильно тягнете! Вузли стали маленькими, і тепер їх майже неможливо розв'язати!

- О, ви можете так ясно зрозуміти все відносно цієї носової хустки. Чому ж ви не можете зрозуміти самих себе? Хіба ви не в такій же ситуації? Ви тягнете свої вузли, тому вони продовжують ставати все менше і менше, все тугіше і тугіше.

Потім Вчитель запитав:

- Хто скаже, як розв'язати вузли?

Один учень встав і запропонував:

- Спочатку потрібно підійти ближче і подивитися, як були зав'язані вузли.

Він глянув на носовичок, і промовив:

- Вузли були зроблені таким чином, що якщо ми послабимо їх і дозволимо їм стати більш вільними, вони розв'яжуться; це не важко. Це прості вузли.

Учень взяв хустку і обережно розв’язав вузли один за іншим.

Питання для обговорення:

• Чого вчить нас дана притча у роботі з учнями?

 

«Мозковий штурм» «Як позбавитися стереотипів та установок?»

Мета: спонукання педагогів до пошуку власних способів позбавлення від стереотипів та установок.

Обладнання: 2 ватмани, фломастери, олівці.

Педагогів об’єднують у дві групи і пропонують їм розробити способи подолання установок та стереотипів. Кожна група записує на ватмані розроблені нею способи. Потім ватмани обох груп розміщують на фліпчарті й учасники по черзі презентують свої записи.

За потреби практичний психолог доповнює способи боротьби зі стереотипами та установками, представлені педагогами, пропонує їм інші варіанти.

Практичний психолог:

Подолати установки та стереотипи дає змогу метод порівняння. Він зовсім не складний, адже й саме стереотипне мислення — доволі примітивне. Метод полягає в тому, щоб порівнювати несприятливу ситуації з іншою, більш негативною, яка гіпотетично могла б статися. Це не розв’язує проблему, але значно знижує негативний ефект полярного мислення.

Подолати стереотипи щодо необгрунтованих очікувань допоможе «дитяче» сприймання. Адже діти настільки відкриті, що сприймають усе таким, яким воно є: наприклад, до дорослих вони ставляться незалежно від їхнього матеріального становища, професії та успішного/негативного досвіду. Тож спробуйте «приміряти» на себе модель дитячого мислення — будьте відкриті до всього і робіть висновки про людину лише після того як поспілкуєтеся з нею, а не грунтуючись на своїх суб’єктивних
уявленнях про те, якою вона є. Щоразу, коли ви впіймали себе на очікуваннях, запитайте себе: «На чому грунтуються мої очікування у цій ситуації — на реальних передумовах чи на моєму бажанні отримати щось?», «Чи не створюю я сам обставини, що ускладнюють здійснення моїх очікувань?», «Чи розуміють люди, чого я від них чекаю і чому відчуваю роздратування, якщо мої очікування не справджуються?».

 

Рефлексія.

Підсумкові запитання для обговорення:

• Чого ви навчилися на занятті?
• Над чим ви розмірковуєте після заняття?
• За що ви вдячні учасникам?
• Що вам не сподобалося? Що вам заважало?
• Які вправи ви виконали б іще раз?

 

Притча «Насіння» (5 хв.)

Одного разу жінці наснився сон, що вона потрапила до магазину, де продавалися чарівні товари.

-Добрий день. Який чудовий магазин! ‒ вигукнула вона з радістю.

-І вам доброго дня. ‒ відповів продавець.

-А що у вас можна купити? ‒ запитала жінка.

-У мене можна купити все. ‒ прозвучала відповідь.

-У такому випадку дайте мені, будь-ласка, здоров'я, щастя, любові, успіхів і багато грошей.

Чоловік доброзичливо посміхнувся і пішов у комірчину по товар. Через деякий час він повернувся з маленькою паперовою коробочкою.

- І це все?! ‒ вигукнула здивована і розчарована жінка.

- Так, це все. ‒ відповів продавець. І додав:

- Хіба ви не знали, що в моєму магазині продається тільки насіння?

Ведучий. Готових «рецептів» по роботі з дитиною не існує, оскільки не існує як двох однакових дітей та життєвих ситуацій, так і однакових вчителів чи просто дорослих людей які працюють з дітьми. Кожен вчитель повинен виробити свій власний «рецепт» ефективної співпраці з дитиною керуючись певними правилами по роботі з ними. Доволі часто дорослим з першої спроби не вдається встановити контакт з дитиною, налагодити ефективну співпрацю або ж досягти поставленої мети, позитивно вирішити конфліктну ситуацію. Життя – це рух. Невдача – те ж результат. Свідчення того, що дана технологія не спрацювала й необхідно застосувати іншу. Це час для переосмислення отриманого досвіду та пошуку іншого підходу.

 

Література

1. Козлов Н.Н. Лучшие психологические игры и упражнения / Н.Н. Козлов. [Переиздание] — Екатеринбург: Издательство АРТ ЛТД, 1997. –144 с.
2. Вольнова Л. М. Профілактика девіантної поведінки підлітків : навч.-метод. посібник до спецкурсу соц.-пед. циклу «Профілактика девіантної поведінки підлітків» для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка» / Л. М. Вольнова. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 224 с.
3. Літковська О.В. 100 притч для тих, хто вчить, і тих, хто вчиться / Олена Літковська. – К.: Шк. світ, 2012. – 224 с.
4. Шахов В. І. Базова педагогічна освіта майбутнього вчителя: загально педагогічний аспект / В. І. Шахов. – Вінниця. : ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2007. – 383 с.
5. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: Підручник / С. О. Сисоєва.  – К. : Міленіум, 2006. – 346 с.
6. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге. – СПб., 1998.
7. https://unium.ru/blog/boys-don-t-cry-about-labels-and-stereotypes/ Мальчики не плачут! О ярлыках и стереотипах.
8. https://www.moirebenok.ua/psihologiya/vospitanie/vospitanie-malchikov-i-devochek-v-chem-raznitsa-i-kak-poborot-stereotipy/ Воспитание мальчиков и девочек: в чем разница и как побороть стереотипы?
9. http://adalin.mospsy.ru/l_03_00/l_030123.shtml Мальчики и девочки. Стереотипы воспитания
10.