ІНТЕРПРЕТУВАННЯ МОТИВАЦІЙНИХ ПОТРЕБ В РУХОВІЙ АКТИВНОСТІ УЧНІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ІНТЕРПРЕТУВАННЯ МОТИВАЦІЙНИХ ПОТРЕБ В РУХОВІЙ

АКТИВНОСТІ УЧНІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

Давно доведено, що фізичне виховання потрібно розглядати, як життєву

необхідність кожної сучасної людини. За допомогою своїх засобів впливу на

фізичний і духовний розвиток особистості, фізична культура, спорт, і взагалі

рухова активність це компоненти, які сприяють збереженню здоров’я людини,

підтримки її працездатності, формуванню загальнокультурних цінностей

індивідуму.

Спорт, фізична культура є невід’ємною частиною життя мільйонів

європейців та його суспільства. Перший політичний документ направлений на

спортивну діяльність в ЄС, був прийнятий в 2007 році і мав назву “Біла книга по

спорту” де зазначалася політика, охоплення інформаційних просторів,

забезпечення реалізації програм по популяризації та залученню населення до

активного способу життя, покращення фізичної працездатності тощо.

Завдяки моніторингу інформаційних джерел, наведемо деякі порівняння,

щодо розвитку фізичної культури і спорту в країнах Європи:

− Німеччина. Статистичні звіти за 2019 рік Німецької Олімпійської

Спортивної Конфедерації визначили, що близько 25-30% (більше 28млн. осіб)

населення країни є членами спортивних організацій (клубів) і цей показник

щорічно зростає на 5-6%;

− Франція. 36млн. населення цієї країни займаються фізичною культурою

і спортом, 15млн. з них є ліцензованими членами 175000 спортивних клубів;

− Англія. У Великій Британії фізичній культурі і спорту приділяється

особлива увага, яка у більшості стосується школярів та студентів. Ще з 1918 року

створена асоціація BUSA це спортивна студентська спілка, до лав якої можуть бути

зараховані студенти будь-якої вищої школи. До асоціації входять понад 300

організацій, серед яких є федерації з багатьох популярних видів спорту.

Позавідомчий державний орган Департаменту Англії у справах культури, ЗМІ, і

спорту отримує значну фінансову підтримку для розвитку, як від державних органів, так і від великої кількості спонсорів (наприклад: спортивною лотереєю

країни перераховано відомству, у 2012-2017 роках, понад 1 млрд. фунтів).

Практично в усіх країнах сучасної Європи, фізична культура і спорт,

відсутність шкідливих звичок і рухова активність стали обов’язковою складовою

особистості молодих, сучасних і цілеспрямованих людей. Держави цих країн є

надійним гарантом розвитку і популяризації фізкультурно-оздоровчих заходів,

спортивної діяльності населення будь-якого віку.

В Україні згідно наданих показників статистичної звітності з фізичної

культури і спорту за 2019р. (за формою №2- ФК), до початку пандемії та війни

визначено, що кількість осіб, які охоплені фізкультурною, оздоровчою,

спортивною діяльністю в країні становить 14,7% від загальної чисельності

населення країни (2018р-14,3%; 2017р.-13,7%). Тобто темпи зростання, охоплення

більшої кількості населення активною руховою діяльністю, проходять дуже

повільно, і як внаслідок, такого недбалого ставлення, країна знаходиться на

останніх місцях за станом здоров’я серед населення континенту.

Досягнення наукової технічної революції позбавили людину необхідності

забезпечувати своє існування за рахунок нарощування м’язів. Кожна хвиля

технологічного прогресу, ще більше зменшує необхідність рухатися і врешті решт

досягнення генної інженерії і медицини, можуть позбавити людство від фізичної

культури і її сенсу. За цим сценарієм, ризики змін в психології поведінки людини,

її світогляді, очевидні.

Ставлення і розвиток особистості молоді це формування мотивів

діяльності навчання, в тому числі і у області фізичного виховання. Стрижнем в

здобутках результатів з фізичної культури є мотиваційний компонент, який

визначає, спрямованість людини у досягненні кращих показників, що стимулюють

і мобілізують прояв активності у житті. Пріоритетним напрямком, у підвищенні

мотивації до занять з фізичного виховання, повинна бути відмова від уніфікації та

стандартизації навчальних програм.

На думку багатьох фахівців, основними цілями знань з фізичного виховання є:

− знання про людину; її розвиток і вдосконалення під впливом рухової

активності; поліпшення особистісних фізичних якостей;

− формування інтелігентності учнів в єдності з його фізкультурними

або спортивними захопленнями;

− виховання потреб і здатності керування своєю життєдіяльністю,

мотивами, засобами фізичної культури; вміння прогнозувати і самокритично

оцінювати результати тілесного та духовного розвитку;

− орієнтування старших учнів на самоосвіту, саморозвиток, саморегуляцію,

самоконтроль у навчанні.

Таким чином, викладач з фізичного виховання є головним архітектором у

визначені моделі навчального процесу та відповідності її конкретному контингенту

молоді.

З першого дня навчання, учні зіштовхуються з інтенсивним освітнім

процесом, до якого мають певну психологічну і фізичну непідготовленість. Інтенсифікація навчального процесу, зростаючи темпи життя, нераціональний режим праці і відпочинку,

відсутність елементарних відомостей про свій фізичний стан призводять до

перевантаження, нервово-психічних зривів, збільшується вплив гіподинамії, гіпокінезії на стан здоров’я учня. Тому, кваліфіковане пояснення вчителем про вплив усіх факторів сьогодення на самопочуття, на стан фізичної працездатності під час навчання і у побуті, про засоби перезавантаження систем організму і підтримка їх природних потужностей є головним завданням спеціалістів з фізичної культури і спорту. Аналізуючи результати багатьох опитувань, можна з’ясувати реальне ставлення до занять, до

фізичної культури, до спорту, до активної сторони життя у майбутньому.

Близько 70% учнів знають теоретично, що практичні заняття з

фізичного виховання дійсно мають вагомий внесок у гармонійний розвиток

людини. Наявність належних умов у проведенні занять, їх доступність,

оптимальність, емоційність мають 80% значення для учнів. Кількість дітей,

які розуміють вплив фізичного культури на задоволення потреб у рухах, на зниження

напруження і розумової втомлюваності складає 65%. У анкетах, значна більшість учнів, акцентують важливу роль фізичного виховання в організації і проведенні різних спортивних заходів, де відбуваються процеси створення, об’єднання дітей за

загальними інтересами, що допомагає установлювати нові контакти в навчальному

осередку, допомагає учням відчувати себе частиною спільноти.

На жаль, блок питань про мотивації до занять з фізичного виховання у

майбутньому житті, після завершення навчання виявлено невеликий показник -

28% старших учнів відповіли позитивно. Тобто ймовірність, що у подальшому житті,

людина буде приділяти свій вільний час для занять з рухової активності

мінімальні, а мотиваційні важелі майже відсутні. На такі обставини потрібно

реагувати негайно, як фахівцям спорту та фізичної культури, так і керівникам

державних органів, відомств, організацій, підприємств. Розроблення та

затвердження програм на-кшталт “Стратегія розвитку фізичної культури і спорту

на період до 2028 року”(постанова Кабміну України від 04.11.2020р.), повинна бути

втілена у життя українців реальними заходами за підтримки ЗМІ, телебачення, та

інших технічних засобів, а також з залучення відомих людей країни, Світу для

збільшення пропаганди, популяризації фізичної культури і спорту, що неодмінно

буде мати вплив на наступне покоління.

Таким чином, багато-альтернативність шляхів формування мотиваційних

потреб учнів до занять з фізичної культури і спорту, вимагає створення нової

моделі навчання, яка б оновила та активізувала процес, передбачала усталеність і

якість педагогічного впливу на особистість, мала б здатність до модифікації,

гнучкості, толерантності до різних видів і форм фізкультурно-спортивної

діяльності учнів закладів середньої освіти.