Тема уроку. Ірина Жиленко. Основні відомості про письменницю. Поєднання реального та
фантастичного в поезії «Жар-птиця»
Мета:
Тип уроку: комбінований
Хід уроку
Станемо ми всі рівненько,
Усміхнемось веселенько.
Ще один важливий крок
Зробимо за цей урок.
Глибше вивчимо ми мову –
Солов’їну і чудову.
Тож гаразд, часу не гаймо
І урок розпочинаймо!
Перевірка вірша напам’ять С.Чернілевського «Забула внучка в бабі черевички» або «Теплота родинного інтиму»
На минулому уроці ми побували в поетичній царині ліричних творів С.Чернілевського.
Сьогодні ми також будемо подорожувати світом дитинства. Перед нами постануть інші образи, які спонукатимуть до роздумів. А про що саме ми будемо читати, ви дізнаєтеся, коли складете “розсипані” прислів’я.
Кожна пара складає прислів’я і зачитує його.
Роби іншим добро - будеш сам без біди.
Роблячи зло, на добро не сподівайся.
Добра бажаєш, добро і роби.
Без добра і лихо не родить.
Хоч некрасивий, аби щасливий.
Де добро, там і щастя.
Добра слава злому ненависна.
Добро не помре, а зло зникне.
Сіяти Добро - добро і пожинати.
Кому щастя служить, той ніколи не тужить
.
Які слова об’єднують усі прислів’я?
Що для вас значать ці слова?
Що потрібно людині для щастя?
Біографія Ірини Жиленко
Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в м. Києв під час світової війни. Виховувалась у родичі в Звенигороді. Перший вірш написала у 8 років. Дебютувала 1965 року збіркою «Соло на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію у пресі.
1964 році заочно закінчила Київський університет ім. Т.Г.Шевченка, здобула науковий ступінь кандидата богослов’я.
Працювала в редакції газеті і журналів. Одружилася із відомим українським письменником Володимиром Дроздом.
З 1997 року в журналі «Сучасність» Ірина Жиленко почала публікації своїх спогадів та листів під загальною назвою «Любина святкуючи». Спогади частинами з’являлися на журнальних сторінках упродовж 10 років. Єдиним виданням були опубліковані 2011 року у видавництві «Смолоскип»
Ірина Жиленко – автор длизько 20-ти книг: «Соло на сольфі», « Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Концерт для скрипки, дощ і цвіркун», «Дім під каштаном», «Ярмарок чудес», «Останній вуличний шарманщик», «Пори року», «Достигають колоски», «Казка про буфетного гнома».
Твори І. Жиленко виходили в перекладі багатьма мовами світу, зокрема російською.
Головна тематика лірики Жиленко – обійстя та домашній сад, шлюб та родина, природа, доброта. У її поезії критики вбачають щирий ліризм, сполучення із вразливістю та винятковим смаком, насолоду життя з меланхолійним пізнанням мінливості світу та розуму про сметь.
Лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка та премії імені В. Сосюри.
Померла у Києві, 3 серпня 2011 року.
Жар-птиця – східнослов’янській народній творчості – казковий птах сонячного царства зі сліпучо-золотавими, мов жар, пірьям, одного його пера досить, щоб освітити ввесь казковий сад; чародій краде Жар – птицю, але не вбиває її, бо не можна вбити сили природи, що постійно відроджуються; Жар – птиця встигає знести яйце, і саме сонце постає яйцем, що його поклала Жар – Птиця; символ щастя, чогось величного, ідеального; Чарівне перо Жар-Птиці завжди приносить удачу, щасливу долю, кохання.
Вона їсть золоті молодильні яблука, які дарують красу, вічну молодість і безсмертя. Коли співає Жар-Птиця, з її дзьоба сиплються перлини. Вона здатна перевтілюватися в червоного і чорного коня. Червоний кінь - то сонце, а чорний – то нічне небо. Ці коні-птахи переносять душі померлих у тридесяте царство, тобто у вирій.
Виразне читання твору учнями
Тема “Жар-птиця”: зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям радість і щастя.
Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла (ґава).
Основа думка: у світі завжди протиставляється добро (жар-птиця) і зло (ґава), відбувається боротьба між цими силами, але всупереч усьому перемагає світле, радісне і щасливе.
Характеристика героїв “Жар-птиця”
1) Жар-птиця: «золота», «очі-намистинки», «чудесна», «непристойно яскрава», «нескромна птиця», «птаха екзотична, південна, до снігів незвична», чита «Барвінок» і «Мурзилку», «клює родзинки», «п’є молоко»;
2) Ґава: «трьохсотлітня», «старезна, без ока, …кульгава», у неї «люта стрекотня», заздрісна, підступна, називає себе Павою.
- Яку історію повідала нам поетеса?
- Хто протиставляється у вірші?
- Які дві сторони людського буття зображує поетеса у вірші?
- Розкажіть про життя Жар-птиці.
- Як опинилася птаха на волі?
- Як змінилося життя в місті, коли над ним летіла Жар-птиця?
- Як ставилися люди до птахи?
- Чи всі раділи її польоту?
- Який вирок винесла вороняча орава?
- Що трапилося з Жар-птицею?
- Чи матиме ця історія щасливий кінець?
1. В неї білі щічки, сірі лапки, чорна шапка, фартушок жовтенький, логосом тоненький. Та ж ця пташка невеличка називається …(синичка)
2. Що воно за дивна птиця – Свтло денного боїться. Дзьоб гачком, великі очі, і не спитбся їй щоночі, гу-гу-гу! – кричит вона. Відгадаєшь? Це… (сова)
3. крізь зимові заметілі в сад наш птахи прилетіли. Та такі червоногруді, нібим яблука повсюди хтось розсипав у дворі. Звуться птах … (снігурі)
4. Першим я приніс весну, розбудив усе від сну. І співає під вікном. Люди звуть мене … (шпаком)
5. Хто гнізда свого не має, яйця іншим підкидає? (зозуля)
6. Бідовий хлопчик в теплій сорочці по дворах стрибає, крихти підбирає. (горобець)
7. У воді купалася, а сухою зосталася? (качка)
8. За вікном гніздо будує, тільки в нас не зимує. (ластівка)
9. Він не вершник. А зі шпорами. Його одяг – із узорами. Час він знає, як і люди, сам – не сторож: а всіх будить. (півень)
10. Маленький, сіренький, по полях літає, уночі співає. (соловей)
11. Дзьоб міцний і гарні крила, чорний хвіст, жилетка сіра, чи присяде, чи летить, - «Кар-кар-кар» усе кричить. (вороно)
1 |
|
|
|
|
|
||
2 |
|
|
|||||
3 |
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
||
5 |
|
|
|
|
|
||
6 |
|
|
|
|
|
|
|
7 |
|
|
|
|
|||
8 |
|
|
|
|
|
|
|
9 |
|
|
|
|
|
||
10 |
|
|
|
|
|
|
|
11 |
|
|
|
|
|||
Оцінювання учнів