Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

Ліна Костенко

На сцену виходить дівчина, одягнена у вишите плаття з віночком на голові – Україна.

Звучить легка музика.

Для Вас я у світі єдина, одна,

В просторі, в солодкому чарі.

Я у зірках, і у вербах теж я,

І в кожному серця ударі.

Я – Україна.

Цього тижня, у лютому, минає рік страшної трагедії українського народу.

365 важких днів. Днів болю і смутку, днів розпачу і надії.

24 лютого 2022 року о 4:00 за Києвом міжнародний військовий злочинець на прізвище путін, намагаючись «остаточно вирішити українське питання», розпочав масовану атаку із застосуванням усіх видів озброєння на всі великі міста вільної України. Наслідуючи Гітлера, який теж хотів «остаточно вирішити єврейське питання», він наказав своїм військам перейти державний кордон України та атакувати його столицю та міста, об’єкти критичної інфраструктури, аеродроми, Збройні Сили України, вбиваючи на своєму шляху мирних громадян, руйнуючи їхні будинки, школи та дитячі садки. Білорусь приєдналася до атаки на боці росії. Але щось пішло не так і ця атака захлинулась. Народ України завадив його планам. Його армія була зупинена і почала швидко утилізуватися, втрачаючи за перші кілька днів більше живої сили та техніки, ніж за багато років двох чеченських воєн та сирійську авантюру, разом узяті. Демократичний світ не здригнувся і об’єднався довкола України. Війна росії проти України - злочин проти людяності і росія обов’язково має відповісти за це!

Вірш «Лютий лютий».

За рік цей, знаєш, сталося доволі,

І доволі станеться іще…

Мимоволі сильні тягнуться до волі,

В них від волі в грудях чути сильний щем.

За цей рік змінили сотні уніформи,

І навчились діти бігти в бліндажі,

Так, мабуть, і справді рік цей неповторний,

Тільки щось від нього рана у душі.

Діти вже не плачуть під важкі сирени,

І облаштували зручно укриття.

Дивний рік планети в сонячній системі,

Де маленька куля – це ціна життя.

Провела аналіз й на вузькій сторінці,

Хоч, мабуть, нічого не даю взамін.

Прошу лиш одного, щоби українці,

Повернулись в рідний український дім.

Пісня «Мрія»

Хто ти, росіє, мачуха чи мати,
Що породила стільки люті й зла?
Своїх дітей навчила ти вбивати 
Дітей чужих... Бо вбивця ти сама...

Скажи мені, чим ти їх годувала?
Кров'ю людей? Поїла їх слізьми?
А колискові ти які співала?
Про біль і горе? Про війни страхи?

Чи вчила ти, скажи, дітей молитві?
Про Бога вони знають, так? Чи ні?
Чи в вічних змовах, за грішми в гонитві 
Ти забувала про обов‘язки свої.

То нащо ж ти на світ їх породила,
Як виховать — не знаєш як... Скажи,
Чи думала війна є, смерть і сила,
Оце і все, що треба на Землі

Чого ж ти змалку їх не обіймала,
Любить не вчила, правда? Тож скажи —
Пила, гуляла, злочини вчиняла,
Вони ж — як бур’яни собі росли.

Бездушні, безсердечні, Боже милий,
Глухі і підлі... Мов кроти сліпі...
Зі смертю грають в ігри божевільні
З народження... А винна в цьому — ти...

Вони й тепер тобі не треба... Вбиті...
Ти відречешся... Скажеш — не мої...
Ти найжорстокіша є «матінка» у світі
Ти — підла зрадниця! Такі й твої сини!

Як жити будеш? Як ти будеш спати,
Не змивши кров із рук дітей своїх?
Чи й далі будеш вчити убивати?
Мовчатимеш... Про кару і про гріх...

Ну, що ж... мовчи... Хай сняться тобі очі
Невинно вбитих і наляканих дітей,
І матерів, що смерті тобі хочуть,
І вирвать тобі серце із грудей.

Якщо ти мати, прошу, схаменися,
Покайся перед світом і дітьми
Проси прощення і слізьми умийся,
Стань на коліна перед Богом і людьми!

Ані добра тобі не буде аж до скону,
Що сіяла в житті... Потім і жни...
Ти втратиш все... Дітей... Землю... Корону...
За біль і сльози ти колись відповіси...

Захищати Україну пішли найкращі хлопці, чоловіки, батьки з нашого славного села Увисла. Серед них і ті, хто навчався в нашій школі, і ті, хто знайшов тут свою долю.

Боже!

Захисти їх!

Нехай всі вони повернуться додому з ПЕРЕМОГОЮ!

Пісня «Вони не втомились. А ти?»

Уклін тобі, солдате, материнський 
За стійкість, за відвагу,  героїзм,
За те, що нищиш  намір сатанинський... 
Даєш серцям надію й оптимізм! 

Чи їв, чи спав... в холодному окопі
Ціною свого власного життя
Ти носа втер Америці й Європі
Борониш світ без неба покриття.

Зі слів молитви зшию сорочину 
Ворожа куля серця не торкнись!
Живим і неушкодженим в родину, 
Будь ласка, кожен воїн, повернись!

На екрані фото наших захисників-односельчан.

Пісня «Тату, як же хочу я вас обійняти».

Ти не смій не вернутись назад
Ради тих, що там вдома чекають,
Що у Небо за тебе взивають,
Ти живим повертайся, солдат!

Ти не вір, що шепочуть вітри…
Вір, що це лиш часова розлука,
Що обіймуть тебе ніжно руки,
Що тримали й просили: «не йди!…»

Ти у серці печаль не ховай,
Хоч можливо до болю тривожно, —
Мужнім плакати, кажуть, не можна, —
Ти надію міцніше тримай.

Ти лишив за спиною свій дім,
Протиставши навалі ворожій,
І стоятимеш скільки лиш взмозі,
Прикриваючи серцем своїм

Не кордони, не землю — людей:
Рідних, близьких, дітей, сиву маму…
Вони сил додадуть і наснагу,
Їх молитви для серця єлей.

Ради них повернися назад
І прикрий серце вірою в Бога,
А коли буде зовсім незмога,
Бий у Небо щосили в набат.

І не смій не вернутись назад,
Ти молися всім серцем невпинно,
За плечима твоя Україна, —
Ради рідних, ти чуєш, солдат!

А попереду право на волю,
Мирне небо, щасливе життя,
Де надіям не видно кінця.
Хай Господь береже твою долю!

Повертайся скоріше назад!
Тисячі голосів кличуть в Небо,
Від недоброго захист для тебе.
Ти живим повертайся, солдат!

Пісня «Нас весна не там зустріла»

24 лютого по сплячих містах і селах нашої любої України вдарили російські ракети та бомби, через кордон потоком ринула озброєна до зубів російська орда. План путіна базувався на досвіді операції «Дунай» – вторгнення військ радянського блоку до Чехословаччини в 1968 році. Правда, масштаби задіяних військ були не ті – так, в операції «Дунай» брали участь 600 тисяч одиниць особового складу за підтримки незліченної кількості техніки, виділити стільки солдатів для швидкої, як тоді здавалося, окупації України путін не наважився. Тому брак живої сили компенсувався великою кількістю бойової техніки, а також відпрацюванням швидкісних марш-кидків на величезні відстані з активним застосуванням авіації – військової та військово-транспортної. У росії та на Заході припускали, що доля України вирішена наперед, країні відводили не більше 72 годин, з кожного кутка Києву пророкували швидку поразку. Для цього були причини – сили здавалися абсолютно непорівнянними. У високих кабінетах Пентагону, міністерств оборони Британії, Франції, Німеччини рахували години до падіння української столиці, а президенту Володимиру Зеленському навіть пропонували евакуюватися з Києва і бігти за кордон.

Однак українські військові зламали плани окупантів: Київ не впав ні за три дні, ні за тридцять три, не впав і за триста тридцять три. Але далося це дуже дорогою ціною.

Києве любий, духовна скарбнице,
Моя горда українська столице!
Сили духу тобі і стійкості,
Віри, незламності та непохитності!

Небесні Ангели, розправте крила,

Щоб наша армія агресора розбила!

Щоб сонце над Дніпром всміхнулось

І життя у мирне русло повернулось!

Пісня «Українська лють»

Де зараз ви, кати мого народу, 
де сила ваша, велич ваша де? 
На тихі зорі і на ясні води 
Вже злоба ваша чорна не впаде. 

Народ росте, і множиться, і діє 
Без ваших нагаїв і палаша. 
Під сонцем вічності древніє й молодіє 
Його жорстока й лагідна душа. 

Народ мій є, народ мій завжди буде, 
Ніщо не перекреслить мій народ! 
Пощезнуть всі перевертні й приблуди, 
і орди завойовників-заброд 

Ви, байстрюки катів осатанілих, 
не забувайте, виродки, ніде: 
- Народ мій є! В його гарячих жилах 
Козацька кров пульсує і гуде!

Зима без світла - це не страшно,

Страшно без сина, без тата, без брата,

Без душевних розмов, без вечері разом,

Без спільного Різдва, родинного стола.

Без тих, кого забрала війна.

Страшно, коли тримаєш у долонях руку,

А вона вже льодяна.

Зиму без світла можна пережити,

А втрату можна? Мабуть – ні,

Бо їх вже більше не вернути,

Не обійняти, не притулитись,

Не поцілувати, не заговорити,

Бо вуста німі.

Пом’янімо душі померлих у страшній війні з російським агресором хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання (звучить метроном).

Тримайся, моя рідна Україно!
Хоч зболена, хоч зранена — живи!
Ми віримо — піднімешся з руїни!
Якщо ми з Богом, що нам вороги?

Тримайся, нене, стій заради діток,
Заради волі, правди, мирних днів.
Ти не одна, розкиданих по світу
мільйони в тебе дочок і синів!

Гуртуються у горі діти й друзі,
Гуртуються на зло всім ворогам!
І перемога вже на виднокрузі,
Бо з нами Бог! І щезне злого план.

Не здайся, моя рідна, Україно!
Не смій вклонитись лютій силі зла.
Лиш перед Богом падай на коліна,
Проси прощення, миру і добра! 

Просімо, українці всього світу,
Просімо в Бога прощення щодня. 
Щоб Бог дав сили встояти в цій битві,
Щоб милість була Божа і броня!

Щоб взяв Господь, під Божу охорону
Країну нашу зболену, в сльозах.
Щоб ворогам Свою дав перепону,
Щоб зрештою закінчився цей жах!

Бог завжди чує щирі покаяння,
Молитву серця і душевний плач.
Помножмо всі зусилля та благання,
Скажімо кожен: "Господи, пробач..."

Щоб відродилась ненька-Україна,
Щоб у стократ прекрасніша була!
Щоб знав весь світ, кожнісінька країна, 
що з нами Бог! Бог миру і добра!

Так сильно хочеться весни!
Тієї, що з пташиним співом,
тієї, з сонечком ясним,
і радісним дитячим сміхом.

Весни, щоб проліском цвіла,
весни з лелеками на хаті,
щоб з мальовничого села
до праці кликала завзято.

О, як же хочеться весни,
що пахне квітами, не димом.
Щоб хмари в небі мов човни,
пливли спокійно сині-сині.

Щоб у заквітчаних хустках
на грядках порались матусі,
цвіли дерева у садках,
і тракторець гудів у лузі.

Щоб на вечерю у дворі
збиралась радісна родина.
Щоб спала міцно до зорі
спокійно в ліжечку дитина.

О, як же хочеться весни!
І байдуже: з дощем, чи з вітром,
аби лиш не несла війни,
аби лиш не вмирали діти! 

Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!

Пісня «Ой у лузі червона калина»

Молитва (відео)