Історичні постаті, що змінили Україну

Історичні постаті, що змінили Україну

Березовський Максим Созонтович(1745-1777)Видатний український композитор. Народився в м. Глухові на Чернігівщині. Загальну освіту і початкову музичнуздобув у Київській академії, де й почав писати музику. За гарний голос був взятий до Петербурзької придворної капели; брав участь у виставах італійської опери. У 1765 Березовський був посланий до Італії, вчився в Болонській академії у теоретика Дж. Мартіні. Бортнянський був обраний членом кількох академій, в тому числі Болонської. Повернувшись 1774 на батьківщину, Березовський написав чимало духовних концертів, позначених високою майстерністю. У музичній мові його творів відчутні вплив української пісенності.

Бортнянський Дмитро Степанович(1751-1825)Знаменитий український і російський композитор, диригент, педагог. Він співав у царській придворній Петербурзькій хоровій капелі, якою пізніше і керував. У хорі, з 11років виконував сольні партії в опері. Співу та відмінно триматися на сцені навчався у видатних музикантів в Італії. Деякі опери молодого музиканта навіть йшли на італійських сценах. В 1796 році він дістав від імператриці Катерини ІІ звання «Директор. Вокальної музики» і став першим керівником Придворної співочої капели у Петербурзі. На цій посаді Д. Бортнянський залишався до самої смерті. Духовна музика, хоровий спів стали провідними у творчості талановитого українця.

Вересай Остап(1803-1890)Кобзар,славетний виконавець народних дум,псалмів, кантів,пісень. Осліп Остап на 4-му році життя. Хлопчик переймав мистецтво співу та гри на кобзі у кобзаря Юхима Андріяшівського, а потім - в кобзаря Семена Кошового з села Голінки, після нього - у лірника Ничипора Коляди, далі продовжував навчання самотужки. Понад 40 років мандрував містами і селами України. У 1856р.познайомився з художником Л. Жемчужниковим, який записав від нього думу «Проводи козака»; пізніше був знайомий також з П. Кулішем, Т. Шевченком, П. Чубинським, М. Лисенком,О. Русовим. У 1871р. вперше виступив у Києві на відкритті Колегії Павла Галагана. У 1875р. з ініціативи М. Лисенка та О. Міллера здійснив низку виступів у Санкт – Петербурзі (у клубі художників, приміщенні Дворянського зібрання, Зимовому палаці).

Верьовка Григорій Савич(1895-1964)Український композитор і хоровий диригент, педагог, фольклорист. Народний артист УРСР, професор, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка. З 1918р. Г. Верьовка назавжди повязує своє життя з Києвом: здобуває композиторську і диригентську освіту в Музично – драматичному інституті ім. М. Лисенка, з 1919р. керує учнівськими та самодіяльними хоровими колективами.що за рівнем мистецьких здобутків . Але головною справою його життя стає Український народний хор, керівником якого Г. Верьовка був до останніх своїх днів (з 1965р. хор названий його іменем). В історію культури митець увійшов як майстер хорового жанру, автор численних хорових обробок та пісень, що стали справді народними.

Заньковецька Марія(1923-1934)Народна актриса УРСР (1923р.). У 1876р. перший раз вийшла на сцену Ніжинськкого театру. Вперше на професійній сцені Марія Заньковецька виступила 27 жовтня 1882р. у міському театрі Єлісаветграду, нині Кіровоград (Кропивницький). Вона виконувала роль Наталки в п’єсі “Наталка Полтавка”, у постановці М. Кропивницького. Згодом Марія працювала в українських театральних трупах М. Старицького, М. Садовського,П,Саксаганського, І. Карпенка-Карого. У 1905-1906рр. грала в Руськкому народному театрі у м. Львові. У1906р. разом з М. Садовським організувала перший стаціонарний театр у м. Києві (Київський театр М. Садовського), де працювала до 1909р. У 1918р. керувала Народним театром у м. Ніжині; у1918-1922рр. – актриса Державного народного театру у м. Києві.

Кропивницький Марко(1840-1910)Фундатор українського професійного театру, національної школи театрального мистецтва, оригінального вітчизняного репертуару. Першою його роллю у складі трупи Народного одеського театру Моркових і Чернишова була роль Стецька в комедії Г. Квітки-Основяненка «Сватання на Гончарівці». Відтоді він повністю віддається сценічній і літературній творчості, працюючи в професійних театрах Одеси і Петербурга, а також в Галичині - у складі трупи культурно-освітнього товариства «Руська Бесіда». М. Кропивницький разом з антрепренером Г. Ашкаренком заснував у Кременчуці першу українську професійну трупу, що швидко здобула популярність в Україні та за її межами й увійшла в історію вітчизняної культури під назвою «театр корифеїв». Згодом М. Кропивницький організовує нову трупу, яка стає школою для багатьох діячів українського театру.

Куїнджі Архип(1841-1910)Український живописець-пейзажист рано залишився без батьків (1845). Спочатку він вивчав грецьку мову у «вільного» учителя, потім відвідував міську школу. Живопису Архип навчався самостійно. У 1855р. Архип пішки вирушає до Криму вчитися в майстерні Айвазовського. З 1883р. вчився в Петербурзькій Академії Мистецтв. 1872р. він отримав звання класного художника завдяки своїй картині «Осіннє бездоріжжя». З 1875р.- член Товариства пересувних художніх виставок. Викладав у Петербурзькій Академії Мистецтв,з 1882р. – професор, з 1893р. – дійсний член Академії, з 18894р.- керівник художньої майстерні. Найвизначніші твори художника: «Степ» (1875р.), «Чумацький шлях у Маріуполі» (1875р.), «Українська ніч» (1876р.), «Вечір на Україні» (1878р.), «Березовий гай» (1879р.), «Місячна ніч на Дніпрі» (1880р.), «Дніпро вранці» (1881р.) та інші.

Лисенко Микола Віталійович(1842-1912)Видатний український композитор, фольклорист, диригент, піаніст і громадський діяч. З ім’ям М. Лисенка пов'язаний період становлення професійної музики, театру і художньої освіти в Україні. З 1869р. жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а з 1904р. відкрив власну музично-драматичну школу. Виступав з концертами як піаніст, організовував хори, концертував з ними по всій Україні. Разом з О. Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905р.)1908-1912рр.- голова ради правління «Українського Клубу». М. Лисенко створив класичні обробки народних пісень, написав понад 80 вокальних та фортепіанних творів. Композиторська спадщина: твори на тексти Т. Шевченка «Музика до «Кобзаря», «Гайдамаки», «Іван Гус» тощо. Видатні опери : «Різдвяна ніч»,«Тарас Бульба», «Енеїда», оперета «Чорноморці».

Стеценко Кирило(1882-1922)Видатний український композитор, музичний, громадський діяч і диригент. Музики навчався в музичному училищі Російського музичного товариства і в Музично – драматичній школі М. В. Лисенка (1903-1907). Під впливом свого вчителя М. Лисенка вивчав український музичний фольклор і на його основі Стеценко написав перші твори: хори «Бурлака» (на слова Б. Грінченка), «Рано- вранці новобранці»(на слова Т. Шевченка) та багато інших. Живучи ( 1908-1911) в Білій Церкві та у Тиврові, Стеценко організував аматорські музичні колективи, диригував хоровими концертами, створив музику до вистав «Сватання на Гончарвіці», дитячі опери «Лисичка, Котик і Півник» та «Івасик Телесик». Продовжує писати хори. У двадцятих роках заснував мандрівні хорові капели, творчо допомагав молодим українським композиторам.

Ужвій Наталія(1898-1986)Українська акторка театру і кіно, Народна артистка СРСР (1940р.). Працювала швачкою. 1914р. складає іспит на звання сільської вчительки. З 1918р. брала участь у виставах аматорського театрального гуртка в м. Золотоноша (нині-Черкаської обл.). Пізніше потрапляє в допоміжний склад Київського українського драматичного театру імені Т. Шевченка. У 1926р. переходитьдо харківського театру «Березіль». З 1936р. працює в Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка. Наталія Михайлівна зіграла на сцені та в кіно близько 110 ролей. Вона виконувала ролі Анни («Украдене щастя» І. Франка), Варки («Безталанна» І. Карпенка-Карого),Беатріче («Багато галасу даремно» В. Шекспіра), численні ролі в п’єсах. З 1926р. знімалася в кіно, зокрема у фільмах: «Прометей» (1935р.), «Назар Стодоля» (1937р.), «Устим Кармалюк», «Виборзька сторона» (1939р.), «Тарас Шевченко» (1951р.).

Пилип Орлик(1672-1742)Гетьман Правобережної України, гетьман України в еміграції. Автор однієї з перших у світі демократичних конституцій – “Конституції Пилипа Орлика”.5 квітня 1710 року був обраний гетьманом Війська Запорозького. Він схвалює “Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького”, укладає зі старшиною та запорожцями угоду – документ, який пізніше дістав назву “Конституція Пилипа Орлика”, яку вважають першою українською Конституцією, а також однією з перших конституцій у Європі.

Микола Терещенко(1819 – 1903)Найвідоміший представник родини меценатів Терещенків, які понад півстоліття займалися благодійною діяльністю, подарувавши Україні численні будівлі під культурні та навчальні заклади, а також безцінні колекції творів мистецтв, що нині зберігаються у музеях Києва, заснованих ними. Микола Терещенко активно займався громадською діяльністю: протягом 9 років – старший бургомістр Глухова, потім 14 років – міський голова, головний губернатор земських зборів, член земської управи Глухова, почесний мировий суддя. Особливу увагу приділяв благодійним справам – допомагав дитячим притулкам, міській лікарні. Родиною Терещенків побудована дитяча лікарня “Охмадит”, будівля Театрального інституту ім. Карпенка-Карого і будівля медичної бібліотека на вул. Толстого.

Євген Патон(1870 - 1953)Радянський учений у галузі зварювання й містобудування, керівник Інституту зварювання, що нині носить його ім’я. Відомий роботами з питань статики споруджень і конструювання залізних мостів. Зокрема, він сформулював принципи розрахунку й побудови клапанних мостів. Доля Є. Патона нерозривно пов’язана з столицею України. Саме тут розкрився його талант дослідника й педагога. Витворами конструкторського генія великого вченого є міст імені Євгенії Бош у Києві, Мухранський міст у Тбілісі, арочні мости московської кільцевої дороги. У 1953 році ім’ям Євгена Патона названо побудований під його керівництвом цільнозварний міст через Дніпро у Києві.

Сидір Ковпак(1887 – 1967)Народний герой, який, пройшовши Першу імперіалістичну й Громадянську війни, став першим партизанським генералом Великої Вітчизняної війни. Саме йому судилося стати одним із зачинателів партизанської боротьби на розореній окупантами, але не скореній українській землі. Під час Першої світової війни С. Ковпак воював на Південно-Західному фронті, був учасником Брусилівського прориву. У квітні 1915 р. був нагороджений Георгіївським Хрестом. Учасник Великої Вітчизняної війни з вересня 1944=1 р. Командир Путивльського партизанського загону, потім з’єднань партизанських загонів Сумської області. У 1942 р. отримав звання Героя Радянського Союзу з наданням ордена Леніна та медалі “Золота зірка”. У 1943 р. – військове звання “генерал-майор”.

Ігор Сікорський(1889 - 1972)Український і американський вчений-авіаконструктор. Конструктор першого в світі чотиримоторного літака “Російський витязь”, першого в світі трансантлантичного гідроплана, першого серійного вертольота. У 12 років побудував вертоліт із приводом від гумового джгута. Улітку 1908 р. вирушив у подорож Європою. У 1910-1911 рр. створив кілька літаків серії С. Улітку 1911 р. на біплані С-5, обладнаному двигуном потужністю 50 к. с., здійснив політ тривалістю більше години й досяг висоти 450 м. Створив перші великі літаки: “Гранд Балтійський”, “Ілля Муромець”. У 1923 р. під Нью-Йорком створив авіаційну фірму, що побудувала низку нових моделей літаючих човнів амфібій, які встановили численні світові рекорди й успішно експлуатувалися за роки Другої світової війни.

Юрій Кондратюк(1897 – 1942)Учений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів, обгрунтував й розрахував найекономнішу схему польоту на Місяць із поверненням на Землю. Так званою “трасою Кондратюка” подорожували на Місяць космічні кораблі “Аполлон”. Багато ідей Ю. Кондратюка використано у практичній космонавтиці. Зокрема, результати його науової праці “Про завоювання міжпланетних просторів” були використані при плануванні висадки американських астронавиів на Місяць (1969 р.).