Історичний аспект становлення політичної свідомості українського суспільства

Історичний аспект становлення політичної свідомості українського суспільства 

Характеризувати політичну свідомість народу України, -  її  визначає, з одного боку, досить міцна прив'язаність до демократичних цінностей, що є давньою історією, традицією, іноді з нальотом догматизму( умовно класична). З іншого боку, політична свідомість беззастережна, іноді войовнича, орієнтація на прогресивні, демократичні цінності сучасного світу ( умовно динамічна). Така подвійність політичної свідомості яскраво проявляється в період політичних кампаній, процесів і явищ по формуванню в Україні органів політичної влади, обрання вищих посадових осіб та ін. Зокрема М. Гримич, аналізуючи фольклорно-етнографічний матеріал, доходить висновку, що український національний характер містить два різновиди народної культури, які відображають два типи національного характеру – рільницький (селянський) і козацький, зазначаючи, що ці типи національного характеру не мали переваг один над одним, а існували паралельно. Саме дуалізм прояву національного характеру, поєднаний із міфами створював опосередкований, але сильний вплив на формування української державності. А побічним продуктом, є комплекс меншовартості.

Аналіз історичних джерел дає можливість ілюстрації прояву дуалізму українства: «Вигнали Чудь, Словени, Кривичі і Весі варягів за море, і дали їм данини і стали самі в себе володіти. І не було в них правди, став рід на рід і були усобиці у них, і воювали вони між собою…

Пішли вони за море до варягів і сказали їм : « Земля наша велика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть но княжити і володіти нами ». Отже, 882 р. варяг Ольг ( Олег) захопив  Київ і став князем.

 1242 – 1245 р. Данило Галицький просить допомоги в Папи Римського для боротьби з монголо - татарами. Він навіть погодився на поширення католицизму на території Галичини. Проте Папа вів подвійну політику і не надав допомоги, тож Данило поїхав до Батия, що було вкрай ризиковано.

1246 р. « О, лихіша лиха честь татарськая ! Данило Романович, що був князем великим нині сидить на колінах і холопом себе називає ! А вони данини хотять  і погрози ідуть, він життя не надіється ! О, лиха ти, честь татарськая ».

Богдан Хмельницький для війни проти Польщі шукав підтримку в Туреччини, Росії, Швеції.

1648 р. Хмельницький домігся підтримки татар і турків. Саме татарська кіннота вирішила долю війни 1648.

Виникнення української держави змінило весь суспільний устрій України. Це була суспільна революція з ліквідацією кріпосного права, зрівнянні в правах усіх людей, поділом панської землі. Щоб узаконити ці зміни і звільнити іншу частину України з під польської влади Хмельницький переходить під владу Росії (1654р.).

Вже в 1656 році Хмельницький вів переговори зі шведами для укладання союзу.

Політична пасивність в роки Української революції поєднувалася з наївним романтизмом. Це особливо помітно у вчинках діячів УНР і Центральної Ради. Цей політичний пафос поєднувався з абсолютною безпорадністю. Їм не вдалося створити ні боєздатної армії, ні чіткого управління державою і навіть сформулювати конкретну мету. Вони шукали допомоги в німців, Антанти, білогвардійців, більшовиків і мало вірили в свої сили. Маючи досить великий господарський і людський потенціал ці держави проіснували дуже недовго. Цим вони дуже відрізнялися від ЗУНР, яка складалася з трьох неповних областей, вела безперервну війну з поляками і не маючи жодного військового заводу протрималася рік. Однією з основних причин цієї різниці був суспільний розвиток цих територій за сто років. 1800 рік Наддніпрянська Україна мала історичний досвід( Хмельниччина, Гетьманщина, Запорізька Січ). В Галичині жили люди, які називали себе русинами, часто на запитання якої вони національності відповідали – греко-католики. Ті з них, що хоч трохи вибились в люди переходили на польську мову, навіть священики в  колі сім’ї розмовляли на польській.

1935 рік, Львів. Семінарист, закінчивши літургію (на церковнослов’янській мові), намагався прочитати проповідь на українській мові. Це настільки розгнівало місцеву громаду ( « … ми не селюки, ми хочемо чути панську мову»), що жебраки і каліки, що просили милостиню під церквою, забувши про свої немочі, побігли дивитися в чому річ, через надзвичайний шум і галас.

Приблизно в той же час в семінарії один з викладачів вирішив викладати українською мовою. Семінаристи під його дверима на знак протесту м’явкали, гавкали і кукурікали, нарікаючи : «Ми не для того приїхали в такі високі школи, щоб нас вчили такою мовою якою говорять хлопи, що смердять гноєм і не знають ні одної букви…

Безперечно, з плином часу політична свідомість зазнає змін. Проте стираються тільки незначні, маловажливі аспекти. А національний характер і нині віддзеркалюється у свідомості громадян. Це не можливо контролювати, приховувати. Як активно б не проводилась політика глобалізації, як би не нав’язувались чужі цінності, українці продовжують залишатися собою! Важко передати іноземцям несвідомий сильний потяг, навіть дорослих людей, до мами, рідної хати; дуже дивним, наприклад для американців, є шана і особлива повага до вчителя, що виражається у піснях та віршах ( на заході : вони просто виконують свою роботу). Пересічний громадянин не може пояснити чому так відбувається, психологи ж скажуть, що це «витівки несвідомого».

Суспільна свідомість сучасних українців інтегрувала у собі ціннісні орієнтації західної цивілізації на чолі з активним способом життя, східний філософський підхід із притаманним йому спогляданням та численну кількість «вірусів» від тоталітарної системи.

 Україна - молода європейська країна, яка тривалий час не мала власної державності і випробувала на собі тягар тоталітарного режиму, зіткнулася  з вкрай актуальною для неї проблемою створення умов для самореалізації особистості, розбудови громадянського суспільства та демократичної правової, соціальної держави й необхідністю подолання кризових тенденцій сучасної політичної ситуації.

Сучасне українське суспільство характеризується, перш за все, наявністю трансформаційних процесів, які охоплюють усі сфери соціального життя.  Успішна реалізація суспільних перетворень не тільки і не стільки залежать від економічних, політичних, соціальних програм, що пропонуються суспільству, скільки від здатності населення сприймати та відчувати себе єдиним цілим цього суспільства та бути консолідованою спільністю. Особливого значення набуває саме політична свідомість, оскільки вона стає не тільки засобом отримання того чи іншого знання, або компетенцій, але здатна стати «об’єднувальним знаменником» для українського суспільства.