Історичний мюзикл "Козацькі пісні крізь віки"

Історичний мюзикл

«Козацькі пісні крізь призму віків»

(фонова музика)

Ведучий (голос за кадром):

1620-1647 рік. Дещо нижче річки Чортомлика, майже на середині Дніпра знаходиться великий остів, оточений з усіх боків понад 10-ма тисячами островів. Ці численні острови є притулком для козаків, які називають їх військовою скарбницею.

 Було колись в Україні

Ревіли гармати

Було колись – запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю…

(музика – козацький марш)

(козаки заходять в зал, попереду два отамана, зходяться на сцені)

Козак Ярослав: Здоров був, козаче.

Козак Роман. Да й ти не хворій друже (тримаються за шпаги)

Козак Я. А куди прямуєш в таку годину, га?

Козак Р. Да на Січ Запорозьку повертаюся.

Козак Я. АААА, то у нас виходить одна дорога. Гайда разом, веселіше буде.

Козак Р. Я не проти, тільки без козацької пісні не обійтися. Нумо козаки, нашу.

(всі хором співають пісню «Їхали козаки»)

Їхали козаки, їхали по полю
І лунала пісня про їхнюю долю.
Про їхнюю долю, про справжнюю волю.
Їхали козаки, їхали по полю..

.Їхали козаки та й пісню співали.
Про те, як любили і як воювали
За рідную землю, за батьків і друзів,
І за спів дівочий, що дзвенить у лузі...

 

(дійшли до Січі)

Козак Денис. Доки ми йшли я тут історію згадав. Ось послухайте.

Пам’ятаю, погода була як сьогодні – ясною, а я іду таки, наче після бою з турками. Спрага замучила. Дивлюся хатина стоїть, а біля хатини дівчина…

(музика, сопілка)

(виступає вперед, виходить дівчина і між ними діалог)

Козак Д. Доброго дня тобі, дівчино.

Дівчина А. А що ж у ньому доброго, он яка спека стоїть.

Козак Д. Дівчино, рятуй, дай води напитися, бо вмираю…

Дівчина А. Ой, та знаю я вас козаків. Спочатку води попити, а потім і залицятися починаєте.

Козак Д. Та який з мене залицяльник, я ледь на ногах стою, стомився.

Дівчина А. Ну, добре, ходімо, напою тебе водою…

(дівчина іде, музика голосніше, а Денис продовжує розповідь)

Козак Сашко. То що, що там далі було?

Козак Д. Та що, що, так моєю дружиною і стала. Я ворога іду бороти, а вона на мене чекає…

 (сценка)

Ярослав: Бачу словом ви гарно володієте. Хотів би побачити, як ви із шаблею справляєтеся. Я вам одного свого козака найсильнішого даю, а ви свого виставляєте. Як казав найстаріший - майстерність володіння шаблею - це тоді, коли шабля стає продовженням твоєї руки, поєднання з твоїм тілом. Шаблю потрібно тримати у руці як пташку. Якщо потужно схопив, задушив, якщо трішки послабив – вона полетить. Тому потрібно контролювати свою майстерність.

Козак Даня: Да зійдуться в бій найсильніші, та нехай шабля ваша принесе перемогу вам, та дух козацький не згасне в бою.

(музика фонова, постановка бій козаків на шаблях)

(бій переходить в пісню «Ворога поборемо»)

Прийдуть скоро часи ще хороші
І ми хором співать будем пісні Божі
Згине ворог і не вернеться
Не смердітиме порох, куля не полетить в серце

Ворога поборемо
Ворога поборемо
Ворога поборемо
Беремо тай робимо

Ворога поборемо
Ворога поборемо
Ворога поборемо
Беремо тай робимо

Люлька, шабелина, блискавиця, музика в дорозі знадобиться
Добре там, де вас нема від села тай до села
Від деровні до міста, відбулося не спроста
Поєднала розгубила різнокольорова злива

(звернення до переможця)

Ярослав: Маєш козаче спритність та силу, але не розкидайся нею по-дурному, не хизуйся перед братчиками, бо Господь дає козакові силу на те, щоб вбити ворога-супостата, а не на те, чорт зна батька що. Пам’ятай завжди про Бога, про рідний край, про чесне товариство запорозьке. Старших шануй і доживеш великої слави, як наші діди і батьки.

Козак Даня: Головне наше завдання землі берегти, щоб нога ворога-супостата на неї не ступила. Та щоб наступники наші, воїни-захисники боронили землі свої беручи з нас приклад.

Бо найкращі вояки

Запорізькі козаки!

І не буде переводу

Українському народу!

Доки із глибин сторіч

Долуна козацький клич.

(пісня «козацькому роду»)

Козацькому роду нема переводу
Нема рівні козакам, що йдуть за свободу
Козацькому роду нема переводу
Нема рівні козакам, що йдуть за свободу

Хто не знає броду, не йдіть по воду
Повертайтеся в болото, бо тут ота-ота
Ота-отаман Залужний — воєвода трушний
Україні Богом даний, пеклом раші суджений
Ота-отаман Залужний Валерій
Це ім'я кінця рашистської імперії

Козацькому роду нема переводу
Нема рівні козакам, що йдуть за свободу
Козацькому роду нема переводу
Нема рівні козакам, що йдуть за свободу

(танець)

(сучасні українські воїни виходять на сцену)

1 воїн. Внук кремезного чумака,

Січовика блідий правправнук,

Я закохавсь в гучних віках,

Я волю полюбив державну.

2 воїн. І крізь папери, крізь перо,

Крізь дні буденні — богоданно

Рокоче запорозька кров

Міцних поплічників Богдана —

 

3 воїн. Тих отаманів курінних,

Що під гармати революцій

Уміли кинуть п'яний сміх

В скривавлене обличчя — муці.

 

4 воїн. Чия залізна голова

І з-під катівської сокири

Жбурляла в чернь такі слова,

Що їй мороз ішов за шкіру.

 

5 воїн. Хто в дикий вихор гопака

Втіляв життя назустріч степу,

Й чия упевнена рука

Зміцняла сивого Мазепу.

 

6 воїн. Коли ж в батуринськім огні

Держава рухнула, тоді-то

Вони взяли свячений ніж,

Залізняка майбутні діти!

(після Ярмак і Аліша «Дике поле»,

 на початку здобувачі говорять клятву)

 

Ярослав:Україно

Виїни: Україно

Ярослав: Свята, мати героїв,

Виїни: Свята, мати героїв,

Ярослав: зійди до серця мого

Виїни: зійди до серця мого

Ярослав: шумом карпатських ручаїв;

Виїни: шумом карпатських ручаїв;

Ярослав: Боїв славного завойовника і батька Хмеля

Виїни: Боїв славного завойовника і батька Хмеля

Ярослав:Свята!

Виїни. Свята!

Ярослав: Могутня

Виїни: Могутня

Ярослав: Соборна

Виїни: Соборна

Ярослав: Слава Україні

Виїни: Героям Слава!!!

Ведучий: Розселив Господь людей по всьому світу і кожному народові дав землю. Богом дана земля є святою і рідною, тому її захист – це найперший обов’язок народів.

Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь, їхніх працелюбних і героїчних предків.

Шануймо героїчну історію нашого великого народу.