Управління освіти виконавчого комітету

                                      Болехівської міської ради

                         Тисівська загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів 

                                                                                    Підготувала

                                                                                    Здобувач освіти

                                                                                             11- А класу

                                                                                             Левкович Соломія

                                                                                                 Керівник  вчитель історії

                                                                                             Стефанів Галина Д.

                         2021р.

   ПЛАСТ ПЛЕКАЄ ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ

Як вам уже відомо, ПЛАСТ – це Національна Скаутська Організація України, яка з раннього дитинства виховує лідерів та провідників суспільства. Змалку дітей навчають бути патріотами, цінувати та поважати батьківщину. Адже потрібно розуміти, що це не річ, яку можна побачити, спробувати або ж відчути на дотик. Це щось невидиме, проте справді існуюче, те, що робить нас людьми і заставляє прагнути кращого. Перш за все, патріотизм – це любов до батьківщини, обов’язково підтверджена вчинками та діями людини. Ну, а батьківщина – це той клаптик землі, на якому ми вперше глянули на світ, на якому минали дитячі роки, де живуть найрідніші люди. Батьківщина – це найрідніше та наймиліше серцю місце. Далі це місце поширюється на всю країну, на людей, що спілкуються одною мовою та мають спільну думку. А в цілому, країна – це велика родина, де всі розділяють як часи радості, так і смутку. Тому ми є завжди зацікавлені в допомозі іншим.                                                                                                                                                                                       Плаcт  — заснований у 1911 році Іваном Чмолою (студент Львівської Політехніки, пізніше — сотник УСС), Петром Франком (син Івана Франка, вчений-хімік) та Олександром Тисовським (викладач біології Академічної гімназії у Львові). Датою створення організації вважається 12 квітня 1912 року — день складення першої Пластової Присяги.                Мета Пласту — виховання доброго громадянина, провідника суспільства в усіх сферах життя. Недарма тепер серед пластунів були Владика Любомир Гузар , історик Орест Субтельний та інші.
        Багато що можна зрозуміти та почерпнути з Пластової присяги: «Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, жити за Пластовим Законом і слухатись пластового проводу».
Промовляючи ці слова, пластуни ще в 20 столітті виборювали право України на незалежність. Не один хлопчина поклав свою молодечу голову, проявляючи свою любов до неньки. І навіть зараз пластуни доводять свою любов до України, воюють та гинуть в зоні бойових дій російсько-української війни. Близько 200 пластунів були та є учасниками бойових дій на Сході України, ще більше творять зміни на місцях. Велика кількість пластунів відстоювала свої інтереси на Революції Гідності, не задумуючись про ризик втрати свого життя.                                                                                     Також пластуни не забувають героїв, які гинули десятки і сотні років тому. Вшанування річниці бою під Крутами, Листопадового Чину, покладання вінків героям, щорічне збирання кошиків для дивізійників, організація зустрічей з ветеранами – це не повний список того, що ми робимо для вияву свого патріотизму та любові до України. Пластуни також люблять природу і дбають про неї, адже це одна з наших стихій, і готові зробити все, щоб наше довкілля було чистішим.

Одним із учасників пласту був Володимир Макар із Станіславова – автор унікальних матеріалів із історії українського визвольного руху та цікавих спогадів про рідне село.

         Володимир Макар (04.01.1911-26.12.1993) – учасник національно-визвольного руху ОУН і УПА, автор спогадів, зокрема, про Станиславів.

Народився в м. Станиславові і прожив тут перші 18 років. Батько Володимира – підстаршина австрійської армії. Після смерті батьків хлопець разом із братом жив у сиротинці сестер-служебниць Непорочної Діви Марії на вул. Казимирівській (тепер Мазепи). З осені 1920 р. навчався у бурсі «Мала Семінарія», згодом у Станиславській українській гімназії до 1929 р.               В 1925 р., навчаючись в гімназії, вступає до Пласту в Улад Пластового Юнацтва, де діяв гімназій ний ХІ-й курінь ім. гетьмана І. Мазепи, в гурток «Хорт»

.

 Дуже цікавими є спогади в книзі В. Макара «Пройдений шлях т. 1: від Бистриці до Бугу (1911-1929)», де розповідає про рідне місто, своє навчання в юнацькі роки, друзів та викладачів. Не можемо не поділитися згадками про пластування в Станиславові:

«Коли я вперше побачив на вулиці юнаків-пластунів у їхніх одностроях, коротких штанцях, з кріслатими капелюхами на головах, з кольоровими хустками на шиях і різнобарвними шнурками та ленточками на раменах, та ще й з довгою на два метри дерев’яною палицею у кожного в руці чи на рамені, я аж задрожав від радісного зацікавлення і схвилювання. А що вже казати про милих панянок-пластунок у білих блюзочках та з шапками, що нагадували шоломи княжих воїнів! Всі вони видавалися мені істотами немов з іншого, кращого світу…                                                        Пласт давав нам те, що було тоді для нас усіх дуже на потребу. Він зміцнював основи нашого національно-патріотичного спрямування і суспільно-громадського виховання, скріплював почуття особистої і національної гідности і чести, підкреслюючи наше перше завдання – служити вірно Богові й Україні, вщіплював обов’язок допомоги другим, привичку робити кожного дня бодай одне добре діло, плекання чеснот дружби й посвяти. Життя в Пласті сприяло розгортанню нашої фізичної справности, бистрого думання, орієнтації в терені, серед природи і людей та в різних критичних життєвих ситуаціях. Пласт учив нас бути готовими, завжди готовими до всього…

…Курінні прогулянкики в довколишні ліси були незабутніми пережиттями для всіх учасників, зокрема тоді, коли доводилось ночувати в лісі під шатрами. Терен для пластування був дуже догідний. Це були околиці Хриплина, Посіча в Чорному лісі, Вовчинецька гора і навіть далека Манява. Це була теж практична наука теренознавства і картознавства, лекція користування компасом і мапою, орієнтації місяцем і зорями та іншими вказівками самої природи. Прогульки були зв’язані з різними іграми, спортивними змаганнями, ватрами, виступами з мистецькою самодіяльністю, нічними стійками…».

У 1929-1932 рр. В. Макар навчається на математично-природничому факультеті Львівського університету. Був активним учасником студентського руху та ОУН. За зв’язки з ОУН двічі арештований поліцією. З червня 1934 р. по липень 1935 р. Володимир в’язень польського концентраційному табору в Березі-Картузькій. Повітовий провідник ОУН Сокальщини. Навесні 1936 р. його засудили на сім років тюрми. Термін скоротила Друга світова війна. Дорогою із в’язниці Макар потрапив під німецьке бомбардування, був поранений, в результаті втратив ногу. Однак його це не зламало. Навесні 1940 р. Володимир почав працювати у групі крайового провідника ОУН Івана Климіва.

В. Макар проголосив у Сокалі від імені ОУН Акт про відновлення Української держави, що був виголошений 30 червня 1941 р. у Львові.

З квітня 1942 р. В. Макар у підпіллі. З літа 1942 р., працює у пресово-інформативній референтурі Проводу ОУН, де упорядковував звіти, робив огляди й виписки провідним діячам ОУН і редакції підпільної періодики, згодом працював у підпільній радіостанції «Вільна Україна». У квітні 1944 р. захворів на тиф. Невдовзі отримав наказ виїхати за кордон.

Влітку 1944 р. В. Макар працював у закордонному представництві Української Головної визвольної ради в Інсбруку (Австрія), від 1947 р. – у Брюсселі (Бельгія). В грудні 1951 р. переїхав до Канади, де активно долучився до громадсько-політичного життя. Належав до провідних діячів ОУН, Спілки Української Молоді, Ліґи Визволення України, член Головної Управи Товариства колишніх вояків УПА, Просвіта, «Україна», НТШ та інших.

В. Макар – автор десятків статей і нарисів. В 1975 р. він стає одним із засновників багатотомного видання «Літопис УПА», публікуючи на своїх сторінках унікальні матеріали з історії українського визвольного руху.

          Помер Володимир Макар в Торонто.                     В 2008 р. франківське видавництво «Лілея-НВ» видало книжку «Мій Станиславів», до якої ввійшли авторські тексти Макара, що переносять читачу 1920-тіроки. 

    ЯРОСЛАВ ЛЕГІНЬ – ВИХОВАНЕЦЬ ПЛАСТУ, УЧЕНЬ ВІДОМОГО  

                                  АРХЕОЛОГА Я. ПАСТЕРНАКА

Ярослав Легінь  (3.03.1913-19.08.1961) –  археолог,   директор Станиславівського історичного музею (Івано-Франківський краєзнавчий музей), священик та громадський діяч.

Народився Я. Легінь в с. Козина (тепер Тисменицький р-н Івано-Франківська обл.). Його батько Антон Легінь був прогресивною людиною для свого часу, працював спочатку вчителем, а згодом директором школи у с. Дубівці (тепер Галицький р-н). Мати майбутнього священика – Марія, походила з родини прикарпатського краєзнавця Олександра Феданка, ім’я якого сьогодні заслужено повертається до літопису української культури. Дитинство хлопця проходило в селі Дубівцях – у найближчій околиці Княжого Галича. Під час навчання в  Станиславівській українській гімназії вступив до Пласту. В 1929 р. пластун прихильник гуртка «Дятел Блакитний», 45 куреня ім. С. Завойовника.

Навчався у Львівській Богословській Академії, де стає учнем відомого археолога Ярослава Пастернака (Я. Пастернак своє наукове життя присвятив локалізації місцезнаходження княжого Галича – столиці Галицько-Волинської держави), який викладав в Академії загальну, біблійну, церковну та українську археологію.

За дорученням досвідченого археолога Я. Легінь створює Студентський табір праці, який займається розкопками Успенського кафедрального собору (головний храм княжого Галича). Спільний успіх вчителя і учня забезпечив фахову археологічну і музейну роботу у Львові під керівництвом Я. Пастернака (1937-1939).

В 1940-1941 рр. Я Легінь працює завідувачем наукового відділу Станиславівського історичного музею. Під час німецької окупації в 1941-1942 рр. продовжує працювати директором Станиславівського історичного музею.

10-24 червня 1941 р. Я. Легінь є керівником розкопок у с. Крилос Галицької археологічної експедиції. Експедиція займалася тоді дослідженням ремісничого посаду в урочищі Юрієвське, княжодвору на Золотому Тоці та цвинтарищах біля апсид Успенського собору.

З березня 1942 р. отримує парафію в с. Бубнище, а з 13 травня 1943 р. є священиком у селі Крилосі, також доїжджає для богослужінь в с. Козино, Пітрич та Сокіл. Новий парох пожвавлює громадське життя в Крилосі, організовує національне виховання дітей дошкільного віку в «захоронці». Паралельно Я. Легінь опікується церковним та просвітянським хором в рідному селі Дубівці і художнім колективом, що діяв при місцевій «Просвіті», популяризує історичні знання серед сільського населення.

Я. Легінь матеріально допомагає українському підпіллю.

Переслідувався комуністичною владою. Я Легінь помер в лікарні за нез’ясованих обставині.                                                                                                                                                                                      Його похорон у Станіславі, який розпочався біля катедрального собору Св. Воскресіння, перетворився у маніфестацію священо-служителів УГКЦ і діючого ще тоді націоналістичного підпілля. Похований на кладовищі в Книгинені.                           

Ціль Пласту - виховувати молодь на свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти і провідників суспільства. Пласт має випробувані засоби виховання, які входять в програму новацьких і юнацьких зайнять - сходини та збірки, прогулянки та табори. Табори - це завершення цілого року пластування і дають нагоду виробити  витривалість, самодисципліну і співжиття в групі.                                                                                                                               Пласт дає розуміння чого саме ти хочеш досягти за життя. Він допомагає відділити потрібне від зайвого, мотивує щодня робити кроки до цілей і просто яскраво жити. Саме завдяки всебічному розвитку виховуються хороші громадяни та лідери, здатні змінювати систему.

Джерела: Будівничі музеїв Прикарпаття//75-літтю Івано-Франківського краєзнавчого музею. – Івано-Франківськ, 2015; ДАІФО: Ф 404, оп 1, спр. 3, ст. 25; Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник / Автори-упорядники: Карась Ганна, Діда Роман, Головатий Михайло, Гаврилів Богдан. –  Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. – 496 с.