Історія гетьманів Ружинських

    Турійський край здавна відомий своєю героїчною історією давньої Волині, а також і усієї України, зокрема Запорізької Січі, козацьких походів проти Кримського ханства.

  Волинь породила багатьох лицарів козацької звитяги. Село Ружин ружин було родовим селом князів Ружинських, про яких вперше згадано в 1503 році .  цього княжого роду походив козацький гетьман Євстафій Ружинський і багато діячів славетного козацтва. Рід Ружинських походить від старого волинського княжого роду  Роговичів (1475 рік), а  Євстафій Ружинський був одним і засновників Запорізької Січі. Його син Михайло гетьманував в реєстровому козацькому війську. Є свідчення, що саме у Волинському Ружині народився і козацький гетьман Богдан Ружинський.

  Навряд чи є ще в Україні інше село, яке б так рясніло вихідцями з козацькими титулами.

   Рід Ружинських, як твердять дослідники, походить від великого литовського князя Гедиміна. Відомо, що Іван Ружинський  отримав село за військову службу  (він загинув в 1486 році). Син Іван Ружинського князь Михайло мав подвійне прізвище Ружинський –Роговицький.

  Княжий рід належав до малозаможних . Майже всі княжі роди литовського та руського походження  мали свої гербові знаки. Були вони і Ружинських. Їх зміст військово - християнський. Основним елементом є щит, на синьому фоні якого зображено прямий стовбур дерева з чотирма золотими хрестами. Над щитом, поверх шляхетської корони розташована князівська митрв з трьома кольорами.

   Родове княже титулування дозволяло Ружинським займати значні цивільні і військові посади. Остафій ІІванович Ружинський у 1569-1573 роках був черкаським і канівським підстаростою, а згодом київським воєводою. Його брат Григорій - сотник надвірної корогви князів Сангушків. Син Остафія Микола з 1591 року – києвський воєвода.

  Найбільш цікава справа козацька доля Ружинських. Бо то слава,  честь і гідність нашого краю.

  Гетьманували всі Ружинські на Томаківській Січі. Вона була збудована на острові Томаківка після 1557 року. Знана істориками дослідниця Н.М. Яковенко відносить час гетьманування Остафія Ружинського в Запорізькому війську на проміжок  між 1579-1586 роками. Саме тоді він переконав польського короля Сигизмунда І у необхідності поділитии України на 20 військово-адміністративних округів, тобто сталих козацьких полків. Остафію Ружинському дослідники приписують і те, що він одним з перших організував навчання козаків військовій справі.

           КНЯЗЬ БОГДАН РУЖИНСЬКИЙ

  Про нього кобзарі складали не одну пісню-думу, сучасники та нащадки розповідали дивні бувальщини і легенди про нього хоробрість, відвагу, полководський талант. Богдан Ружинський  походить з «княжої родини північної Волині» з Ружина Володимирського повіту, славетний потомок Гедиміна –литовського великого князя…

  Князь Богдан Ружинський став відомим спочатку я начальник польської козацької міліції, яка охороняла кордони польської держави. Талановитий офіцер переконався, що інтереси прикордонників і низовинних козаків цілком співпадають. Тому він прийшов на Томаківську Січ і скоро став  знаменитим вождем. Це про нього 1575 року Бартош Папроцький у своєму творі «Паноша, або  прославлення панів і панят руських…» захоплено говорить, що «він муж серця великого», що «терплячи голод і нужду, стоїть він, мов могутній лев, піднісши правицю, і жадає лише кривавої бесіди з невірними…»

                    МИХАЙЛО РУЖИНСЬКИЙ

  У складний для Січі час приймав гетьманську булаву Михайло Ружинський, саме цей гетьман очолив похід козаків на Перекоп. У бою з основними силами ворога завдав йому нищівної поразки. Одним з успішних походів Богдана Ружинського був похід козаків до річок Кальміус і Берда. Це сучасний Донецький басейн. Ці українські землі були завойовані татарськими та ногайськими ордами.  Козацькі полки на чолі Михайлом Ружинським розгромили загарбників, захопили до 40 тис. коней. Ці землі були назавжди повернуті Україні. Гетьман розмістив там козацькі залоги, з яких виростали українські поселення. Весною 1587 року М. Ружинський повів козаків до турецької фортеці Очаків, яку зуміли здолати і звільнити багато ьранців. Після цього один турецький історик і літописець   Мустафа Наїм писав про козаків, що хоробріших  за них вояків не знайдеш.

  Є на Турійщині славетне місце, де в часи Другої світової війни зародилась Українська Повстанська армія. Це хутір Вовчак. Село, що існувало на правому березі річки Турія  до 1946 року. Згідно народних переказів, у старовину в цій місцевості водились тури, які напасшись, щовечора ходили пити воду до Турії. Саме тут водилось багато вовків, які супроводжували турів. Тому і місцевість прозвали Вовчаком.

   Урочище Вовчак у лісових масивах на Турійщини вважається місцем, де 14 жовтня 1942 року, на свято Покрови, зародилася Українська Повстанська Армія. Це було з’єднання українських загонів, найбільшим з яких була «Поліська Січ» з керівником Тарасом Бульбою –Боровцем.  Після об’єднання з іншими загонами на славетній Волині постала Українська Повстанська Армія. Головою проводу УПА було вибрано Романа Шухевича. У 1942-1944 роках тут діяла велика база УПА під назвою «Січ».

   Таємні курси, військові школи виникли на Турійщині у 1942 році, а вже згодом виросли корпуси госпіталю, штабу, казарм, складів, гарбарні, пекарні, коптильні, кузні, різноманітних майстерень та підстаршинської школи.

  \