Історія павучка Тішью

«Історія павучка Тішью»

Якось одного разу вирішив маленький павучок Тішью піти у найкраще місце в лісі – до красивого куща калини, це місце він обожнював із самісінького дитинства. Він плів свої тоненькі павутинки із дерева на дерево і так подорожував лісом. Під час прогулянки він зустрів багато лісових мешканців.

Першою була білочка Руді, яка дуже кудись поспішала.

— Добрий день, білочка Руді – сказав павучок.

— О, вітаю – швидко сказала білочка Руді та вже хотіла бігти далі, як тут спинилася та запитала – куди прямуєте такий радісний?

— До найкрасивішого місця в лісі –  до ароматного куща калини? – відповів павучок Тішью.

— Я Вас переконую, що найкраще місце для відпочину – це великий каштан, який знаходиться за адресою: вулиця Лісова 3, там ще поруч барліг Бурмила Михайловича. Раджу бути там обережним, тому що останнім часом наш Бурмило дуже злий. А у мене вже нема часу на балачки. Я готуюся до зими, чао! – швидко відповіла білочка Руді.

— Ну дякую вам, Руді – сказав Тішью і поскакав на вказану адресу.

І тут раптом на зустріч йому скаче заєць на прізвисько Вухань.

— Здоровенькі були! – каже павучок Тішью до Вуханя.

— Вітаю Вас! Куди дорогу тримаєте? – зацікавлено запитав Вухань у павучка.

— За порадою білочка Руді іду в найкрасивіше місце нашого лісу – до великого каштана – швидко відповів павучок.

— До каштана? Ні, це не найкрасивіше місце. Найкрасивіше, наймиліше та найсмачніше місце нашого лісу – це город тітоньки кози Мілки. Там і кора дерев, і морквинка, і капуста, і все таке красиве і свіже. І тітонька Мілка завжди рада гостям! Раджу Вам іти туди! – переконливо сказав головний бігун лісу.

— Ммм, і справді там і красиво, і смачно, і гостинно – сказав павучок Тішью – піду у гості до тітоньки Мілки – мовив далі він.

Плете павутинки павучок, мчить у гості до тітоньки Мілки, як раптом помітив у траві їжачка Колька.

— Колько, привіт! – голосно крикнув павучок Тішью.

-День добрий, павуче! – прошепотів Колько – куди ти так мчиш? – запитав він у павучка.

— Прямую в найкраще місце нашого лісу – в гості до тітоньки Мілки – впевнено сказав Тішью.

— Так, у тітоньки Мілки так затишно, але відкрию Вам секрет, що є ще краще місце в лісі – це галявинка де ростуть смачні та поживні ягоди. Там є багато метеликів, які щодня танцюють повітряний балет. Прямуйте туди і Ви не пошкодуєте – із захопленням сказав Колько.

— Повітряний балет? Вперше таке чую! – скрикнув Тішью – я вже біжу туди, дякую Вам, бувайте! – продовжував він.

— До зустрічі, Тішью – мовив Колько. І ось ідучи далі на своєму шляху він зустрів ще горобчика Блискавку, який порадив йому іти до найсмачнішої горобини в лісі, дятла Довгоноса, який запевняв його, що найкраще місце в лісі – це столітній дуб та мишку Чіз, яка так переконувала його що нема кращого місця в лісі, ніж її нірка. І кожного разу павучок Тішью змінював своє рішення куди йому прямувати, весь день він блукав лісом так і не потрапивши в жодне рекомендоване місце. Задумався Тішью чому так сталося? І зрозумів, що така неприємність трапилися з ним, тому що він не прислухався до свого серця, а слухав всіх крім себе.

Зрозумів він, що краса для кожного своя, хтось любить каштани, хтось капусту, хтось балет, а він – калину. Тому, коли справа доходить до вибору потрібно довіряти собі!