Історія розвитку товарознавства

Історія розвитку товарознавства

План презентації: 1. Час та передумови появи товарознавства як науки; 2. Видатні діячі та їх праці; 3. Ціль товарознавства; 4. Висновки.

Необхідність в пізнанні й оцінці властивостей товарів з’явилась, як тільки почався обмін одних товарів на інші. Щоб цей обмін був еквівалентним, порівнювались корисні властивості обмінюваних товарів, затрати на їх одержання.

Більше того, ряд товарів, найцінніших, що володіють тривалим терміном зберігання, ще до появи металевих і паперових грошей виконували функції еквівалента товарів.

Оскільки на першому етапі розвитку науки ще не розвивалась диференціація по областям, товарознавства також не існувало як окремої науки. Тому інформація про товари з’являлась в роботах, присвячених сільському господарству.

Відомі описи товарознавчого характеру в агрономічних роботах давньоримських вчених: Катона Старшого (234-149 рр. до н.е.), Варрона (116-27 рр. до н.е.), Колумелли (I ст. н.е.)

Катон описував способи зберігання й переробки сільськогосподарських продуктів (винограду, м'яса й риби). Варрон - методи оцінки якості худоби, молока, сирів і ін. Колумелла - способи зберігання зерна, витримку й старіння вин, дав товарознавчу характеристику винограду й способи його зберігання

В середні століття розвиток природничих наук виявило істотний вплив на розширення та поглиблення товарознавства. Поряд з роботами описового характеру з’являються роботи, засновані на іспитах.

До перших слід віднести працю М.Себіціуса (1630р.), в якій дано опис багатьох пряностей, а також способів виготовлення хліба, сира, вин та інших харчових продуктів.

А також, до праць дослідницького характеру відносяться роботи Ф.Реді, який за допомогою мікроскопа встановив причини псування м'яса.

У XVIII ст. намітилася диференціація багатьох наук, одним з результатів якої стало формування наукової термінології, яка є обов’язковою складовою мови будь-якої науки.

Іншим результатом диференціації вважається розробку власних методів досліджень чи запозичення вже відомих методів з інших областей знань.

В цей період з’являються перші самостійні роботи по торгівлі й товарознавству. Так, в 1575 році вперше в Росії вийшла “Торговая книга. Книжка описательная, как молодым людям торг вести и знати всему цену и отчасти в ней описаны всяких земель товары различные, их же привозят на Русь немцы и иных земель люди торговые”

Важливим етапом в розвитку товарознавства стала публікація в 1756 р. книги И.Г.Людовіци “Основы полной торговой системы”. І той факт, що книга була перекладена на російську мову, каже про те, що під кінець XVIII ст. в Росії склалася каста купців, потребуючих знань.

У XVII-XIX ст. товарознавство черпає відомості з суміжних наук: хімії, фізики, біології, агрономії, котрі в цей період починають інтенсивно розвиватись. В результаті була створена основа для переходу від опису товару, до іспитів їх для виявлення складу та властивостей.

З’явилась велика кількість публікацій товарознавчого характеру, при чому більшість – на сторінках журналу “Труды Вольного экономического общества», що видавався з 1765 по 1915 р. У цьому журналі булі опубліковані роботи по вивченню складу и властивостей багатьох харчових продуктів.

Професора Московського і Казанського університетів, інспектора М.Я.Кіттари по праву слід вважати одним із основоположників товарознавства. Він був автором перших російських підручників по товарознавству, де були викладені наукові основи цієї науки.

З ініціативи М.Я.Кіттари в Московській академії було введено самостійний учбовий курс “Товароведение”. Слід зазначити, що за кордоном товарознавство в той час ще не вивчалось разом з технологією, а в підручнику М.Я.Кіттари були не тільки поставлені теоретичні питання, але й показані конкретні відповіді їх вирішення.

Потужним стимулом розвитку наукового товарознавства послужило відкриття в Росії і за кордоном комерційних навчальних закладів, в навчальні плани яких поступово вводили курс товарознавства.

Одним з перших торгівельних навчальних закладів Росії – Московська практична академія комерційних послуг, створена у 1810 р., включив в навчальні плани товарознавство в якості самостійної навчальної дисципліни.

До кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. в Росії нараховувалось вже біля 400 комерційних навчальних закладів. В Москві, Петербурзі та Києві були відкриті торгові інститути з економічними і товарознавчими відділами.

У 30-ті роки відбувається диференціація товарних знань з виділенням загального та часткових розділів по групам споживчих товарів. Товарознавство харчових продуктів та товарознавство непродовольчих товарів стають двома самостійними учбовими дисциплінами.

У 50 – 60 роках виходять окремими книгами підручники по різним розділам товарознавства. В період з 1957 по 1965 р. було видано вісім підручників по товарознавству харчових продуктів. Окремо видаються підручники по товарознавству для кооперативних вузів, а також для технікумів.

Необхідно відмітити значний вклад в розвиток товарознавства і зарубіжних вчених, в першу чергу німецьких та польських, чиї труди були переведені на російську мову і оказали значний вплив на розвиток вітчизняної науки.

Підводячи підсумки історичного шляху розвитку товарознавства як науки і навчальної дисципліни, слід відмітити два основних напрямки: практичний і науковий. При чому на різних етапах розвитку або переважав той чи інший напрямок, або обидва напрямки існували спільно.

Сучасний етап розвитку науки характеризується інтеграцією різноманітних галузей навчальних знань. Ця проблема сьогодні стоїть і перед товарознавством як прикладної науки.

Одним з підходів до інтеграції двох розділів – товарознавства харчових продуктів і товарознавства непродовольчих товарів – являється створення спільних для обох розділів теоретичних основ.