
Затяжчук (Галатюк) Зоя Петрівна народилася 8 лютого 1931 року в селі Великовеселе Врадіївського району Миколаївської області. До Великої Вітчизняної війни закінчила 2 класи. Після війни пішла в четвертий клас і закінчила 7 класів Великовеселівської семирічної школи.
Після закінчення школи поступила в Первомайське педагогічне училище, яке закінчила в 1955 році. Закінчивши училища за направленням працювала вчителем початкових класів у Бобрицькій початковій школі Врадіївського району, а згодом перейшла у Великовеселівську школу.
У 1987 році пішла на заслужений відпочинок.
Має 4 дітей, онуків та правнуків.





Комишенко Феня Гаврилівна народилася 9 жовтня 1935 року в селі Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області.
У 1943 році пішла до перший клас, а в 1953 році закінчила Кривоозерську середню школу.
З 1953 по 1955 рік працювала старшою піонервожатою у своїй рідній школі.
У 1957 році закінчила Білгород – Дністровське педагогічне училище.
З 1957 по 1960 роки працювала у Кривоозерському Будинку піонерів художнім керівником.
В 1961 році була призначена вчителем початкових класів Кривоозерської восьмирічної школи.
Феня Гаврилівна в 1965 році переїхала у с.Башуки Кременецького району Тернопільської області. З 1965 по 1972 рік працювала вчителем початкових класів у Башуківській восьмирічній школі.
Пройшли роки… І доля знову повернула її на Миколаївщину, але не до рідної домівки, а на Врадіївщину в Великовесе. Так розпочався трудовий шлях Фені Гаврилівни у Великовеселівській школі. З 1972 по 1996 рік працювала вихователем продовженого дня, а потім учителем початкових класів.
У 1996 році пішла на заслужений відпочинок. За сумлінну працю була нагороджена шістьма грамотами.

Сніжинська Людмила Григорівна народилася 10 вересня 1950 року в селі Великовеселе Врадіївського
району Одеської області.
У 1957 році пішла до першого класу Великовеселівської середньої школи і закінчила у 1967 році.
У 1970 році була призначена вчителем математики Великовеселівської заочної школи.
В 1971 році поступила до Уманського державного педагогічного інституту ім.П.Г.Тичини, а в 1977 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю математика.
26 липня 1977 року було присвоєно кваліфікацію вчителя математики та звання вчителя середньої школи.
Людмила Григорівна «спеціаліст вищої категорії».
39 років свого життя присвятила вчителька навчанню та вихованню підростаючого покоління. Свій багатий педагогічний досвід вона передає своїм вихованцям-вчителям.
Спогади Людмили Григорівни: «За роки, які я працювала в школі, випустила 5 випускних класів як класний керівник. Діти після школи здобули різні професії. Майже всіх теперішніх вчителів нашої школи я навчала математики.
З моїх випускників у нашій школі працює вчителем хімії «спеціаліст вищої категорії» Ліщинська Людмила Миколаївна, вчителем історії та правознавства – «старший вчитель» Коханюк Тетяна Миколаївна, вчителем географії працює «спеціаліст вищої категорії» Московчук Олена Олександрівна, яка закінчила два вузи і має два дипломи. Мій вихованець - заступник начальника міліції м.Первомайська Чендій Станіслав Валентинович. Моя випускниця , Затяжчук Оксана Валеріївна, закінчила нашу школу з золотою медаллю, а Кіровоградський педагогічний інститут з червоним дипломом. В даний час здобуває другу вищу педагогічну освіту.
Дуже радісно і приємно на душі, що не пройшла безслідно праця на освітянській ниві.»





Канюка Іраїда Яківна народилася 5 січня 1926 року в селі Ладиженка Ладиженського району Київської області. Батьки хлібороби.
В 1941 році закінчила 10 класів Ладиженської середньої школи. І в перший день Великої Вітчизняної війни 22 червня 1941 року примусово вивезена окупантами в місто Бреслау (Германія). Працювала у фабрианта Мессера на фабриці електричних лампочок до всіх дрібних приладів. Звільнена в січні 1945 року армією Конєва. Прибула додому в серпні 1945 року.
У 1948 році переїхала у Врадіївку до сестри, де залишилась працювати.
Врадіївський РВНО направляє Іраїду Яківну у Сирівську семирічну школу. Директор школи Носич А.М. пропонує місце вчителя І-ІУ класів. З 1948 по 1950-ті роки вона працює в Сирівській семирічній школи вчителем І-ІІ класів.
У 1950 році Іраїду Яківну посилають на курси підготовки вчителів географії У-УІІ класів. Вчителька пройшла ще й курси вчителів початкових класів. Після закінчення курсів її переводять працювати в Новоандріївську семирічну школу Врадіївського району на посаду вчителя біології, хімії та географії. В Новоандріївській школі Іраїда Яківна пропрацювала з 1950 року по 1952 рік.
В 1951 році вступила до Одеського державного педагогічного інституту іноземних мов, який закінчила в 1959 році.
У 1952 році Іраїду Яківну перевели у Великовеселівську семирічну школу вчителем іноземної мови.
33 роки наполегливої та плідної праці вчительки не пройшли даремно. Вона неодноразово одержувала нагороди.
Іраїду Яківну з любов’ю та великою шаною згадує не одне покоління її вихованців.


Боровик Михайло Іванович народився 1922-го року в селі Врадіївка Одеської області. Батьки хлібороби.
В 1929 році пішов до першого класу Врадіївської семирічної школи, яка в 1937 році стала середньою,а 1940 році закінчив школу.
Після закінчення школи працював на будівництві військового містечка між станцією Балта та містом Котовськ.
Коли розпочалася війна Михайло Іванович повернувся у Врадіївку до рідної сестри. Там були окупанти. «Під час окупації працював в місцевій общині, надзвичайно важких умовах, не раз були биті працівниками общини» - згадує Михайло Іванович.
29 березня 1944 року після звільнення Врадіївки від окупанів Михайло Іванович був мобілізований в діючу Червону армію . Йому довелося визволяти Молдову, Румунію, Чехію, Словаччину, Австрію. За плацдарм на річці Гром, ліва притока Дунаю, був нагороджений орденом «Червоної Зірки». Після Перемоги служив на території Німеччини. Демобілізувався в кінці листопада1948 року.
З 1 лютого 1950 року був направлений у Великовеселівську семирічну школу викладачем математики та фізики. У 1950 році поступив до Одеського державного університету на факультет географії. Закінчив у 1957 році.
У Великовеселівській школі Михайло Іванович пропрацював 30 років.
В 1978 році за вислугою років пішов на відпочинок.
Зараз Михайла Івановича немає серед нас, але він вічно залишився в серцях своїх вихованців як досвідчений педагог, наставник, порадник

Микола Іванович Ястреб народився 1 травня
1924 року в селі Великовеселе Врадіївського району Миколаївської області в сім’ї селянина. Мав 4 сестри і
3 брата.
У 1931 році у віці семи років пішов до першого класу. Нелегка була його доля. У 7 років малий Микола допомагав батькові доглядати колгоспних коней, возив візком воду .
У 1940 році закінчив 9 класів. Працював у колгоспі. 22 червня 1941 року почалась війна. Влітку 1941 року в село ввійшли румуни . Вони створили общини. Довелося працювати в общині й Миколі Івановичу.
У березні 1944 року село було визволене радянськими військами. Микола Іванович був мобілізований в діючу армію. Був рядовим кулеметником. Пройшов війну через Україну, Болгарію, Румунію, Югославію, Прагу, Вєну.
Після закінчення війни демобілізувався у 1947 році і працював у колгоспі на різних роботах.
У 1948 році вступив до Первомайського педучилища. Після закінчення навчання призначили учителем у селі Сирово Врадіївського району. Згодом Миколу Івановича направили вчителювати в Одеську область, с.Новоолександрівку.
У серпні 1956 році повернувся до рідного села, у рідну школу. Викладав воєнне діло та географію. Працюючи навчався в Миколаївському педінституті на історико-філологічному факультеті, закінчив в 1966році. Після закінчення інституту вдень працював у Великовеселівській школі, а ввечері їздив у вечірню школу по селах Макієво, Бобрик і Новоолексіївка.
Пропрацював Микола Іванович у школі 41 рік. Був нагороджений обласними та районними грамотами.
Разом з дружиною виростив чотирьох дітей.
Микола Іванович був надзвичайно турботливою людиною, щирого серця і доброти, назавжди залишиться в серцях односельців





Колибанська (Ястреб) Лідія Онисімовна народилася 5 вересня 1926 році в селі Ново-Павлівка Врадіївського району Миколаївської області в сім’ї службовця.
В 1933 році пішла до першого класу Новопавлівської школи. До війни закінчила 8 класів.
У 1946 році вступила до Первомайського педагогічного училища (заочно). Закінчила училище в 1950 році
Одночасно була направлена вчителем у Великовеселівську школу.
В 1948 році працювала у Сирівській початковій школі.
У 1949 році переїхала у Ново-Олександрівку одеської області, де працювала до 1956 року .
В 1956 році переїхала с.Великовеселе Врадіївського району. Працювала вчителем початкових класів та вихователем продовженого дня до 1981 року. В цьому ж році пішла на заслужений відпочинок . Виховала чотирьох дітей.
Зараз Лідії Онисімовни разом з нами немає, але пам'ять про неї назавжди залишиться в серцях її вихованців.






Калаур Віра Сергіївна народилася 19 січня 1946 року в сім’ї селянина. Закінчила середню школу в селищі Зарічному в 1964 році.
У 1967 році вступила до Київського ордена Леніна державного університету ім. Т.Г.Шевченка,а в 1973 році закінчила названий університет з присвоєною кваліфікацією філолог (викладач української мови та літератури).
Працювала у Зарічинському районі, що на Рівенщині.
В 1974 році Віра Сергіївна приїхала працювати у Великовеселівську загальноосвітню школу. Була призначена учителем української мови та літератури. Одночасно займала посаду заступника директора з виховної роботи. Під її вмілим керівництвом у школі проходили незабутні вечори, зустрічі, концерти,свята…
За сумлінну працю Віру Сергіївну було нагороджено похвальними грамотами та подяками.
Важко і боляче усвідомити, що її нема . Вона прожила життя, в якому була велика доброта, любов, турбота про всіх. Світла пам'ять про неї залишиться на все життя. Всі, хто знав її, ніколи не забуде.
Ви навчали нас крилато,
щоб росли, як журавлі

















Вітання колегам
Дорогі друзі!
Щановні колеги!
З днем учителя вас вітаю,
Здоров’я міцного усім вам бажаю.
Щоб у світі щасливо могли люди жити,
Дітей лиш добру ми повинні учити.
Нам самородки в руки дані!
Так одшліфуймо їхні грані!
І стануть діти самоцвітом
Та засіяють над всім світом.
Тож будьмо мудрими і духом сильними,
А де потрібно – і стожильними.
Шліфуймо словом юні душі,
Щоб діти були духом сильні,
Освічені і не байдужі!
Н. Спотар, учитель початкових класів
Великовеселівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
О.О.Московчук Т.М. Коханюк Н.В.Спотар
учитель
інформатики учитель історії учитель
початкових
класів
Історія
Великовеселівської загальноосвітньої школи
І –ІІІ ступенів
с.Великовеселе -2009
1