Іван Багряний. Символіка роману "Тигролови"

Символіка роману «Тигролови», ідея перемоги добра над злом. Популярність твору в повоєнній Європі. Актуальність для нашого часу

Вступне слово Роман «Тигролови» — це ще одна сторінка історії України, її народу, який перетворювався поступово з вільних козаків на цілі армії каторжників. Прокладали шлях, прокладали нову магістраль, вимощуючи її свою розпукою, гатили собою прірви, баюри і провалля... А тепер ось стояли як на параді. Полтавці... Чернігівці... Херсонці... Кубанці... Нащадки Многогрішного... Каторжники. Минуло понад двісті років. Йшли 30-ті роки XX століття. Кати розстрілювали відродження, яке тільки-но почалося, але переконливо заявило про себе. Україна перетворювалася на концтабір, де випробовувалися різні методи масових репресій. Відбувалося знищення інтелектуальної еліти нації. А далі — геноцид цілого народу. Поряд з такими проблемами Багряний порушує ще одну, найболючішу, — це еміграція за кордон як засіб захисту, як протест зла і сваволі, як засіб слугувати своєму народові, а не стати знищеним.

Роман закінчується перемогою Григорія Многогрішного, котрий переходить кордон з метою знову повернутися, але вже не як в’язень, а як людина з великої літери. Так сталося і в житті самого письменника. Він повернувся, і Батьківщина прийняла його радо, як свого сина, що тяжко карався, несучи хрест по чужих світах за її долю. Ще до виходу свого першого великого прозового твору «Тигролови» І. Багряний був відомий як поет-романтик. У його віршах часто можна знайти образи — символи. У прозових творах він теж використовує символи, які допомагають виразніше окреслити предмет, дати йому характерну оцінку.

Образи-символи Особливу знакову символіку ми бачимо і в романі «Тигролови». Перший розділ роману називається «Дракон». Це потяг, який везе на заслання на Далекий Схід в’язнів. Шістдесят коробок вагонів нагадують шістдесят суглобів. Спереду — велетенська голова-потяг з двома прожекторами, що, мов очі двоокого циклопа, шукають дорогу, ззаду на тендері прожектор — довгий вогняний хвіст. Цей дракон не випустить зі свого зажерливого черева жодну свою жертву. Назвавши потяг драконом, письменник досягає головного — цим образом- символом він показує жорстокість тоталітарної системи, яка створює такі ешелони, що уособлюють приреченість українського народу на винищення.

Образи-символи Символічна назва роману «Тигролови» (спочатку роман мав назву «Звіролови»), яка точніше характеризувала весь твір і авторську ідею. Тигролови — це ті, що заганяють людину, як звіра, у клітку і перевозять туди, де, як їм здається, вони будуть у безпеці. Звір у клітці може рикати, скреготіти зубами, але він не зможе дістати свої мучителів. Особливо страшно, коли люди полюють одне на одного, забуваючи про жалість, доброту, порядність. Символічність відчувається і в прізвищах героїв твору. Свого головного героя Іван Багряний назвав Многогрішним не за якісь свої гріхи. «Гріх» його був один — дуже любив свою рідну землю, свою Україну. Прізвище Многогрішний мав славний предок Григорія — гетьман України Дем’ян Многогрішний. Через багато років далекий нащадок повторив його долю. Родина Сірків теж мала своє давнє коріння серед запорожців, які воювали, захищали Україну від ворогів, плавали за моря в далекі країни. Отже, Многогрішний, Сірки — це прізвища, що характеризують своїх носіїв і символізують незнищенність української нації. Та найголовніша риса Многогрішного — це потяг до волі, уміння за найстрашніших обставин зберегти в собі людину, яка здатна перемогти зло. Цей герой став символом любові до України й нескореності людського духу.

Образи-символи «Експрес» Владивосток — Москва. (Це був не просто потяг, а ціла республіка на колесах. Вагон говорив усіма діалектами української мови. Це була Україна «без стерна і без вітрил», що зірвалася з місця і поїхала по «стройках комунізму» в усі кінці СРСР. Пасажирів цього потягу ніхто насильно не відправляв на Далекий Схід. Вони з власної волі покинули домівки. І ось зараз у цих вагонах говорять, шумлять, зриваються на спів українці з усіх областей. «Уся його Вітчизна ось так — на колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді... розпачі!., голодна!., беззахисна!., безперспективна!..»)

Боротьба добра зі злом Боротьба добра і зла — це вічна проблема в літературі. Цю проблему Іван Багряний розкрив через протистояння героїв твору, у цих образах автор уособив ці два поняття. Так, головний герой роману Григорій Многогрішний представляє світ добра, якому протистоїть майор Медвин, який уособлює зло. Розкриваючи в романі ці проблеми, письменник зумів передати протиріччя свого часу — світ добра в його творі представив той, кого названо злочинцем і ворогом народу, а світ зла — ті, хто має чинити правосуддя, служити в ім’я добра і правди. Недаремно твір «Тигролови» мав надзвичайний успіх у західному світі. Звісно, увагу читача-українця насамперед привертає правдиве зображення недолі рідного народу, опис екзотичних країв та пригод героїв, викликає симпатію головний герой як носій національної ідеї. Мабуть, молодь завжди захоплюється сильною особистістю. Саме таким і є Григорій Многогрішний. Отже, напевно.

Боротьба добра зі злом Відомі своїм практицизмом європейці купували книжку дітям і знали, що життя сповнене труднощів та випробувань і треба бути до них готовими. Проте популярність роману насамперед пояснюється авторською позицією: вірою в Людину, у її спроможність не відступати ні на крок від свого вибору й загальнолюдських моральних норм, знаходити гідний вихід з найскрутніших обставин. Хоча роман має конкретні часові рамки, він порушує чимало актуальних проблем, які відносяться до вічних: добра і зла; життя і смерті; справедливості і кари; морального вибору й цілеспрямованості; волі до життя; стосунків людини й природи; родинних взаємин і вірності віковим традиціям предків; кохання.

«Добро і зло в романі «Тигролови»{BDBED569-4797-4 DF1-A0 F4-6 AAB3 CD982 D8}Добро. Зло. Григорій рятує Наталку від смертіМедвин жадає кар’єрного росту і готовий замучити багато безне­винних людей задля цього. Сірки приймають Многогрішного в родину наче рідного. Поїзд — дракон везе тисячі обірва­них, брудних, худих, як скелети, людей. Петро Дядоров не видає Сірків, що прийняли в сім’ю каторжника. Медвин іде на Далекий Схід не по екзотику. Він іде на по­лювання, полювання на людину — Григорія Многогрішного. Григорій вдячний дружній родині Сірків за врятування йому життя. Поважає їхні традиції та обряди, допомагає в усьому. Грізний суддя та володар душ людських, плюгавий злодюжка боягуз Медвин став і тіпався перед Григорієм перед смертю. Сірки цінують рослинний і тва­ринний світ. Не забувають Україну та зберігають народні традиції, шанують Божі закони 

Заключне слово Людина сильна духом, завжди викликає пошану, у які б часи вона не жила. І саме Григорій Многогрішний стає живою ланкою, що поєднує минуле і майбутнє. Сучасні юнаки й дівчата так само, як і головний герой знають, що тоталітарне суспільство не має майбутнього, бо воно зневажає почуття власної гідності. Тож бережімо свою душу, свою мову, своє майбутнє, бо ми є нація, ми є народ, що має свою Батьківщину і повинні творити життя на землі, яке заповідав нам Господь.

Домашнє завдання. Опрацюйте матеріал презентації. Продовжуйте читати роман - http://surl.li/eojfo - повністю, http://surl.li/eojfr (скорочено), аудіокнига - https://youtu.be/ub. KCf412q. Fc. Виконайте тестові завдання письмово в зошиті.