Канадський Арктичний архіпелаг – один із найбільших архіпелагів на земній кулі.

Канадський Арктичний архіпелаг – один із найбільших архіпелагів на земній кулі.

Канадська арктична острівна країна, на відміну від Гренландської країни, складається не з одного, а з великої кількості великих і малих островів, що разом складають Канадський Арктичний архіпелаг – один із найбільших архіпелагів на земній кулі. Загальна площа його островів перевищує 1,3 млн. км2. До архіпелагу входять великі острови Банкс, Баффінова Земля, Вікторія, Девон, Елсмір і безліч дрібних островів. Його найбільший острів – Баффінова Земля за розмірами (512 тис. км2) більше острова Суматра і лише трохи уступає острову Мадагаскар. Площа двох інших найбільших островів Вікторії та Елсміра перевищує 200 тис. км2. Усі острови лежать на шельфі і розділені складною системою проток, які майже постійно вкриті важко прохідним полярним льодом. Більша частина островів Канадського Арктичного архіпелагу мають материкове походження і порівняно недавно відокремились від північноамериканського суходолу. Система проток Мак-Клур, Мелвілл, Баррою і Ланкастер, яку називають Північно-Західним проходом, ділить архіпелаг на дві частини – північну і південну.

Південна частина островів (Банкс, Вікторія, Принца Уельського, Сомерсет, Баффінова Земля) і острів Девон у тектонічному відношенні приурочені до Канадського кристалічного щита. Їх поверхня має платоподібний характер і лежить на висотах 1500-2000 м, а береги порізані фіордами і досить круто спускаються до моря. Північна частина архіпелагу (острови Принс-Патрик, Мелвілл, Батерст, Корнуолліс, Аксель-Хейберг, Елсмір) приурочена до плити Північноамериканської платформи, тому в їх рельєфі переважають плоскі морські акумулятивні рівнини з численними мохово-осоковими болотами і термокарстовими озерами, які займають найбільш низькі прибережні ділянки суходолу, і пластові плато з тундровою рослинністю, що займають центральні частини островів. Рівнини і плато мають кам’янисту або глинисту поверхню, розбиті морозною денудацією на полігони і практично позбавлені рослинності. Гористий рельєф мають острови Аксель-Хейберг та Елсмір і східні частини островів Девон і Баффінова Земля. Гори мають каледонське і частково герцинське походження і сягають висоти 2500 м. Значна частина гір вкрита льодовиками і мають типові альпійські риси.

Найбільш характерними рисами країни, крім її острівного характеру, є суворий арктичний клімат і майже постійний льодяний покрив на океані, що омиває його острови. Клімат Канадського Арктичного архіпелагу за суворістю ненабагато уступає клімату Гренландії. Середня температура січня на островах Канадського Арктичного архіпелагу складає – 360 С, а в західній частині архіпелагу, на острові Вікторія, бувають морози до – 530 С. Літо дуже коротке, похмуре, з затяжними мрячними дощами. Середня температура липня не перевищує + 40 С, проте вона є значно вищою порівняно з середньою липневою температурою Гренландії. Протягом літа поверхня ґрунту відтаює лише на кілька сантиметрів і стає топкою. У середині червня зацвітають рослини тундри і з’являється мошкара, яка доставляє мучення людям і тваринам. Річна сума опадів змінюється від 200-300 мм на заході архіпелагу до 500 мм та більше на сході, де циклони приносять теплі і вологі повітряні маси від Ісландського мінімуму. Такі кліматичні умови сприяють зледенінню східної частини архіпелагу. Льодяний покрив на океані робить майже неможливим плавання у водах архіпелагу, проте дає можливість пересуватись від острова до острова на всюдиходах.

Рослинний покрив архіпелагу розріджений і бідний. На архіпелазі знайдено близько 340 видів вищих рослин, тобто менше, ніж навіть у Гренландії. Це пояснюють не стільки суворим кліматом, скільки трансгресіями океану, від якого лише недавно звільнилась більша частина островів. Зімкнений рослинний покрив можна побачити лише у внутрішніх частинах великих південних островів, зокрема Баффінової Землі і Вікторії. В основному це асоціації, у яких головну роль грають лохина, водянка, брусниця, багно, мохи і лишайники. На північ від проток Мак-Клур і Ланкастер панують арктичні пустелі, де домінують накипні лишайники. На поверхні скель, по тріщинах, зустрічаються рідкісні пагони кобрезій, дріад, лапчаток. Дво- і триярусні угрупування тундри поширені головним чином у внутрішніх частинах великих західних островів (Вікторія, Банкса). Найбільш поширеними рослинами у розрідженому рослинному покриві більшої частини архіпелагу, особливо його західної половини, є кобрезія, дріада, перстач і горобинець . Для північних островів характерні арктичні пустельні ландшафти, де ростуть лише мохи і лишайники.

У фауні архіпелагу численні лемінг, полярний заєць, песець і водоплавні ссавці: тюлені, моржі, кити. Із великих хижаків поширені вовк і білий ведмідь. Зрідка зустрічаються північний олень карибу і вівцебик. Із птахів поширені білі куріпки, снігові вівсянки, канадські гуси. Тваринний світ архіпелагу, як і рослинний покрив, загалом мало чим оригінальний. Характерно не стільки різноманіття форм, як велика кількість особин. Особливо це відноситься до островів Вікторія, Мелвіл і деяким іншим. У південній частині розвинений мисливський промисел на песців та північних оленів (карібу). Багато також водоплавних ссавців, у тому числі великі види китоподібних, тюлені, моржі та ін.. Мінеральні ресурси погано досліджені і майже не розробляються. З корисних копалин відомі буре вугілля, лігніти, мідь. Територія архіпелагу вважається перспективною на нафту. Острови рідко заселені. Є лише окремі поселення ескімосів, що займаються полюванням на песця і карибу, а також рибною ловлею і полюванням на морського звіра.

http://surl.li/qhukthttp://surl.li/qhunihttp://surl.li/qhuowhttp://surl.li/qhvbkhttp://surl.li/qhvhhhttp://surl.li/qhvhthttp://surl.li/qhvhthttp://surl.li/qhvjp