Природа і багатство океанів.

Природа і багатство океанів

Блакитна безодня водних просторів нашої планети приховує величезні багатства. Світовий океан, який займає близько 71% поверхні Землі, є найбільшою екосистемою планети та колосальною скарбницею біологічних, мінеральних та енергетичних ресурсів. Він відіграє роль «кухні погоди», формуючи клімат Землі, та забезпечує людство їжею, сировиною й транспортними шляхами

Океанічні течії — це переміщення води в горизонтальному напрямі на великі відстані. Їх часто називають річками в океані, але вони мало схожі на них. У них немає чітких меж (берегів). Вони складаються з окремих потоків, швидкість яких постійно змінюється. Течії переносять тепло, солі, організми, що мешкають в океанах. Теплі течії — ті, в яких вода на кілька градусів тепліша за навколишню. Одна з таких — Ґольфстрім. Довжина її — 3000 м, швидкість — до 10 км/год. Холодні: Лабрадорська, Західних Вітрів (довжина — 30 000 км, швидкість — 3,5 км/год).

Одна з головних причин руху — це вітер. Навіть слабкий вітер утворює на поверхні води хвилі. Кожна хвиля має гребінь і підошву. Відстань між двома сусідніми гребенями — довжина хвилі. Відстань від підошви до гребеня — висота хвилі. Висота вітрових хвиль не перевищує 4 м, рідше — 6-7 м. У морях вони нижчі, ніж у відкритому океані Найвищі хвилі у затоці Фанді, поблизу східних берегів Північної Америки. Середня довжина штормових хвиль — 100 м. Вода у хвилях опускається і піднімається, майже не переміщуючись у горизонтальному напрямі. Швидкість хвиль біля берега зменшується, висота зростає, гребінь нахиляється вперед і перекидається, виникає прибій. В одних місцях морські хвилі руйнують береги, в інших — відкладають продукти руйнування, утворюючи пляжі. Хвилі мають величезну руйнівну силу. На Чорному морі сила удару хвилі досягає 25 т на 1 м2. Не кожна споруда витримає такий натиск.

Але є в морях і океанах інші хвилі. Вони двічі на добу приходять і двічі відходять, причому відбувається це в точно визначений час. Ці хвилі називаються припливними. Коли припливна хвиля приходить у те чи інше море, починається приплив, коли відходить, — буває відплив. На берегах деяких морів ширина припливної смуги сягає понад 10 км. Під час припливу тут можна плавати на човні й ловити рибу. А під час відпливу — збирати черепашки, водорості, морських тварин. Припливи несуть велику кількість енергії — приблизно в три рази більше, ніж усі річки планети. Припливи — явище досить складне. Вони спричинюються в основному притяганням вод океану Місяцем і Сонцем. Час настання припливу його висота не скрізь і не завжди однакова. У відкритому океані висота припливів досягає до 1 м, тому вони не помітні. Високі припливи спостерігаються у вузьких затоках і протоках, у гирлах деяких річок. Існують спеціальні «таблиці припливів», які складено понад 100 років тому. Щоб використовувати енергію припливів, будують припливні електростанції. На Кольському півострові працює ПЕС поблизу Мурманська. Століттями загадкою була причина морських припливів і відпливів. Сьогодні достовірно відомо, що ритмічний рух морських вод викликають сили тяжіння Місяця і Сонця. на берегах океанів і морів будували припливні електростанції (ПЕС). Перша морська ПЕС була побудована у 1913 р. у Англії. Нині ПЕС побудовані і вже років 20-25 успішно працюють у Франції, у Росії, Китаї, Канаді та Японії.

Мінеральні ресурси океану складають розчинені в морській воді речовини, а також розташовані на дні і під дном океану корисні копалини. Зараз на шельфі добувають нафту, газ, вугілля, янтар, сірку, залізну руду, марганець, золото, срібло. Сама океанічна вода — це рідка руда: 3,5% її становлять тверді мінеральні речовини. З морської води видобувають бром, магній, радій, калій, уран, кухонну сіль. Біомаса водоростей океанів і морів також містить велику кількість енергії. У майбутньому для переробки на паливо передбачається використовувати як прибережні водорості, так і фітопланктон. Активніше за інші, людина використовує біологічні багатства Світового океану. До них належать ті види морських організмів, які людина застосовує для задоволення своїх потреб. Безмежні простори Океану від полюсів до екватора і від поверхневих вод до темних глибин – заселені живими істотами. Океан заповнений життям. Його води використовують як середовище існування понад 160 тис. видів тварин. Усі живі організми, що заселяють Океан, залежно від умов їх існування та способу життя умовно поділяють на три великі групи.

Планктон (з грецької – блукаючий) складають мікроскопічні організми, що мешкають у поверхневій товщі води та не спроможні протистояти переміщенню хвиль. Вони є основою харчування для більшості інших мешканців Океану. Нектон (з грецької – плаваючий) об’єднує організми, які опанували товщу води та здатні активно пересуватися на значні відстані. До цієї групи істот належать в основному риби та океанічні звірі (кити, косатки, кашалоти, дельфіни), а також кальмари, морські змії, черепахи. Промислове значення мають близько 200 видів морських риб. З них найбільше виловлюють сім видів: оселедець, тріска, скумбрія, лосось, тунець, камбала та морській окунь. Бентос (з грецької – глибинний) – це рослини і тварини, що мешкають на дні Океану. Об’єктом промислу Серед них є устриці, мідії, краби, омари, морські їжаки та інші. Деякі з них ведуть прикріплений спосіб життя. Це водорості та коралові поліпи.

Екологічні проблеми та охорона океану. Через активну господарську діяльність людини природа океанів перебуває під загрозою: Забруднення водами й сміттям: Щорічно в океан потрапляють мільйони тонн пластику, формуючи гігантські «сміттєві плями». Нафтові катастрофи: Аварії на танкерах та бурових платформах утворюють нафтові плівки, які блокують доступ кисню та світла, спричиняючи масову загибель морських птахів і риби. Хижацький промисел: Надмірний вилов риби та полювання на рідкісних тварин (наприклад, китів) призводять до зникнення цілих видів і порушення природного балансу. “Велика  тихоокеанська  сміттєва пляма”, “Тихоокеанський сміттєворот”, “Північна тихоокеанська спіраль” , “Тихоокеанський сміттєвий острів“, як тільки не називають цей гігантський острів зі сміття, який розростається гігантськими темпами. Про сміттєвий острів говорять уже понад півстоліття, але практично ніяких дій не приймається. Тим часом наноситься незворотня шкода навколишньому середовищу, вимирають види тварин. Велика ймовірність того, що настане момент, коли вже нічого не можна буде виправити .

Забруднення почалося з тих часів, коли винайшли пластик. З одного боку, незамінна річ, яка неймовірно полегшила життя людей. Полегшила до тих пір, поки пластиковий  виріб не викинуть: пластик розкладається понад сто років, і завдяки океанським течіям збивається у величезні острови. Один такий острів розміром більше американського штату Техас плаває між Каліфорнією, Гаваями і Аляскою – мільйони тонн сміття. Острів швидко росте, щодня в океан з усіх материків скидається ~ 2.5 мільйона шматочків пластику й іншого сміття. Повільно розкладаючись, пластик завдає серйозної шкоди навколишньому середовищу. Птахи, риби (та інші мешканці океану) страждають найбільше. Пластикові відходи в Тихому океані є причиною загибелі більше мільйона морських птахів на рік, а також понад 100 тисяч особин морських ссавців. У шлунках мертвих  морських птахів знаходять шприци, запальнички і зубні щітки – всі ці предмети птахи заковтують, приймаючи їх за їжу.

Американський океанолог Чарлз Мур – першовідкривач цієї “великої тихоокеанської сміттєвої плями”, вона ж “круговорот-смітник”, вважає, що в цьому регіоні кружляють близько 100 млн тонн плавучого непотребу. Історія відкриття сміттєвої плями Муром досить цікава.14 років тому молодий яхтсмен Чарльз Мур, син багатого хімічного магната, вирішив після сесії в Каліфорнійському університеті відпочити на Гавайських островах. Заодно Чарльз вирішив випробувати в океані і свою нову яхту. Заради економії часу поплив навпростець. А через кілька днів Чарльз зрозумів, що заплив на смітник.«Протягом тижня всякий раз, коли я виходив на палубу, повз плив якийсь пластиковий непотріб, – писав Мур у своїй книзі “Пластик назавжди” – Я не міг повірити своїм очам: як ми могли засмітити таку величезну акваторію? По цьому смітнику мені довелося плисти день за днем, і кінця їй не було видно … »

Плавання крізь тонни побутових відходів перевернуло життя Мура. Він продав всі свої акції і на виручені гроші заснував екологічну організацію Algalita морських досліджень фонду (AMRF), яка стала займатися дослідженням екологічного стану Тихого океану. Від його доповідей і застережень часто відмахувалися, не беручи всерйоз. Напевно, подібна доля чекала б і нинішню доповідь AMRF, але тут екологам допомогла сама природа – січневі шторми викинули на пляжі островів Кауаї і Ніїхау понад 70 тонн пластикового сміття. Кажуть, син відомого французького океанографа Жака Кусто, що відправився знімати на Гаваї новий фільм, мало не отримав серцевий напад при вигляді цих гір сміття. Втім, пластик зіпсував не тільки життя відпочиваючих, але і призвів до загибелі деяких птахів і морських черепах. Відтоді прізвище Мура не сходить зі сторінок американських ЗМІ. Але загалом і в цілому проблему намагаються «не помічати». Звалище ж не схожа на звичайний острів, по своїй консистенції вона нагадує «суп» – фрагменти пластику плавають у воді на глибині від одного до сотні метрів. Крім того, понад 70 відсотків всього потрапляє сюди пластика опускається в придонні шари, так що ми навіть в точності не уявляємо собі, скільки там може зібратися мотлоху. Оскільки пластик прозорий і залягає прямо під поверхнею води, то з супутника «поліетиленове море» побачити не можна. 

Сміттєвий Острів” швидко зростає приблизно з 1950-х років внаслідок особливостей Північно-Тихоокеанської системи течій, центр якої, куди і потрапляє все сміття, відносно стаціонарне. За оцінками вчених, в цей час маса сміттєвого острова складає понад три з половиною мільйони тонн, а площа – понад мільйон квадратних кілометрів. “Острів” має ряд неофіційних назв: “Великий тихоокеанський сміттєвий острів”, “Східний сміттєвий острів” і ін. Іноді його називають також “сміттєвим айсбергом”. У 2001 році маса пластика перевищувала масу зоопланктону в зоні острова в шість разів. Ця величезна купа плавучого сміття – фактично найбільше звалище планети – тримається на одному місці під впливом підводних течій, які мають завихрення. Смуга “супу” тягнеться від точки приблизно в 500 морських милях від узбережжя Каліфорнії через північну частину Тихого океану повз Гаваї і ледве не досягає віддаленої Японії.

https://h1.nu/1 B7k. Yhttps://h1.nu/1 H2r. Ghttps://h1.nu/1 H2rphttps://h1.nu/1 B7l. Lhttps://h1.nu/1 B7l. Xhttps://h1.nu/1 B7k. Rhttps://h1.nu/1 H2rzhttps://h1.nu/1 H2r. Ohttps://h1.nu/1 H2s9https://h1.nu/1 B7l8https://h1.nu/1 B7m6https://h1.nu/1 H2r7