Карло Гольдоні "Слуга двох панів" (пролог і І дія)

Слуга двох панів

Пролог

Маска 1. Він не просто персонаж із твору

             Й не герой народного фольклору.

Маска 2. Він затійник, веселун, мастак,

             Хоча інколи буває й неборак.

Маска 1. Вірний друг та підданий слуга,

             Для нього репутація є дуже дорога!

Маска 2. Він залишив Бергамо рідне,

             У пошуках роботи і нових пригод.

Маска 1. І у Венеції знайшов не тільки друзів та панів -

             Кохання теж зустріти тут зумів.

Маска 2. О Венеція! Місто кохання,

             Що дарує його без вагання.

Маска 1. Цю історію зрозуміє лиш той,

             Хто хоч раз був кохання герой.

Дія І

Ява І

Сільвіо. Ось вам моя рука і з нею разом віддаю своє серце.

Панталоне(до Кларіче). Ну, ну, соромитися нема чого! Дайте руку й ви – і все тут. Ось тепер ви заручені, а потім ми швидко вас і обвінчаємо.

Кларіче. Так, дорогий мій Сільвіо, ось вам моя рука. Даю слово бути вашою дружиною.

Сільвіо. А я обіцяю бути вашим чоловіком.

Доктор. Чудово! Діло зроблено. Тепер уже не розробиш!

Смеральдіна (в сторону). Ах, як добре! Мені самій так захотілося такого ж.

Панталоне. Будьте свідками заручин моєї доньки Кларіче із сеньйором Сільвіо, гідним сином нашого сеньйора доктора Ломбарді.

Брігелла. Ну звичайно, сеньйоре куме! Я дуже вдячна вам за честь, яку ви проявляєте мені.

Панталоне. Ось бачите, я був сватом на весіллі вашої дочки, а ви тепер будете свідком на весіллі моєї. Ми не любимо розголосу, тому зробимо все без шуму, по-скромному. Закусимо, повеселимося у своїй компанії.  Що скажете, діти, добре так буде?

Сільвіо. Я хочу лише одного – бути поближче до моєї милої нареченої.

Смеральдіна (в сторону). Ще б пак! Це найсмачніша страва!

Доктор. Син мій за блиском не женеться. Він хлопець із добрим серцем. Він дуже любить вашу доньку, і більше йому нічого не треба.

Панталоне. Сказати по правді, саме небо судило нам цей шлюб. Бо ж, якби не вмер в Турині сеньйор Федеріго Распоні, - а, як вам відомо, моя донька була просватана за нього, - то вона б не дісталася моєму дорогому зятю.

Сільвіо. Так, я сміливо можу назвати себе щасливим. Не знаю, чи скаже те саме про себе сеньйора Кларіче.

Кларіче. Ви не справедливі до мене, дорогий Сільвіо. Ви чудово знаєте, як я люблю вас. Тільки підкорившись батьковій волі, вийшла б я заміж за того туринця. Серце моє завжди належало вам.

Доктор. Так, якщо вже щось вирішено на небі, то здійснитися цьому… А як саме вмер сеньйор Федеріго Распоні?

Панталоне. Його, бідолаху, вбили вночі….через сестру….чи….не знаю добре. Удар був такий, що він більше не піднявся.

Брігелла. Це було в Турині?

Панталоне. Так, у Турині.

Брігелла. Нещасний! Мені його шкода.

Панталоне (до Брігелли). Ви ж знали сеньйора Федеріго Распоні?

Брігелла. Так, звичайно. Я прожила в Турині три роки. І сестру його знала. Розумна дівчина, смілива. Вдягалася по-чоловічому, їздила верхи. Він обожнював свою сестру. Хто б міг подумати!

Панталоне. Біда не чекає… Досить про сумне. Хотів вас попросити. Ви ж шанувальниця та знавець кухні. Чи не приготуєте нам дві-три страви на свій смак?

Брігелла. Допоможу, звичайно! У моєму готелі всі задоволені. Ніде так не годують добре, як у мене. Самі побачите: буде щось неймовірне.

Панталоне. Чудово! Щось би таке з юшечкою, щоб можна було б хлібчиком…

Стукіт у двері

Панталоне. Що це? Стукають. Піди поглянь, Смеральдіно, хто там.

Смеральдіна йде.

Кларіче. Сеньйоре батьку, з вашого дозволу….

Панталоне. Зачекайте, підемо разом. Дізнаємося, хто там.

 Смеральдіна повертається.

Смеральдіна. Сеньйоре, там слуга з дорученням від якогось пана. Мені нічого не сказав. Каже, що має передати лише самому хазяїнові.

Панталоне. Нехай заходить. Подивимося, у чому справа.

Смеральдіна. Зараз приведу.(іде)

Кларіче. Я краще піду, тату.

Панталоне. Куди?

Кларіче. Та не знаю. До себе в кімнату.

Панталоне. Е, ні, будьте тут. (до доктора) Не хочеться залишати їх наодинці, заручених.

Доктор. Правильно! Дуже розумно!

Ява ІІ

Труффальдіно. Вітаю, сеньйори!

Панталоне. Хто ви? Що вам потрібно?

Труффальдіно. (до Кларіче) Хто ця прекрасна сеньйора?

Панталоне. Моя донька.

Труффальдіно. Вітаю!

Смеральдіна. І до того ж, наречена.

Труффальдіно (до Кларіче). Дуже приємно. (Смеральдіні) А ви хто?

Смеральдіна. Її служниця, сеньйоре.

Труффальдіно. Вітаю!

Панталоне. Добре, сеньйоре, до біса церемонії! Що вам від мене треба? Хто ви? Хто вас прислав?

Труффальдіно. Тихіше, тихіше, помаленьку. Три запитання водночас не по силі одній людині.

Панталоне. (до доктора). По-моєму, він трохи придуркуватий.

Доктор. А по-моєму, швидше блазень.

Труффальдіно. (до Смеральдіни). А ви наречена?

Смеральдіна. Ах, ні, сеньйоре.

Панталоне. Так, кажіть, хто ви, інакше йдіть звідси!

Труффальдіно. Якщо вам потрібно тільки знати, хто я такий, то я вам швидко скажу: я слуга хазяїна. (до Смеральдіни). Отже, повертаюся до нашої розмови.

Панталоне. А хазяїн ваш-то хто?

Труффальдіно. Він чужинець. Приїхав сюди й хоче вас бачити. (до Смеральдіни). Щодо справ нареченої – поговоримо ще.

Панталоне. Хто ж цей чужинець? Як його звуть?

Труффальдіно. Довга історія. Звуть його сеньйор Федеріго Распоні. (Усі в непорозумінні). Він туринець, кланяється вам, стоїть там, унизу, послав мене спитати, чи можна увійти, і чекає мене з відповіддю. А якщо ви хочете знати, хто я, то я – Труффальдіно з Бергамських низин.

Панталоне. Яке мені діло до вас! Повторіть-но ще раз, хто ваш хазяїн? Боюся, що не розчув.

Труффальдіно. Бідний старий! Глухий, мабуть. Мій хазяїн – сеньйор Федеріго Распоні з Туріна.

Панталоне. Геть звідси! Чи ви здуріли? Сеньйор Федеріго Распоні помер!

Труффальдіно. Помер?

Панталоне. Ну так, помер. І це точно!

Труффальдіно. (в сторону) От дідько! Невже мій хазяїн помер? Але ж я його щойно залишив унизу. Був іще живий. (голосно). Ви це правду кажете, що він помер?

Панталоне. Так!

Доктор. Та точно! Він помер! Ніяких сумнівів!

Труффальдіно. (в сторону). Бідний мій хазяїн. Мабуть, трапився якийсь нещасний випадок. (голосно). З вашого дозволу…(кланяючись, збирається йти)

Панталоне. Вам від мене більше нічого не треба?

Труффальдіно. Якщо він помер, то ні. (в сторону). Піду погляну, чи правда це. (іде)

Панталоне. Як ви думаєте: брехун він чи божевільний?

Доктор. Хто його зна: думаю, і те, і друге.

Брігелла. По-моєму, він швидше придуркуватий.

Смеральдіна. (в сторону) А мені подобається цей чорнявий!

Брігелла. А що ж він приніс таке від сеньйора Федеріго?

Кларіче. Якби він опинився тут, то для мене це була б жахлива новина.

Сільвіо. Якщо він і дійсно живий, то все одно вже запізнився.

Повертається Труффальдіно.

Труффальдіно. Дивуюся вам, сеньйори. Так з бідним чоловіком не роблять. Це не гідно порядних людей! Хіба можна обманювати гостя вашого міста?

Панталоне. Що таке? Що вам зробили?

Труффальдіно. Вздумали обманювати мене, що сеньйор Федеріго Распоні помер!

Панталоне. Ну і що ж?

Труффальдіно. А те, що він живий! Здоровісінький! При розумі і в повному благополуччі! Він бажає вітати вас. Якщо дозволите!

Усі. Синьйор Федеріго?

Труффальдіно. Сеньйор Федеріго.

Усі. Распоні?

Труффальдіно. Распоні.

Усі. З Туріна?

Труффальдіно. З Туріна!

Панталоне. Та я йому зараз (замахується до Труффальдіно)

Доктор. Ні, сеньойре, зачекайте. Нехай той, що зве себе Федеріго Распоні прийде сюди.

Панталоне. Ану зовіть сюди воскреслого покійника!

Труффальдіно. Що він помер і воскрес - можливо.. Не заперечую. Але зараз він живий, і ви його побачите на власні очі! (Смеральдіні) А з вами, дівчино, ми поговоримо окремо.(Іде.)

Кларіче. Сільвіо, я вся тремчу.

Сільвіо. Не хвилюйтеся. Що б не трапилося, ви будете моєю.

Доктор. Зараз дізнаємося правду.

Брігелла. Я вам уже казала, куме, що знала сеньйора Федеріго. От ми зараз і побачимо, чи він це.

Смеральдіна (в сторону) Чорнявенький не схожий ніби на брехуна. Побачимо…. (голосно) З вашого дозволу, сеньйори…(іде)

 

Ява ІІІ

Входить Беатріче, переодягнена в чоловіка.

Беатріче. Синьйоре Панталоне, та люб’язність, яку ви проявляли у ваших листах до мене, зовсім не відповідає вашому особистому ставленню зараз. Я прислав свого слугу з проханням представити мене, а ви примушуєте чекати на вулиці.

Панталоне. Пробачте…Але хто ви, сеньйоре?

Беатріче. Федеріго Распоні з Туріна, сеньйоре, до ваших послуг!

Брігелла. (в сторону). Що я бачу? Що за жарти? Це ж не сеньйор Федеріго, це його сестра Беатріче. Побачимо, до чого вся ця брехня.

Панталоне. Радий бачити вас живим і здоровим.

Беатріче. Я знаю, вам повідомили, що ніби мене вбито під час поєдинку. Але я був поранений і , тільки-но одужавши, вирішив приїхати у Венецію, як ми з вами раніше й домовлялися.

Панталоне. Не знаю, що й сказати. На вигляд ви ніби порядна людина, але….докази…

Беатріче. Ваші сумніви я розумію. Ось вам докази. Листи від чотирьох кореспондентів, один із них – від директора банку. Ви побачите підписи й переконаєтеся, що я вас не обманюю. (подає Панталоне листи, той читає)

Кларіче. Ах, Сільвіо, ми пропали…

Сільвіо. З життям попрощаюся, але з вами - ні!

Беатріче. (побачивши Брігеллу, в сторону) Ах, Брігелла! Який чорт приніс її сюди?! Вона ж мене, звичайно, впізнала. Що ж це зробити, щоб не видала? (голосно до Брігелли) Сеньйоро, ми ніби як знайомі?

Брігелла. Так, сеньйоре, невже ви не пам’ятаєте Брігеллу Кавікйо?

Беатріче. Так, так, уже пригадую. (Підходить до неї ближче). Що ви робите у Венеції, голубонько? (тихіше) Заради бога, не видавайте мене.

Брігелла. (тихо до Беатріче). Не хвилюйтеся. (до неї ж голосно). Тримаю готель, до ваших послуг.

Беатріче. Чудово! Оскільки я вас знаю, то у вашому готелі й поселюсь. (до всіх) Якщо у вас іще є сумніви, то ось, сеньйора Брігелла добре мене знає й може підтвердити мою особу. (тихо до Брігелли). Отримаєте 10 дублонів.

Брігелла. Це дійсно Федеріго Распоні! (в сторону) За 10 дублонів як не підтвердити!

Панталоне. І листи, і моя кума підтверджують…тоді…прошу вибачення за сумніви.

Кларіче. Нещасна я! Що ж з нами буде?

Сільвіо. Не бійтесь, кажу вам: ви моя, і я зможу вас відстояти.

Беатріче. (вказуючи на Кларіче). Сеньйоре Панталоне, хто ця сеньйора?

Панталоне. Це Кларіче. Моя донька.

Беатріче. Моя майбутня дружина?

Панталоне. Так, синьйоре, вона. Оце я влип…

Беатріче. (до Кларіче) Сеньйоро, моя пошана вам!

Кларіче. (стримано). Покірна слуга ваша…

Беатріче. (до Панталоне). Не дуже гаряче вона мене приймає.

Панталоне. Що поробиш? Сором’язлива від природи.

Беатріче. (вкзуючи на Сільвіо). А цей сеньйор ваш родич?

Панталоне. Так, племінник мій.

Сільвіо. Ні, сеньйоре, я зовсім не племінник. Я наречений сеньйори Кларіче.

Доктор (до Сільвіо). Молодець. Не відступай.

Беатріче. Як? Ви наречений Кларіче? Невже вона не мені обіцяна?

Панталоне. Я зараз усе поясню…

Сільвіо. Невже ви погодитеся взяти в дружини ту, яка вже віддала свою руку іншому?

Беатріче. О..я не такий вже перебірливий! Сподіваюся, сеньйора Кларіче не відмовиться від моєї руки?

Сільвіо. Ось що, сеньйоре! Ви запізнилися! Сеньйора Кларіче повинна бути моєю! Я її вам не уступлю. Хто посміє забрати в мене Кларіче, той змушений буде забрати її в цієї шпаги! (іде)

Доктор. Молодець, синку!

Беатріче. (в сторону). Ні, вмирати такою смертю я не погоджуюсь.

Доктор. Сеньйоре, ви запізнилися. Сеньйора Кларіче вийде заміж за мого сина.

Беатріче. А що скаже сама сеньйора наречена?

Кларіче. Скажу, що ви приїхали мені на горе!(іде)

Панталоне. (хоче бігти за донькою). Ти що ж це говориш?

Беатріче. Стійте, сеньйоре Панталоне, мені її шкода. Не будьте з нею такими строгими. Із часом, сподіваюсь, заслужу повагу сеньйори, а поки що займемося рахунками. Я ж і через це приїхав до Венеції.

Панталоне. З рахунками все гаразд. Гроші в мене є. Розрахуємося, як вам зручно.

Беатріче. Мені зручніше буде потім, а поки що хочу піти з сеньйорою Брігеллою й замуся деякими дрібницями. Вона добре знає місто – допоможе мені. Був би вдячний, якби ви видали мені невелику суму.

Панталоне. Касира зараз нема. Як тільки він з’явиться – одразу пришлю до вас. Ви ж зупинитеся в моєї куми?

Беатріче. Так. Зараз іду ж до неї.

Панталоне. Чудово! А не бажаєте пообідати в мене?

Беатріче. Дякую, але іншим разом із превеликим задоволенням.

Панталоне. Тоді будемо вас чекати.

Усі йдуть.

Ява ІV

Брігелла з Беатріче

Брігелла. Чи можна дізнатися, сеньйоро Беатріче…

Беатріче. Тихіше, заради бога! Не видавайте мене. Бідний брат мій помер, убитий в сутичці. Підозри всі впали на Флоріндо Аретузі. Ви ж пам’ятаєте, звичайно, що Флоріндо покохав мене, а мій брат ні за що не хотів, щоб я відповідала взаємністю. Я не знаю, як у них виникла сутичка, але брат мій загинув, а Флоріндо, боячись судового переслідування, зник і навіть не встиг зі мною попрощатися. Бачить бог, яке горе спричинила мені смерть бідного мого брата і як я його оплакувала. Але ж Федеріго не воскресити вже і до того ж я втратила Флоріндо. Знаючи, що він утік у Вінецію, я вирішила теж приїхати сюди, передягнувшись у свого брата. І ось я тут в надії побачити коханого. Ці листи і ваше підтвердження переконали сеньйора Панталоне, що я Федеріго. Ми з ним підіб’ємо рахунки, я отримаю гроші й зможу допомогти моєму Флоріндо, якщо потрібно буде. Бачите, до чого приводить кохання! Допоможіть, підіграйте. Я вам віддячу.

Брігелла. Усе добре, але я не хотіла б, щоб сеньйор Панталоне залишився в дурнях.

Беатріче. Чому в дурнях? Невже я не маю права на спадок мого брата?

Брігелла. Воно-то так, але чому ви не хочете відкритися?

Беатріче. Якщо я відкриюся, то Панталоне захоче стати моїм опікуном, і я не буду вільною. Потерпіть, будь ласка, гра моя продовжиться недовго. Доки щось не проясниться.

Брігелла. Гаразд, я підтримаю вас.

Беатріче. Ходімо у ваш готель.

Брігелла. А де ваш слуга?

Беатріче. Він сказав, що буде чекати мене на вулиці.

Брігелла. Де ви знайшли таке опудало? Він і слова сказати толком не може.

Беатріче. Найняла його в путі. Він інколи здається придуркуватим, але насправді – не такий. А щодо вірності – сумнівів нема.

Брігелла. Вірність – найважливіше! Ходімо, я поселю вас. От що тільки не робить кохання з людьми!

Беатріче. Через кохання бувають речі й гірші! (ідуть)

Ява V

Труффальдіно. Набридло мені чекати, не можу більше! З моїм хазяїном багато не наїси. На міському годиннику вже полудень, а в моєму животі полудень пробило ще дві години тому. Ось готель. Піти глянути, чи нема щось там попоїсти. А якщо хазяїн буде мене шукати? Тай нехай! Сам винен. Треба совість мати. Піду. Але я ж забув одну маленьку перешкоду: у бідного Труффальдіно нема ні гроша.

Виходить носій з Флоріндо.

Носій. Кажу ж вам: не можу я більше. Така важка ваша скриня. Того й гляди – роздавить.

Флорідо. Так ось же напис: чи то шинок, чи то готель. Що ти й чотирьох кроків не можеш зробити?

Носій. Допоможіть, зараз скриню кину.

Флоріндо. Я ж казав, що ти не донесеш. Ти занадто слабкий. Зовсім дохляк. (поправляє скриню на його плечах).

Труффальдіно. (в сторону, дивлячись на носія). Чи не можна заробити тут десять сольдо? (до Флоріндо). Сеньйоре, чи не можу я вам прислужити?

Флоріндо. Милий чоловіче, допоможіть занести цю скриню  в готель.

Труффальдіно. Миттю! Давайте мені сюди! Ось як це робиться! Іди геть! (узявши скриню на спину, дає копня носієві)

Флоріндо. Молодець!

Труффальдіно. І ваги-то в ній ніякої! (заходить до готелю зі скринею на спині).

Ява VІ

Флоріндо. Ану глянемо, що за готель.

Виходить Труффальдіно

Труффальдіно. Сеньйоре, усе влаштовано.

Флоріндо. А як готель?

Труффальдіно. Чудовий, сеньйоре. Зручні ліжка, гарні дзеркала, кухня прекрасна, а запах від неї – серце радіє! Я вже домовився: приймуть, як короля!

Флоріндо. А ви чим займаєтеся?

Труффальдіно. Я слуга.

Флоріндо. Венеціанець?

Труффальдіно. Ні, не венеціанець, але підданий Венеції. Я з Бергамо. До ваших послуг!

Флоріндо. Ви зараз служите в когось?

Труффальдіно. Зараз? По правді кажучи, ні.

Флоріндо. Хазяїна, значить, у вас нема?

Труффальдіно. Та ось, як бачите, хазяїна зараз нема. (в сторону). Я ж не збрехав: мого хазяїна тут зараз і нема.

Флоріндо. Хочете служити в мене?

Труффальдіно. У вас? Чом би й ні?! (в сторону). Якщо умови кращі, то можна й змінити хазяїна.

Флоріндо. Хоча б на час, поки я у Венеції.

Труффальдіно. Згода. А скільки ви мені платитимете?

Флоріндо. А скільки ви просите?

Труффальдіно. Бачите, мій хазяїн, якого тут нема, платив мені по філіпо в місяць, не враховуючи квартири та харчування.

Флоріндо. Гаразд, я вам платитиму так само.

Труффальдіно. Треба б трохи прибавити.

Флоріндо. Якої ж прибавки ви хотіли б?

Труффальдіно. Та хоча б сольдечко на день.

Флоріндо. Добре. Дам вам і на тютюн.

Труффальдіно. Ну якщо так, то йду до вас на службу.

Флоріндо. Тільки я хотів би мати про вас якісь відомості, рекомендації.

Труффальдіно. Будь ласка. Для цього вам потрібно поїхати в Бергамо, там вам про мене всякий розповість.

Флоріндо. А у Венеції нема нікого хто б вас знав?

Труффальдіно. Я тільки сьогодні вранці приїхав, сеньйоре.

Флоріндо. Ну, добре. Ви мені здаєтеся чесним малим. Візьму вас на випробовування. 

Труффальдіно. Випробовуйте – і побачите!

Флоріндо. Перш з все потрібно дізнатися, чи нема для мене на пошті листів. Ось, візьміть(дає гроші), сходіть на туринську пошту й спитайте, чи нема листів на ім’я Флоріндо Аретузі. Якщо є, візьміть і принесіть мені негайно. Буду вас чекати.

Труффальдіно. А ви поки що замовте обід.

Флоріндо. Так, так, чудово, замовлю. (в сторону) Забавний малий. Він мені подобається. Побачимо, який буде на ділі! (заходить до готелю)