Казка "Секундочка" до заняття з безпеки дорожнього руху

Секундочка.

   У Сергійка сьогодні день народження. Подарунки, веселощі, ігри. Але найціннішими подарунком для Сергійка став подарунок дідуся – блискучий, на ланцюжку, кишеньковий годинник. Даруючи подарунок, дідусь промовив: «Цінуй час! Не стався до нього зверхньо, не марнуй жодної секунди життя. Знай, що іноді, секунда може стати вирішальною!».

   Хлопчик так радів подарунку, але трішки притомився від святкування. Сергійко приліг на диван, любуючись годинником, слухаючи його тікання, грався блискучим ланцюжком. Хлопчик розмірковував вголос: «Секунда? Важлива? Якась дурниця! Що вона вирішує?». 

Годинник, раптом, впав на підлогу. І на циферблаті з’явилася мила дівчинка, розміром з горішок.

• Хто ти? – перелякано запитав хлопчик.
• Я – Секундочка, і живу в цьому годинику. Мене обурили твої слова, і я не витримала такої зверхності! – сказала дівчинка.
• Ти? Мене будеш вчити? Така мала і кумедна! – захизувався Сергій.
• Хоч мала, але безцінна! Іноді, мене можна втратити і після цього вже не можливо щось змінити! Але це буває тільки тоді, коли до всього ставитися нерозумно та необачно!
• Я – нічого не розумію! Що в тобі такого? Чому ти мене повчаєш? Ти мені що вчителька чи мама? – обурювався хлопчик та ходив нервово по кімнаті.
• Я ж хочу тобі, і всім людям добра! Не гнівайся, послухай мою пораду! – продовжувала Секундочка.

Сергійко трохи заспокоївся, дивлячись у вікно. І вже хотів слухати свою нову знайому... Але побачив у вікні щось тривожне, і голосно крикнув: «Секундочка, рятуй!».

Він побачив у вікно, що маленькі діти гралися м’ячем. А поруч була дорога, де проїжджали автомобілі, автобуси. Все було б чудово, але ж біля дороги гратися не можна! А діти весело гралися, і м’яч – покотився на дорогу.  Діти - стрімголов побігли на дорогу, ловити цінний м’яч. І ще секунда...і автомобіль летить на дітей. Водій не очікував, що на проїзджій частині можуть з’явитися діти! Ще секунда...і він не встигне загальмувати! Буде біда!

• Рятуй, люба Секундочка, буде біда! То ж нерозумна малеча! Допоможи! – в увесь голос кричав Сергійко.
•  Мені не можна зупиняти час! Не можна! Бо в житті треба вчитися, мислити, думати про наслідки свої дій! На диво надіятися не можна! Лише на себе! – говорила суворо Секундочка.
• Будь ласка, бо буде пізно! Ця малеча, певно не знає правил, не знає як поводитися біля дороги і на дорозі! В мій день народження, прошу, подаруй диво цим діткам! – продовжував Сергій.
• Добре, добре, допоможу. Але лише один раз і тільки зараз! Зупиняю час на декілька секунд! Щоб водій встиг загальмувати! Щоб діти встигли покинути проїзджу частину! – впевнено говорила дівчинка.
• Ура! Ура! Ти їх врятувала! Дякую тобі, пробач, що не цінував тебе...  – бурмотів хлопчик, і здригнувся від звуку падаючого годинника...

Виявилося, що хлопчик задрімав, граючись подарунком. А прокинувся він, бо з рук випустив годинник. Сергійко зрозумів, що йому наснилася і Секундочка, і необачні діти... А ще він зрозумів, що дуже важливо не витрачати час дарма, треба бути уважним, обачним! Особливо на дорозі!