Казка "Коза - дереза"

Тема: Казка «Коза-дереза».

Мета. Вчити дітей інсценувати казку, правильно в діалозі передавати мову дійових осіб, близько до тексту; закріпити і поглибити знання дітей про українські народні казки, які вони знають; навчити за ознаками, подаваними в загадках, відгадувати персонажі казок; розвивати і збагачувати словниковий запас, діалогічне мовлення, вміння передавати емоції, міміку, жести певного образу; виховувати вміння уважно слухати казки, бажання брати участь у драматизації та проявляти інтерес й любов до українських народних казок.

Матеріал: ілюстрації до української народної казки “Коза-дереза”.

Хід заняття

Вихователь. Діти, сьогодні ми з вами потрапимо в казкову країну, в чарівний ліс, де зустрінемось з казкою. Давайте ми разом скажемо ось такі слова:

Ми в чарівний ліс підем,

 Казку в лісі ми знайдем.

 Кругом себе повернись,

 Казко, де ти? Нам з’явись!

Вихователь. Ось ми і в лісі. Сядемо відпочинемо і послухаємо казку

Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!

От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.

На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!

От дід і того сина прогнав.

На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!

От дід прогнав і бабу.

На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!

От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку, — вона туди вбігла та й заховалась на печі.

От прибігає зайчик, коли чує — хтось є в хатці. Зайчик і питається:

— А хто, хто в моїй хатці?

А коза сидить на печі та й каже:

— Я, коза-дереза,

 За три копи куплена,

 Півбока луплена!

 Тупу-тупу ногами,

 Сколю тебе рогами,

 Ніжками затопчу,

 Хвостиком замету, —

 Тут тобі й смерть

.

От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!

А ведмідь:

— От я його вижену! Побіг до хатки:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

—

Я, коза-дереза,

 За три копи куплена,

 Півбока луплена!

 Тупу-тупу ногами,

 Сколю тебе рогами,

 Ніжками затопчу,

 Хвостиком замету, —

 Тут тобі й смерть!

Ведмідь і злякався.

— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:

— А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!

А вовк:

— От я його вижену!

— Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.

— Отже, вижену.

Побіг вовк до хатки та й питається:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,

 За три копи куплена,

 Півбока луплена!

 Тупу-тупу ногами,

 Сколю тебе рогами,

 Ніжками затопчу,

 Хвостиком замету, —

 Тут тобі й смерть!

Вовк і злякався.

— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається :

— А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

А лисичка:

— От я його вижену!

— Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!

— Отже, вижену.

Побігла лисичка до хати та:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,

 За три копи куплена,

 Півбока луплена!

 Тупу-тупу ногами,

 Сколю тебе рогами,

 Ніжками затопчу,

 Хвостиком замету, —

 Тут тобі й смерть!

От лисичка теж злякалась.

— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

А рак:

— От я його вижену!

— Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!

— Отже, вижену!

От поліз рак у хатку та й питається:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,

 За три копи куплена,

 Півбока луплена!

 Тупу-тупу ногами,

 Сколю тебе рогами,

 Ніжками затопчу,

 Хвостиком замету, —

 Тут тобі й смерть!

А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:

— А я, рак-неборак,

 Як ущипну, — буде знак!

Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує. Та й став жити в своїй хатці.

Бесіда за змістом казки «Коза-дереза».

1. Якими словами починається казка?
2. Кого купили дід з бабою на ярмарку?
3. Що дід запитував козу коли вона приходила з пасовища?
4. Що відповідала коза?
5. Що трапилося з козою? (Втекла в ліс).
6. В чию хатку заховалась коза?
7. Що запитав зайчик, коли почув, що в його хатинці хтось поселився?
8. Що відповідала коза?
9. Хто хотів допомогти зайчику?
10. Кому вдалося вигнати козу з зайчикової хатинки?

Фузкультхвилинка.

Стрілись в лісі всі звірята

 І давай все розглядати

 Трава низенька-низенька,

 Дерева високі-високі.

 Вітер дерева колише-гойдає

 То вгору, то назад, то вниз нахиляє.

 А по доріжці зайчик скака:

 Мабуть, це друзів своїх він шука.

 І тихесенько звірята усілись.

Вихователь. Хочете відчути себе героями казки? (Інсценізація казки «Коза-дереза»).

Вихователь.

1. Яку казку ми читали?
2. Сподобалася вам казка?
3. Що вам найбільше запам’яталося?
4. Що ви порадили б козі? Зайчику?