Казка про доброчесність.

Казка про доброчесність

Автор: Світлана Бігун

(Вистава для лялькового театру)

Закликач: Розкажу вам, діти, казку

                  Ця казка правдива

                  Про чесноти українців:

                  Доброчесність – диво.

                  Що таке це диво, діти?

                  І з чим його їсти?

                  Коли хочете – дивіться

                  Лиш треба зручно сісти.

Українка: Добрий день, малята:

                   Хлопчики й дівчата!

                      Ця подія трапилася в лісовій школі. Якось ведмідь Михайло Бурмилович,   

                    провівши урок лісознавства, задав домащнє завдання:

Ведмідь: Напишіть – но три речення про старовинний ліс. Коли з’явилися ліси і перші        

                його мешканці. До побачення!

Зайчик: Ого, яке важке завдання! Треба подумати, почитати. Піду в лісову бібліотеку.

Лисиця (до Вовка): Дорогенький, Вовчику! Ти пиши. А я завтра у тебе спишу. Дивись,

              гарно напиши. А я піду в село та курочку тобі принесу.

Вовк: Добре, добре, дорогенька. Я напишу. ( роздумує) Як же мені написати? А курочки

          хочеться… О! Придумав. Я у Зайця спишу. Він у нас відмінник, по бібліотеках

          ходить.

Заєць (за комп’ютером): Ага. Так. Гугл сказав, що ліси… Перші дерева з’явилися на

            землі  400 млн. років назад. А звірі майже на половину раніше, ніж ліси. Ліси

            допомагають звірям і людям. Добре написав!

Вовк: О, Заєць! Добре, що я тебе побачив. Дай списати домашню!

Заєць: То візьми і напиши.

Вовк: Дай сюди зошит! Бігом!

Українка: Списав Вовк і кинув зошит Зайцеві. Прийшла Лисиця.

Вовк: Я тобі, Лиско, теж написав. А де курочка?

Лисиця: Тааа, поки я тебе шукала, вона вирвалася і втекла.

Українка: Настав ранок. Пора іти в школу. І ось урок лісознавства.

Ведмідь: Дайте – но сюди зошити! (читає) А що це таке? Не розумію. У всіх однаково

                написано. Та ще й помилка однакова: 400 мамі років. А, Лиско і Вовчику то ви

                списали у Зайчика?

Українка: Що було робити бідолахам? Зізналися вони Михайлу Бурмиловичу, що

                   списали.  Не праві були Лиска і Вовчик, бо порушили правила академічної 

                   доброчесності.

Вовк: Трудитися треба самим.

Лиска: Не можна давати хабарів.

Вовк: Видавати чиєсь за своє – не правильно.

Лиска: Кожен з нас творча особистість і може сам справитися із завданням.

Зайчик: А ще: говорити треба тільки правду!

Разом: Дотримуйся усіх чеснот і світ стане добрішим і світлішим!