Казка у звуках і барвах. Ернст Гофман - Петро Чайковський "Лускунчик"

Сценарій заходу «Казка у звуках і барвах» «Лускунчик»

 в рамках мистецького проекту «Творимо разом».

21.12.2015 року.

Ведуча Яна Авдєєва.

 Ця казка – чарівна. І не тому, що в ній зла чаклунка і прекрасний принц – вони зустрічаються і в інших казках. І не тому, що тут є Апельсинові струмки та Лимонадні ріки, зеленіють Цукатні ліси і стоять Цукрові міста , а з героями відбуваються усілякі перетворення – і в інших казках багато чудес.

   Незвична ця казка тому,  що вона буде розказана мовою звуків і барв. І розповідати її буде музика і живопис. Так-так, чудова музика,  життєрадісна і сумна, лагідна  і урочиста, розкаже сьогодні дивовижну історію про Лускунчика і Марі.

Створив  цю музику чудовий композитор Петро Чайковський, чия творчість тісно пов’язана з Україною. В Браїлові Жмеринського району Вінницької області Петро Чайковський неодноразово гостював в садибі свого друга та шанувальниці таланту Надії Філаретівни фон Мек

І дія.

Так ось слухайте:

Всі ці дива відбуваються у новорічну ніч. Напередодні Нового року в дім радника медицини Штальбаума з’їжджаються гості.

№ 1.Прикрашання ялинки.

Тим часом зовсім смеркло.

Діти увійшли до кімнати і…застигли на порозі від захвату та здивування.

Посеред вітальні сяяла вогниками красуня – ялинка. Її гілки були  рясно обвішана золотими й срібними яблуками, і на кожній гіллячці, наче пуп'янки й квітки, вабили око обцукровані мигдалеві горіхи, барвисті цукерки та інші ласощі.

А новорічні подарунки! Ах, які, мабуть, дивовижні подарунки розкладають зараз під ялинкою! Як гарно, що є новорічне свято!

Аж ось почулися звуки маршу. Ніхто не міг втриматись від чіткого ритму  - тож Фріц, Марі та їх гості вже крокують навколо ялинки.

№ 2 Марш.

Свято у розпалі. Але раптом веселість спадає, все замовкає - з’явився новий гість – дуже дивна людина в усьому чорному – масці та плащі до п’ят. Саме в цей час почав відрахував  девять вечора годинник…

№ 3 Таємничій гість.

Замовкли діти. Злякалися. Але ось раптом таємничій гість скинув маску:  - Так це ж наш Дросельмейєр! – зраділа Марі. Тут усі впізнали старого друга радника Дросельмейєра – найбільшого фантазера та вигадника.

А він вже дає знак принести подарунки. Що ж він змайстрував на цей раз?    Слуги внесли велику коробку. Рррраз – і з коробки вистрибнув Арлекін.

№.4 Арлекін.

   Аж ось вже й нові подарунки – Олов’яний солдатик та гарненька лялька. Солдатик наче запрошує красуню –  ляльку на вальс:

№ 5. Вальс олов’яного солдатика та ляльки.

Марі та її брат були у захваті від нових іграшок. Дросельмеєр протягнув Марі ще одну іграшку – прецікавого маленького дерев’яного чоловічка, що стояв тихо й скромно, немов спокійно чекав, коли надійде його черга. На його на диво добродушному обличчі ласкою і привітністю світилися ясно-зелені очі. Мила усмішка цвіла на його червоних устах.

• Як же його звати і що він вміє робити? – запитала Марі у Дросельмейєра.
•  Його імя – Лускунчик, а його робота – лускати тверді горіхи.

Марі поклала йому в рот горіха, і чоловічок –лусь,  і розлущив його. На стіл упала шкаралупка, а на долоні в дівчинки опинилося маленьке солодке зернятко. Марі аж скрикнула з радощів. Вона миттю взяла Лускунчика на руки й заходилася лускати горіхи.

№6. Лускунчик.

  Тим часом брат Марі Фріц також захотів горіхів, і Лускунчик почав переходити з рук в руки, безперестанку то відкриваючи, то стуляючи рота. Фріц вибирав найбільші і найтвердіші горіхи, аж раптом -лусь! – і Лускунчик зламався!

- Ох, сердешний мій Лускунчику! - зойкнула Марі й забрала його від Фріца.

- Нездара! - сказав Фріц. - Який із нього Лускунчик, коли він не має порядних зубів.

- Ні, ні, - заплакала Марі,  -Глянь, як він жалібно дивиться на мене й показує мені свій покалічений ротик! Бідолашний мій Лускунчику!

Так Марі тримала його на руках, заколисуючи, як малу дитину

№ 7. Колискова

А між тим свято тривало. Дивлячись на веселощі дітей, дорослі і собі заходилися танцювати неквапливий та поважний танець Гросфатер.

№ 8.Танець Гросфатер.

  Святковий вечір закінчився. Гості роз’їхались.  Дітям теж час спати. 

  Але заснути  Марі не змогла, їй захотілось провідати хворого Лускунчика. Тихо пробравшись до зали , загадково освітленої місячним сяйвом, Марі із здивуванням помітила, що ялинка почала  рости, а ляльки і іграшки ожили.

 Раптом з усіх боків почувся писк, вереск, шипіння – то  з усіх щілин почали  виповзати миші, і так багато – ціле Мишаче військо.

№ 9. Миші.

Грізною сірою лавою зле мишаче військо рушило  прямо на іграшки. Тоді хоробрий Лускунчик скликає олов’яних солдатиків та гусар:

Прокидайтесь,

Прокидайтесь,

На бій збирайтесь!

Швидше, не гайтесь,

Прокидайтесь,

На бій збирайтесь!

і накидається на мишаче військо. Починається бійка. 

№ 10 Бійка.

Ах, як хоробро билася армія Лускунчика! Сам Лускунчик проявляв чудеса сміливості. Але  Мишачий король вводив нові і  нові сили свого сірого війська. Розбита гвардія Лускунчика, відступає кавалерія! А до Лускунчика з переможним писком підбирається САМ Мишачий король! Починається поєдинок Лускунчика і Мишачого короля.

• І тут Марі ніби прокинулась. Вона знімає з ноги туфельку і кидає її к мишачого короля. Лускунчик важко ранить ворога, і мишаче військо  відступає.  (Вона схопила зі стола важкий підсвічник і кинула його у мишачого короля). Разом все пропало. 

І тут сталося диво!... Марі розплющив очі. Хіба це Лускунчик? Прекрасний юнак, Принц, простягнув Марі руку.  Дива торкнулися і Марі, вона вже не дитина – молода дівчина, готова йти за ним куди завгодно. Обоє відправляються в дорогу.

№ 11 Марі та Принц.

Щезли стіни вітальні. Марі та Принц опинилися в зачарованому, засніженому лісі. Налетіла завірюха, і закрутилися у її вальсі м’які і  легкі сніжинки.

№ 12. Вальс сніжинок.

ІІ дія.

 -  Вперед! Вперед! В столицю! Я хочу познайомити тебе, Марі, з усіма мешканцями країни!

Залишився позаду ліс. Не видно більше снігу. Течуть  Апельсинові струмки та Лимонадні ріки, зеленіють Цукатні ліси. А попереду вже місто виблискує райдужними барвами своїх брам, палаців, Цукрових будиночків, фонтанів та квітів

 Це була країна Принца – Конфетюренбург – чарівна країна солодощів, де їх зустрічали ошатно вбрані кавалери й дами, офіцери й солдати, проповідники, пастухи, блазні –всі, хто тільки є на білому світі Всі вони хотіли сподобатись Марі, подякувати їй і хоч чимось здивувати….

 Застукали кастаньєти, зацокали підбори, закружляли у танці прекрасні іспанки…

№ 13. Іспанський танець.

Потім зазвучала ніжна східна мелодія, некваплива та плавна, задумлива і тужлива,  немов дихання спекотних арабських пустель.

№ 14. Арабський танець «Кава».

Зовсім інше враження справляє наступний танець – він весели

й, живий, навіть комічний.

№15. Китайський танець «Чай».

Давно вже просився танцювати невгамовний Петрушка. Нарешті настала і його черга: тупнув ніжкою та завзято пустився у  веселий танець.

№16.Тріпак..

А потім витончено і граціозно танцювали  порцелянові Пастухи і Пастушки.

№ 17. Танець Пастухів та Пастушок

І раптом увесь зал заповнили квіти  - левкої, рози, нарциси, гіацинти. Вони кружляють навколо Принца та Марі, даруючи їм свою красу та аромат.

№ 18. Вальс квітів.

Аж ось і королева Конфетюренбургу, Фея Драже, господиня цукрового палацу, загадкова і прекрасна. Її  мелодія звучить прозоро – сріблясто, крихко і ніжно, передаючи звуки переливів фонтанів та блиск різнокольорових льодяників.

№ 18. Танець Феї Драже.

Яка щаслива Марі. Увесь цей бал, і квіти, і музика – все для неї. А найголовніше – що поруч Лускунчик.

Ось він запрошує Марі на танець. Ніжні та ласкаві звуки музики огортають Принца та Марі, і , здається, відносять їх все далі і далі і від міста, і від палацу, і від гостей. Тільки вони удвох – Марі та Принц. А чарівна музика кружляє  ними в танці…

№ 20.Дует Марі Та Принца.

Ось така історія – ніжна і хвилююча про дитинство, юність, перше кохання. Головна тема «Лускунчика» перекликається з темами двох інших балетів П.Чайковського – вона завжди хвилювала композитора. Це тема боротьби проти темних злих сил, що заважають щастю, та перемога добра, людяності, вічної любові.

 Вперше музика «Лускунчика» прозвучала у Петербурзі 7 березня 1892 року у вигляді сюїти, а через півроку відбулася і прем’єра балету на сцені Маріїнського Петербурзького театру.

Це мудра та поетична казка – роздум про кохання, про життя з її рад остями та переживаннями, продовжує  дивувати і радувати і дітей, і дорослих.