Казкатерапія. Формування морально-духовних цінностей в роботі з дітьми ООП

В одному селі на Україні жила-була бабуся на ім’я Наталка. У неї було велике хазяйство та город. Кого тільки не було у бабусі: і кури, і гуси, качки, індюки, корови, кози, вівці, свині, коти, собаки і навіть миші. Та чого тільки не росло на її городі: безліч овочей, фруктів, ягід, квітів, виноградників, гарбузових культур.

Ось одного разу у свинарнику народилися маленькі поросята. Вони були малі та ще жодного разу не виходили зі свинарника надвір. Поросята дуже полюбляли бавитися у багнюці, пити молоко, їсти гарбузову кашу, якою їх частувала бабуся Наталка і, спати. Найбільш улюбленим частуванням для них були помідори. Вони наче гамбургери для нас, найсмачніші ласощі для поросят. Але бабуся годувала помідорами своїх свиней тільки на свята.

У недільний день тато Свин та мама Пепа вийшли в двір свинарника погрітися на сонечку. Їх синочок, маленький хрюшка на ім’я Кірюшка, тайком вибіг за ними, щоб подивитися, куди ходять його батьки щоранку. Та, відволікшись, подивився у лівий бік, де саме був город бабусі, на якому росло безліч помідорів. Побачивши це, у нього мало не стався серцевий напад від великої кількості здоровенних, гарних, червоних, соковитих помідорів. Не розуміючи нічого? Кірюша щомиті рванув на город. Пробігаючи, кусав кожен цей овоч, що траплявся йому на дорозі.

-         Один, два, три….., десять, …, двадцять, я вже більше не можу! – ледь промовив Кірюша.

-         Мабуть мені все це сниться… ні, не сниться. Я відчуваю, що скоро лусну! Це – помідорний рай!!! Але, як мені потрапити додому? – Захрюкав малий.

-         Хрю – хрю!

-         Що таке? Що за кіпіш? – Схвильовано замуркав косоокий кіт Хромий.

-         Я заблукав, не знаю де мій дім!

-         Ти хто такий, рожевий?! – Спитав у Кірюші кіт.

-         Я не знаю. – Відповіло порося.

-         Без паніки! – Заспокоїв його Хромий. У мене є дружбан полісмен цього двору, він нам допоможе!

І вони відправились до пса на ім’я Рекс.

-         Рексе, друже! Хорош валятися без діла, допоможи цьому рожевому, помідорному створінню знайти своїх батьків та дім!

-         Що? Хто це? – Залаяв Рекс.

-         А Бог його знає, він заблукав.

-         Нічого боятися! Рекс знайде твій дім вмить! – Самовіддано прогавкав пес.

-         За мною! Вперед!

І вже хрюшка Кірюшка, косоокий кіть Хромий та полісмен пес Рекс відправились на пошуки домівки малого порося.

Привів їх Рекс у курятник і каже:

-         Петя, Петя, виходь! А ну скажи нам, кукаріку, це твій рожевий малий?

Виходе з курятника півень Петя.

-         Рекс, ти чого мені сон перебиваєш? Я не знаю цього рожевого пухляка! Йди до Фердернара, може він їх знає.

Повибігали кури-квочки, малі циплята і всі разом відправилися до коровника, де жив бик Фердернар.

-         Му, му….! – Почав вигукувати Петя.

-         Що сталося? – Розкачуючись вимовив бик Феррдернар.

-         Чуєш, рогатий, а це твій рожевий малий?

-         Му…- відповів бичок – який він мій, у нього ж ріг немає, я не знаю хто це!!!

Від розпачу хрюшка Кірюшка почав плакати і скрізь сльози хрюкати…

Корова Зірочка та її телята вибігли подивитися, кого ж привів полісмен Рекс разом із півнем Петєю, косооким котом Хромом та її подружкою квочкою Рябою.

-         Друзі, він хрюкає!! Та це ж мале порося!! Його треба відвести до папи Свина та мами Пепи. Мабудь, вони вже місця собі не знаходять, де ж дівся їх хрюшка Кірюшка!! – Вигукнула корова Зірочка.

Кіт Хромий, пес Рекс, півень Петя та усе його сімейство курей та циплят, бик Фердернар, корова Зірочка з телятами повели маленького хрюшку Кірюшку додому у свинарник.

 Тато Свин та мама Пепа були дуже вдячні сусідам, що допомогли знайти їхнього бешкетника.

А хрюшка Кірюшка був дуже радий повернутися додому, а найбільш він радів тому, що знайшов нових друзів!!!!!

Кінець!!!!