Казкова абетка-ейдетка

Я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Департамент освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації

Відділ освіти, молоді і спорту ВК Полонської міської ради

об’єднаної територіальної громади

Полонська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4

 

 

 

 

 

 

Казкова абетка-ейдетка

 

 

 

Автор:

Пархоменко Людмила Василівна, вчитель початкових класів

Полонської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4

Резензент:

Бучинська Т.І.,  директор Полонської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4.

 

 

 

 

 

 

Полонне - 2019

Автор: Пархоменко Л.В., вчитель початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, м. Полонного Хмельницької області.

Рецензент: Бучинська Т.І., директор Полонської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4

 

 

 

В посібнику «Казкова абетка-ейдетка» представлені казки про всі буква алфавіту. Кожна казка супроводжується буквообразом, словообразом або асоціативним малюнком відповідної букви, що забезпечить доступне вивчення букв дітьми з ООП.

Посібник адресований вчителям початкових класів, асистентам вчителя, батькам, вчителям-логопедам.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано до друку і схвалено  на засіданні педагогічної ради  Полонської ЗОШ I-III ст. №4

(Протокол № __ від __  __ 2020р.)

 

Зміст

Акула……………………………………………………………………………………………………………………6

Бориско та баранчик Буранчик…………………………………………………………………………..8

Вишеньки…………………………………………………………………………………………………………….10

Друзі…………………………………………………………………………………………………………………....12

Галинка і Гудзичок……………………………………………………………………………………………..14

Дубочок і Дятел………………………………………………………………………………………………….16

Едуард та електричка………………………………………………………………………………..……….18

Єнотик…………………………………………………………………………………………………………………20

Лісова школа……………………………………………………………………………………………………….22

Змія і Зайчик………………………………………………………………………………………………………..24

Казка про букву и………………………………………………………………………………………………..26

Іриска і Іринка……………………………………………………………………………………………………..28

Їжачок-рятівничок……………………………………………………………………………………………….30

Де взялася буква Й……………………………………………………………………………………………..32

Катруся і Коза………………………………………………………………………………………………………34

Лікар Айболить……………………………………………………………………………………………………36

Телятко………………………………………………………………………………………………………………...38

Рятівниця………………………………………………………………………………………………………………40

Про Оленку та букву О…………………………………………………………………………………………42

Петрик і Півник…………………………………………………………………………………………………….44

Казка про Золоту Рибку……………………………………………………………………………………….46

Сонечко і Соняшник…………………………………………………………………………………………….48

Тигрик…………………………………………………………………………………………………………………..50

Улянка і Вовчик У…………………………………………………………………………………………………52

Фарби……………………………………………………………………………………………………………………54

Хом’ячок і Хома……………………………………………………………………………………………………56

Казка про Цеглину………………………………………………………………………………………………..58

День народження Чарівника……………………………………………………………………………….60

Казка про Снігову Королеву та Північного Оленя……………………………………………….62

Щука……………………………………………………………………………………………………………………..64

Знак М’якшення……………………………………………………………………………………………………66

Смачна юшка………………………………………………………………………………………………………..68

Казка про Яблуньку………………………………………………………………………………………………70

 

 

 

 

 

Аа                                                 Акула

     Жила в океані сім’я акул: тато, мама і синок на ймення Ака.

     Ака був дуже моторним і прудким. Він не завжди слухався своїх батьків. Мама наказувала синочку, щоб він не бешкетував, не пливав занадто швидко, тому що міг заподіяти шкоду своєму здоров’ю. Та Ака не зважав на застереження мами.

     Ось одного разу акулятко бешкетувало на дні океану. Воно поранило свій хвостик об гострий камінь. Ака так несамовито заверещав, що в океані почався шторм. Мама почула плач синочка і зразу ж кинулася на допомогу. Вона забинтувала хвостика, заспокоїла дитятко. Але він не вгавав :

•          А-а-а ! А-а-а ! Боляче !

З тих пір Ака завжди слухав своїх батьків і нарешті вивчив букву А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Яким був Ака?
2. Що сталося з акулятком?
3. Чи змінилася поведінка Аки після пригоди?
4. Яку букву вивчив синок акули?

 

 

Бб                   Бориско та баранчик Буранчик

              Жила в селі Бублинці бабуся Богдана. Був у неї онук Бориско.

      Влітку  Бориско гостював у бабусі в селі. Він любив гратися у саду. Одного літнього ранку, вдосталь награвшись, Бориско вирішив повернутися до будинку. Та на його шляху з’явилася перешкода – баранчик на ймення Буран. Бориско злякався і почав благати :

•          Баранчику – Буранчику, пропусти мене…

А Баранчик у відповідь:

•          Бе-е-е-е ! Бе-е-е-е ! Не пущу ! Ти не знаєш моєї букви !
•          Не правда ! Я знаю твою букву – це буква Бб. Пропусти мене. Не бий мене своїми ріжками.

Пропустив Буранчик Бориска, бо хлопчик вивчив букву «бе».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. У кого гостював Бориско?

2. Хто зустрівся на шляху хлопчика?

3. Чому баранчик не пускав Бориска додому?

4. Чи вивчив хлопчик букву Буранчика? Яка це буква?

 

 

 

Вв                                           Вишеньки

   Жила – була маленька Валюшка. Вона була слухняною,

чуйною, доброю дівчинкою. Валюшка завжди допомагала мамі.                        Одного суботнього ранку мама вирішила зварити варенички з вишеньками. Вона попросила донечку, щоб та нарвала вишеньок. Пішла дівчинка в сад, подивилася на деревце, а вишеньки висіли дуже високо. Що ж робити ? І вона стала просити вишеньку :

•          Вишенько, любе моє деревце, нахили, будь ласка, свої гіллячки. Я нарву ягідок. Я так хочу вареничків.
•          Вишеньки, вишеньки, ідіть до Валюшки в кошичок ! – продовжувала дівчинка.

А деревце сказало :

•          А яка перша буквочка у слові «вишеньки» ?
•          Буква «ве». – відповіла Валя.
•          Молодець ! Розумниця ! На тобі вишеньок !

Ось так отримала Валюшка бажане, адже розумниця знала букву Вв.

 

 

 

 

 

 

 

1. Якою була Валюшка?
2. Що вирішила зробити мама?
3. Чи нарвала вишеньок Валюшка? Як їй це вдалося?

 

 

Гг                                                     Друзі

    Жили на світі троє друзів: восьмирічні Гаврилко та Грицько і шестирічний Гнатик. Старші хлопчики завжди у всьому допомагали молодшому. Восени Гнатик мав іти до школи. Та ось біда – ніяк не міг запам’ятати букву «ге», хоча як йому у цьому не допомагали друзі.

    Одного недільного ранку пішли друзі ловити рибу. Та на березі річки паслися гуси. Що робити хлопчикам ? Птахи оточили хлопчиків і почали шипіти на друзів :

•          Ш…ш…ш… Не пустимо до річки ! Сором ! Сором ! Гнатик не знає нашої букви !
•          Га-га-га ! Га-га-га !

 Закричав Гнатик:

•          Брехня ! Знаю я вашу букву. Це буква «ге» !

 Пропустили гуси хлопчиків до річки. Гнатик же добре запам’ятав букву Гг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Яка біда була у Гнатика? 2. Куди пішли хлопчики?

3. Що трапилося по дорозі? 4. Яку букву запам’ятав Гнатик?

 

         

ґ ґ                                   Галинка та Ґудзичок

   Жив на світі маленький чорненький ґудзичок. Він був дуже одиноким і хотів знайти друзів. А в одному невеличкому селі жила маленька Галинка. Вона була працьовитою дівчинкою. Все Галя вміла робити, а от ґудзиків пришивати не вміла.

  Одного разу йшла Галинка по дорозі і побачила під ногами ґудзичка.

•          Що ти тут робиш ? – запитала дівчинка.
•          Шукаю друзів ! – відповів ґудзик.
•          Будь моїм другом. Можливо, хоч тебе я зумію пришити до плаття своєї ляльки. До цього часу я жодного ґудзичка пришити не змогла.
•          Добре, Галинко, ти зумієш пришити мене. Я допоможу тобі порадами.

    З тих пір Галинка навчилася пришивати ґудзички . Та яке щастя – Галинка вивчила букву «Ґе».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Яким був ґудзичок?                 2. Що не вміла робити Галинка?

3.Кого знайшла дівчинка?          4. Як допоміг ґудзичок Галинці?

 

Дд                                        Дубочок та Дятел

    Жив на світі маленький Дубочок. Та була у нього велика біда. Під його корою поселилися комашки-шкідники, які болюче кусали його. Що ж робити бідному деревцю ?

    Та ось одного разу прилетів до нього Дятлик, сів на його гілля. Познайомився Дятлик з Дубочком. Розповіло деревце пташці про своє горе.

•          Що ж , я стану тобі у пригоді,  – сказав Дятлик – я врятую тебе

від шкідників, знищу їх.

   Всіх шкідників знищив дбайливий санітар лісу – Дятлик. Ожило  деревце, зазеленіло. А ми, дітки, вивчили букву Дд. Тому що слова «дятлик» та «дубок» починаються на букву «де».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Яка біда трапилася у дубочка? 2. Хто допоміг деревцю?Як?  

 

Ее                                    Едуард та електричка

    Жив на світі хлопчик Едуард. Був він звичайним школяриком, але була у Едика погана звичка. Він завжди всюди запізнювався.

   Настали літні канікули.  Едуарда запросила в гості його подруга Елла. Вона проживала в Києві. Едику потрібно було добиратися до столиці електричкою. Та от біда! Хлопчику потрібно встати раненько, щоб не запізнитися на електричку.

   Проснувся вранці школяр…Полежав у ліжку… Повільно склав речі… Приїхав на вокзал…Вирішив купити квиток…

    Ой, лишенько ! Що за халепа ?! В електричі зачинилися двері…

•          Е…е…е!!! Ееееееее! Зупинись ! Еееееее ! – кричав Едик.

Та потяг лише хвіст показав.

   Дітки, завжди робіть всі справи вчасно. Та якби не пригода з Едуардом, то не вивчили б ми букви Ее .

 

 

 

 

 

 

 

1. Яка погана звичка була у Едика?       3. Що сталося на вокзалі?
2. Куди збирався поїхати хлопчик?        4. Яку букву ми вивчили?

 

 

Єє                                            Єнотик

    Жив на світі маленький Єнотик. Він дуже любив подорожувати. Проснувся вранці Єнотик і вирішив піти погуляти квітучим лугом. Він милувався прекрасними краєвидами, нюхав пахучі квіти, бігав за різнобарвними метеликами. І ось халепа… Єнотик впав у глибоку яму. Як вибратися із глибокої пастки ? Біда !

   Тим часом друзі Євгенко та Єва вирішили піти на риболовлю. Вони йшли лугом. Раптом діти почули плач, який долинав десь з-під землі. Вони пішли на пошуки дивних звуків. Нарешті товариші побачили глибоку яму, на дні якої сидів маленький Єнотик.

•          Єнотику, не плач, ми зарадимо твоєму горю. – сказали діти. Євгенко опустив вудочку, і Єнотик вибрався по ній з ями.
•          Дякую за допомогу, – радісно мовила тваринка .
•          Ми назавжди залишимся друзями . Я вам віддячу – наловлю риби…

 З тих пір Євгенко, Єва та Єнотик стали друзями нерозлийвода . А ми, дітки, вивчили букву Єє, адже імена друзів починаються саме з цієї букви.

 

 

 

 

 

 

 

1. Що любив робити Єнотик?        3. Як Єнотик вибрався з ями?
2. Хто знайшов тваринку?               4. Яку букву ми вивчили?

 

  Жж                                         Лісова школа

   Була у лісі прекрасна школа для звірят. Маленькі звірята-першокласники вчили букви. Всі букви вивчили тваринки, а от букву «же» ніяк не могли запам’ятати.

   Одного разу учителька Мудра Сова вирішила на урок запросити Жука-рогача. Зайшов Жук до класу і загудів :

                                Жу-жу-жу! Жу-жу-жу !

                                З усіма я дружу

                                І природу бережу,

                                І у школу я ходжу,

                                Букву «же» вам покажу.

   Звірятка вражено дивилися на Жука-рогача. Він їм дуже сподобався, адже розказав Жук учням багато цікавих історій зі свого життя. Як же не запам’ятати тваринкам цю букву ! Букву Жж запам’ятали  вони назавжди !

 

 

 

 

 

 

 

1. Яку букву не могли вивчити звірята?      3. Що робив жук у класі?
2. Кого до класу запросила Мудра Сова?   4. Яку букву вивчили діти?

 

Зз                                                 Змія та Зайчик

   Жив у лісі маленький Зайчик. Ходив він у перший клас лісової школи. Учителькою там була Мудра Сова. Першокласники вже вивчили всі букви. А маленький Зайчик ніяк не міг вивчити букву «зе». Мудра Сова придумувала різні методи, а звірятко ніяк не могло запам’ятати букву .

    І ось вчителька вирішила запросити до школи тітоньку Змію. Це була її остання надія. Наступного дня до школи завітала Змія. Всі учні лісової школи з повагою та острахом дивилися на гостю.

•          Дорогі звірятка, не бійтеся мене. Я нічого поганого вам не зроблю. – сказала Змія.
•          Зайчику, ти уважно дивися на моє тіло. Я зараз своїм тілом покажу   букву «зе». – продовжила вона. Тітонька Змія вигнула своє тіло у формі букви, а Зайчик зачаровано дивився. Як тут не запам’ятати букву Зз.
•          Я знаю, знаю тепер букву «зе», - закричав радісно Зайчик, - «зе» - це буква і твоя, і моя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Яку букву не міг вивчити Зайчик?
2. Кого вчителька запросила до школи?
3. Що зробила Змія?    4. Яку букву вивчив зайчик?

 

 

Ии                                        Казка про букву и

   Жила в Алфавіті буква и. Вона була сумна, зажурена, плаксива. Букви її запитували: «Що сталося? Чому ти постійно сумуєш, плачеш?» Та буква и мовчала.

   Одного разу розмовляли між собою букви «ес», «ел», «ка». Вони розповідали одна одній веселі та цікаві історії. Букви сміялися, жартували. Та ось до них підійшла буква и. Всі враз замовкли. Буква «ес» запитала:

•          Подружко, нам набридло бачити сум та біль на твоєму обличчі. Зізнайся нарешті, чому ти сумуєш ?

Гірко розплакалась буквочка и і мовила:

•          Як же мені не плакати, адже всі ви починаєте якісь слова: «ес» -

сонце, слива, сніг… «ел» - лелека, ліжко, лялька… «ка» - книга, коло, квітка… а я-я-я… ніяке слово не починаю.

•          Миленька ти наша, – сказала буква «ел» - хоча ти не починаєш

слів, але слова без тебе жити не зможуть. У слові «лисички» - три букви и, у слові «синички» - три букви и, у слові «кринички» - три букви и. Як ми без тебе ? Не сумуй… Не плач… Ти нам потрібна !

   Заспокоїлась буква и, посміхнулася. І з тих пір ніколи не сумувала.

   Ось вона – щаслива буква и.

1. Якою була буква и?
2. Чому буква гірко плакала?
3. Чи можуть слова жити без

     букви и?

4. Чи змогли букви заспокоїти

   букву и?

5. Якою стала буква и?

  

Ii                                          Іринка та Іриска

   Жила на світі весела, моторна, безтурботна дівчинка Іринка. Вона дуже полюбляла солоденькі цукерочки, а особливо «Іриски». Одного разу дівчинка попросила матусю, щоб та відпустила її в магазин по цукерки. Мама відпустила Іринку. Щаслива дівчинка повернулася додому з купкою смачненьких цукерочок. Як же дівчинка ними смакувала… Ой смачно !

    Та раптом мама почула несамовитий крик Іринки і гучний плач. Що сталося ? Ненька побігла до доньки. Дівчинка гірко плакала і тримала в руках біленького маленького зубчика.

•          Що таке, золотко моє? – запитала мама.
•          І…і…і…і…ри…ска ! Зуб… зуб… - ридала Іринка.

І тут матуся зрозуміла, що доня витягнула «Ірискою» молочний зубчик.

•          Не плач, доню. У тебе виросте новий зубчик. – заспокоїла мама Іринку.

Але завдяки цій пригоді Іринка назавжди запам’ятала букву Іі.

 

 

 

 

 

 

1. Якою була Іринка?
2. Що купила дівчинка в магазині?
3. Що сталося, коли Іринка смакувала цукерками?
4. Яку букву вивчила дівчинка?

Її                                        Їжачок-рятівничок

   Вчилися в одній чудовій школі першокласники. Важко їм було вчитися, але цікаво.

   Та ось урок читання… Вчать учні букву Ї. Ніяк не можуть запам’ятати дітки цю букву. Дізнався про їхню проблему лісовий житель Їжачок і вирішив завітати до першокласників.

   «Що за халепа ? Як не можна запам’ятати  мою букву.» - дивувався Їжачок.

   Коли гість з’явилося в класі, всі учні з подивом стали дивитися на нього. Їжачок розказав про своє життя у лісі, а дітки розповіли про своє шкільні справи. Вони весело провели час.  Першокласники навіть віршика склали про Їжачка і назавжди запам’ятали його буквочку – буквочку Ї.

                        Їжа-їжа-їжачок

                        Повно гострих голочок.

                        Їжачок – колючий гість

                        Букву Ї для нас приніс.

                        Дітки дякують тобі

                        І говорять: - Спасибі !

1. Яка проблема була у

першокласників?

2. Хто завітав у школу?
3. Про що йшла розмова в

класі?

4. Якого віршика склали діти?

 

 

 

 

Йй                                   Де взялася буква Й

   Жила на світі буква и. Пішла одного разу вона у ліс на прогулянку. Милувалася буквочка красою лісу, розглядала різьблені дубові листочки, збирала соснові та ялинові шишечки, спостерігала за працьовитими мурашками, слухала співи птахів.

    Та раптом на голову букви и впало гніздо пташечки. А в гнізді вже лежали яєчка, на яких сиділа пташечка. Не можна було чіпати гніздечко, тому що пташка залишила б яєчка і пташенята загинули б.

   Змушена була ходити буква и з шапочкою. Так з’явилася в Алфавіті буква Й.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Куди пішла буква и?
2. Що вона робила в лісі?
3. Яка пригода сталася з буквою?
4. Як з’явилася буква й в алфавіті?

Кк                                              Катруся та Коза

   Жила-була на світі маленька Катруся. Дівчинка дуже любила квіти. Вони з мамою завжди садили квіти і доглядали за ними. У неї навіть була своя невеличка клумбочка. Та ось одного разу до них на подвір’я забрела сусідська Коза. Ходила… Блукала… Винюхувала… Видивлялася… І дуже до вподоби прийшлася їй Катрусина клумбочка. А особливо пахучі квіти, які росли на ній. Вона з’їла їх всі дощенту. Як побачила це Катруся, стала гірко плакати.

•          Як… як… ти могла з’їсти мої квіточки. – ридала дівчинка.

  Довго просила пробачення коза у Катрусі. Катруся пробачила нерозумній тварині її вчинок, насадила нові квіти.

•          А що робити ? Потрібно прощати. Адже і я, і Кізочка, і квіточки починаються на букву «ка».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Що любила Катруся?           3. Чи пробачила дівчинка козі її вчинок?
2. Що зробила коза?                4. Яку букву вивчила Катруся?

Лл                                        Лікар Айболить

    Прийшла сувора зима. Але в лісовій школі продовжувалося навчання. Одного холодного дня прийшов до школи хворий Вовчик. Він кашляв, боліло горло, був нежить.

•          Навіщо ти прийшов до школи? Ти ж хворий ? – запитала Мудра Сова.
•          Я хочу вчитися. – прошепотів захрипшим голосом Вовчик.

Наступного дня до школи прийшло лише чотири учні. Всі похворіли.   Всіх заразив Вовчик-братик.

•          От біда! Що ж робити ?- бідкалася вчителька. – Я негайно викликаю лікаря Айболита. Він полікує моїх учнів.

  Незабаром з’явився в лісовій школі лікар Айболить. Він привіз багато вітамінів, ліків. Зробив профілактику здоровим звіряткам і полікував хворих.

•          Слава і хвала лікарю Айболиту, він полікував нас. – раділи учні.
•          Дякуємо щиро, лікарю ! – дякували батьки.

А через кілька днів здорові звірята з успіхом вивчили букву Лл – букву славетного лікаря.

 

1. Що сталося з Вовчиком?
2. Що сталося з учнями

лісової школи? Чому?

3. Хто з’явився у школі?
4. Що зробив лікар?
5. Яку букву вивчили лісові

звірята?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мм                                                Телятко

   Жило на світі маленьке Телятко. Ніяк не могло воно вивчити букву «ем». Мама турбувалася: « Синку мій, чому ж ти не можеш вивчити цю букву, це ж моя буква – буква мами.» А Телятко було дуже веселим. Коли матуся працювала, то воно гралося, бешкетувало, бігало, веселилося. Коли дитятко хотіло молочка, воно кликало маму: «Ма… мо… !» Одного разу його боляче вкусила муха, і воно заволало: «Му !»  Мама зразу ж прибігла на допомогу. Коли Телятко паслося в лузі, йому на спинку сів метелик.  Він брикався, сміявся і промовляв: «Ме !» Та не зчувся малюк, як загравшись, потрапив у болото. Він заволав: «Ми !» Це Телятко захотіло помитися. І помившись, весело танцював і співав: «Мі-мі-мі !»

   Ось так Телятко не лише запам’ятало букву «ем», а й навчилося читати склади з цією буквою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Яку букву не могло вивчити телятко?
2. Як тваринка вивчила склади «ма»? «мо»? «му»? «ме»? «ми»? «мі»?

Нн                                            Рятівниця

   Жив на світі маленький Назарчик. Він був веселим, моторним, працьовитим хлопчиком. Допомагав батькам, бабусі, дідусеві. Мав багато друзів. Але ось біда… Хлопчик не любив вчитися. Він ніяк не міг запам’ятати букву «ен».

   Дізналася про проблему хлопчика Драбина, яка жила у господарській будівлі. Сказала Драбина дідусеві:

•          Я допоможу вашому онучкові . Поріжте мене на частини – це і будуть буквочки Н.

  Зробив дідусь те, про що просила Драбина. О, диво ! Нарешті запам’ятав Назарчик букву Нн. А на другий день відремонтували дідусь з онучком рятівницю. Вони чемно подякували їй за допомогу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Яким був Назарчик?
2. Хто дізнався про проблему хлопчика?
3. Що запропонувала зробити Драбина? Чи допомогло це Назарчикові?

Оо                                          Про Оленку та букву О

    Одного недільного ранку Оленка з татусем зібралися в ліс по гриби. Це була велика подія, тому що дівчинка вперше йшла збирати гриби.

   Зайшли вони до лісу. Яка ж краса ! Оленка радісно бігала від дерева до дерева, шукала лісових красенів. Тато допомагав донечці.

•          О-о-о ! – вигукнула дівчинка, побачивши краснюка.
•          О-о-о ! – раділа Оленка, плескаючи в долоньки, коли побачила опеньки. – О-о-о….о-пе-ньо-чки !!!
•          О-о-о ! Татусю, а що це таке ? – запитала дівчинка.
•          Це гриб-боровик ! – відповів татусь.

 Щаслива і радісна поверталася дівчинка з лісу. Вона назбирала грибів та ще й вивчила букву О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Куди зібралися тато з Оленкою? 3.Якою дівчинка поверталася додому?

2.Як поводила себе Оленка в лісі?  4.Яку букву вивчила дівчинка?

Пп                                            Петрик та Півник

   Жив на світі хороший хлопчик Петрик. Мав він відданого друга Півника. Півник щоранку будив хлопчика . Він зустрічав його зі школи. Вони весело гралися, бешкетували. Та одного дня повернувся Петрик зі школи засмучений.

•          Що сталося ? – запитав друг.
•          Півнику мій дорогенький, ми сьогодні вчили нову букву, а я не можу її запам’ятати. – відповів Петрик.
•          Яку ж букву ви вивчали ? – мовив Півник.
•          Е-е-е, и-и-и….а-а-а…згадав, буква «пе» - нарешті згадав хлопчик.
•          Добре, Петрику. Поведу я тебе на прогулянку.

   Пішли вони в поле. А по дорозі Півник знайшов палицю. В лісі на пеньочку вони побачили павучка. А на футбольному полі друзі побачили ворота. Хіба це не буква «пе» ?

•          І запам’ятай , Петрику, буква «пе» - це твоя буква, а головне, що це буква твого друга Півника! Це моя буква !
•          Дякую, Півнику ! Ти мені дуже допоміг. Ти справжній друг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Які відносини були між друзями?
2. Чому Петрик повернувся зі школи засмучений?
3. Як Півник допоміг хлопчику вивчити букву «пе»?

Рр                                            Казка про Золоту Рибку

    Жив на світі хлопчик Романко. І хоч його ім’я починалося на букву «ер», але він не знав цю букву і не міг вимовити цей звук. Одного разу пішов хлопчик з друзями на риболовлю. Багато риби наловили хлопчики. Аж тут…о, диво ! На гачку у Ромчика висіла Золота Рибка.

•          Хлопчику мій дорогий ! Відпусти мене, а я виконаю твоє бажання. – мовила Рибка.

А бажання у хлопчика було одне: вивчити букву «ер» та правильно вимовляти звук (р).  Він сказав Золотій Рибці своє бажання.

•          Гаразд,  - мовила Рибка. -  Ти повинен кожного дня по сто разів вимовляти моє ім’я.

Дослухався  Ромчик до поради і щоденно промовляв:

•          Рибка, рибка, рибка…..

І сталося чудо! Хлопчик запам’ятав букву Рр і навчився вимовляти звук (р).                          Ось і казочці кінець. А ви, дітки, подумайте: чи чари Золотої Рибки допомогли Роману, чи щось інше ?

 

1.  Яка проблема була у Романа?
2. Куди пішов хлопчик?
3. Кого зловив рибак?
4. Яку пораду дала рибка?
5. Яке чудо сталося у Романа?
6. Чи чари Золотої Рибки

допомогли хлопчику, чи щось

інше?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сс                                    Сонечко та Соняшник

      Жили на світі двоє друзів: Сонечко і Соняшник. Товаришували вони вже дуже багато років. Адже Соняшник – це квітка Сонця. Вони подорожували по світу та робили добрі справи.

    Одного вересневого дня проходили вони повз школу і почули, як діти вивчали букву «ес». Нелегко давалася учням ця наука. І вирішили друзі допомогти першокласникам. Тільки зайшли вони до класу, як все запалало яскравим світлом. Сонечко ласкаво посміхнулося до діток, а Соняшник гладив учнів по голівках своїми ніжними жовтими пелюстками. Діткам так стало тепло на душі, так приємно, так радісно. Сонечко освітило своїми промінчиками букву «ес», яка висіла на дошці.

•          Це наша буква ! – в один голос сказали Сонце і Соняшник. З тих пір дітки ніколи не забували цієї «сонячної» букви.

 

 

 

 

 

 

 

                   1. Що робили друзі?

                                                                                2. Куди вони завітали?

                                                                                3. Як зустріли діти гостей?

                                                                                4. Яку букву вивчили діти? 

Тт                                                   Тигрик

   Жив на світі грайливий Тигрик. Не любив він ходити до школи. Ні, гратися у школі звір любив, бешкетувати, смикати за хвостики своїх подружок. А от вчитися він не любив. Важко давалися йому букви Алфавіту. Сьогодні у школі вчили Тигрикову букву – букву Тт. Злився учень, не міг запам’ятати своєї букви. А вчителем у школі був мудрий Тигр Тигрович. Подивився він на Тигрика і сказав:

•          Як ти маєш тут злитися на всіх, гарчати у класі і нам заважати, то йди на

подвір’я та гризи дошку. – сказав вчитель та кинув звіряткові шмат дубової дошки.

   Довго гриз дошку Тигрик. Де та злість поділася ? Заспокоїлася тваринка та й заснула на сонечку.

•          Тигрику, прокидайся ! – посмикав Тигр Тигрович учня за вушко.

   Відкрив очі Тигрик, подивився на вчителя.

•          Подивись, що ти зробив з дошки … Та це ж буква Т. – мовив учитель.

   Тигрик здивовано дивився на букву… Ось що вийшло…буква Т.

   Злість – це дуже погане почуття, але цього разу воно Тигрику стало у пригоді.

1. Яким був Тигрик?
2. Яку букву не міг вивчити

звір?

3. Що придумав Тигр Тигрович?
4. Що зробив Тигрик?
5. Яку букву вивчила тваринка?

Уу                                      Улянка та Вовчик У

   Жила на світі маленька Улянка. Вона вже була ученицею першого класу. Багато букв вже знала школярка, але ніяк не могла запам’ятати свою буквочку – букву У.

   Була у дівчинки бабуся, яку вона дуже любила. Але бабуся жила далеко і дорога до неї пролягала через ліс.

    Одного вихідного дня зібралася Улянка до бабусі в гості. Тільки почала вона йти по лісовій стежині, а назустріч їй Вовк.

•          У-у-у, у-у-у, доброго дня, Улянко! Куди зібралася ? – завив Вовк.

   Злякалася дівчинка, сховалася за дерево.

•          Не бійся мене, Улянко, я не з’їм тебе. Я хочу тобі допомогти. Я чу-у-ув, що ти не знаєш букву у-у-у, а я Вовчик на ймення У !

   Заспокоїлася дівчинка. Вовчик У провів Улянку до бабусі. Вони всю дорогу співали:

•          У-у-у, у-у-у-а, а-у-у-у, у-у-у-е… !

   Як після цієї пригоди не запам’ятати Улянці букву У. Адже це і її буква,  і буква її найкращого друга – Вовчика У.

 

1. Яку букву не знала Улянка?
2. Куди пішла дівчинка?
3. Кого вона зустріла у лісі?
4. Як Вовчик У допоміг Улянці

вивчити їхню букву?

 

Фф                                                 Фарби

   Жили-були різнокольорові Фарби. Багато радості вони приносили людям. Вони робили їх життя веселим та різнобарвним.

   Жила на світі буква «еф». Вона постійно сумувала. Багато шкіл вона відвідала  і побачила, що дуже важко вона дається учням. Що робити ? І розповіли друзі їй про те, як Фарби всім приходять на допомогу.

   Знайшла буква будиночок Фарб, зайшла, привіталася і попросила:

•          Дорогенькі мої, розфарбуйте мене. Я хочу бути яскравою, веселою, різнобарвною, щоб дітки швидко вивчали мене.
•          Так, звичайно. Ми допоможемо тобі. Ти ж наша буква ! – відповіли Фарби.

   Розфарбували букву «еф» Фарби різними кольорами. Яка ж вона чудова стала ! І всі дітки зразу ж почали її впізнавати. Ще одну добру справу зробили Фарби.

 

 

 

 

 

 

 

1. Що робили Фарби?                      3. Яке було прохання букви?
2. Чому сумувала буква «еф»?     4. Чи допомогли Фарби букві Ф? Як?

Хх                                             Хом’ячок та Хома

   Жив на світі хлопчик Хома. Він був чемним, добрим, слухняним хлопчиком. І була в нього заповітна мрія. Він мріяв про Хом’ячка.

   І ось на день народження Хомі батьки подарували Хом’ячка Хомку.

•          Ура ! Ура ! Хом’ячок ! – радості хлопчика не було меж. Хома з Хомкою

стали найкращими друзями. Хома доглядав за звірятком, а Хомка допомагав хлопчику у всьому.

   Одного разу стався прикрий випадок. Хома снідав, недоїв шматочок хліба і викинув у смітник. Це дуже обурило Хомку, адже хлібчик – його улюблений продукт. Став соромити Хом’ячок хлопчика:

•          Як тобі не соромно ! Хліб – усьому голова. Сотні людей вклали багато праці, щоб хліб прийшов до нас на стіл. – лютував Хомка.
•          Ти вчора вчив букву «ха». Це буква твоя, моя і хлібчика. А ти таке чиниш. – продовжувала  повчати тваринка.

Соромно стало Хомі за свій вчинок. З тих пір він завжди поважав і беріг хліб. Адже – хліб святий !

 

 

 

 

 

 

 

1. Яка мрія була у  Хоми?            3. Який прикрий випадок стався?
2. Чи здійснилася його мрія?     4. Чи виправив свою помилку Хома?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цц                                          Казка про Цеглину

   Жила-була на світі маленька Цеглинка. Вона була одинокою і нещасною. Не було у неї ні рідних, ні близьких, ні друзів. Вже багато років жила вона на смітнику.

    Та одного весняного дня проходив повз цеглину хлопчик Цезар. Він побачив бідненьку і думає: «Чого цеглина тут валяється? Занесу її на будівництво школи». Зробив хлопчик так, як задумав.

    Зажила Цеглинка новим життям. Вона побачила багато своїх подружок. Будівельники побудували з них стіни школи. Як же раділа цеглинка, коли кожного дня вона вивчала нову букву. І яким великим було щастя Цеглинки, коли Цезар з іншими першачками вивчали її букву – букву Цц.

    Ось так хлопчик врятував від самотності маленьку Цеглинку.

 

1. Якою була Цеглинка?
2. Як змінилося її життя?
3. Яким життям зажила

цеглинка?

4. Яку букву вивчив Цезар?

 

 

 

 

 

 

Чч                                               День народження Чарівника

   Жив-був на світі чудовий Чарівник. В четвер четвертого червня всі друзі прийшли вітати його з Днем  народження. Багато добра зробив він людям, тваринам, рослинам.

   Надійшов час, почали сходитися гості. Першим прийшов Папуга з пишним чубом у чорних черевичках. А ось і Чапля з букетиком чорнобривців в червоних чобітках. Навіть на човнику по річці приплив Жук-рогач з прекрасною Чайкою, які подарували Чарівнику чорнослив і чемодан для подорожей. Старенька Черепаха приповзла у своєму чепчику з букетиком черемхи. Чванливий Черв’ячок  приповз привітати іменинника і подарував часник для зміцнення імунітету. Навіть Чаклун з Чудовиськом завітали до Чарівника, адже і їм він зробив багато добра.

    Частував господар гостей смачними стравами, а потім вони довго смакували ароматним чаєм із барвистих  чашок. І частівки співали гості.

   Ось таким чудовим був День народження Чарівника.

   А ми сьогодні, дорогі учні, вивчили з вами букву Чч.

1. Що було у Чарівника?
2. Хто завітав до нього

в гості?

3. Які подарунки при-

несли Чарівнику?

4. Як гостювали гості?
5. Яку букву вивчили

учні?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шш               Казка про Снігову Королеву та Північного Оленя

   Жила на світі Снігова Королева. Вона була злою, черствою, неприступною. Насилала хуртовини, морози. Дітки дуже боялися її.

   Одного зимового дня Шурик пішов кататися на лижах. Раптом налетіла снігова буря: свистів вітер «ш-ш-ш-ш-ш…», щипав за щічки мороз. Та це ж прилетіла Снігова Королева ! Вона хотіла заморозити бідного Шурика.

    Та раптом з’явився Північний Олень. Він став рятувати хлопчика від холоду: дав йому шарфика, шапочку, теплі шаровари, шубку.

•          Дякую, ой як же тепло і хорош-ш-ш-ше … – шепотів Шурик.

Добро завжди перемагає зло.

•          Дітки, що дав Північний Олень Шурику?

Всі ці слова починаються на букву «ша».

 

1. Якою була Снігова

Королева?

2. Що сталося із Шуриком?
3. Хто врятував хлопчика?

Як?

4. Що дав Північний Олень

Шурику?

5. Яку букву вивчили діти?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щщ                                             Щука

   Жила на світі Щука. Вона була сердитою та недоброю. Всім заздрила, пліткувала, сварилася. Вона ловила маленьких рибок, поїдала їх.

    Одного разу вона погналася за маленьким карасиком. А він швиденько поплив і заховався в щілинку між камінцями. Сердита Щука вдарилася об камінь та зламала зуби. Заплакала Щука:

•          Що ж я буду ллобити ? Я ссуби поламала…

   Стали радіти маленькі рибки, на яких вона полювала:

•          Так тобі і треба, Щуко-злюко. Тепер ти навіть не можеш вимовити своєї букви «ща».

   Зжалились рибки над Щукою, завели до восьминога-стоматолога. Він своїми щупальцями поставив їй нові міцні зуби.

    Більше не ловила Щука маленьких рибок. Вони стали найкращими друзями. А Щука тепер чітко вимовляє свою букву Щщ.

 

 

 

 

 

 

 

1. Якою була Щука?                        3. Хто допоміг Щуці?
2. Яка пригода сталася з нею?     4. Чи змінилося життя хижачки?

Ь                                         Знак М’якшення

   Жили на світі тварини Лос, Кін, Рис та Олен. Їм дуже не подобалися їхні імена. Що ж робити ? Звернулися вони тоді до мудрого Алфавіта:

•          Допоможіть нам, зробіть щось з нашими іменами. Вони нам не

подобаються.

•          Вибирайте будь-яку мою букву,  і я вам її подарую. – відповів

Алфавіт.

    Приміряли вони до свого імені букву «ел». Вийшло Лосл, Кінл, Рисл, Оленл. Не подобається ! Взяли букву «же». Отримали Лосж, Кінж, Рисж, Оленж. Жжах ! Не подобається !

   А буква Р була акробаткою і крутилася , як дзиґа. Вона перевернулась, стала з ніг на голову. І ось в Алфавіті з’явилася нова буква ь – Знак  М’якшення. Став ь в кінці слів . О! Супер!!! Кінь, Лось, Рись, Олень!

    Ура! Сподобались імена тваринам.

   Ось так в Алфавіті з’явилася нова буква, яка стала в пригоді не одному слову…

 

 

 

 

 

1. Які тварини колись жили на світі?   3. Які імена сподобалися звірям?
2. Як змінювалися їх імена?                   4. Як з’явився в Алфавіті ь?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Юю                                             Смачна юшка

   Жила у великому місті маленька дівчинка Юлечка. У неї був дідусь Юрій, який жив у селі Юрівщина.

   Настали літні канікули. Приїхала дівчинка до дідуся на гостини. Вони були гарними друзями і тому Юля відкрила дідусеві свій секрет.

   В першому класі вона вивчила всі букви, а свою букву «ю»  вивчити не змогла. Дідусь вирішив допомогти онучці.

   Вранці зібралися вони на риболовлю. До обіду у них вже було піввідра в’юнів. Дідусь розпалив багаття, і стали вони з Юлечкою варити юшку.  Вони начистили картоплі, цибулі, моркви. Потім вкинули рибу, спеції, зелень. Ой, який запах ! Яка смакота ! Дівчинка з апетитом  з’їла кілька тарілок юшки.

•          Сподобалась юшка ? – запитав дідусь.
•          Дідусю, вона неперевершена ! – відповіла Юлечка.
•          Запам’ятай, онучко, слово юшка починається на букву «ю».
•          Так, дідусю! Я назавжди запам’ятаю смак нашої юшки та букву Юю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. До кого приїхала Юля?
2. Який секрет був у дівчинки?
3. Як дідусь допоміг внучці?

 

 

 

 

Яя                                               Казка про Яблуньку

   Жила на світі молоденька маленька Яблунька. Вона жила в темному лісі. Ніхто за нею не доглядав.  Тільки Їжачок приходив інколи до неї, качався в її листочках.

    Одного дня прийшла в ліс Яринка з татусем. Вони збирали гриби. Дівчинка натрапила на маленьке деревце. Їй стало жаль Яблуньку. Яринка з татусем викопали її і посадили в своєму саду. Дівчинка доглядала за деревцем: обкопувала, підбілювала стовбурець. Татусь обрізав сухі гіллячки. Пташечки знищували шкідників. А восени Яблунька подарувала друзям свої перші смачні, духмяні, червонобокі яблучка.

•          Які смачні, запашні плоди! – раділа дівчинка.

   Яринка пішла у вересні в перший клас , але букву Яя вона вже знала, тому що це її буква, буква Яблуньки та її смачних яблучок.

 

1. Де жила Яблунька?
2. Хто знайшов деревце?
3. Що зробили тато з

Яринкою?

4. Як вони доглядали за

Яблунькою?

5. Яку букву вивчила

Яринка влітку?