Кирило-Мефодіївське братство

КИРИЛО - МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВОТарас Шевченко. Слово,що стало силою

УТВОРЕННЯ КИРИЛО -МЕФОДІЇВСЬКОГО БРАТСТВАКирило-Мефодіївське братство – таємна організація, створена у Києві в 1846 р.Її заснували молоді вчені та письменники – Микола Костомаров, Микола Гулак, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Братчики прагнули змін у суспільстві, вірили у силу освіти та національного відродження.

Організація була названа іменами відомих слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846»КИРИЛО ТА МЕФОДІЙ

Скасувати кріпацтво і дати людям свободу. Встановити рівність усіх народів незалежно від національності. Виховувати суспільство на засадах християнської моралі та справедливості. Поширювати освіту серед простого люду. Плекати українську мову,як основу національної свідомостіОСНОВНІ ІДЕЇ БРАТСТВА

Найважливішим документом братства стала «Книга буття українського народу», написана Миколою Костомаровим. У ній Україна постає як народ, що має особливу місію – стати прикладом свободи, братерства й рівності для інших слов’ян. Цей текст надихав на боротьбу за духовне і національне відродження. КНИГА БУТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

ТАРАС ШЕВЧЕНКО ТА БРАТСТВО У 1846 році до братства приєднався Тарас Шевченко. Його поезія звучала як заклик до боротьби з несправедливістю, самодержавством і соціальним гнітом. Саме слово Шевченка стало найнебезпечнішою зброєю, тому після розкриття братства його заарештували й заслали в солдати, заборонивши писати й малювати

СЛОВО ШЕВЧЕНКА - СИЛА НАРОДУТарас Шевченко вірив у силу слова:«Борітеся — поборете, вам Бог помагає!»«І на оновленій землі врага не буде супостата…»Його вірші давали людям надію, будили любов до рідного краю та віру в майбутнє без гноблення.

ЗНАЧЕННЯ БРАТСТВА Кирило-Мефодіївське братство стало першою українською політичною організацією. Попри швидкий розгром, воно заклало основу для подальших національних рухів.Ідеї свободи, рівності та єдності слов’ян залишилися в народній пам’яті, а слово Шевченка перетворилося на символ духовної зброї українців.

Кирило-мефодіївці мріяли про вільне й справедливе суспільство. Тарас Шевченко довів, що слово здатне бути сильнішим за зброю. Його творчість надихала українців у ХІХ ст. і продовжує бути джерелом сили для нашого народу сьогодні.