Класицизм: музика . 8 клас.

Тема уроку: Класицизм: музика . 8 клас.

Мета:

дидактична: ознайомити учнів з характерними особливостями стилю классицизм та його яскравими зразками у музиці.

розвивальна: розвивати художно-естетичне сприйняття, творчу активність,уяву, здатність аналізувати музичні твори.

виховна: виховувати любов до музичного мистецтва, естетичну та загальну культуру особистості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фортепіано підручник; візуальний ряд, презентація за темою уроку; нотні збірки, портрети композиторів.

Література: 

1. Масол. Л. М. Мистецтво : підручник для 8 класу заг.освіт. навч. закладів / Л. М. Масол. – Харків : Фоліо, 2016. – 240 с.

2. Власенко І. М., Могілей І. В. Педагогічна практика з художньої культури в загальноосвітній школі: теоретичні та прикладні аспекти: навч.-метод. посібник для студ. фак-тів мистецтв вищ. пед. навч. закладів. – Кривий Ріг : СПД  Маринченко С. В.; Харків : Мачулін, 2013. − 270 с.

ХІД УРОКУ

Організаційний момент. 

Вхід учнів до классу під музику, привітання.

Актуалізація опорних знань.

• Які сюжети характерні для живопису доби класицизму?
• Особливості композиції картини даної епохи
• З якої країни бере початок епоха класицизму?

Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель: З середини XVIII до початку XIX ст. (орієнтовно 1750-1820 рр.) у Західній Європі, а потім і в Росії радикальна зміна поглядів на світ, перегляд соціальних цінностей і правил поведінки отримують відображення в музичному мистецтві, яке називають "класицизмом". Музичний класицизм не без підстав вважається стилем, а не просто епохою, як бароко: твори композиторів цього історичного етапу відрізняє яскраво виражене художнє єдність тем, образів, мови, форми. Саме в цей час у західноєвропейській музиці складаються "зразкові" для всієї подальшої історії структури сонати і симфонії, а в театрі формується психологічна драма. Іноді класицизм називають також музичним напрямком - напевно, в силу того, що при єдності принципів і способів відображення художньої дійсності надзвичайно виразно виражається феномен індивідуальності композитора.

Сприйняття нової теми

Вчитель. Найвідоміші представники музичного класицизму Й. Гайдн, В.А. Моцарт і Л. Бетховен. У кожного з них своя неповторна доля, і яскрава особистість визначає унікальний стиль, який цілком можливо простежити і пояснити.

Істотні зміни у цей час відрізняють музичне життя Європи. Це насамперед поява перших публічних концертів, освіта в столицях і великих містах музичних товариств і оркестрів. Оркестри розширюються за складом, з них йдуть орган і клавесин, збільшуються групи духових інструментів, в ужиток входить кларнет з його чутливим, повним млості звучанням. В придворному ритуалі міцне місце займає легка музика камерних складів:  дивертисменти, серенади звучать під час трапези, прогулянок по парку, катання на воді. Інтенсивно розвивається любительське камерне музикування: отримують серйозне художнє виховання вельможі і аристократи багато грають в різних невеликих інструментальних складах. З цього середовища формується один з найважливіших жанрів епохи класицизму - струнний квартет.

Кожен з них свого часу жив і творив у Відні - столиці музичного мистецтва. Віденських класиків, як називають їх музикознавці, об'єднує віртуозне володіння різними музичними інструментами і прийомами композиції. У творах цих геніальних музикантів все багатство образного змісту об'єднується і втілюється в доведену до досконалості художню форму. У цьому і полягає головна особливість музики періоду класицизму.

• Чому саме Відень? (відповіді учнів)

Усі вони жили й творили у Відні (звідси й походить назва школи) і, незважаючи на відмінності глибоко індивідуальних авторських стилів, стали засновниками класичних канонів у музиці. Ці канони служили взірцями для наслідування багатьом наступним поколінням музикантів. Найвищі досягнення комиозиторів-класиків належать до розвитку таких жанрів, як соната, концерт, симфонія, квартет, де вони створили чіткі правила побудови музичної форми й основні прийоми музичного розвитку. Отже, не дивно, що твори, які досягають подібної художньої досконалості, називають класичною музикою або музичною класикою.

−Пригадайте, які сонати ви слухали? Для яких інструментів вони були написані? Хто автор музики? ( відповіді учнів)

Вчитель. Соната — циклічний твір, у якому частини об’єднані спільним задумом, а їхня послідовність зумовлена образним змістом, єдиною ідеєю. У класичній сонаті зазвичай три частини, перша з яких написана в сонатній формі. Темповий контраст частин циклу такий: перша — швидка, друга — повільна, третя — знову швидка. За характером музики вони також різняться. Як саме? Драматургія сонати передбачає енергійні образи в першій частині, ліричний відступ — у другій, а потім — урочисто-святковий фінал. Загальна схема побудови сонати може змінюватися, варіюватися, складатися з іншої кількості частин (нерідко з чотирьох), але за кожною закріплюється своя «роль» у циклі. Принцип контрастного зіставлення зачищається основним для цього жанру.

Контраст важливий і для драматургії сонатної форми, де розвиток музики можна порівняти з дією у драматичному творі. Спочатку композитор знайомить нас з основними дійовими особами — контрастними музичними темами: головною і побічною партіями (ГП і ПП). Відбувається їх експонування, ніби «зав’язка драми». Потім теми розвиваються.

Музична дія загострюється, досягає кульмінації, після чого наступає «розв’язка дії», головна і побічна теми повторюються, але вже у видозміненому вигляді.

Таким чином, сонатна форма складається з таких основних розділів:

• експозиція — експонування основних тем, «зав’язка»;

• розробка — розвиток основних тем;

• реприза — видозмінене повторення тем, завершення дії, «розв’язка». Отже, у сонаті можемо спостерігати гармонійну упорядкованість форми, певну симетричність, подібну до архітектурних форм класицизму.

У цей період виникли сонати для різних інструментів, найбільше — для фортепіано. У Й. Гайдна таких сонат дуже багато, у В.А. Моцарта — понад 30, а у Л. ван Бєтховена — 32. У них відображено широке коло образів, втілено багатство людських переживань, настроїв, думок.

• Чому ж класики надавали перевагу фортепіано? (відповіді учнів)

Вчитель. Фортепіано — музичний інструмент, який виник у період класицизму на основі вдосконалення конструкції клавесина. Поступово він набув поширення в побутовому музикуванні та концертному житті, відповідно закріпилися його різновиди — піаніно і рояль.

Мистецтво віденських класиків внесло до світової музичної культури могутній реалістичний і демократичний струмінь, що ґрунтується на багатствах народної творчості, і тому воно зберегло для нас всю свою цінність і художню значимість.

Осмислення та систематизація знань.

– Що нового ви дізналися на уроці?

−Назвіть композиторів, представників «віденської класичної школи».

−Які музичні жанри набули свого кульмінаційного розвитку в їх творчості? −Схарактеризуйте жанр сонати. Що нового привнесли композитори-класики в цей жанр?

Висновок уроку.

Вчитель. Отже, Музичне життя Європи в епоху класицизму — це поява перших публічних концертів, створення у столицях і великих містах музичних товариств і оркестрів. Кожний з майстрів Віденської школи мав неповторну індивідуальність. Якщо Гайдну і Бетховену ближчою виявилася сфера інструментальної музики, то Моцарт рівною мірою виявив себе і в оперному, і в інструментальному жанрах; Гайдн більше тяжів до народно-жанрових образів, гумору, жарту, Бетховен — до героїки, Моцарт, як універсальний художник, — до різноманітних відтінків ліричного переживання. Творчість композиторів Віденської школи належить до вершин світової художньої культури, і вплинула на подальший розвиток музики.

Домашнє завдання.

Есе-роздум на тему «Особливості розвитку композиції у сонаті №14 Л. Бетховена»

Оцінювання.