Класна година "Голодомор 1932-1933 років - знищення українського народу" (1 клас)

КЗ «Геніївська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені І.І. Протопопова»

Слобожанської селищної ради

села Геніївка Чугуївського району Харківської області

Класна година

«Голодомор 1932 – 1933 р.р. – знищення українського народу»

Класний керівник 1 класу

Коваль Олена Миколаївна

Геніївка 2021

Мета: ознайомити учнів з трагічними подіями 88 річної давнини, які відбувалися на території нашої держави;

формувати бажання цікавитися історією своєї країни,

виховувати гордість за свій народ, толерантність, відповідальну поведінку ;

розвивати емпатію, доброзичливість

Хід заходу

І. Організація класу

ІІ. Повідомлення теми і мети заходу

ІІІ. Актуалізація опорних знань

-         Діти, чи доводилося вам вдома чути про Голодомор в Україні у 1932-1933 роках? Що саме?

ІУ. Інформаційне повідомлення

Майже 88 років тому, коли у селі Геніївка проживали ваші прабабусі та прадідусі сталися страшні подій. По всій Україні, яка тоді входила до складу Радянського Союзу, збройні загони комуністів вилучали у селян, як вони це називали « ізлішки продуктов». Та насправді вони забирали не надлишки харчів, а забирали у людей все. Уявіть собі – ви тяжко працювали в полі, щоб зібрати зерно, щоб було що їсти взимку і вашій сімꞌї і худобі. Щось планували продати на базарі, щоб купити одяг чи якісь предмети ужитку. І ось коли ви зібрали увесь урожай, до вас приходять представники влади і іменем радянської влади, іменем народу, забирають з вашого подвірꞌя усе. Весь хліб, тобто зерно пшениці та жита, картоплю, цибулю, буряк. Все. Хто чинив опір і не бажав віддавати зароблене тяжкою працею добро, того хапали військові і відправляли у тюрми до Сибіру. У селах почалося жахливе. Діти вмирали від голоду на очах у батьків, батьки вмирали від голоду на очах у дітей. А радянська влада говорила, що все це брехня, і ворожі наклепи.. Довгі два роки тривав голод в Україні. Люди їли навіть собак та кішок, кору дерев, бурꞌяни. Виснажених і знесилених, вмираючих людей примушували працювати в колгоспах і віддавати державі все зібране у полі. Дехто намагався вкрасти хоч жменю зерна, щоб принести додому дітям. Якщо це помічала міліція, таких людей заарештовували і відправляли до вꞌязниці, могли навіть розстріляти. Лише тоді, коли іноземні журналісти опублікували фотографії змучених людей українських сіл у своїх газетах, тоді лише радянська влада припинила свої людожерські дії щодо українських селян.

Зараз ви дуже маленькі, вразливі, тому я не буду розповідати вам страшні історії , які відбувалися у кожному дворі, кожного українського села.

Любі діти, я прошу вас, коли ви виростите, більше дізнавайтеся про ці події, про цей злочин комуністів проти українського народу.

V. Бесіда

- Зараз, ви можете почути висловлювання на кшталт , ой, та скільки можна про це говорити. Як ви думаєте чи варто продовжувати говорити про це? Чому?

- Як ви думаєте, чи має право кожна людина працювати і користуватися плодами своїх трудів?

- Як можна назвати людину, яка забирає все зароблене іншою людиною?

Ось тому страшні події 1932-1933 років в Україні і називають злочином. Злочином влади проти людей.

Жодна людина , якщо вона не інвалід, не має права жити за рахунок іншої людини, її праці. \

УІ. Розповідь вчителя про Всеукраїнську акцію «Запали свічку»

18 років тому, уряд України прийняв Постанову, щорічно в четверту суботу листопада вшановувати памꞌять маленьких дітей, дорослих і стареньких немічних бабусь та дідусів, які загинули під час Голодомору, померли страшною смертю від голоду. О 16.00 всі українці, яким не байдужі події 1932-1933 років в Україні, вшановують памꞌять мільйонів жертв Голодомору хвилиною мовчання. Цим мовчанням ми протестуємо проти насильницьких і варварських дій радянської влади, виявлямо скорботу мільйонам замучених голодо людей, і присягаємося що ніколи більше не допустимо такого знущання одних людей над іншими. О 16.00 на підвіконнях будинків зꞌявляються запалені свічки як знак світлої памꞌті померлим від голоду і нещадний осуд катам.

УІІ.  Підсумок

-         Що нового ви дізналися? Що найбільше вразило? Який висновок для себе ви зробили?

УІІІ. Хвилинка релаксації.

Діти стають у коло, простягнуті руки складають одна на одну і розгойдуючи їх промовляють « Хай завжди живе добро»( Ми за доброту» тощо), після чого підкидають руки вгору.