Класна година "З Днем перемоги!"

                                              “З Днем Перемоги!”

Мета: - виховувати почуття патріотизму, поваги до ветеранів, поважне відношення до

              історичної пам’яті свого народу, моральну культуру учнів;

           - розвивати здатність відчувати, співпереживати, вміння слухати оточуючих;

           -виховувати пошану до ветеранів Другої Світової війни.
Оформлення: повітряні кульки, вітальні плакати, фотографії подій 1939 – 1945 рр., музичні

            композиції та відеоролики про Другу Світову війну.

                                                                           Хід заходу

  I. Актуалізація опорних знань.

    1.Вступне слово вчителя.

   Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Другої Світової війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.                

                                                                 Ніхто не забутий;

                                                           На попіл ніхто не згорів:

                                        Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

                                                І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

                                          Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

  Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

    2.Розповідь про те, як все почалося.

     Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Другої Світової війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

   З книги «Безсмертна пам’ять»: «Ніч з 21 на 22 червня 1941 р. Темрява. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному березі Бугу гітлерівські війська закінчують остання приготування. Наводяться тисячі гармат, до літаків підвішуються бомби, заправляються пальним танки. Наближається час «Х» -3.15…»Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі.

II.Вивчення нових знань.

    1. Дії фашистів.

    На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

    Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов'янські народи - поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

      Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі "фабрики смерті". Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

2. Життя в таборах.

     1. Для відбору німці ставили планку на висоті 120 см. Всі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, діти витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голови, стараючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих...           

      2. Утилізовані "залишки" таборів смерті використовували. Одяг та взуття - у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялось на меблеві фабрики. Звірства фашистських загарбників носили масовий організований характер, були наслідками офіційних директив найвищих нацистських інстанцій.

     3.Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

3. Лист з концтабору.

        «Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

    Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

     Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

   Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.

    ... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями.

    Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

     Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...   Твоя доня».

     А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі надаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово "війна", вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

III. Закріплення вивчених знань.

     1.Перегляд відеороликів про війну.

     2.Розповідь про кінець війни.

     1418 днів та ночей радянські люди вели проти фашистських агресорів криваву Другу Світову війну, яка є складовою другої світової війни, в яку було втягнуто більш, ніж 60 країн.

Ми шануємо пам’ять тих, хто не повернувся з полів битв, тих, хто загинув від ран у час після війни, тих, хто не дожив до сьогоднішньої річниці Перемоги над фашистською Німеччиною.

Але ми не повинні забувати й тих, хто подарував нам і всьому світові свободу і живе зараз поруч з нами.

   Мільйони людей забрала Друга Світова війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.  

   Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.

                1.В затишнім класі просторім                              2.  Чітко у вранішнім світлі

                  Тиша стоїть зрання.                                                 Літера кожна луна.

                  Зайняті діти ділом:                                                   Пишуть маленькі діти:

                  Пишуть по чорному білим,                                   - Мир всім народам на світі,

                  Пишуть по білому чорним:                                     Простір є всім на планеті,

                  Нам не потрібна війна!                                         - Нам не потрібна війна!

      8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті

( передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Переможне завершення Другої Світової війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

IV. Підсумок уроку.

                                                Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

                                                Тих, хто повернувся і поліг в боях.

                                                І вклонімось всі ми низько до землі їм,

                                                Квітами встелиш їх тернистий шлях.