Класні посиденьки "Пісня зазвучала тиха і проста"

Підготувала та провела:  С. А. Наконечна

Мета виховної години

   Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські народні пісні.

   Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого на­роду, виховувати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне мину­ле і багату творчу спадщину.

Епіграф виховної години

Де співають, там охоче лишайся жити, лихі люди не мають пісень

Ф. Міллер

Звучить пісня «Мамин вальс»

1. Добрий день шановні гості нашого свята.

2. Ми раді вітати всіх, кому не байдужа українська пісня.

3. М. Рильський «Пісні»

    Коли пісні мойого краю

    Звучать у рідних голосах —

    Мені здається, що збираю

    Цілющі трави я в лугах.

4. В піснях і труд, і даль походу,

    І жаль, і усміх, і любов.

    І гнів великого народу,

    І за народ пролита кров.

5. В піснях дівоча світла туга

    І вільний помах косаря.

    В них юність виникає друга,

    Висока світиться зоря. 

Звучить пісня «Лелеченьки»

6. Українська пісня — це наше жит­тя, наша наснага, завдяки їй ми маємо можли­вість дізнатися про добрі українські традиції.

7. Задушевна, милозвучна, проста, як усе геніальне, вона полонить серце слухачів. Через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев'янучу молодість.

8. Українська народна пісня — яке ж це диво! Невіддільна від життя, як квіти біля чепурної хати, як зорі на небі.

Звучить пісня «Місяць на небі»

9. Українська народна пісен­ність — дорогоцінне надбання нашого наро­ду, нев'януча окраса його духовної культури. Народні пісні володіють чудовою здатністю полонити людські серця, підносити настрій, та­мувати біль, множити силу у боротьбі. Пройнята любов'ю до рідної землі, пісня величала не тільки людину, а й природу рідного краю, його красу і багатство.

Звучить пісня «Ой, виходьте, дівчата»                                                                                1

10. Юначе серце пісня запалила,

      И воно звело орлині два крила,

      А в пісні тій співалось про дівчину,

      Яка коханого, щовечора, ждала.

Звучить пісня «Чом ти не прийшов»

1. Ми достеменно не знаємо, коли саме народжувалися наші пісенні перлини, їхнє коріння сягає в глибину віків.

2. Серед найславніших авторів пісень вічно горітимуть імена легендарної Марусі Чурай, козака Семена Калиновського, кобзаря Остапа Вересая.

3. На розпутті козак сидить

Та на кобзі грає.

Кругом хлопці та дівчата,

Як лан, процвітають.

Звучить пісня «Ой, Морозе, Морозенку»

4. За тематикою українські народні пісні можна поділити на такі жанри: родинно-побутові, соціально-побутові, календарно-обрядові, дитячі, колискові.

Звучить пісня «Ой, літає соколонько»

5. Провідною рисою родинно-побутових пісень є правдиве відображення в чудовій поетично-музичній формі пережитого, почутого людьми в їхньому бу­денному житті. Велика життєва правда в побутових піснях зумовлена тим, що творці й співці — вихідці з народу, добре знають його життя. Значне місце в побутових піснях займає висвітлення почуття ко­хання.

— Дівчатка, яку українську пісню ви почули вперше?

Звучить пісня «Місяць яснесенький»

6. Провідне місце в українській пі­сенній творчості належить жартівливій пісні. В ній переливаються всі барви й відтінки народного гумору.

Найдавніші записи українських народних жартів­ливих пісень датуються                 кінцем XVI ст. Спостереж­ливі й дотепні творці народного гумору підгледіли всі тіньові боки повсякденного життя, освітлили їх сміхом, що розливається в піснях то легким жар­том, то глузуванням, то злою іронією, але завжди в них відчувається кодекс доброзичливості.

Звучать пісні:

 «Ой, лопнув обруч»,

 «Ой, у вишневому садочку»,

«Несе Галя воду»,

«Ой, там на товчку, на базарі»

7. Серед героїв українських народних пісень най­частіше молодь: парубки й дівчата. «По дорозі жук, жук», «А мій милий варенич­ків хоче», «Викликає соловейко», До вашої уваги пропонуємо українську народну пісню: «Ти до мене не ходи»

2

А зараз невеличка гра «Як ми знаємо українську пісню»

• Назвіть пісні, у яких оспівується калина.
• Які ви знаєте козацькі пісні?
•  Назвіть українські пісні, що починаються словом «Ой».
•  З якої це пісні?                                                                                                                

Ой, дівчино, відчини,

Своє, моє серденько звесели.

«Ішов козак потайком»

Постій, постій козаче, твоя дівчина плаче,

Як ти мене покидаєш, тільки подумай.

«Їхав козак за Дунай»

Запряжу я козу в віз

Та поїду по рогіз.        «Од Києва до Лубен»

Вітер дуба хитає,

Козак дівку питає.                           «Два дубки»

А я молода дівчина,
Та й горя зазнала.

Вечероньки не доїла.

Нічки не доспала.                      «Цвіте терен»

Яка я моторна,

Гнучка, чорнобрива.

Як побачиш, аж заплачеш,

Що я вередлива.             «По дорозі жук»

Коса моя розплетена:

Її подруга розплела.

А на очах бринить сльоза,

Бо з милим розлучилась я.

(«Ой, у вишневому саду»)

Куплю тобі хатку

І ще сіножатку,

І ставок, і млинок,

І вишневенький садок.

(«Ой, під вишнею»)

8. Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійські одержали хист до му­зики... Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі святого тро­ну і раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса пере­плетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш?

- Я — Україна, а плачу, бо стогне моя зем­ля від пролитої крові та пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла йти, та Бог, піднявши пра­вицю, зупинив її.

- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Народе мій! Нас Бог благословив.

Дарунок дав нам — скарб неоціненний.

Прийміть його — це пісня го­лосна.

Звучатиме вона тепер в віках — на славу всім і на пошану.

Звучить пісня «На нашій Україні»

9. Сьогодні, у вільного на­роду  інші пісні, в них менше смутку й болю, а більше світлої радості й надій.

10.

Райдуга в небі висне,

Граючи в плесах вод.

Доки живе наша пісня,

Доти живе й народ.                            3                                                

1. Україна наша гарна, наче квіточка, слова її, як та річечка, та невже душа народу така співуча, мов сопілочка?

Звучить пісня «Сопілочка»

2. Поглянь навколо — яка краса — розлогі степи, розкішні верховини Карпат, темно-синя далечінь Дніпра та Чорного моря. Дуже багато було бажаючих заволодіти  скарбами України: і татаро-монгольське ярмо, й турки, польська шляхта й російські царі. Та народ не скорився, а боровся та молився Богу за  волю.

Молитва

Боже! Поглянь на нас!

Бачиш, в недобрий час

Ворон калину п'є,

Наче криваву долю.

Боже! Якщо ти є,

Серце візьми моє —

Дай Україні, дай,

Дай Україні волю!

3. Господь завжди відповідає на молитви, і тому завдяки його ласці Україна вільна, а український народ має не­оціненний дар — пісню.

   У піснях наша історія, піснями зустрічають весну та дорогих гостей; без пісень не починають роботу; за­кохані не говорять, а співають.

Звучить пісня «Віночок»

4. Російських письменник Лев Толстой  сказав: «Повірите, чи ні, а українську пісню я люблю понад усе»

5. Дагестанському поетові Расулу Гамзатову на­лежать слова:

Я постою у края бездны

И вдруг пойму ломясь в тоске,

Что всё на свете только песня

На украинском языке.

6.Минають віки, змінюються суспільні устрої, і потрясають світ війни та катаклізми, на зміну одним поколінням приходять інші - і у кожного свої смаки, свої уподобання, а пісня залишається, через усі злигодні та поневіряння несе вона свій первісний чар, свою нев'яну­чу молодість, бентежить душу. Бо вона вічна, як і душа народу.

7.А ще нашу пісню називають солов'їною. І ка­жуть, що солов'ї навчилися співати у нашого на­роду. Про це існує цікава легенда.

8.Розповідають, що колись солов'ї не жили на Україні, а були дуже співучими, тому що літали по всьому світі, збираючи пісні для індійського царя, у саду якого вони жили.

Залетів якось один соловей на Україну і сів спочити у якомусь селі. На той час усі люди були в полі. «Що за люди живуть тут? - подумав соло­вей.    Ні пісень, ні музики не чути».

Але настав вечір, люди поверталися додому, і залунали пісні. Та вони були сумними, тому що важка праця втомила за день людей.

Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули вони про втому і так заспівали, що соловей зача­рувався їхніми піснями.

4

Полетів соловей до царського саду і як за­співав отих пісень, що приніс з України, цар втратив спокій. І звелів лише йому співати у своєму саду.

Зачудовані солов'ї полетіли весною на Укра­їну, щоб слухати наших пісень. І пташенят по­чали висиджувати саме на Україні, щоб вони від самого народження слухали найчарівніші у світі пісні.

Ну де ще є така чарівна пісня.

Серед яких на світі славних мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то навіє радість і любов.

9.Пісня... Вона - серце народу, його душа, його крила. Витворена народом, пісня пахне травне­вими дощами, синіми льонами, материнськи­ми руками. Вона часом потрясає нашу пам'ять. Будьмо пильні! А то черкне ластів’яним криль­цем вечірній небокрай, торкнеться нашого серця та добуде чисту сльозинку з очей... скільки лю­дей, затамувавши подих, слухали її трепетне і лагідне тужіння...

Мамо, вечір догора,

Вигляда тебе роса.

Тільки ти, немов зоря,

Даленієш в небеса.

Даленієш, як за віями сльоза.

10. Наша зустріч підхо­дить до свого завершення. Ми заспівали сьогодні багато пісень і, пропонуємо заспівати всім разом ще одну українську пісню «Зеленеє жито, зелене».

Підсумок виховної години. Притча «Як народилася пісня»

     Колись у далекі часи в хащах лісу жили див­ні люди. Вони жили поодинці, і кожен сам для себе добував їжу, одяг, будував житло. Але ось одного разу над лісом пронісся страшний рев - це оселився в лісі злий Вепр. Змітаючи все на сво­єму шляху, він наводив жах величезними ікла­ми на людей. Вони ховалися у своїх печерах, і від страху тремтіли всю ніч. І не було сміливця, який вийшов би на двобій зі страшним, жахли­вим звіром... Але з'явився в тих лісах Одинокий Мисливець. І як завжди вночі прийшов до людей Вепр. І знову грізний рев лунав над лісом. І знову люди ховалися по своїх домівках. І тільки Одино­кий Мисливець гордо встав на шляху в чудовись­ка. Але не витримав спис Мисливця, зламався. І люди, несміливо дивлячись з печер, від жаху за­кричали. І злилися сотні голосів в один протяж­ний, дикий крик. Диво! Звір зупинився. І знову закричали люди. Але тепер цей крик зміцнів і виріс. І звір втік! А люди продовжували кричати, але це вже був не крик відчаю, а крик радості та перемоги. І чим більше кричали люди, тим біль­ше вони слухали один одного. Подивом і радістю сяяли їхні обличчя. Як чудово - зрозуміти і почу­ти тих, хто поруч! А крик ставав все мелодійний. Так з'явилася пісня. Вона сподобалася людям, і вони частіше почали збиратися на загальну пісню зустрічі сходу сонця, пісню вдалого полювання, гарної погоди, багатого врожаю. Відтоді пісня так і залишилася жити серед людей.

                                                                                                                            5