"Справжня книжка — та, з якою ти і посмієшся, і побалуєшся, а десь і слізки можуть закрутитися в очах… І тобі хочеться поспілкуватися з її героями, іноді й посперечатися з ними, і ти роздумуєш, як би вчинив чи вчинила на місці героя в тій чи іншій ситуації. Та головне: після прочитання у тебе в душі залишається щось дивне, якесь неясне хвилювання, тремке, але добре і світле…" (Іван Андрусяк)
Книжка про те, як не стати вовком у зграї хижаків. Адже, коли живеш у лісі й мусиш щодня хвилюватися, щоб тебе чи найближчого друга бува не з’їли, залишатися добрим і пухнастим ох як нелегко. Тим паче, коли ти їжак і по суті — хиже й колюче звірятко, хоч і незле. Втім, у «Третьому снігові» Іван Андрусяк не лише говорить із малими читачами про одвічні теми добра й зла, а й торкається не зовсім популярних в українській дитячій літературі сюжетів — фізичного й душевного каліцтва, мовної ідентичності, співіснування з іншим, екології."Третій сніг" Івана Андрусяка