Кохання безкрає помчить наші душі увись

Кохання безкрає помчить наші душі увись

Ведучий. Доброго дня, шановні гості, любі наші вчителі!

Ведуча. Здрастуйте! Ми щиро раді вітати вас у нашій «Літературній вітальні». Ми довго думали, що показати сьогодні, про що поговорити…

Ведучий. А давай поговоримо про кохання. Адже саме з нього все починається. Кохання – це невичерпна тема, безкінечна, вічна…

Ведуча. Країна кохання – велика Країна. Любов до ближнього, чоловіка і жінки, любов матері й  дитини, всеоб'ємна, всепоглинаюча, жертовна.

Ведучий. Ми пропонуємо Вашій увазі фрагмент етюду «Кохання безкрає помчить наші душі увись…», аби ви пережили хвилюючі миті пристрасті, вірності, сили і магії кохання.

Легенда на тлі  танцю у білому.

Ведуча. Він і вона… любов і ніжність, відчай і розлука – це вічні теми поезії. Поети всіх часів і народів оспівували почуття кохання. Ніжне, пристрасне, зворушливе, піднесене…

ЮНАК-читець(у супроводі музики Шопена «Адажио Секрет гарден»)

Коли сниться мені, що ти любиш мене…

Ти на сон мій не гнівайся, люба, -

Тільки в мріях я маю те щастя моє,

Кожний ранок – оплакана згуба.

Любий сон! Забери собі силу мою,

А мені дай безсилля розкішне,

Може, знов, як і в ту ніч, я буду в раю,

Ох, яке ж то життя буде пишне!

Смерть і сон – кажуть люди – то браття рідні,

Сон єсть образ мовчазної смерті,

То я прагну скоріше умерти.

Ох! Не хмур, моя мила, брівок лагідних,

Не гадай, що я надто щасливий…

Хоч я бачив, кохана, твій усміх у сні,

Не карай ти мене за примари!

Після мрій чарівних прокидатись мені –

Се страшніше від всякої кари!

Ведучий. Любовь збагачує душу, людина яскравіше відчуває життя, його ритм. А природа стає порадником чи слухачем, невід'ємною частиною душі людини.

Дівчина виконує вірш Лесі Українки

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Виконується пісня «Місяць по небу ходить» Н.Могилевської.

ЧИТЕЦЬ виконує сонет Петрарки 61 (у супроводі музики)

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де постеріг я ті сяйливі очі,

Що зав'язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

Солодкий біль спечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани

І вимовлене пошепки ім'я

Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в'яне, —

Й ти, неподільна радосте моя!

Ведучий. Все Ваше життя – урок и діти,

Все Ваше життя – безкрайня любов.

Ми любимо Вас, як нікого в світі!

Ведуча. І повторити  знов готові

Усі разом: Ми любимо Вас!  ПОКЛОН.