Колективізація. Голодомор. Дослідження. Визначення причин та наслідків Голодомору на підставі аналізу історичних документів

Предмет: Харківщинознавство

Клас: 8

Урок №

Тема: Колективізація. Голодомор. Дослідження. Визначення причин та наслідків Голодомору на підставі аналізу історичних документів

Мета уроку: створити умови для розвитку історичної компетентності учнів; розвитку інтересу до вивчення історії рідного краю, логічного мислення, історичної грамотної мови, самоконтролю; виховання ключових історичних   компетентності.  

Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть: розуміти сутність колективізації на Харківщині та

здійснення політики розкуркулення; пояснювати наслідки сільськогосподарських перетворень для населення Харківщини; знати про трагедію Голодомору 1932-1933 років; висловлювати власне судження про наслідки голодомору для подальшого соціально-економічного та політичного розвитку України і Харківщини.

Обладнання уроку: підручник. 

Тип уроку: розвиток історичної компетентності

Перебіг уроку

1. Організаційний етап. Мотивація навчальної діяльності учнів.

2. Актуалізація опорних знань:

Бесіда з класом:

 Обговорення висловлювання: «Боротьба за хліб – боротьба за соціалізм» (прийом «відкритий мікрофон»).

3. Вивчення нового матеріалу:

3.1. Проголошення курсу на колективізацію.

3.2. Розкуркулення на Харківщині

3.3. Голодомор 1932–1933 рр. на Харківщині.

Держава намагалася радикально трансформувати одвічний уклад селянського життя. Не дивно, що дії

влади наштовхнулися на запеклий опір селянства. Його масштаби характеризують такі цифри: в СРСР протягом 1929 р. у 1307 масових виступах (в основному проти хлібозаготівель) взяли участь 244 тис.

селян. 

У 1930 р. проти насильницької колективізації та створення колгоспів виступили 2468 тис. селян. Загальна чисельність масових виступів у цьому році склала 13754. Було зафіксовано 55 збройних повстань. Ще 176 масових виступів, за оцінками ОДПУ СРСР, мали повстанський характер, тобто це були збройні виступи під гаслами повалення радянської влади. Вони супроводжувались розгоном сільських рад, взяттям заручників, спробами розширення територій, охоплених виступами, активним опором владі

Починаючи з 1927 року, незадоволення селян, які становили основну масу населення України, помітно зростало, виливаючись у ті чи інші форми протесту. Опір заходам радянської влади набував масовості і

політичного забарвлення, що підтверджується, зокрема, активізацією діяльності ДПУ в сільській місцевості. Вже тоді в донесеннях ДПУ з’являються слова із зафіксованих інформаторами розмов селян про небезпеку голоду, про бажання повернути Українську Народну Республіку, добиватися незалежності України та економічної свободи. Більш освічені й активні складали навіть петиції, намагаючись ними тиснути на

комуністів і об’єднувати селян. Так, в останні дні 1927 р. від імені Спілки селян України до харківської центральної газети «Вісті»з вигаданої адреси «Київ, вул. Петлюри»було відправлено листа, в якому зазначалося: «Секретариат союза просит Вас поместить в «ВІСТЯХ»нашу ноту протеста, чтобы Компартия знала, что крестьянство Украины объявляет войну партии, ибо уже нет возможности терпеть дальше

командование т. т. коммунистов. Да здравствует свободная Украина. Долой диктатуру большевиков…

«Ще не вмерла Україна»…»

Навесні 1933 р. живі вже не встигали ховати мертвих. На допомогу поховальним командам відряджали військові підрозділи. У деяких населених пунктах на сільських радах вивішувалися чорні прапори – це

означало, що всі жителі померли. Доведені до відчаю люди їли жаб, трупи коней, полову, кору дерев, бур'яни. Про становище в Харкові та області свідчать такі дані ДПУ УРСР від 5 червня 1933 р. За лютий 1933 р. на

вулицях Харкова було підібрано 431 труп померлих від голоду селян, за березень – 689, за травень вже 992. На 1 червня 1933 р. у області було зареєстровано 221 випадок трупоїдства та людоїдства. Село Чепишки,

яке складалося з 500 дворів, перетворилося на пустир. «Як вдень, так і ввечері ніякого шуму не чути», – доповідав начальник ДПУ області. – Уранці диму з труб не видно».

4. Рефлексія:

1. Які наслідки політики колективізації для соціальноекономічного та політичного розвитку Харківщини?

2.  Чому важливо знати про події Голодомору?

3. Які наслідки голодомору для національного розвитку Харківщини?

5. Підсумок уроку.

6. Домашнє завдання: §      .