Назву “коломийка” пов’язують із прикарпатським містом Коломия, яке є культурним місцем Гуцульщини. Назва міста походить від слова “коло”, а магічне коло в заклинаннях, танцях завжди мало особливий зміст. Коломийки мають усталену мелодію, їх виконують здебільшого як приспівки до швидкого, динамічного, запального танцю, що також називається коломийкою. Коломийки складаються з двох рядків, але слова розташовані так, щоб було по 14 складів у кожному. У коломийках розкрито світ дзвінкої краси, чистих почуттів, жартів, доброзичливих спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.
“Дозвілля молоді”Зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку,її голос калиновий причарував дівку. Ой ніхто так не заграє, як Іван, весело,Іванкову сопілочку чути на все село. Сопілочко калинова, мала та тоненька. Чую тебе з полонини, така-сь голосненька. Сопілочка калинова, ясенове денце,Не сопілка тото грає, а любкове серце. Ой де тота сопілочка, де тота, де тота,Що ми з ночі пищалала коло мого рота?В сопілочку калинову або із явора Заграєш ми, мій миленький, коли буду хвора. Ой бодай ся розколола сопілочка тота,Що так сумно сопілкала коло мого плота. Ой бодай ся розколола сопілка верчена,Через тоту сопілочку ходжу засмучена. Ой заграю у сопілку та півкну в листочок,Вчує любка, зрозуміє: йде її любочок. Ой заграю у сопілку, заграю, заграю,Вчує мене моя любка, що живе на плаю. Сопілочка калинова з шістьма воронками Тверду любов ізчинила, любку, межи нами. Сопілочка калинова, з черешні обручки,Ой у любка до сопілки золотенькі ручки!
Жартівливі коломийки. Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці,Посіяв я файку жита, а цибух пшениці. На причіпку молотив, у запічку віяв,Під припічком наорав, пшениці насіяв. Ой Іван-подолян ходив з посторонком,Вперезався комишем, підпирався ворком. Тримав став на печі, черпав воду саком,Ловив рибу грабельками, стріляв птахи маком. Ой ішов я з вечорниць та попід городи,Замотався в гарбузи та й наробив шкоди. Як зачали старі баби кочергами гнати,То я мусив гачі дерти, гарбузи латати. Як ішов я через село, курка мене вздріла,Якби не та паличенька, була б мене з’їла. Закувала зозулидя та й сіла на ганок,Ішов Іван від Марії, загубив топанок. Я гадала, що то сито, а то обичайка,Я гадала, що то хлопець, а то величайка. Ой скрипочка би не грала, якби не той смичок,Не була би жінка бита, якби не язичок. Та журюся, хлоп молодий, що ми жона схудне: Доки зварить дещо їсти, то уже полуднє. Ой Юрику молоденький, щось в коморі шкребче,Біжи, біжи виганяти – кіт молоко хлебче. Ой мала я миленького, ой мала я, мала,Поставила на ворота, та й ворона вкрала.
Бесіда за змістом прочитаного. Яка тема коломийок у розділі “Дозвілля молоді”? Чим такі коломийки відрізняються від жартівливих?Яке значення мають коломийки для молодих людей?Які риси характеру притаманні героям коломийок?Як спів коломийок впливає на внутрішній стан виконавців?Що смішного, на вашу думку, у коломийках?Чому, на вашу думку, люди створили жанр “коломийка”?