КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ

УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

     Сучасна освіта робить акцент на творчому розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх. Тому актуальним на сьогодні є

формування ключових компетентностей учнів, до яких відносяться:

- вільне володіння державною мовою;

- спілкування іноземними мовами;

- математична грамотність;

- компетентності в природничих науках і технологіях;

- інноваційність;

- інформаційно-цифрова компетентність;

- уміння навчатися впродовж життя;

- підприємливість та фінансова грамотність;

- загальнокультурна грамотність;

- екологічна грамотність і здорове життя[3].

     Сучасне суспільство вимагає компетентнісного підходу до навчання, яке є

освітянською реалією. Воно вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує

розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно

здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої – підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому й професійних ситуаціях[2].

Освітня компетенція – вимога до освітньої підготовки, виражене сукупністю взаємопов'язаних смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня по відношенню до певного кола об'єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісно й соціально значущої продуктивної діяльності [3].

     Компетенції для учня – це образ його майбутнього, орієнтир для освоєння. Але в період навчання у нього формуються ті чи інші складові цих «дорослих»

компетенцій, і щоб не тільки готуватися до майбутнього, а й жити в сьогоденні, він освоює ці компетенції з освітньої точки зору. Освітні компетенції відносяться не до всіх видів діяльності, в яких бере участь людина, а тільки до тих, які включені до складу загальноосвітніх областей та навчальних предметів. Такі компетенції відображають предметно-діяльнісну складову загальної освіти і покликані забезпечувати комплексне досягнення його цілей [4].

     Можна навести такий приклад. Учень в школі освоює компетенцію громадянина, але в повній мірі використовує її компоненти вже після закінчення

школи, тому під час його навчання ця компетенція фігурує в якості освітньої.

     Компетентнісний підхід може стати особливо продуктивним для розробки сучасних систем технологічної підготовки школярів. Суть цього підходу в пріоритеті поза предметних, особистісно значущих знань і вмінь над предметними знаннями, а досвід показав, що найбільш соціально адаптованими виявилися люди, що володіють не сумою академічних знань, а сукупністю особистісних якостей: ініціативності, підприємливості, творчого підходу до   справи, вміння приймати самостійні рішення [3].

     Новим законом про освіту та державним стандартом початкової освіти

разом із фокусом на 10 ключових компетентностях передбачено розвиток

наскрізних вмінь. Вони є спільними для всіх компетентностей.

Наскрізні вміння:

- читання з розумінням;

- уміння висловлювати власну думку усно й письмово;

- критичне та системне мислення;

- здатність логічно обґрунтовувати позицію;

- творчість;

- ініціативність;

- вміння конструктивно керувати емоціями;

- вміння оцінювати ризики та приймати рішення;

- вміння розв'язувати проблеми;

- здатність співпрацювати з іншими людьми [3].

     Однією з методичних інновацій є інтерактивні методи навчання. Слово "інтерактив” прийшло до нас із англійської мови "interаct”. "Inter” – це "взаємний”, "act” – діяти. Інтерактивне навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія як вчителя і учня, так і учнів між собою. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. 

       Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

     Застосування інтерактивного навчання здійснюється шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню вміння дискутувати.

Найбільш уживаними стали:

       при фронтальній формі роботи такі технології: мікрофон, "мозковий штурм”, ажурна пилка, "незакінчене речення”;

       при кооперативній формі: робота в парах ("Обличя до обличчя”, "Один – удвох – усі разом”), робота в малих групах, акваріум;

       інтерактивні ігри: "Рольова гра”, "Драматизація”, "Спрощене судове слухання”;

       технології навчання у дискусії: метод "Прес”, "Обери позицію”.

     Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити "відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву. сприяють інноваційні технології. Дещо змінивши слова видатного китайського філософа Конфуція, можна сформулювати кредо інноваційного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я чую й бачу, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок».

       В Україні розроблена та пропагандується технологія інтерактивного навчання О.І.Пометун та Л.В. Пироженко які розподіляють інтерактивні технології на чотири групи залежно від мети уроку  та форм організації навчальної діяльності учнів:

• технології кооперативного навчання;
• технології колективно-групового навчання;
• технології ситуативного моделювання;
• технології опрацювання дискусійних питань.

      Інноваційна значущість  досвіду полягає в тому, що на основі вивчення та аналізу науково-методичної літератури, власного досвіду   були виявлені і систематизовані найбільш припустимі інтерактивні технології для умов мого класу:

• при фронтальній формі роботи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ»;
• при кооперативній формі роботи: робота в парах («Обличчям до обличчя», «Один-удвох-усі разом»), робота в малих групах, «Карусель», «Акваріум»;
• інтерактивні ігри: «Рольова гра», «Імітаційні ігри», «Драматизація»;
• технології навчання у дискусії: «Прес», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Дискусія».

     Крім того, технології ситуативного моделювання дозволяють проводити нестандартні уроки.

Це такі уроки:

Урок-дискусія.                Урок-сюжетна замальовка.

Урок-дослідження.         Урок-подорож.

Урок-звіт.                         Урок-казка.

Урок-змагання.                 Інтегровані уроки.

     Інтерактивні методи надають змогу учням:

• аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;
• навчитись формувати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументовано дискутувати;
• навчитись слухати інших, поважати альтернативну думку;
• моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації й переживати їх;
• вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу;
• знаходити спільне вирішення проблеми;
• розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи.

«Навчаючи – учусь».

     Цей метод використовується при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість дітям взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і факторів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

Тема «Прості і складні задачі на визначення швидкості, часу і відстані. Дії над іменованими числами. Повторення вивченого».

         Кожен учень отримує картку із завданням: задачі, пов’язані з величинами та приклад-додавання й віднімання іменованих чисел. На картці написані прізвища, з ким учень працює. Таким чином, один учень пояснює розв’язання, другий слухає ( якщо є помилки, виправляє). Потім другий виконує таку ж роботу. Тоді переходять до наступного однокласника.

 «К а р у с е л ь»

     Цей варіант навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників у активну роботу з різними партнерами для обговорення дискусійних питань. Цю технологію застосовують для інтенсивної перевірки обсягу й глибини набутих знань.

Тема «Закріплення знань таблиці множення числа 9».

Діти стають у два кола. Внутрішнє коло нерухоме: учні високого та достатнього рівня. Зовнішнє коло рухоме. Учні рухомого кола відповідають на запитання учня навпроти і переходять до наступного. В кінці «Каруселі» обговорюють питання: в кого були помилки, кому слід ще вчити таблицю множення числа 9.

«З а й м и     п о з и ц і ю»

     Цей метод корисний на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Його можна використати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчається. Використовується після опанування дітьми певною інформацією й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо її розв’язання.

Тема «Утворення трицифрових чисел із сотень, десятків і одиниць. Читання трицифрових чисел».

Розв’язання задачі. Незакінчена умова і розв’язання задачі є у підручнику. Вчитель умову задачі закінчує своїм варіантом. Діти «займають» позицію щодо згоди чи незгоди, висловлюючи і доказуючи свою думку.

«М і к р о ф о н»

     Ця технологія є різновидом загально групового обговорення. Вона надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на питання або висловлюючи свою думку чи позицію. Такий вид роботи доцільно використовувати на початку уроку, коли повторюється чи закріплюється раніше вивчений матеріал.

Тема «Таблиці додавання й віднімання числа 5».

Діти «ланцюжком» озвучують результати таблиць додавання та віднімання числа 5.

«Робота в парах»

     Парна робота полягає в допомозі сильного учня слабшим, у взаємодопомозі. Склад пар визначає вчитель, враховуючи симпатії або можливості учнів. Пари можуть мати постійний (статичні) і змінний склад (динамічні). Головне для парної організації навчальної діяльності – взаємонавчання і взаємоконтроль.

Метод «Незакінчені     речення»

      Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном», що дає можливість ґрунтовніше працювати над умінням висловлення власних ідей,  порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає змогу учням вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Українська мова. Тема «Узагальнення знань про іменник».

Вчитель: - Іменник змінюється за …

                - Щоб визначити число іменників, треба …

                - За родами іменники не …

                - При відмінюванні іменників пам’ятай про  … і т. д.

«Мозковий штурм»

     Це – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень із конкретної теми.

     Оголошується проблема, яку треба розв’язати. Всі учні беруть участь у її обговоренні шляхом колективного обдумування – «мозкового  штурму».

Тема. О. Буцень «Чи є зима?»

Вчитель: - Діти, за допомогою «Мозкового штурму» давайте з’ясуємо, звідки до людини приходять знання.

(Учні дають відповіді, вчитель на дошці записує відповіді у променеву таблицю – «сонечко»:

Знання – природа, дорослі, телебачення, вчитель, школа, бібліотека.)

 «Робота в групах»

Вчитель: - Зараз ваше завдання в групах: обговорити і записати на аркушах «ЗА і ПРОТИ», що гарного і що поганого приносить нам зима.

Наприклад:                  ЗА                                                   ПРОТИ

                        Катання на санчатах                                      Мороз

                         Подарунки                                                    Хуртовини

                         Новий  рік                                                     Ожеледиця

                         Гра в сніжки                                              Похмура погода

«Робота в парах»

Учні за кожною партою отримують картку, на якій потрібно з’єднати прізвище автора з назвою казки, яка йому належить:

     О. Буцень                              «Зайчаткова казочка»

     Ю. Ярмиш                             «Як Лиска голосок собі кувала»

     Л. Костенко                           « Безконечні казочки»

     В. Камінчук                           «Вовк і козлята»

     М. Трублаїні                          «Лисичка і Журавель»

     М. Підгірянка                        «Бузиновий цар»

     Н. Забіла                                 «Чи є зима?»

     І. Франко                                «Про дівчинку Наталочку і сріблясту  рибку

«Робота в малих   групах»

Тема: «Знаймо і шануймо символи свого краю».

Клас поділено на групи. Кожна група готує розповідь про один із символів. Відводиться певний час. По закінченню часу «спікери» груп доповідають про виконану роботу. У разі потреби учні доповнюють відповіді.

Метод      «Прес»

Метод навчає дітей виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стильній формі, переконуючи інших. ( «Я вважаю, що …», «Тому, що ….», «Наприклад …», «Таким чином …»).

Тема: «Природа жива і нежива».

Вчитель: - Чи правильне твердження «Людина – частина живої природи?»

Учень: - Я вважаю, що людина є частиною живої природи, тому що людина народжується, росте, розвивається, дає потомство і помирає. Таким чином, маючи всі ознаки живих організмів, ми впевнено можемо сказати: людина-частина живої природи.

«Рольова     гра»

Мета розігрування ситуації в ролях – визначити власне ставлення до конкретної ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом гри, виконання ролі, яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття. Рольова гра імітує реальність шляхом «проживання ситуації в певній ролі» та надає можливість діяти, як насправді. Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку.

Тема «Правила гостинності».

Серед дітей обираються: іменинниця, її сім’я, гості та експертна комісія. Експертна комісія слідкує за правильністю сервірування столу, правилами подачі страв, поведінкою гостей за столом. В кінці розіграної ситуації члени експертної комісії висловлюють свої зауваження та побажання.

 «Два – чотири – всі разом»

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію.

Тема «Безпека вдома».

Вчитель: - Які небезпечні ситуації можуть виникнути вдома?

Учні обговорюють життєві ситуації в парі, потім об’єднуються в групи, доповнюючи відповіді учнів, а потім обговорення ситуацій класом. Робиться висновок.

«Мікрофон»

 Учень з мікрофоном («кореспондент») задає учням різні питання стосовно них, їх родини, уподобань тощо.

Можливе об’єднання інтерактивних методів. Наприклад, на уроці природознавства застосовується метод «Мозковий штурм» – «Карусель», «Продовжте речення», «Робота в групах».

Тема. Жива і нежива природа. Умови для розвитку всього живого на Землі.

Діти чітко усвідомили, що належить до живої і неживої природи.

Проблема: що ж потрібно для розвитку живого у природі?

Проводиться мозковий штурм – карусель.

Об’єднання в групи: Сонце Зірка, Місяць.

Діти знаходять партнера і підходять до своєї таблиці.

Вручення маркерів:

а) малюнок Зірки (рожевий маркер) Що треба для життя рослині?

б) Сонце (червоний маркер) Що треба для життя людині?

в) Місяць ( оранжевий маркер) Що треба для життя тварині?

3. Виконання завдань.

За 1 хвилину методом мозкового штурму діти дають відповідь. Через 1 хвилину групи переходять до наступної таблиці.

      4.Група біля своєї першої позиції.

- На вивчення складеної таблиці у вас є 1 хвилина.

      5. Презентація роботи в групах.

      6. Рефлексія.

      7. Підсумок.

- Чи може людина обійтись без води і повітря?

- Чи може риба існувати без води?

- Чи може берізка обійтись без сонячного промінчика, а мурашка – без землі?

Висновок. Жива природа невіддільна від неживої, отже у природі все взаємопов’язано.

На дошці зашифрований висновок. Продовжіть речення:

Усе живе …    .   Жи          ди    є    те    ха    є   Ся           ра     від    ми    мно    жу

Вить       єть     рос    роз    ся    жу  

( Учні записують свої висновки, перевіряють за закодованими на малюнку, з’єднавши кружечки за кольором).

     Отже, компетентнісний підхід передбачає особистісно-діяльнісне навчання, заохочуючи активність учнів.

У формуванні ключових компетентностей на різному змісті необхідно забезпечити:

• чітке усвідомлення дитиною мети роботи;
• мотивацію на одержання виховного результату;
• оволодіння загально-навчальними уміннями і навичками;
• рефлексію своїх досягнень;
• можливість використання одержаних знань і умінь для розв’язання різних типів навчальних і життєвих задач (серед яких є обов’язково творчі);
• набування індивідуального досвіду завершеної справи;
• успішної співпраці у різних групах, для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах, виставках, громадських дорученнях тощо),які вимагають застосування різних компетентностей, фізичної і вольової готовності до продуктивної праці;
• навчання дітей приймати рішення, спираючись на досвід, елементарне прогнозування.

      Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні для певного классу.

    Таким чином, використання таких видів інтерактивних вправ на уроках дає можливість доповнити  уроки різноманітною інформацією, а різні види діяльності заохочують дітей до роботи. Діти свідомо осмислюють положення (ситуацію): «відсидіти не вдається». Кожен учень зацікавлений у правильності своєї думки. Продуктивність уроків підвищується.

     Читання – один з основних компонентів в розвитку мовленнєвої діяльності школярів, один із важливих засобів формування особистості. У світовій практиці читання вважається основною формою засвоєння найрізноманітнішої змістової

та емоційної інформації, особливо засобом розумового й духовного розвитку особистості. Під час роботи з текстами доцільно використовувати методику «Щоденні 5», а саме «Читання для себе», «Читання для когось». Також доцільно

використовувати метод «Спрямоване читання і міркування» (це самостійне читання твору («про себе»), постановка запитань до прочитаного та обговорення

змісту); метод «Спрямоване слухання та міркування» (схожий на метод «Спрямоване читання і міркування», але при використанні даного методу учитель читає текст уголос); метод «Інсценізація» (інсценізація твору чи його частини може бути дуже ефективною для того, щоб дати учням можливість проникнути в його сенс); метод «Читання в парах» ( цей метод розрахований на

читання тексту в парах і є ефективним, коли текст складний для розуміння або

перевантажений фактичним матеріалом); метод «Читання з передбаченням».

     За результатами дослідження наскрізних умінь учнів початкової школи було з’ясовано, що здатність висловлювати думки усно розвинута в учнів краще, ніж здатність висловлювати думки письмово. Для подолання цієї проблеми бажано частіше використовувати «Письмо для себе» (вести щоденник вражень, писати невеличкі ессе, сенкани).

     Критичне мислення – складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для

формулювання обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.

     З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:

- аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;

- бачити проблеми, ставити запитання;

- висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;

- робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його[3].

     Якщо традиційна система передбачає, що учень повинен засвоїти матеріал і після цього все робити згідно з вивченими правилами, то технологія розвитку критичного мислення вчить, що правил на всі випадки життя не створено. Потрібно мислити і до того ж самостійно. Цим мисленнєвим операціям можна та

необхідно навчати, а далі – вдосконалювати їх. І саме школа є ідеальним середовищем для цього.

     З метою розвитку логічного мислення кожного учня вчителю необхідно на кожний урок підбирати пізнавальні завдання, постійно збагачувати словниковий

запас учнів, удосконалювати граматичний склад усного і писемного мовлення, виробляти вміння зв’язно висловлюватися, розвивати етику мовленнєвого спілкування, вчити учнів контролювати правильність і доцільність своїх висловлювань, розвивати важливі мисленнєві вміння, спостерігати явища і факти, порівнювати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити самостійні висновки. Це дасть можливість сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих [2].

     Розвиток творчих здібностей – це вміння використовувати знання в нестандартних ситуаціях та є важливим не лише тому, що завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, а й тому, що людині, яка вміє творчо мислити, буде легше адаптуватися в житті.

     Для розвитку вміння оцінювати ризики та приймати рішення доцільно використовувати такий метод, як «Лови помилку», де пропонуються «провокаційні» запитання, у яких уже є помилка. Прийом «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось оперативно, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

     Прийом «Незакінчені речення» часто поєднуються з мікрофоном і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з думками інших. Учні вчаться говорити коротко, але по суті й переконливо.

     Тож сьогодні школи мусять готувати учнів до безпрецедентно швидких змін, до професій, яких ще не існує, до розв’язання соціальних проблем, яких ми ще не можемо уявити, і до використання технологій, яких ще не винайшли. А головне – школи мають готувати дітей до взаємопов’язаного світу, де потрібно буде оцінювати ситуації з погляду різних думок і світоглядів, бо відкритість до представників різних культурних традицій – умова сталого розвитку. Отже, освіта сьогодні переходить зі знаннєво-центричної до компетентнісно-спрямованої, тобто до способів застосування знань і умінь на практиці. Варто згадати прислів'я; «На коні не той, хто багато знає, а той, хто вміє цими знаннями правильно розпоряджатися».

Література:

1.О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посібник. Київ: Освіта, 2010. 302 с.

2.Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта.2018. №4. С.23

3.Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. 2008. №41. С.45.

4.Горяча С.А. Педагогіка майбутнього // Початкова освіта. 2011. №9. С.78.