«Комплексні та інтегровані музичні заняття: у чому відмінність?»

«Комплексні та інтегровані музичні заняття:

 у чому відмінність?»

Нині багатьох теоретиків та практиків педагогічної науки все більше захоплює ідея інтеграції змісту навчання.

Відомий американський психолог Абрахам Маслоу вважав, що «ми повинні навчати дітей бути творчими особистостями, здатними до сприйняття новизни, з вміннями імпровізувати». На його думку, у часи швидких змін, необхідна людина іншої якості, яка відчуває себе досить сильною і відважною, з гнучким та незалежним мисленням, вірою у свої сили та ідеї, мужністю пробувати та помилятися, сміливістю входити в будь яку ситуацію, вміннями володіти проблемою творчо. Застосування на практиці педагогами різних типів занять з музичного мистецтва, сприятиме реалізації головної мети музично естетичного виховання – формування у дітей художньої культури через продуктивно творчу діяльність.

Ідея інтеграції приваблює музичних керівників. Тим паче, що на музичному занятті вони зазвичай і так поєднують декілька видів діяльності. Зокрема, на традиційному музичному занятті му­зичний керівник використовує всі передбачені чинними програма­ми види музичної діяльності - співи, слухання й сприймання музи­ки, інструментальне музикування тощо. Натомість комплексне музичне заняття передбачає об'єднання навколо однієї теми елементів різних видів мисте­цтва. Наприклад, музики і хореографії, музики та образотворчого мистецтва, музики і театральної діяльності. Об'єднуючий чинник притаманний так само й для інтегрованих занять. Проте для висвітлення обраної теми інтегрованого занят­тя насамперед використовують інформаційний матеріал з різних галузей знань, як-от музика і математика, хореографія та природо­знавство тощо.

На комплексному занятті основна увага приділяється активній самостійно творчій діяльності дітей. Дійсно, це означає, що та дитина, яка практично займається музикою, думає, відчуває, розвивається інакше, ніж та, яка про неї лише говорить та слухає. Німецький педагог і музикант Карл Орф розробив систему комплексної музичної діяльності, яка спрямована на виховання природної музикальності людини та будується на інтеграції руху, співу та гри на маленьких ручних ударних музичних інструментах. К.Орф дійшов висновку, що в основі музичного навчання має бути покладений «принцип активного музикування» і «навчання в дії». На думку педагога початкова музична освіта має бути пронизана позитивними емоціями та естетичним задоволенням дітей від імпровізаційного створення власної музики. К.Орф вважав, що найголовніше – це створення сприятливої психологічно налаштованої атмосфери заняття: зацікавлення, захопленості дітей, їх внутрішнього комфорту, що сприяє активізації бажання дитини проявити себе в ролі активного учасника.

Ефективність занять, на яких поєднано елементи з різних видів мистецтва та галузей знань, — безумовна, адже під час їх проведен­ня музичний керівник має змогу:

• цікаво й різнобічно розкрити теми, передбачені чинними програмами;
• в залучити дітей до активної спільної творчої діяльності;
• швидко й якісно перевірити знання дітей.

Тож очевидно, що на практиці слід застосовувати як комплек­сні, так і інтегровані музичні заняття.

Загальне спрямування та зміст комплексних та інтегрованих музичних занять схожі, тому іноді музичні керівники прирівнюють їх одне до одного. Проте слід пам'ятати, що кож­ний із цих видів занять має свою специфіку.

Комплексне музичне заняття спрямоване на збагачення теоре­тичного і практичного досвіду дітей в галузі мистецтва та культури, яке педагог здатен реалізувати за допомогою поєднання художньо-мовленнєвої, зображувальної та музичної діяльності. Важливо, що на комплексному музичному занятті основна увага має приділятися активізації творчої ініціативи дітей, їхній самостійній творчій діяльності.

Усі види художньої діяльності на комплексному музичному за­нятті мають бути об'єднані єдиним художнім задумом, а обрана тема має розкриватися на матеріалах різних видів мистецтва. Поєд­нання видів мистецтва дає педагогу змогу залучити дітей до різних видів мистецької діяльності, зокрема:

• музичної - співи, танці, гра на музичних інструментах;
• образотворчої- ліплення, малювання, аплікація;
• художньо-мовленнєвої — декламування  віршів, бесіди, ляльковий театр тощо.

Усі види мистецтва на комплексному музичному занятті мають бути рівноцінними, а елементи кожного з них — слугувати яскраво­му та емоційно-насиченому розкриттю теми, сприяти тому, щоб діти якнайліпше сприйняли інформацію.

Найчастіше комплексні заняття проводять як вступні до певної теми, або як узагальнюючі (підсумкові). Наприклад, комплексне вступне музичне заняття на тему «Весняні мелодії природи» може поєднати у собі:музику, живопис, літературу.

Це дасть змогу музичному керівникові:

• почитати та обговорити з дітьми тематичні вірші;
• відшукати у віршах «кольорові» та «мелодійні» слова; 
• створити з дітьми на обрані вірші пісню; 
• роздивитися та обговорити тематичні живописні твори-наприклад;
• прослухати фрагменти музичних творів тощо;
• створити разом із дітьми під враженням від прослуханих тво­рів живописні, аплікаційні, пластилінові композиції тощо.

Прикладом підсумкового комп­лексного музичного заняття може бути розгорнута музична гра «Самий розумний», мета якої — перевірити, чи засвоїли діти комплекс отриманих знань і чи вміють вони практично за­стосувати ці знання під час вирішення художньо-творчих завдань.

Сучас­не комплексне музичне заняття бажа­но організовувати з упровадженням в освітній процес інформаційно-комунікаційних технологій — мультимедійних презентацій, відео- та аудіоматеріалів тощо, а також різноманітних інтерактив­них завдань.

Інтегроване музичне заняття передбачає активну взаємодію дітей та педагога, їх співпрацю, з метою різнобічного розгляду певного тематичного матеріалу (на відміну від комплексних занять, які спрямовані на колективну музично-творчу діяльність дітей, знаходження їх власних композиційних знахідок). Одним з яскравих прикладів і інтеграції різних видів діяльності дітей із метою ефективного вихо­вання та навчання є «уроки мислення в природі», розроблені й упро­ваджені видатним ученим-педагогом Василем Сухомлинським у 1960-х роках.

Музичне мистецтво за своєю сутністю є інтегрованим, пронизаним міжпредметними зв'язками, у ньому пересікаються та взаємоді­ють багато галузей мистецтва, культури, науки та техніки — напри­клад, у таких темах, як «музична культура повсякдення», «історія танцювального костюма», «будова музичних інструментів», «музика в кіно», «як народжується звук» тощо. Тож організовуючи інтегроване музичне заняття, музичний керівник може поєднати в його структурі елементи з різних галузей знань, а не лише з різних видів мистецтва, як у комплексному музичному занятті.

Таке поєднання за активної співпраці дітей та педагога дає змогу роз­глянути матеріал різнобічно, з цікавих, несподіва­них, приголомшливих ракурсів. Таке заняття яскраво запам'ятається дітям, пробудить у них бажання пізна­вати навколишній світ і відшукувати у ньому зв'язки, самостійно вибудовувати його цілісну картину.

Добираючи тематику інтегрованих музичних за­нять, розробляючи їх структуру та визначаючи зміст, і необхідно враховувати вікові особливості дітей. Відповідно до цьо­го визначається, які галузі знань будуть поєднані на занятті та яким буде співвідношення між матеріалом. Зміст інтегрованого музич­ного заняття має бути спрямований на:

• формування у дітей системного мислення;
• збагачення уяви дітей;
• заохочення дітей до постійного захопленого пізнання нав­колишнього світу.

Кількість інтегрованих музичних занять протягом року зале­жить, з одного боку, від уміння педагога органічно синтезувати ма­теріал з різних галузей знань, а з іншого — від рівня розвитку дітей. Інтегровані музичні заняття можуть організовувати та проводити один або два педагоги.

Безперечно, підготовка до інтегрованих музичних занять по­требує від педагога високої кваліфікації, гнучкого володіння інфор­мацією, креативного підходу, а також вигадки і, зрештою, часу. Про­те результат таких занять говорить сам за себе, і, на думку багатьох педагогів по всьому світу, саме інтеграція змісту навчання є найперспективнішим напрямом розвитку педагогічної науки.